Приїхали дітлахи зі зони АТО на Львівщину завдяки сприянню Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії. І варто зазначити, що вже не вперше. Цього разу до Дрогобича завітали 60 дітей, половина з них три дні гостювала у Старому Самборі. Й, забігаючи наперед, зазначимо, що акція дуже добре вдалася, а візитом гостей з Луганщини були задоволені як старосамбіряни, так і мешканці Луганщини.
Триденна програма перебування гостей зі звільненого минулоріч від бойовиків східного міста була насичена і духовними подіями, і пізнавальними заходами, які включали відпочинок зі забавами на природі, екскурсії до музею-садиби Івана Франка у Нагуєвичах, в органний зал у Самборі, та храми міста Самбора.
Це вже перед від’їздом школярі Лисичанська розповіли, що їм сподобалось геть усе, що вони побачили та відчули. Найбільше гостей приємно вразили перші хвилини, коли вони, втомлені тригодинною поїздкою в електричці, ступили на землю Старого Самбора. А пісня «Ласкаво просимо» , у виконанні пластунів, та щирі слова привітань оту втому наче рукою зняли й налаштували гостей на позитивні враження, які отримували згодом.
Жителям Лисичанська, котрі гостювали у нас, не потрібно було розповідати, що Україною потрібно дорожити. Бо все це вони вже й самі знають. Пригадуючи події, які відбулися минулого року, педагоги, що супроводжували дітей, розповідали, що для них дуже цінними тепер є символи України: жовто-синій прапор, тризуб, вишиванка, бо надто дорогою ціною прийшли до цього. Це 24 липня у Лисичанску відзначатимуть той день, коли можуть називатися гордою назвою – українці. Тоді звільнили місто від терористів. Пізно ввечері цього дня минулого року хтось із жителів міста виглянув з підвалу і побачив над ратушею національний прапор України й усім містом рознеслося переможне: «У місті українці!»…
Перебування гостей у нас було для них цінним у іншому плані: вони збагнули, що істинно щасливою є людина, коли вона перебуває у єдності з Богом. Тож, сподіваємось, після перебування на теренах Західної України вони шукатимуть стежки до Господа. Адже більшість із дітей, які гостювали у нас, не знали молитов і ніколи не ходили до церкви. Й самі не повірили, що присутність на Святій Літургії недільного ранку була для них такою легкою й урочистою. А педагоги зізналися, що навіть, будучи в церкві, (а в них всі храми московського патріархату), вони не відчували такого духовного піднесення, як у нас. Дітям і вчителям з Лисичанська також дуже сподобалась Лаврівська обитель, де вони були безпосередніми учасниками Хресної Дороги, що служилася в неділю по обіді.
Всі дні перебування супроводжували гостей вчителі Старосамбірської школи № 2 отця С. Дашо Оксана Дрозд та Олена Дохняк.
Перед від’їздом у понеділок наші педагоги привели гостей і до могили УПА та могили Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника. Видно було, що зрозуміла й доступна розповідь Оксани Григорівни про події минувшини і події новітньої історії, западає у душі дітей Луганщини, що нашу трагічну й героїчну історію вони сприймають крізь призму сьогодення й по-особливому цінують і шанують все українське.
А розповідь Оксани Григорівни біля пам’ятника Степану Бандері у середмісті Старого Самбора стала своєрідним резюме відвідин Львівщини. Лисичанці стовідсотково зрозуміли самі й передадуть іншим, що «бандерівці» - це не фашисти і не людоїди, а патріоти, які понад усе люблять свій рідний край, свою землю, звичаї і традиції. І бути «бандерівцем» - це не принизливо, а гордо.
Не можна було також не зауважувати, як зі сльозами на очах учителі з Лисичанська приймали від педагогів у дарунки християнську літературу.
Коли автобус з гостями вже від’їхав, отець-декан Михайло Николин зі щирістю подякував своїм парафіянам за те, що так радо долучилися до цієї акції. Адже небайдужих було чимало: і ті родини, які у свої домівки брали ночувати гостей, і підприємці, які кормили наших їх смачиними сніданками, обідами, вечерями, і пластуни, і педагоги , які жертвували своїм часом. Словом, проведене спільно дозвілля є безцінним і дає усвідомлення того, що війна у нас триває, вочевидь, через горе-політиків, а ми, прості українці, понад усе любимо свою державу і хочемо миру і на Заході, і на Сході.
Марія КУЗЬМИН
ФОТОРЕПОРТАЖ
ВІДГУК
Олени ДОХНЯК
«Ці дні в моєму серці НАЗАВЖДИ!»
Істоміна Олександра
(14 років)
«Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: простий, чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.»
«Повчання Володимира Мономаха дітям»
Мудрі слова Володимира Мономаха, адресовані нащадкам, набули особливої актуальності в наш час. На початку третього тисячоліття вони наповнюються новим сенсом, змушуючи людей замислитися над вічними істинами.
Наші предки з давніх-давен славилися гостинністю. Адже в народі віддавна вважали, що в особі подорожнього до господаря може завітати сам Господь Бог.
Приємна несподіванка чекала на старосамбірчан минулого тижня. Отець Михайло, виявивши велику гостинність, запросив групу дітей, що приїхала з Лисичанська. З великим нетерпінням очікували наші сім’ї своїх гостей.
Чого тільки вартувала перша зустріч на залізничному вокзалі, яку вміло підготували дівчата – пластуни. Гості , коли побачили цей теплий прийом, спочатку не зрозуміли (може, це ще когось так зустрічають!). Очі були в сльозах від радості і в дітей, і в учителів, і , навіть, у звичайних перехожих. Вони забули вмить і про втому, і про холод, який цілий день про себе нагадував.
Справжнім виявом любові до ближнього є доброзичливе ставлення до просто незнайомих людей. Саме вміння щиро, чуйно ставитися до інших, бути уважними до їхніх потреб.
В цей час мені пригадалися рядки із творчості Тараса Шевченка:
Обніміте ж, брати мої ,
Найменшого брата.
Любітеся , брати мої,
Україну любіте.
Гостей зачарувала мальовнича природа: високі гори, водограї, п’янкі любисток і м’ята, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах, високі мальви вздовж міських узбіч. Але найбільше вразила теплота сердець наших людей.
З перших хвилин всі були під великою опікою отця Михайла, який поетапно продумав кожний крок. Програма була надзвичайно насиченою, але дуже змістовною і цікавою.
З особливим трепетом читали молитву біля ікони Матері Божої та мощей святого Валентина, опускалися в підземелля до старого вівтаря в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в місті Самбір.
А органний зал упродовж наступних днів називали «оперним театром». І ще довгий час можна було почути мелодії класичних творів, бо діти записали на мобільні телефони, планшети.
Як зерня, що попало у добру землю, так великий слід залишили слова проповіді отця під час недільної Служби Божої. «Якщо віник розібрати на окремі прутики, то їх можна легко переломити» . І кожний з нас повинен усвідомити, що в «єдності сила народу».
Після відправи поїхали до:
Святої святих землі цієї,
Що у Франковій стороні.
Щоб зупинитися і поклонитися цій землі!
Відвідати Франківські місця – це означає зрозуміти джерела таланту письменника, твори якого пробуджують любов до всього прекрасного, до рідної землі, до українського слова.
А як, мільйонів куплений сльозами,
День світла й волі засвітає,
То, чень, в новім, великім людськім храмі
Хтось добрим словом і мене згадає.
Іван Франко
Крізь простір і час долинули до нас пристрасні слова Каменяра, осяяні сподіваннями на те, що його важка праця в ім’я кращого майбутнього народу не пропаде даремно, буде оцінена наступними поколіннями людей.
Чого я навчилася у наших гостей? Що побачила у тих дітях? Щирі відкриті серця, які прагнуть миру, єдності, спокою. Я захоплювалася їхньою скромністю, терпеливістю (ніхто ніколи не «скиглив»), уміреністю, любов’ю до ближнього, покірністю.
Вірю, що моя країна вийде на правильний шлях. Для цього всі ми маємо докладати зусиль, працювати й творити задля її добробуту. Майбутнє країни в наших руках.
. . . забудеться срамотна
Давняя година.
І оживе давня слава,
Слава України.
Тарас Шевченко.
- У Старому Самборі відбувся "Тиждень соціального служіння" [фото]
- "Молитовна мобілізація" та молитовне стояння У Старосамбірській парафії УГКЦ в другу річницю повномасштабного вторгнення російських окупантів
- У Старому Самборі відбувся фестиваль Розколяди [фото]
- У Мшанці встановили новий рекорд України з наймасовішого виконання колядки
- Мелодію найдавнішої української колядки записали на Львівщині