Владика Ярослав: Подія Обрізання - це день, коли всьому світові було об’явлено ім’я Божого Сина [фото]

14 січня, в свято Обрізання Господнього, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Під час богослужіння єпископ уділив дияконські свячення бр. Денису Богатку, випускнику Дрогобицької духовної семінарії. Детальніше...

Молодь вінчувала владикам напередодні Нового року за юліанським календарем [фото]

13 січня, увечері, напередодні Нового року та свята св. Василія Великого з колядою та засіваннями єпископів відвідала єпархіальна молодь: молодіжний хор (с. Лішні), музичний колектив (с. Солець) та Українська молодь - Христові з парафії Покрова Пресвятої Богородиці м. Трускавця. Детальніше...

Владика Ярослав: Колядки – це скарбниця народної мудрості, в якій переспівуються євангельські розповіді [фото]

9 січня, у свято св. первомученика Стефана, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в храмі св. Миколая Чудотворця в Трускавці. Детальніше...

Владика Ярослав у свято Собору Пресвятої Богородиці: Через заступництво нашої Небесної Матері ми зможемо перебороти всі негаразди [фото]

8 січня, у свято Собору Пресвятої Богородиці, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Самбора. Єпископу співслужив о. Богдан Добрянський (декан Самбірський), о. Володимир Коркуна (адміністратор парафії) та священики Самбірського деканату. Детальніше...

Працівники єпархіальної курії відвідали владик з колядою [фото]

Увечері, у день празника Різдва Христового, працівники єпархіального управління, духовенство катедрального собору, ректорат та викладачі Дрогобицької духовної семінарії привітали з різдвяними святами владику Ярослава, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, і владику Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії.  Детальніше...

У Катедральному і прокатедральному соборах відбулись різдвяні богослужіння [фото]

7 січня, в свято Різдва Христового, в Катедральному соборі Пресвятої Трійці відбулось святкове богослужіння, яке очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Цього ж дня в Прокатедральному соборі м. Самбора різдвяні богослужіння очолив владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Владика Ярослав у Надвечір'я Різдва Христовго: "Маючи можливість доторкнутися до народженого у Вифлеємі Маляти через участь у сьогоднішній і завтрашній Євхаристії, ми з трепетом пізнаємо, що Він – правдивий Бог"

6 січня, навечір'я Різдва Христового, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив царські часи у катедральному храмі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Після завершення цього богослужіння архиєрей очолив вечірню, що служиться цього дня разом з Літургією св. Василія Великого. Детальніше...

Проповідь владики Ярослава в Навечір'я Різдва Христового (2016)

Дорогі у Христі! Сьогодні, беручи участь у богослужіннях Церкви Христової ми входимо у завершальний етап підготовки до невимовного Таїнства, надзвичайної події, яка вже чекає на кожного з нас - Різдва Христового. Господь і Бог наш, Котрий не має меж, Котрого ніщо не здатне обмежити, входить у світові межі, у наш час і простір, у володіння смерті. З повноти несотвореного життя Він обмежує Себе рамками гріховного світу; будучи вічним, народжується в часі, щоб в цьому світі - вузькому, тісному, відірваному гріхом від Бога -  перебувати зі своїм улюбленим творінням – людством. Він прагне ушляхетнити людство, дарувати силу і святість кожному, хто прагне повноцінного та справжнього життя. Велич славного Божого Приходу полягає не лише в тому, що Спаситель сходить  на землю, але й тому, що своїм Різдвом Він підносить землю до неба. Христос знижується до рівня людини, щоб саму людину піднести, обновити,  уподібнити до себе, зробити мешканцем неба. Як сказав Атаназій Великий: Бог став людиною, щоб людина стала богоносною. Христос стає одним із нас, щоби  всіх з’єднати в одну Христову родину, коли всі ми, за словами апостола Павла, стаємо дітьми Божими та маємо право називати тепер Бога своїм Батьком. Чудесне упокорення Всемогутнього Бога спонукає кожне чисте та відкрите серце в цих днях збагнути, що причиною Божественного сходження на землю є безмірна та всеохоплююча Любов. Люблячим є наш Бог, Котрий воістину «цілий світ любов’ю спас». Сьогодні вічний Бог народиться в часі, і почнеться земний шлях нашого Господа; сьогодні нам об’явиться жертовна, хресна божественна Любов. Весь життєвий шлях нашого Господа є нічим іншим, як виконанням заповіді про любов, яка не знає ні меж, ні перепон;любов, котра кличе віддати своє життя за друзів своїх. Ось про що говорить нам життя Христове, ось що нам сьогодні відкриває Різдво, на порозі якого ми з вами стоїмо. В цьому приході з небес нам відкривається Бог навіть більш таємничий, ніж Господь небесний, недосяжний для людського розуму, тому що в цьому беззахисному, тендітному Немовляткові, якого ми можемо бачити, прихована вся повнота невидимого, недосяжного, вічного Бога. Маючи можливість доторкнутися до народженого у Вифлеємі Маляти через участь у сьогоднішній і завтрашній Євхаристії, ми з трепетом пізнаємо, що Він – правдивий Бог, Котрий став правдивою Людиною, щоб запропонувати нам святість життя, його природність і такий плин, яким Творець неба і землі його задумав і створив. Стоячи на порозі Різдва Христового, кожен з нас має щиро себе запитати: «Що для мене особисто означає це свято? Чи має для мене значення прихід та життя Бога у моєму житті? Чи надихає воно мене на здобуття святості, максимальної подібності до Христа?  Часто внаслідок численних клопотів і тривог, забуваємо, що Христове Різдво є не тільки подією, що відбулася понад два тисячоліття тому. Воно відбувається тут і тепер, у нашому з вами часі. Християнство не є релігією минулого, а живою та динамічною дійсністю для людей, що спасаються; для людей, котрі шукають Бога, його святості, подібності до Нього, а не товариства до гріха і зла у будь-якому їх прояві. Дорогі брати і сестри! Зустрічаючи день Різдва Христового, очистімо своє серце від зла, постараймося стати перед Господом твердими у вірі. Хто щиро любить Христа, нехай світліше прикрасить себе виконанням Його заповідей, щоб, бачачи нашу істинну віру, Господь радувався разом з нами. Очистімо сумління, освятімо дух - і в чистоті та непорочності зустріньмо народження Бога – Слова. Повернімось до того, хто біля нас, з любов’ю. Чи зможемо ми перед лицем Божого воплочення по-іншому поставитись до людей, ніж Сам Бог, Котрий став Людиною? Він дає нам нову заповідь - любити і друзів, і ворогів такою любов’ю, яку має Отець до свого створіння; такою любов’ю, яку явив Господь на хресті, тобто жертвенною любов’ю, котра виражається у максимі «покладати життя своє за друзів своїх». А це означає визнавати друзями тих, хто тебе другом не вважає, жити для них, а якщо потрібно, то і померти заради них. Схиляючись у молитві перед Богом у Рік Божого милосердя, віддаю Господу кожну християнську душу, щоби ці різдвяні святкування для всіх нас стали справжнім духовним відродженням. Молимося особливо за тих, хто захищає мир – за наших воїнів, які святкуватимуть Різдво Христове в холодних окопах на лінії фронту. Молимося і благовістуємо Христовий мир тим, хто далеко від рідного дому і не відчуває родинного тепла, що є природним контекстом святкування Різдва Христового. Сьогодні особливо бажаю, щоби всі ми понесли отой правдивий дух різдвяного святкування до своїх родин, сусідів, близьких та знайомих, а особливо до тих, хто почувається самотнім, хто сумує через втрату рідних та близьких, хто страждає від холоду й голоду. Бажаю усім, щоб у цих днях якнайповніше користализі щедрих Божих ласк, активно беручи участь з цілими родинами у різдвяних відправах Христової Церкви. На завершення зичу усім, щоб це велике і радісне свято Різдва Христового стало для нас джерелом християнської віри, надії та любові. Нехай кожен з нас, як пастушки у Вифлеємі, почує та переживе у своєму серці привітальні слова Господнього ангела: «Не лякайтесь, бо ось я благовіщу вам велику радість...». Христове Різдво – це свято  великої радості, бо Бог не залишив нас, немічних людей, на поталу долі, але послав Свого Єдинородного Сина, який «прийшов днесь із небес, щоб спасти  люд свій весь і утішив всіх». А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога та Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма Вами! Амінь. + Ярослав м. Дрогобич6 січня 2016 року Божого Детальніше...

Слово владики Ярослава в Неділю перед Різдвом (2016)

Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі! Цими днями свята Церква поступово готує нас до великого празника літургійного року – Різдва Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Це приготування розпочали ми з Вами ще місяць тому, передріздвяним постом – Пилипівкою. Сьогоднішній день також є черговим етапом нашого введення в святкування Христового Різдва… Ще минулої неділі ми святкували пам’ять Праотців, а цієї Неділі перед Різдвом згадуємо пам’ять Святих Отців. Апостольське читання яке щойно ми почули пригадує нам про віру старозавітних праведників (пор. Єв. 11, 9-10, 17-23, 32-40).   У сьогоднішньому уривку Євангелії від Матея (Мт. 1,1-25.) ми чуємо довгий список імен родоводу Ісуса Христа. Ці імена пригадують нам шлях Месії до людства. Сьогодні, наприклад, чули ми ім’я Авраама, чоловіка, що жив вірою в Бога і завершується цей довгий перелік в особі Йосифа, чоловіка, що також був ведений вірою. Почався цей родовід із простого чоловіка пастуха, був піднесений до царської величі та завершився згадкою про Царя Всесвіту – Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. У цьому родоводі ми зустрічаємо праведних людей і грішників, тихих і покірних, а також із середовища знатних людей, яким Бог довіряв відповідальні справи. Часто гріх був перешкодою до збереження єдності із Богом, і тоді Бог відвертався від народу, але, коли народ каявся, виявляв своє навернення то Бог і надалі продовжував благословляти своїх вірних. Заповіт – це угода, договір. Старий заповіт – це була угода вірності між Богом і Божим народом. Головною умовою цієї угоди була вірність – вірність Бога своїй обітниці про спасіння і вірність людини Богові. Одразу ж після гріхопадіння прародичів Господь пообіцяв спасти людський рід від тягаря гріха: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову…» (Бт.3,15). Адамові спадкоємці грішать, бо їх схильність до зла перемагає добро. Цю людську трагедію Святий Апостол Павло виражає словами: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» (Рим. 7, 24). Ці слова є криком усього людства, яке усвідомлює свою немiч у боротьбі з грiхом i смертю. Тому найкращі представники людства жили вiрою у майбутнього Спасителя. Ця вiра надихала їх на великi дiла. На цій вiрi будувалось i донині будується спасiння свiту. Ось чому у сьогоднішньому Апостолі читаємо свідчення про цю віру великих Отців Старого Завіту, якою вони жили i перемагали в життi за рiзних обставин. В сьогоднішньому євангельському читанні чуємо родовід Ісуса Христа. В ньому згадуються імена, уважно вслухаючись в які, ми пригадуємо собі різні події з історії спасіння, в тому числі й ті, коли угода, Заповіт, між Богом і людиною нехтувався людиною, а тому й прихід Спасителя світу, який мав увінчати Старий Завіт, міг здаватися нездійсненним. Проте Божа Любов і Сила подолали усі труднощі і небезпеки та зробили усе можливе, щоб подія Христового Різдва відбулась. Так і сьогодні в нашому суспільно-політичному житті в Україні і світі. Нам може здаватись, що зло вже заполонило все і добру ніколи не вдасться перемогти. Проте, навчені Біблією, маємо пам’ятати, що тріумф зла – тимчасовий, примарний і локальний, а тріумф добра – справжній та всеохоплюючий. Будьмо вірні Богові до кінця і Він нас благословлятиме у всіх наших добрих справах! Старозавітній щлях вірності Бога своїй обітниці, даній людському родові, завершився народженням Христа. Таким чином розпочинається нова епоха, яку ми називаємо Новим заповітом. Це початок нового духовного родоводу - не через кровну спорідненість, не через національність, а через духовне синівство, через віру в Ісуса Христа! Новий заповіт – це не скасування старого, а його сповнення. Вірність між Богом і людиною і надалі має велику силу і поширюється тепер на всіх, хто прийме цю вірність через Ісуса Христа. Ісус приходить до людей, щоб здійснилась більша єдність між Богом і людиною. Саме Він в собі поєднав одну і другу природу і Боже з людським з’єдналось. Саме Він розширив рамки вибраного народу і вийшов за межі єврейської нації, щоб усі, хто увірують, отримали спасіння. Саме про це ми згадуємо щороку і щороку дякуємо за цей прихід нашого Спасителя.  З нами Бог! Він народився і замешкав між нами! Чи може бути більший вияв Його близькості? Однак ми стаємо свідками присутності Живого Бога в нашому житті частіше ніж раз на рік. Вміймо відчути, відчитати цю присутність Бога в різних обставинах і моментах нашого земного життя і діяльності: де навчаємось, працюємо, живемо, тощо… По-особливому переживаючи Божу присутність під час різдвяних свят, навчімось відчувати її щоденно, впродовж цілого року. Приготовляймося до духовної зустрічі із Христом, щоб відновити свій духовний родовід, свою спорідненість з Господом. «От стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною. Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі Його» (Од. 3.20-21). Амінь. + Ярослав м. Дрогобич,3 січня 2016 року Божого Детальніше...

Владика Ярослав освятив на Мостищині оновлений храм преп. Даниїла Стовпника [фото]

27 грудня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав громаду вірних с. Макунів Судовишнянського деканату на Мостищині. Єпископ освятив після оновлення місцевий храм преподобного Даниїла Стовника і відслужив Святу Літургію в співслужінні о. Володимира Пустельника (декана Судовишнянського), о. Антона Котила (адміністратора парафії) та священиків Судовишнянського, Мостиського деканатів. Детальніше...