Напевно, лише Всевишньому відомо скільки безіменних та невстановлених могил ховає у собі українська земля, скільки злочинно укорочених життів передчасно закінчили земну мандрівку, скільки, зрештою, ще злочинів тоталітарного режиму чекають свого дослідження, висвітлення та оприлюднення. Організовуючи заходи пам’яті за українцями, що впали жертвою більшовицького режиму на Старосамбірщині, мусимо також віддати честь і шану численним жертвам тоталітаризму людей інших національностей, які знайшли свій вічний спочинок тут, на прикарпатській землі. Прикро, що лише після 70-ти років трагічних подій 1944 – 1949 років ми дізнаємося про жахливу правду, що коїлася тут на околицях Старого Самбора та Созані. Радянська пропаганда дуже активно зомбувала нас про злочини гітлерівського режиму, про їх табори смерті. Не заперечую. Злочини проти людяності мають бути оприлюднені, а винні мали би бути покарані, щоб більше не повторювалось лихо. Але, говорячи про концтабори фашистського режиму, ми зобов’язані знати, що не менш жорстокий із трагічними наслідками для сотень невинних жертв був табір біля колишнього військового містечка у Старому Самборі.
Детальніше...