SDE

Молодь єпархії здійснила подорож у "серце" Карпат

04 липня 2010
Друк E-mail
Вже доброю традицією Комісії у Справах молоді стає зібрання молоді в переддень Дня Конституції, щоб здійснити незабутню мандрівку Карпатами. Не винятком став і цей рік. 27 – 28 червня 2010 року молодь Самбірсько-Дрогобицької єпархії мала змогу взяти участь у пізнавально-духовній поїздці за маршрутом: Гошів (Літургія) – Манява (скит) – Яремче – Ворохта –Верховина – г. Говерла – Дрогобич.


Дощовим ранком, о 6.30, після благословення о. Олега Кекоша та молитви за щасливу мандрівку молодь вирушила в дорогу. Дощем зустріла нас і Ясна Гора у Гошеві, де, як годиться, неділю розпочали Літургією. Дев’яносто п’ять молодих осіб, по Літургії оглянувши територію монастиря та набравши цілющої водиці вирушили далі. «Дощ – супутнік подорожніх» - згадалися слова о. Василя Поточняка, адже, дорогою, він майже не припинявся.

Зате, біля околиці мальовничого прикарпатського села Манява Богородчанського району Івано-Франківської області молодь отримала надію – проблиснули перші промені сонця і дощик припинився. Серед вічнозелених смерічок нас «зустрічав» православний чоловічий Хрестовоздвиженський монастир, відомий, як Скит Манявський. Жодна пам’ятка минулих років не оповита такою кількістю легенд і переказів, як Скит. Він і нині вражає загадковістю і таємничістю кожного, хто переступив через його браму.

Отож, ступивши на благодатну землю, помолившись в церкві на території монастиря, молодь вирушила і до великого каменю, який і понині називають Блаженним, а воду, що витікає з-під нього, - святою та цілющою (одна із легенд розповідає, що Скит засновано ще десь у ХІІІ ст. монахами Києво-Печерського монастиря, які йшли вгору карпатськими річками, шукаючи святу воду, і нібито знайшли її біля великого манявського каменя). Пообідавши на природі вирушили в дорогу.

 І знову дощ. Зате, ми наблизились до ще одного пункту нашої мандрівки – Яремче, перша історична згадка про яке датуєтьcя 1787 роком, а назва, за легендою походить від імені гуцула Яреми Годованця, який першим оселився на цій території. Захоплення, тривога огортає, коли побачиш каскадний водоспад «Яремчанский Гук», який, воістину грізний, коли повноводний!.. Хто мав бажання міг придбати й сувеніри на пам’ять.

Тут, у Яремчі, наші групи поділилися – одна (2 автобуси) – поїхана через Ворохту до смт. Верховина на нічліг, друга ж отаборилася палатковим містечком у самій Ворохті.

Звісно, була й вечеря, яку готували всі разом, і пісні під гітару біля вогнища пів ночі (друга група). Та головне, що всі чекали 28 червня.

День Конституції і справді зустріли по-особливому, зійшовши на найвищу гору України – Говерлу (2061). І радості не було меж! Не зважаючи на дощ, сильний вітер, туман молодь таки здолала вершину! І була молитва на горі… І оте «Слава Україні – Героям Слава!», мабуть, ще пам’ятатиму довго.

Ми маємо таки свідому молодь, молодь, яка не боїться одягнути вишиванку, яка гордиться, що вони - українці, молодь, яка не покине в біді і є одностайною (це відчувалося, коли спускалися з гори, адже йти донизу важче, а ще крізь густий туман ти ледве бачив того, хто йшов попереду). І Карпати таки западуть в душу і будуть манити знов і знов, коли ти хоч раз побував у їх серці. Тут воістину розумієш, «Дивні діла Твої, Господи», споглядавши красу, яку сотворив Всевишній.

 

Марія Жук
Центр душпастирства молоді,
м. Дрогобич

Теми: Комісія у справах молоді

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори