| Петро МАКОВЕЦЬКИЙ. Про благословення |
| Священнослужителі – єпископи (архиєреї) і священики (єреї), які у Таїнстві Священства отримали благодать Святого Духа на священне служіння у Церкві Христовій, осіняють нас хресним знаменням. Таке осінення називається благословенням. Коли священик або єпископ благословляє нас рукою, то він складає пальці так, щоб вони зображали букви ІС ХС, тобто Ісус Христос. Це означає, що через священика благословляє нас Сам Господь наш Ісус Христос. Тому благословення священнослужителя ми повинні приймати з благоговінням. Коли в храмі священнослужителі осіняють народ хрестом або Євангелієм, образом або Чашою, то всі хрестяться і роблять неповний (поясний) поклін, а коли осіняють свічками, благословляють рукою або кадять, промовляють слова загального благословення «Мир всім» та инші, то необхідно здійснити неповний (поясний) поклін без хресного знамення1 (при цьому не потрібно складати свої руки як для благословення). Щоб особисто отримати благословення від священика чи єпископа, потрібно складати руки хрестом: праву на ліву долонями вгору, промовляючи слова: «Благослови, отче (або владико)». Отримавши благословення, цілуємо руку, якою нас благословили, – тим самим цілуємо невидиму руку Самого Христа Спасителя. Як навчає святитель Йоан Золотоустий, «не чоловік благословляє, а Бог його рукою і язиком». Це стає зрозумілим зі слів священика під час: «Нехай Бог благословить!» Церква навчає, щоб ми прикликали благословення Боже як у важливих справах, так і на всі звичайні життєві справи: на трапезу, щоб споживати її на здоров’я, на чесну працю, на дорогу, щоб вона була благополучною, на дітей, щоб вони зростали у вірі й благочесті, на все майно, щоб воно примножувалось на благо нам і нашим ближнім, і взагалі – на благі починання, щоб вони були благоуспішними. Без благословення Божого жодне діло не має успіху. Через це наші благочестиві предки намагалися розпочинати всіляке діло з благословення і молитви священика. |