| Тарас ЗУБРИЦЬКИЙ: «Не бійтеся стати батьками своїх дітей!» |
| Що таке сім'я, на Вашу думку? Сім'я - це немов єдиний живий організм, де всі його члени функціонують злагоджено і не можуть існувати одне без одного. Якщо хтось хворий, то всі переживають і бажають його одужання. Це спільнота, об'єднана любов'ю і відповідальністю одне за одного. Що для Вас означає бути чоловіком? Бути чоловіком в сім'ї означає бути тим, хто несе на собі велику відповідальність за дружину, за дітей і за буття сім'ї взагалі. Чоловік − це той, на кого завжди можна покластися. Чоловік − це той, хто любить свою дружину і дітей − плід їхньої любови. Що для Вас означає бути батьком? Батько для дітей − це символ безпеки і впевнености в майбутньому, це той, хто дасть відповідь на будь-яке запитання, вміє передати дітям свій життєвий досвід. Постать батька є особливо важлива для синів, котрі в майбутньому також стануть батьками. Щоб вони стали добрими татами, чоловік має бути для них взірцем такого тата. А це є великою відповідальністю, яка вимагає постійного вдосконалення, праці над собою, молитви за дітей і сім'ю. А як Ви практично справляєтесь із четвіркою дітей? Як ділите із дружиною обов'язки? На мою думку, для християнської сім'ї не має значення скільки є дітей. Їх кількість не може бути ніколи обтяжливою. Вони всі такі різні та унікальні! Вони − зміст нашого життя, для них ми і живемо. І думка про те, що краще виховати одну дитину, але щоб вона мала все, не витримує жодної критики, бо в таких сім'ях переважно ростуть маленькі егоїсти, адже в цих сім'ях увесь світ обертається виключно навколо них. Ділити обов'язки теоретично можна, і в українській традиції вже певною мірою уклалося, що мала би робити дружина в сім'ї, а що чоловік. Та це жодним чином не обмежує нас. Трапляються різні ситуації в житті, коли поділ обов'язків на «твої» і «мої» призвів би того, що механізм сім'ї просто заглох би. Що Вам особисто найбільше допомагає у вихованні дітей? Це насамперед життєвий досвід, християнське розуміння сім'ї. Як кажуть в народі: «що виховаєте, то і будете мати». Моя мета − виховати добрих, чуйних дітей, які б розуміли, що таке співчуття, милосердя, турбота одне про одного, иншими словами, зуміли би створити нову християнську сім'ю. Як Ви думаєте, яка роль у родині бабусь і дідусів? В нас так склалося, що присутність дідусів і бабусь не становить 24 години на добу. Та це не применшує їх ролі у формуванні поваги до старшого покоління, розуміння, що таке старість і, в решті-решт, смерть. Наявність старшого покоління в родині виховує в дітях уявлення про те, що в сім'ї немає «зайвих» людей, які «заважають» жити та ин. Прокоментуйте, будь ласка, тезу «сім'я - домашня церква». Домашня церква - це спільнота, в якій панує Христос, в якій не вмовкає молитва, в якій любов до ближнього є нормальним явищем. Вона через участь в Літургії єднається з Христовою Церквою. Що, на Вашу думку, є найголовнішим у сімейному житті? Найголовнішим, на мою думку, є любов і взаєморозуміння. Якщо буде в сім'ї любов, то все инше додасться. А щодо конфліктів, то як їх вирішуєте? Сказати, що непорозумінь в сім'ї немає, означає сказати неправду. Та проблема не полягає в наявності чи відсутності їх. Основне, як це вирішується. Важливо розпізнати назріваючий конфлікт немов ворога, що хоче тобі нашкодити, і нейтралізувати його. Якщо конфлікт вже розгорівся, тоді важко знайти необхідну кількість «води», щоб залити палаючі «вогнем» емоції чи гнів. Всі ми бачили обгорілі хати чи будівлі. Ось так виглядає і подружжя, яке піддалося спокусі посперечатися. Єдиним ліком є щира розмова на рівних, а не відстоювання знову своєї, як здається, правильної позиції. Що, на Вашу думку, необхідне для доброго виховання дітей? Добрий приклад батьків є незамінним чинником у цьому. Як можна виховати певну якість у дітях, коли батьки її самі не мають. Ми не навчимо дітей бути порядними, якщо самі не є такими. Не навчимо дітей молитися, якщо ми самі цього не робимо. Не можна «гнати» дітей до Церкви, якщо нас самих там давненько не було. Потрібно прищепляти дітям любов до рідного краю, традицій, рідної Церкви, книг видатних українських постатей, багато часу проводити з дітьми. Якщо так не робитимемо, то брак нашої уваги і нас самих заступить комп'ютер чи щось инше. Що Ви порадите молодим подружнім парам, які вже чекають або поки що тільки бажають мати дітей? Не бійтеся стати батьками (родителями) своїх дітей! Вони вам будуть безмежно вдячні за своє народження і християнське виховання. Просто треба зрозуміти, що народження дітей − це наше покликання і завдання. Примноження членів Народу Божого є Божим благословенням і Його святою волею. Амінь! Розмовляв Олег БІСИК |