Єдиним духовним організмом молодь вищезгаданих місцевостей відчула себе у християнському таборі у с. Ісаї (28 липня – 2 серпня), який залишив у пам’яті багато чудових спогадів. З цієї нагоди «УМХ»-істи с. Дережич навіть склали пісню, яка за короткий час перетворилась на справжнісінький хіт соціальної мережі. Відтоді юні особи вирішили все робити разом… Такий перебіг подій, духовним наставникам, а при тім, і найкращим приятелям, оо. Тарасу Рисею та Михайлові Олійнику, подарував велике щастя… Кращого результату – і годі було очікувати!
А тепер кілька слів про саме святкування. Все розпочалось із Божественної Літургії у храмі св. Пантелеймона. Отець Тарас Рисей, після прочитаного євангельського уривку, виголосив реколекційну науку, наголошуючи на тому, що сидіти на місці (у духовному розумінні цього слова) сучасним християнам просто не можна. Потрібно весь час рухатись увись – впевнено перепливати море буденності у напрямку Царства Божого, долаючи разом із Христом супротивний вітер тих чи інших спокус…
По закінченні Служби Божої, «ювіляри» поснідали, сіли у комфортабельний автобус і покотились-поскакали у напрямку міста Дрогобич – зустрічати друзів із с. Дережичі. Потім шлях молодих християн проліг на Ясну Гору села Гошів (Івано-Франківська область) – вгості до Пречистої Богородиці. Пресвята Мати, як завжди, зустріла своїх дітей радісно і привітно… Відслуживши подячний Молебень, всі присутні спочатку поспішили прикластись до чудотворної ікони, а потім причаститись цілющої монастирської водиці…
Наступною зупинкою стало село Бубнище – зі своїм знаменитим геологічним урочищем «Скелі Довбуша». Залишивши автобус під горою, члени спільноти «Ноїв Ковчег», отці Тарас, Михайло та інші друзі, разом із провідником-гідом пані Іриною, вирушили стрімко вгору. Йти було не так вже і легко – близько чотирьох кілометрів. Великими щасливими знахідками стали ожина і… карпатські коні, яких привели сюди горяни-господарі, щоб за невелику винагороду підвозити втомлених мандрівників. Нарешті – вершина, і ми на скелях! Пані Ірина провела нам справжню мандрівку в часі, розповідаючи про легендарну постать славного ватажка опришків – Олексу Довбуша. Потім ми пролізали по скелях вверх і вниз…
Однак, найбільш захопливим став перехід поміж двома височенними скелями шириною… всього 35 сантиметрів. Деяким протиснутись тудою вдавалося вкрай нелегко. Як зазначив о. Тарас, це нагадувало йому всім відоме із Нового Завіту «вушко голки», крізь яке важко верблюдові рухатись вперед. Над головою, блакитною стрічкою нависав вузесенький крайчик неба, а з двох сторін – височенними, холодними, вологими, подекуди з мохом, стінами-лещатами, вибудувались строгі скелі… Все це нагадувало якийсь пригодницький фільм: трохи страшнуватий, але і дуже цікавий…
Потім молодим людям випала нагода облазити всі печери – давні поселення людей, у яких, за переданням, у пізніші часи жили/переховувались опришки. Це були видовбані у скелі кімнати із чітким призначенням: ось спальня, тут конюшня, а он там – печера-«холодильник»... На завершення «ковчезяни» та їхні друзі піднялись на вершину скелі, щоб помилуватись карпатським краєвидом сповна.
Зійшов донизу, молоді християни, отаборились поблизу неперевершеного гірського водопаду… Тут на них чекала смачнюча (після насиченого дня) вечеря: канапки і гарячий борщ. Біля ватри і відбулась урочиста частина святкування. Спочатку усім колективом вітали голову «Ноєвого Ковчегу» Надійку Гавриляк, а тоді – духівника спільноти о. Тараса Рисея. «УМХ»-істи із Дережич знову проявили свій талант і подарувати чергову пісню – цього разу про «Ноїв Ковчег». Закінчилось святкування танцями біля ватри, розпиванням найапетитнішого какао із, звичайно, смакуванням святкового тортика.
Додому верталися пізно вночі, коли на небі виблискував повнолиций сторож-місяць… В автобусі юні мандрівники ще довго ділились своїми враженнями, жартували, шепотілись аж поки не поснули міцним українським сном… Воістину – ще один рік , прожили разом на славу єдиного і святого Бога!
Надія Кость,
учасник «Ноєвого Ковчегу»
ФОТОРЕПОРТАЖ
- У Самборі відбувся вечір пам'яті о. Степана Рисея [фото]
- Владика Ярослав відвідав парафію с. Дубрівка на Самбірщині [фото]
- Владика Ярослав відвідав парафію с. Монастирець на Самбірщині [фото]
- Владика Ярослав: Лише Господь спроможний відпустити людський гріх і розірвати його окови [фото]
- Владика Ярослав у Самборі: Свято Успення відображає радісну впевненість у тому, що після Воскресіння Ісуса Христа смерть не має остаточної влади над людиною [фото]