Хіба це мало – незабутня мить! [фото]

22 серпня 2018
Друк
Фото Олени ДОХНЯК
Киньмося в Господні руки , а не в руки людськії,Бо яка його велич, таке і його милосердя.(Сир. 2, 18)

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. А якими кольорами вписані ці сторінки залежить від нас самих.

Радісною для старосамбірчан і гостей міста була неділя 19 серпня.  У цей день вдало об’ єдналися і свято Преображення Господнього, і відзначення 1030 – ліття Хрещення Руси – України.

Під час Святої Літургії запали в душу слова зі святого Євангелія: «. . . обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. . .» Чи може бути така зміна?

Так. Змінитися на краще може кожний. Треба тільки цього захотіти. Повернути очі душі до життя тих, які, не нарікаючи на власні страждання, рятували своїми молитвами світ і людей у ньому.

Повчальним було почути у проповіді о. Михайла Николина, декана Старосамбірського, про незрячих людей. Вони вміли вести тих, які хоч і бачили, але помилялися, спотикалися. Дар прозорливості отримували з рук Бога за велику ревність до Нього молитвами, постом, добрими ділами.

Кульмінацією свята була молитовна хода парафіян на берег річки Дністер. Здавалось, що раділа навіть природа. В промінні сонячних променів відбивалась ясність і краса людських сердець. Ще не бачив і Дністер такої великої кількості прочан! Біля хреста зібралися і молільники зі села Завадка, і старосамбірчани. Тут ще раз відтворили обіти, які отримали у Володимировому Хрещенні, а також отець Михайло і отець Ігор посвятили воду.

Щирі слова молитви понесли хвилі Дністра у великі ріки нашої квітучої неповторної української землі. І, звичайно, багатої. А на це вказували  кошички, які милували око червонобокими яблуками, соковитими грушами, сливами, запашними медами і ще іншими плодами, які також пізніше освятили.

З великою вдячністю схиляємо свої голови перед отцем Михайлом і отцем Ігорем за ту клопітку працю, гарні задуми.  Хай Вас зігріває людська теплота за все, що зробили за свої літа.

А на завершення слова Калини Ватаманюк:

«Спасибі Тобі, Всещедрий Владико, що є у мене пам'ять і у центрі цієї пам’яті є клаптик землі, що зветься Україною, - землі, яка дала мені життя, яка напоює мою душу живильними словами любові і милосердя».

Олена ДОХНЯК

ФОТОРЕПОРТАЖ

 

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою