SDE
Публікації за темою: Юліан (Вороновський)

Владика Григорій: Владика Юліян просив, щоб ми любили свою Церкву, любили свій народ і працювали для нього, і що для цього нам потрібні будуть молитва та уповання на Бога [фото]

01 березня 2017
28 лютого минуло чотири роки з дня смерті владики Юліяна (Вороновського), першого єпископа Самбірсько-Дрогобицького. У цей владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицкої єпархії, разом із єпархіальним духованством і вірними відвідали монаший цвинтар на Чернечій горі в Уневі. Біля могили владики Юліана і його рідного брата ієромонаха Василія відбувся чин парастасу. Детальніше...

У Дрогобичі пом'янули владику Юліяна (Вороновського)

01 березня 2017
25 лютого в Катедральному соборі Пресвятої Трійці семінарійна спільнота взяла участь у поминальній молитві за засновника Дрогобицької духовної семінарії та першого єпарха Самбірсько-Дрогобицького. Детальніше...

У Дрогобичі пом’янули владику Юліана у 80-у річницю з дня його народження [відео&аудіо&фото]

05 травня 2016
5 травня, у Світлий четвер, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича відбулась поминальна Божественна Літургія за упокій душі владики Юліана (Вороновського), першого єпископа Самбірсько-Дрогобицькому. У цей день виповнилось 80 років з дня народження владики Юліана. Детальніше...

В Уневі духовенство і вірні Самбірсько-Дрогобицької єпархії помолились на могилі владики Юліана (Вороновського) [аудіо&фото]

05 травня 2016
4 квітня, у Світлу середу, духовенство і вірні єпархії здійснили паломництво до Унівської Свято-Успенської лаври з нагоди 80-ліття від дня народження покійного владики Юліана (Вороновського), першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

У Катедральному соборі молились за упокій душі владики Юліана (Вороновського)

02 березня 2016
29 лютого в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича відбулась Божественна Літургія за упокій душі владики Юліана (Вороновського), першого єпарха Самбірсько-Дрогобицького. У співслужінні єпархіального духовенства богослужіння очолив владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Владика Григорій про першого Самбірсько-Дрогобицького Єпарха: «Якщо владика Юліан пообіцяв за щось молитись, то це вже було 99 % успіху справи» [відео]

29 лютого 2016
28 лютого у храмах Самбірсько-Дрогобицької єпархії поминали покійного владику Юліана (Вороновського), першого єпарха Самбірсько-Дрогобицького, що три роки тому в цей день після важкої недуги відійшов до Господа по вічну нагороду. Детальніше...

Владика Ярослав в ІІ-у річницю смерті владики Юліана Вороновського: "Владика Юліан словом і ділом був відважним проповідником Христової віри" [фото]

02 березня 2015
Владика Юліан Вороновський не тільки зберігав та плекав Христову віру у власному житті, але й словом і ділом був її відважним проповідником. Такими словами охарактеризував постать першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, який 28 лютого в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича очолив поминальну Літургія за покійним владикою Юліаном Вороновським. Участь у богослужінні взяв владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, духовенство, семінаристи та вірні єпархії. Детальніше...

Слово владики Ярослава в ІІ-у річницю смерті владики Юліана (Вороновського)

02 березня 2015
Слава Ісусу Христу!Всесвітліші і всечесніші отці, дорогі семінаристи, улюблені в Христі брати і сестри. «Правилом віри… явила тебе твоєму стадові всіх речей істина…». Саме ці слова тропаря з богослужіння святителя спливають на думку, коли згадуємо упокоєного в Бозі владику Юліана (Вороновського). Блаженної пам’яті владика Юліан відійшов по вічну нагороду 28 лютого 2013 року Божого, сьогодні ми вшановуємо другу річницю його переставлення. Він прожив нелегке життя – під трьома різними чужими політичними режимами: польським, німецьким та більшовицьким, і лише в останній третині виділених йому Господом років втішався даром, який Господь послав народу, який він так любив, - незалежною Україною. Владика Юліан щиро вболівав за долю українського народу, часто промовляючи: «Я готовий терпіти, лише б моєму народові було добре». Віра владики Юліяна зародилась в простій та побожній українській родині, яка крім нього виховала ще одного священнослужителя – блаженної пам’яті ієромонаха Василя. Віра його надихалась прикладом власних близьких родичів, які були вірними синами та дочками своєї Церкви. Віра його молитовно кріпла в монашій студитській спільноті, до якої він вступив у 1958 р. Віра його ставала свідомішою та осмисленішою під час інтелектуальних студій у державних та духовних закладах освіти. Віра його розвивалась у товаристві підпільних священнослужителів, монашества та мирян у часи, коли признатись у тому, що ти є вірним Христовій Заповіді «Щоб усі були одно» (пор. Йо.17, 21), означало стати об’єктом не тільки насмішок та підозрінь, але й переслідувань та ув’язнення. Віра його завжди живилась молитвою, з якої він сам черпав сили для свого душпастирського служіння і до якої не припиняв заохочувати всіх оточуючих. Владика Юліан не тільки зберігав та плекав Христову віру у власному житті, але й словом і ділом був її відважним проповідником. Віра його надихала та скріплювала тих, хто був поряд з ним. Віра його допомогла нашій Церкві воскреснути в кінці 80-их – на початку 90-их років. Віра його допомагала Церкві ставати з колін, коли у 1990 р. в надзвичайно важки умовах відновлювалась Львівська Духовна Семінарія, якої він був ректором; коли у 1994 р. він очолює та починає розбудовувати новостворену Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію; коли створює Катехитичний Інститут та Дрогобицьку Духовну Семінарію; коли освячує новозбудовані рукотворні храми та коли робить все, щоб оновлювались храми людських душ. Його віра у великі перспективи розвитку нашої Церкви, яку він виражав чи не на кожному засіданні Синоду Єпископів, закликаючи не припиняти боротись за визнання Патріархату, сьогодні скріплює та надихає до активних зусиль кожного вірного УГКЦ. Життя владики Юліяна – це книга Божої любові, яка була відкрита і доступна для кожної людини. Гортаємо в нашій пам’яті сторінки життя Владики Юліяна і зауважмо, як сильно перегукується це життя із Божим словом про Любов: «Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усе перетерпить. Любов ніколи не минає» (1 Кор, 13, 4-8). Це все – про нього. І в цій любові – справжня його велич. В першу чергу – любов до Бога, до Церкви, до рідного народу, до кожної людини. Кажучи словами Апостола Павла, блаженної пам’яті архиєрей Юліан «боровся доброю борнею, біг скінчив – віру зберіг» і тепер йому приготований «вінок справедливости» (пор. ІІ Тим.4,7-8). Молячись за упокій цього мужа молитви, ми одночасно благодаримо Господа за ті великі діла, які Він через подвиг віри нашого дорогого владики здійснив для нашої Церкви та Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Сьогодні його немає серед нас фізично, але ми віримо, що він разом з нами молитовно предстоїть перед Престолом Всевишнього на Небесній Літургії. Ми молимось за нього, але одночасно звертаємось до нього, просячи, щоб він не переставав бути таким же ж ревним молільником за свій народ, яким він був і під час свого земного життя. Амінь. + Ярослав 28 лютого 2015 року Божогом. Дрогобич Детальніше...

У Дрогобичі відбувся вечір-пам'яті владики Юліяна (Вороновського) [фото]

03 березня 2014
1 березня, увечері, в приміщенні Львівського обласного муздрамтеатру в м. Дрогобичі відбувся вечір-реквієм пам’яті присвячений роковинам смерті владики Юліяна (Вороновського), першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Слово Митрополита Львівського з нагоди вшанування першої річниці відходу до вічності світлої пам’яті владики Юліяна (Вороновського)

