Історик про Львівський псевдособор: Те, що відбулось в 1946 році, згідно з церковними канонами, не можна вважати собором УГКЦ

09 березня 2021
Друк
Ігор БРИНДАК, викладач церковної історії
У першій декаді місяця березня в УГКЦ згадують 75-роковини Львівського псевдособору, що відбувся 8-10 березня 1946 року в Архикатедральному соборі св. Юра. У той же час у храмах відбуваються поминальні богослужіння за жертвами репресій, які всередині ХХ ст. розгорнув проти УГКЦ більшовицький режим.

Історичні події 75-літньої давності прокоментував пан Ігор Бриндак, викладач церковної історії Дрогобицької духовної семінарії. Зокрема, історик пояснив, чому Львівський собор 1946 р. прийнято називати "Псевдособором". "Згідно з церковними канонами, щоб будь-який собор був дійсний, потрібно, аби на ньому були присутні два єпископи. На цьому соборі були два єпископи: Антін Пельвецький і Михаїл Мельник, які незадовго до собору, 28 лютого 1946 року, отримали єпископські хіротонії в Російській православній Церкві. Тобто греко-католицькими єпископами вони однозначно не були. І те, що відбулось під їх проводом не можна вважати собором УГКЦ".

Відтак пан Ігор зазначив, що репресії проти УГКЦ з боку радянської влади посилились вже наприкінці 1930-х рр., внаслідок чого загинуло більш ніж 30 представників греко-католицького духовенства. У 1945 р. полковник МГБ Георгій Карпов подав Сталіну проект по боротьбі з впливами Ватикану в Радянському Союзі. Проект зокрема передбачав створення серед греко-католицького духовенства Ініціативної групи за возз'єднання з Російською Православною Церквою. Після цього розпочались арешти єпископів УГКЦ.