Двадцять третього травня 1937 року у селі Малнівська Воля Мостиського району на Львівщині народилася дівчинка, яку при хрещенні назвали Стефанією. У родині Марії та Степана Оркушів було четверо дітей. Стефанія була другою дитиною у батьків. Родина була національно та релігійно свідомою. Ще в довоєнні роки батько активно працював у «Просвіті». Рятуючись перед «першими» більшовиками у 1939 році, Степан Оркуш нелегально перейшов Сян у німецьку окупаційну зону. З початком Другої світової війни повернувся до родини. Мати Марія Оркуш вступила до Апостольства Молитви Пресвятого Серця Христового ще в довоєнні роки.
З поверненням більшовицького режиму родина переживала важкі часи. Батько, засвідчуючи своїм життям любов до Бога, до Батьківщини та до своєї родини, був засуджений радянською владою і вивезений в Сибір. Відбув на засланні одинадцять важких років. Батько просив у Всевишнього опіки, заступництва над родиною. Мати залишилася з малолітніми дітьми. Переживаючи ці небезпечні і важкі часи, мати змушена була переховувати своїх дітей у кревних по різних селах. Звичайно, материнське серце боляче зносило розлуку зі своїми дітьми.
Пригадую, що у другій половині сімдесятих років я вчителював у селі Малнівська Воля. Неодноразово розмовляв із Степаном Оркушем. Це була висококультурна, релігійна людина. Він відверто признавався, що є греко-католиком, слухає передачі «Радіо Ватикан». А коли вже я ввійшов в довір'я, то не раз розповідав про те, як його переслідували за віру та любов до рідного народу.
Стефанії доводилося з раннього віку виконувати важку працю. Вона здобула тільки початкову освіту - 3 класи. Далі вчитися не було змоги, треба було себе утримувати та ще допомагати родині. 19 серпня 1974 року Стефанія вступила до Згромадження Сестер Милосердя святого Вінкентія.
Це Згромадження було закладене митрополитом Андреєм Шептицьким, який, перебуваючи у Бельгії, запізнався із укладом монашого життя сестер-вінкентинок латинського обряду. Митрополитові заімпонувало їхнє служіння найбіднішим верствам населення. Він спровадив сестер св. Вінкентія до Галичини. Саме у 70-х роках почали зголошуватися до монастиря молоді дівчата, які хотіли посвятити своє життя на службу Богові. Настоятелькою Згромадження була тоді с. Єремія Побуринна. Проблему з відновленням новіціату було вирішено наступним чином: кандидатки офіційно замешкували в сестер в якості «квартиранток», щоби могти краще запізнатися з чернечим життям та мати перед своїми очима постійний приклад для наслідування. Маґістром для новичок була с. Марія Іларіона Козар. Облечини відбулися в часи глибокого підпілля у Львові 21 грудня 1974 року. Оркуш Стефанія одержала монаше ім'я Марія-Любов. Перші чернечі обіти с. Марія-Любов склала 8 січня 1976 року на празник Собору Пресвятої Богородиці. Обіти приймав Владика Филимон Курчаба, ЧНІ. Довічні обіти сестра склала 22 грудня 1979 року на руки Владики Филимона, ЧНІ.
Сестра Марія-Любов Оркуш була людиною молитви. Вона жертвенно служила терпінням і послугою співсестрам і усім, хто потребував допомоги. Сестра любила молодь, відповідально і вірно виконувала свої обов'язки.
Сестра Марія-Любов працювала у поліклініці №1 міста Львова. Після роботи йшла до Владики Володимира Стернюка, ЧНІ і виконувала домашню працю, була свідком життя і діяльності Владики-ісповідника підпільної Церкви. Владика перебував під пильним стеженням радянських спецслужб. Скільки треба було мати мужності, щоб не піддатися на провокації радянських органів. Вони вели постійний нагляд за відвідувачами мешкання, де проживав Місцеблюститель Митрополичого престолу. В силу своїх скромних обов'язків сестра опинилася серед найближчого оточення Владики-ісповідника.
У 1989 році сестра тяжко захворіла, була прооперована. Операція дала свої наслідки. Незважаючи на слабке здоров'я, старалася вносити свій вклад у спільне добро Згромадження. Випікала просфори, виконувала кравецькі роботи. Але невблаганна хвороба нищила її здоров'я. Останніми часами тяжко терпіла від недуги. Відійшла у вічність 8 квітня 2011 року. Світлу пам'ять про сестру зберігають у Згромадженні сестер Милосердя святого Вінкентія.
P.S. Автор висловлює щиру подяку за надану інформацію Високопреподобним сестрам: Матері Петрі Процак, Настоятельці Згромадження сестер Милосердя св. Вінкентія та сестрі Юстині Герман з цього Згромадження.
Зеновій ДРИМАЛОВСЬКИЙ,
вчитель української мови та літератури
Суховільської ЗОШ Городоцького району на Львівщині.