Владика Ярослав: Бути сином — це не питання гідності чи заслуги, це дійсність, від якої неможливо ухилитися

20 лютого 2022
Друк
Фото Пресслужби СДЄ
20 лютого владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич.

Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що Притча про блудного сина, з одного боку, відкриває перед нами тяжкий та гіркий досвід темряви гріха, а з іншого — Боже милосердя (див. повний текст проповіді). «Вона представляє нам не тільки трагедію та наслідки людського гріха, а й покаяння та радість навернення, але перш за все — образ милосердного Батька, образ безмежної доброти та глибини любові всепрощаючого Бога. Цією притчею Бог запрошує нас пройти дорогою покаяння, з глибокою скрухою серця прийти до Нього зі словами: „Я був неправий“», — наголосив владика Ярослав.

За словами проповідника, ці три слова слід сказати собі, іншим і Богові. «Тоді до людини, яка має достатньо хоробрості, щоб їх промовити, повертається прощення, мир, сила і нове право на життя», — наголосив єпископ.

Усі люди є дітьми Небесного Отця, але у відносинах з Богом вони здебільшого уподібнюються до двох синів з сьогоднішньої притчі, які представляють дві можливості наших відносин з Богом. «Перша — це бунт та прагнення бути „вільним“, самому вирішувати, що є добре, а що зле, самостійно скеровувати свої дороги. До молодшого сина дуже подібна сучасна людина: вона прагне розпоряджатися своїм життям так, як бажає, хоче бути господарем свого життя, не визнаючи авторитету Бога, свого Творця. Друга можливість — нещира близькість з Богом, служіння Богові лише поверхово, частиною серця», — пояснив владика Ярослав.

Постава ж батька до двох синів відкриває повноту милосердя Бога до своїх дітей, свого творіння. «Один син, задля власного „звільнення“, вибирає дорогу насолод, що віддаляє його від батька і приводить до рабства гріха. Інший — задля „придобрення“ вибирає шлях „обов’язку та поверховості“ і стає слугою, забувши про своє синівство», — зауважив єпископ. У духовному житті, якщо немає розуміння тих чи інших духовних практик, то це може привести до бунту як у молодшого сина, або до формального сповнення своїх обов’язків як у старшого.

Далі владика Ярослав зазначив, що у Притчі про блудного сина Христос підкреслює не тільки риси двох братів, але й характеризує Бога як Батька. «Божа любов не знає меж, і намагається відкрити синам очі на те, що вони є синами і братами. Батько називає грішну людину: „Мій син“. Бог проголошує людину своїм сином і вона стає ним (1Йо. 3, 1)», — наголосив владика Ярослав.

Усвідомивши важкість свого бунтівного вчинку, молодший син ще може визнати Бога за свого Батька, але сміливості назватися його сином вже не має. Через це він не згадує про брата, що має достатньо хліба, але звертає увагу на наймитів, яким не бракує поживи. «Бути сином — це не питання гідності чи заслуги. Бути сином — це дійсність, від якої неможливо ухилитися. Батько, побачивши свого блудного сина, вислуховує його покаяння і, не бажаючи слухати безглузде прохання сина бути наймитом, перериває його мову. Син, що він не вчинив би, для Батька завжди залишається сином», — зазначив владика Ярослав.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії 

Теми: Катедральний собор, Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою