Слово пастиря

Проповідь у Третю неділю Великого посту
“Радуйся, життєдайний Хресте,
прегарний раю Церкви,
дерево безсмертя,
що дало нам насолоду вічної слави...“

Всесвітліші та всечесніші отці!
Дорогі у Христі Брати та Сестри!

Піст кожного з нас дуже схожий на подорож. Ця подорож передбачає преображення, осмислення свого життя, покаяння, зміну своєї поведінки, визнання своїх провин, наповнення серця любов’ю до Бога та ближніх. Отже, час посту, це дорога, яка веде нас через Голготу, порожній гріб, до Життя, яким є Христос Воскреслий.
    
Тому на цій дорозі свята Церква, пам’ятаючи про неміч людини, ставить посеред посту надзвичайно могутню спонуку до дальшої витривалої духовної боротьби. І цією спонукою, заохоченням є для нас Святий Хрест.
    
Господній Хрест, якому покланяємося в сьогоднішню неділю, пригадує нам про безконечну Божу любов, про Христові страждання задля нас і наш обов’язок терпеливо нести свій хрест щоденного життя. До всіх нас є звернені слова Спасителя: „Коли хто хоче йти за мною нехай зречеться себе, візьме свій хрест на себе і йде слідом за мною... Хто не несе свого хреста і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.“ Тому хрест є великою надією для всіх тих, що так чи інакше терплять і двигають свій життєвий хрест, піддаючись Божій волі без нарікання ідуть за Христом, пам’ятаючи про Христове запевнення, що наші терпіння і хрест Він у велику радість замінить.
    
Сьогодні Хрест став для нас одним із найосновніших знаків: з ним ми супроводжуємо наші молитви, ним ми розпочинаємо і закінчуємо день, ним благословляємо їжу, працю, наших дітей. Хрест увійшов глибоко в нашу культуру, про нього ми співаємо багато пісень, йому поклоняємося, на його честь святкуємо празники.
    
Проте замало є лише пальцями творити знак святого хреста, при цьому повинна бути наша сердечна любов і сильна віра. В підніжжі хреста ми маємо  принести Богові щедрі плоди покаяння і щирого жалю, плоди любові і милосердя, плоди праведного і святого життя.

Біля хреста Господнього постановімо сьогодні пройти гідно цю подорож Великого посту до кінця. Згадаймо тут слова Івана Золотоустого про піст, який каже:  «Ти постиш? Нагодуй голодних, напої спраглих, відвідай хворих, не забудь в’язнів у темниці, пожалій змучених, втіш скорботних та тих, хто плаче, будь милосердним, лагідним, добрим, тихим, довготерпеливим, жалісливим, незлопам’ятним, благоговійним, істинним, благочестивим, щоб Бог прийняв і піст твій та щедро дарував плоди покаяння...»

Тож Вдивляючись у Хрест Христовий, на якім він в муках вмирав за наші гріхи, стараймося також без нарікання нести свій особистий хрест, бо це є найкоротша і найпевніша дорога до нашого вічного щастя в небі. Пам’ятаймо що постійно відновлювати та поповнювати сили нам допоможе молитва, участь у Святій Літургії і добрі діла.

А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!