02 березня 2014
Преосвященний владико Ярославе,преосвященні й благородні владики, всесвітлі, преподобні та всечесні отці, преподобні сестри, достойні та любі молільники єпархії, дякуючи Господньому благословенню, а нашій добрій волі, ми зібралося у цьому храмі, щоб молитися за світлий упокій душі владики Юліана Вороновського. Його життя, як багатьох інших, також, знаменувалося невтішними подіями у світі, зокрема, в Україні. Народився на землі Галичини, але не при українській владі, бо тоді тривала окупація нашої країни. У дитячому віці пережив війну 1941-1945 роках, коли закінчилася війна мав усього дев’ять років. Народився 5 травня 1936 у селі Гумниська Буського району Львівської області. Здобув середню освіту та закінчив Поліграфічний Інститут у Львові. Працював по спеціальності до того часу, поки тодішня влада (радянська) встановила його духовний стан, приналежність до греко-католицької Церкви, його чернечий та священицький сан. У 22 роки став ченцем-студитом, в 32 роки – священиком, а у 50 років – єпископом. Звичайно, що усе це діялося тоді, коли наша Церква, її вірні та священики із чернецтвом перебували в укритті. Цей чернець не боявся усяких загроз, навпаки, обережно наражався на небезпеку. Цього року - ювілейна, 25-та річниця виходу нашої Церкви із укриття. Господь благословив світлої пам’яті владиці Юліанові дочекатися воскресіння нашої Церкви і він активно включився, щоб служити, бути там, де вважало керівництво Церкви та потребували вірні. Віддано служив ближнім так, як зумів, знаємо, що був надзвичайно благородного духа і йому було трудно приймати непрості рішення. Покладався на інших, особливо, коли став правлячим єпископом, радився і вносив певні корективи у представлені пропозиції в необхідних рішеннях. Дехто стверджує, що владика Юліан не керував єпархією, але запам’ятаймо, що остаточне рішення завжди опиралося у нього.   Він був надзвичайно простою й покірною особою, не вмів підвищувати голосу, радше, по-батьківськи задобрював, навіть там, де необхідно було рішучої постави.  Владика був людиною смиренного серця, тому ніколи не відхилявся своїми думками «від простоти й чистоти щодо Христа» (2Кр 11,3). Чи маємо право мати претензії до нього за благородність й простоту? – Ні! Це був його характер, психічний склад, таким сформувалося його сумління, мимо підпільного життя і Господь приймав таке його служіння. Що більше він міг вчинити? - Мабуть нічого, бо покладався на Боже Провидіння, молився й усе - з великою надією віддавав в руки Господні. Владика Юліан з чималою духовною відповідальністю ставився до свячення священиків. Знаємо, що напередодні свячення він старався постити цілий день. Одного разу, не пам’ятаю, при якій нагоді, коли ми зійшлися на вечерю у Львові в єпископській хаті, світлої пам’яті єпископ Юліан звернувся по-дитячому із запитанням до Блаженнішого Архієпископа Любомира: чи він може щось вкусити, бо увесь день постив, а завтра відбудеться свячення? Це була великодушна простота владики і наука для тих, хто зібралися навколо вечері! Простота і жертва…? Святої пам’яті владика Юліан не вмів бути інакшим, був собою, відданий Богові, своїй Церкві та своєму народові, який він дуже любив та уболівав за його долю. Неможливо передати словами повноту багатства душі святої пам’яті владики Юліана, його благородність, відданість Богу та незвичайну близькість до кожного. Він не відмовлявся від різних пропозицій, що йому пропонували на Синоді єпископів, вмів завжди знайти відповідних осіб, які гідно представляли його з порученою тематикою. Після того, як йому виповнилося 75 років, не вагаючись передав свій уряд наступникові, преосвященному владиці Ярославові. Добре пам’ятав й реалізував слова Святого Писання: «Йому треба рости, мені ж маліти» (Ів 3,30). Спокійно й без усяких труднощів усунувся, віддав свій уряд тому, кого покликала Церква. Скільки вдавалося, а навіть, понад можливість, будучи у поважному віці та ослаблений на здоров’ї, владика Юліан приїжджав на Синоди єпископів, брав участь в інших заходах Церкви, хоч було дуже очевидно, що це надзвичайно виснажує його та підриває залишені сили. Ми зі співчуттям та жалем спостерігали, з яким величезним трудом він проводив із нами сесії Синоду.? Увесь час служив святій Церкві своєю молитвою та відданістю, як монах, священик, ректор Львівської Духовної Семінарії Святого Духа чи - як єпископ новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Дбав про свою єпархію, мав велетенське почуття відповідальності, мимо свого надмірно благородного характеру. Можливо, мав таку ваду, подібно, як пророк Мойсей, що понад міру любив своїх співвітчизників. Ми дуже цінимо життя й служіння владики Юліана і вважаємо його за праведника нашої Церкви. Упокоївся в Господі на 77-мому році життя минулого року (28.02.2013) і якраз тепер вшановуємо пам’ять його благоговійної особи, з нагоди першої річниці упокою. Віримо у його спасіння, що він втішається огляданням Божого обличчя! Молимося до Господа, щоб він був зарахований Церквою до блаженних душ. Він дуже любив свою Церкву, вірив у її розквіт, посвячувався цілковито на служіння вірним християнам. Блаженний наш святителю Юліане, заступайся перед Господом у потребах нашої Церкви та нашого народу! Ти - світлий патріот Божої Премудрості, випроси для нашого народу та України доброї долі, волі та благородного миру! Вічна йому пам’ять!    + Ігор Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ 01 березня 2014 р. Катедральний храм Пресвятої Трійці, м. Дрогобич. Детальніше...
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 3 з 14
^ Догори