SDE
Публікації за темою: Ігор (Возьняк)

Великоднє послання владики Ігоря (2020)

18 квітня 2020
Преосвященним і Боголюбивим Владикам,Всесвітлішим та Всечеснішим отцям,Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям,Дорогим та достойним мирянам Христос Воскрес! Такими радісними словами звертаємося до віруючих в Бога людей, щоб радіти цьому великому, історичному, правдивому святу воскресіння Христового! Це свято приносить кожній віруючій людині впевненість, світло, надію та радість. Цей Великдень вийшов трохи по-іншому, ми мали певні карантинні перешкоди, плутанину та затьмарення, але воскресіння Христове – радісне, бо Ісус здолав усю ворожу силу з її беззаконнями, підступами та задуманими інтригами. Дияволу не вдалося затримати Господа у гробі видуманою неправдою юдейської старшини! Правда, що Ісус помер на хресті, Його поклали у гріб, але Він за життя багато разів наголошував, що воскресне. Навіть запеклі вороги, первосвященики й фарисеї, прибули до Пилата й тривожно заговорили: «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну» (Мт. 27,63). Здавалося, що вороги усе дуже всебічно продумали, допильнували, також списом прокололи серце померлому Ісусові на хресті. Злі люди не мали спокою, навпаки, страх та підозра про воскресіння тривожили їхні душі?! Бо погані вчинки, беззаконня та злоба не приносять миру та відради в людське серце! Пилат ішов на всі пропозиції юдейської старшини, хоч би сторожити тіло у гробі: «… Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте» (Мт. 27,65). Важкий камінь, який приставили до опечатаного гробу, та грізна сторожа із римського війська були безсилі, не могли нічого протиставити воскреслому Христові!? Це, можливо, єдине такого роду історичне печатання гробу, хоч воно не принесло користі злобним людям, а віруючим в Ісуса показало Його силу та перемогу! А Христос так воскрес, що й печаті були непорушними. Бо Господні дороги й вирішення питань – інші, як задумують люди! (пор. Іс. 55,8). Люди по-різному думали про Ісуса Христа: горстка любила Його, інші протистояли Йому? Ворожа старшина, почувши, що Христос воскрес, зібралася й радилася, що робити? Дали досить грошей воякам і веліли їм, щоб поширювали неправду, що Ісуса вночі викрали учні? Це означало воякам свідчити проти себе, але старшина запевнила те, що з правителем вони домовляться? Звичайно, гроші не вирішили багато, одні чули те, що бажали почути, а інші знали правду, що Христос воскрес! І ми з вами знаємо правду, усі, хто вірить в правдивого Бога, свідомі того, що Син Божий воскрес, Він – живий! Ми святкуємо свято Його воскресіння кожного року, часто про це згадуємо у наших моліннях, роздумуваннях, розмовах тощо, бо живемо великою надією на зустріч з воскреслим Христом та на вічне щасливе життя з Ним! Святий апостол Матей описав подію воскресіння Ісуса Христа, яка супроводжувалася землетрусом та приходом ангела, що сів на камені (пор. Мт. 28,3). А сторожа не стріляла, не піднімала галасу, лиш затремтіла, ніби змертвіла. Інші євангелисти навіть, не згадують про сторожу, бо жінки, які прибули, не мали жодної сутички чи розмови зі сторожею!? Мабуть, жінки уже не бачили сторожі, яка швидко побігла до первосвящеників сповістити про подію воскресіння, чого не бажала чути безсила перед Богом старшина. З таким воскресінням людство зустрілося вперше, й воно стало ще голоснішим, бо ніхто не стереже мерця й не викрадає його з гробу? Ісус нагадував про своє воскресіння й учинив так, як говорив. Христос воскрес, і Його воскресіння по-різному діяло на людей: усі злякалися, лиш прихильники Ісуса Христа зустрічалися з ангелами та чули заспокійливі слова, щоб не боятися, а радіти. А особи ворожого табору, вирішували питання так, щоб воскресіння Христове замовчати й переконувати людей, що Ісуса викрали учні. Цікаве пояснення? Але воїни, які стерегли гробу, були озброєні, вони не стріляли, нікого не поранили й не вбили, рівно ж, учні Христові, які б «викрадали тіло», нікого не скривдили з воїнів?! Істина про воскресіння Христове жива, правдива, її можна заперечувати, але неможливо заперечити й відмінити того, що правдиво сталося! Аргументи викрадення мертвого тіла безпідставні, смішні, неправдиві! Ми, як християни, віруючі люди, дякуємо Господу за Його воскресіння, беззаперечно віруємо в це, радіємо цим великим святом, оспівуємо його і живемо великою надією на своє воскресіння та усіх людей. Наші старання та зусилля необхідно скерувати в русло гідного християнського життя. Святий Іван Золотоустий навчає: «Воскресне, звичайно, кожне людське тіло; але добрий воскресне для життя, а злий воскресне для покарання» (св. Ів. Золотоустий, «Про потіху при смерті», Слово 2-е, п.8). В час переживання карантину, внаслідок епідемії «коронавірусу», можемо чинити багато добрих діл, що й виконують добровольці, лікарі, медсестри, волонтери, багато мирян та священиків, особи чернечих спільнот тощо. Разом з тим, знані випадки, коли певні особи ставляться дуже агресивно до тих, хто захворів. Хоч усім відомо, що ніхто не бажає хворіти! Ставитися жорстоко чи вороже до тих, хто хворіє, означає не любити ближнього, а Заповідь Божа наголошує: любити ближнього, як себе! З хворими людьми потрібно поводитися обережно, але не виключати їх зі спільноти, тому що завтра у подібній ситуації може знайтися хто-небудь. Вітаю усіх людей доброї волі з великим празником Воскресіння Христового! Хай ця правда про воскреслого Господа принесе усім спокій, злагоду, умиротворить, наповнить радістю та надією на кращу зміну в нашому суспільстві й у світі! Хай війни та хвороби, злоба й беззаконня не тривожать людей! Хай віра, надія та любов до Господа і ближніх зростають в кожному людському серці, бо Христос справді воскрес! Благословення Господнє на Вас! ІГОРАрхиєпископ і Митрополит Львівський Дано у Львовіпри Архикатедральному соборі св. Юрадня 11 квітня 2020 року Детальніше...

У Львові обговорили кроки для збереження пам’яток сакрального мистецтва

25 травня 2019
25 травня в Митрополичих палатах, у Львові, відбулося обговорення події, пов’язаної зі знищенням настінних розписів у храмі Успення Пресвятої Богородиці у смт. Славське Сколівського району Львівської області. У зустрічі взяли участь владика Ігор (Возняк), митрополит Львівський, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Григорій (Комар), єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, владика Володимир (Груца), єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, інші священнослужителі, а також посадові особи Львівської обласної державної адміністрації та мистецтвознавці. Учасники зустрічі, яка пройшла в атмосфері довіри та взаєморозуміння, проаналізували згадані події у Славському, відзначивши, що вони виходять далеко поза межі даної релігійної громади і є відображенням складніших процесів, які відбуваються в українському суспільстві. Детальніше...

У Дрогобичі презентували книгу-спогадів «Владика Юліян Вороновський» [фото&відео]

18 квітня 2019
17 квітня у Центрі душпастирства молоді, в м. Дрогобич, з нагоди 25-ліття інтронізації блаженної пам’яті владики Юліяна Вороновського відбулась презентація книги-спогадів «Владика Юліян Вороновський». Захід організувала парафія Катедрального собору Пресвятої Трійці. На захід прибули: владика Ігор, митрополит Львівський, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, духовенство єпархії та дрогобичани. Захід провадив о. Тарас Гарасимчук, парох парафії Пресвятої Трійці та упорядник книги-спогадів, а також Світлана Фаринович, яка займалась літературною редакцією книги. Детальніше...

Митрополит Ігор у Дрогобичі: Довіряймо щиро Господу, який має Свої відмінні плани від людських, що завжди закінчуються успіхом [фото]

18 квітня 2019
17 квітня з нагоди 25-ліття інтронізації блаженної пам’яті владики Юліяна Вороновського, першого єпископа Самбірсько-Дрогобицького, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич, владика Ігор, митрополит Львівський, очолив Літургію Напередосвячених Дарів. Митрополиту співслужили: владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, протопресвітери та священики єпархії. Детальніше...

Різдвяне послання владика Ігора, митрополита Львівського (2019)

28 грудня 2018
Преосвященним і боголюбивим Єпископам, всесвітлим та всечесним отцям, чесним дияконам, високопреподобним та преподобним отцям, ченцям і черницям, дорогим та достойним мирянам Львівської Митрополії Мир усім Вам у Господі та Боже благословення! Свята родина, Йосиф із Марією, прибули у Вифлеєм, щоб виконати наказ царя Августа про перепис населення. Марії якраз настав час родити. Зрештою, Йосиф із Марією дуже надіялися повити святе Дитя у якійсь гостинній господі міста. Але не знайшлося місця, бо не знайшлося жодної особи прихильної до праведників, які перебували у немалій скруті. Чи тому ангел не шукав людей у Вифлеємі, щоб їм сповістити про народження Ісуса? Мешканці міста не прийняли Бога хоч би в одну із осель. Йосиф і Марія багато не бажали, бо їм, як виявилося згодом, вистачило ясел, жолоба з сіном, де Марія відразу поклала народжене Дитя. Мешканці міста не прийняли Бога, зате Його огорнув жолоб, з якого худоба їла сіно. Пророк Ісая так описав цю поставу людей до Бога: «Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене…» (Iс 1,3). Люди, що проживали у Вифлеємі, не прийняли народженого Бога навіть до найбіднішого двору. Це – правда про людину, правда про кожну особу із мешканців світу, які не знають або дуже мало знають Господа. А ми – як ми знаємо доброго, люблячого та милосердного Бога, нашого Спасителя? Мешканці Вифлеєму не пізнали часу, не прийняли Бога, ніхто, ані одна особа не запросила під дах своєї оселі. Чи там не існувало добрих людей? Чи у Вифлеємі, як колись у Содомі, забракло праведних осіб? (пор. Бут 18,32). Це характеристика людини, яка не хоче чути про Бога та пізнавати люблячого Спасителя. Людина зайнята своїми справами, які уважає найважливішими, а Бога якось не помічає у своєму щоденному житті. А що ж Творець? Яка ж реакція Господа на такий спосіб поведінки людини? Господь залишив Вифлеєм, і Марія сповила Дитя десь на окраїні міста, неподалік, бо Він прийшов спасти те, що загинуло. Ангел Господній з’явився пастухам у полі, їм сповістив про народження Спасителя у людському тілі. Такого страху та спілкування з ангелом пастухам не приходилося переживати ніколи. Ангел Божий заспокоював їх та запропонував іти до міста, щоб побачити народжене Дитя. Бог не вибирав кращих, лиш бажав через простих пастухів сповістити людей про народження Христа. І вмить біля ангела вони побачили велике число небесного війська, що прославляло Бога і людям благовістило мир на землі. Пастухи розуміли спів ангелів, це – їхня мова! Здебільшого, це були доросліші діти, що стерегли своїх отар у полі. Коли ангельські хори зникли, пастухи зацікавилися подією і, порадившись, поспішили до Вифлеєму, де знайшли народжене Дитятко з Марією та Йосифом. Вони розповіли Марії усе те про Дитя, що їм сповістив ангел. Святий Йосиф із Марією слухали розповіді пастухів та дивувалися оповіданню, розуміючи, що Господь устами пастухів свідчив про народження Сина Божого. Марія ж усе запам’ятовувала, і слова пастухів про народжене Дитя та явлених ангелів берегла глибоко у своєму серці! Трудно збагнути всі почуття, якими були перейняті пастухи! Вони бачили ангелів, чули співи у своїй мові, усе розуміли. Споглядали один на одного, наповнюючись Божим світлом і теплом! Усе разом їх захопило, тому повірили й пішли зустрітися з дивовижним маленьким Дитям! Ангел їм виразно сказав, що для них народився Спаситель. Це означає, що пастухи були обізнані про прихід Месії, не знаючи до кінця повноти значення Божого задуму. Нічого не описано про те, як вони знайшли народжене Дитя та Марію з Йосифом. Але тим, хто шукає Бога, Господь допомагає, не відвертається від людини, благословить зустрітися з нею. Народження Сина Божого сповіщено й нам тими самими словами, що пастухам: «…народився для вас Спаситель…» Христос народився для нас, щоб ми Його пізнавали, прославляли та любили. Людям необхідне смирення простих пастушків, які з вірою прийняли сповіщення ангелів та зустріли Бога у людському тілі. Для сучасників, для віруючих людей потрібно приймати те вчення, яке залишив Ісус Христос у Святому Писанні, та радо виконувати його. Боже вчення визволяє людину від обмеження, від втручання світу в життя людини, від диявола та нападу пристрастей! Господь бажає бачити свій люд вільним, переможцем над злом, таким, хто живе у мирі та любові з Богом та ближнім. Син Божий упокорився – з Творця вселеної до безборонного Немовляти, що спочило у жолобі, а відтак у своїй любові прийняв смерть на хресті ради нашого спасіння. Погляньмо сьогодні у ясла, де лежить народжений Ісус, пізнаваймо в Ньому люблячого Бога, який бажає, щоб ми не лиш про Нього знали й говорили, але любили Його та прославляли, як Другу Особу Божу. Хай наше життя йде у парі з написаними словами про пастушків, які поверталися після зустрічі з Немовлям до отар, «…прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано» (Лк 2,20). Усі настанови, стремління, любов, взагалі наше життя необхідно керувати до особи Ісуса Христа. Христос вчить прощати й любити, Він – початок і кінець людського життя! Пізнаваймо Сина Божого та зростаймо в любові до Нього! Хай осяйне свято Христового Різдва огортає кожну людську душу! Хай радість і любов Ісуса проникнуть у душу кожної людини: воїнів і полонених, молодих і старших віком людей, здорових і хворих, самотніх та опущених, в’язнів і подорожуючих, людей доброї волі й тих, кому її бракує! Усіх щиро вітаю з святом Різдва Христового! Христос Раждається! Славіте Його! ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський Дано у Львові при Архикатедральному Соборі св. Юра Дня 28 грудня 2018року Божого Детальніше...

Великоднє послання митрополита Ігоря (2018)

03 квітня 2018
Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії Христос Воскрес! Усі чотири євангелисти описали подію Воскресіння Ісуса Христа. Господь багато разів повторяв своїм учням, що Він воскресне, вони чули це, але не сприймали й не розуміли. Син Божий говорив глибоку правду, апостоли сприймали як могли, або не надавали цьому значення. Коли Христос говорив учням, що необхідно йти в Єрусалим, там Він буде страждати від фарисеїв та книжників, Його вб’ють, але Він на третій день воскресне, апостол Петро зреагував: «… Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою! Він обернувся і сказав Петрові: Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мт 16,22-23). Господь ступав глибокими духовними водами, виконуючи волю Небесного Отця, натомість Петро тонув у своїх мізерних міркуваннях, страх та недовіра до Бога огортали його. Майже увесь народ очікував зміни, але навіть віруючі ізраїльтяни бачили це по-своєму, як от Натанаїл промовив до Христа: «… Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів» (Ів 1,49). Люд очікував царя-визволителя з-під політичного й фізичного панування римлян, а Ісус прибув у світ з волі Отця: «Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня» (Ів 6,40). Ісус проголосив: «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19,10). Син Божий прибув із неба, щоб переблагати Отця за людські беззаконня, які сягають прогрішень людей від першого гріхопадіння аж до кінця світу. Його завдання – привернути синівство, встановити життя любові між людьми, дарувати вічне щастя у небі та звільнити увесь людський рід від диявольських гріховних кайдан. Людські гріхи розіп’яли Ісуса Христа, Він помер на хресті, був покладений у гріб, щоб тріумфально воскреснути. Тому правда про Воскресіння стала переможною, більш тріумфальною від потрібного розп’яття, на що добровільно погодився Спаситель! Не допомогла навіть сторожа, марні були печаті та не затьмарили Воскресіння гроші, що юдеї дали військовим! Христос воскрес, переміг смерть, гріх, диявольську та людську злобу й пекло, відчиняючи людям вічне щасливе небо та життя в любові з Богом! Євангелисти описали правду про початкову віру апостолів у Воскресіння Ісуса. Жінки – Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія – купили пахощів, щоб піти та намастити Його тіло (пор. Лк 24,1). Вони були здивовані, коли побачили відкочений камінь від гробниці, а тіла Христа не знайшли, натомість побачили двох чоловіків у блискучих одежах, які сказали, що Ісуса немає тут. Жінки-мироносиці дивовижно остовпіли, боячись, щоб не померти, нахиляючись низько обличчям до землі. Не знали що думати про відсутність тіла у гробі. Прийшли намастити тіло пахучими олійками, а його не було. В діалог вступали ангели, які направляли жінок та учнів, щоб спішили у Галилею, де побачать Ісуса. Всюди точилася розмова про Ісуса, порожній гріб, невдачу охорони при гробі, землетрус та заляканий спокій учнів. Марія Магдалина при гробі почула ніжні слова воскреслого Месії: «Маріє!» Не розгубилася, зраділа й радісно промовила: «Раввуні!». Двоє з учнів віддалялися від Єрусалиму, наближалися до Емаусу, до них приєднався воскреслий Ісус. Слухали Його пречудного навчання, але не пізнали Його, бо щось заступило їм очі на воскреслого Христа. Хоч віддалялися в розчаруванні, однак Спаситель бажав потішити їх, запобігти недовірі, привернути їм віру в Його навчання та переконати про світле воскресіння. Він не покидає нікого, навіть, маловірам запалює вогонь надії та любові: «… Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк 24,32). Життя апостолів продовжувалося згодом у правильному руслі: усе оберталося навколо особи Ісуса Христа, Його розп’яття, а головне – Воскресіння з мертвих! Так повинно проходити життя кожної людини, яка має в усьому шукати й віднаходити Бога. Жити без Бога – означає втрачати життя! Хто від Бога далекий, той близький до зла! Велика необхідність кожної людини запитувати себе про життя з Богом, про шукання Господа, відповідальність за життя, про вічність, безсмертність душі, про вічну нагороду чи покарання… Як і чи ми віримо в Бога, вічну нагороду чи покарання?  Як пристосовуємо наше життя, щоб бути щасливими в небі? Взагалі чи віримо в те, що маємо в смертному тілі безсмертного духа? Ось воскрес Христос, який підвів з мертвих Лазаря, що лежав чотири дні у гробі: «А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» (Ів 11,43). Також Христос воскресив хлопця, якого вже мали поховати: «… Тоді Ісус сказав: Юначе, кажу тобі, встань!» (Лк 7,14). Подібно Ісус воскресив дочку начальника синагоги, промовивши: «… Дівчино, пробудися!» (Лк 8,54). Тіла згаданих осіб були мертві, а душі – живі, їх призвав Господь, і вони, повернувшись в тіло на голос Бога, оживили його. Усі воскреснемо, бо так постановив наш Творець! Святий апостол Павло писав до коринтян: «Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?» (1Кр 15,30). Або інші слова Його до солунян: «Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним» (1Сл 4,14). Якщо ми віримо, що Христос воскрес, тоді Він у силі воскресити нас так, як воскресив Лазаря, що вже чотири дні перебував у гробі! Бажаю усім радості свята Христового Воскресіння! Хай ця велика правда надихає нас до гідного та чесного християнського життя! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Благословення Господнє на Вас! ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський Дано у Львові при Архикатедральному Соборі св. Юра Дня 28 березня 2018 року Божого Великоднє послання Архиєпископа і Митрополита Львівського Детальніше...

У Трускавці митрополит Ігор освятив пам'ятник Патріарху Йосифу Сліпому [фото]

04 грудня 2017
3 грудня у м. Трускавець відкрили й освятили пам’ятник Патріарху Йосипу Сліпому з нагоди 125-річчя від дня його народження. Урочистості розпочались з Божественної Літургії, яку очолив владика Ігор, митрополит Львівський, у співслужінні владики Ярослава, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, і владики Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, а також о. Петра Івасівки (декана трускавецького), о. Володимира Боднарчука (адміністратора парафії), священиків Трускавецького, Дрогобицького, Лішнянського і Хирівського деканатів. Богослужіння супроводжував хор "Голос душі" з Катедрального собору Пресвятої Трійці м. Дрогобич. На богослужінні були присутні представники обласної й міської влади. Детальніше...

Митрополит Ігор освятив у Задністрянах на Самбірщині наріжний камінь під будівництво Меморіального комплексу Блаженного Григорія Лакоти [відео&фото]

16 жовтня 2017
15 жовтня в с. Задністряни на Самбірщині відбулось освячення наріжного каменя під будівництво Меморіального комплексу на честь Блаженного Григорія (Лакоти), уродженця цього села. Святкові богослужіння розпочались з утрені й водосвяття, а продовжились Архиєрейською Літургією, яку очолив владика Ігор, митрополит Львівський, у співслужінні владики Ярослав, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, владики Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, о. Богдана Праха, ректора Українського католицького університету, о. Віталія Гірняка, адміністратора місцевої парафії, та священиків Львівської архиєпархії і Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Богослужіння супроводжував хор храму Пресвятої Євхаристії з м. Рудки.  Детальніше...

Великоднє привітання Архиєпископа і Митрополита Львівського владики Ігоря (2017)

15 квітня 2017
Великоднє послання Архиєпископа і Митрополита Львівського Української Греко-Католицької Церкви   Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії    «…Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме!» (Ів 11,25).           Христос Воскрес! Ісуc Христос назвав себе «воскресінням і життям» у розмові з Мартою, сестрою Лазаря, якого він воскресив перед своїми страстями. Син Божий підняв його, покликав до життя, попри те, що пройшло уже чотири дні після смерті Лазаря. Коли Ісус Христос став біля гробу Лазаря й велів відкотити камінь, Марта засумнівалася у силі Спасителя та сказала, що уже чується запах мерця в повітрі. Неприємний запах був матеріальним, а не духовним. Однак немилий запах не став перешкодою, щоб привернути мертвому життя: «…Неможливе в людей, можливе є в Бога»  (Лк 18,27). Син Божий закликав Лазаря, щоб вийшов із гробу – мертвий ожив, покинув гріб, приближався до рідних, які очікували його назовні гробниці. Колись сила фарисеїв та садукеїв йшли хреститися до святого Івана Хрестителя, а він картав спосіб їхнього життя. Ті, натомість, захищалися Авраамом, іменуючи його своїм батьком. Пророк не дав їм можливості довго чекати на відповідь: «…Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама» (Мт 3,9). Для людей існує багато проблем, Господь усе бачить ясно й висвітлює у правді. Присутнім було трудно повірити у воскресіння мертвих й вічне життя, а Бог наказує мерцю: «…Лазарю, вийди сюди!» (Ів 11,43). І Лазар вийшов з гробу, обмотаний полотном. Народ тяжко приймає правду про вічне життя, а у Бога не існує темних місць: «…Бо він повелів, і створились» (Пс 148,5). Господь – всемогутній, вирішує усі питання швидко, правильно й для усіх очевидно, бо для нього усе ясне й чітке, нерозв’язаних ситуацій не буває!   Христа зрадили, видали в руки ворогам, знущалися й катували, вчинили несправедливий засуд, розіп’яли на хресті й поховали у гробі. Мертве тіло спочило. Однак воно не давало спокою первосвященикам й фарисеям, які аж на другий день прибули до Пилата, бо пам’ятали, що він говорив: «…Я по трьох днях воскресну». Крім воїнів, гробницю пильно стерегли наставлені первосвящениками та фарисеями. У світі такого не трапляється, щоб стерегли мерця. Тіло кладуть у гріб, засипають землею й усі розходяться. А тут сторожа з римських воїнів та представників синагоги, які, до усього цього, поставили на гробі свої печаті. З цього можна уявити цінність скарбу, який спочивав у гробі й про що не відали юдеї! Невідомо, як би розвивалася справа воскресіння, коли б не було сторожі? – Воскресіння Сина Божого ніхто не міг зупинити, бо людські сили та задуми марні. Пророк переконує: «Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» (Іс 8,10). Усе вийшло на яв. Особи, що були ворожо наставлені проти Ісуса Христа, уважали, що сторожею та печатями перешкодять здійснитися Христовому Воскресінню. Але нічим не завадили, хоч застосували всю свою силу, хитрощі, гроші та становище. Прорахувалися! Важкий камінь, воїни, сторожа, печаті, бажання, щоб часом Христос не воскрес і не залишив гробу порожнім, не допомогло й не порадувало провід юдейської старшини та релігійних наставників. Дуже смішні твердження наводили особи, вороже наставлені до Христа, але проти Божої правди та Господнього Провидіння усякі хитрощі не проходять, бо правда Божа торжествує! Христос воскрес! Зчинився великий землетрус. Появився ангел, видом, неначе блискавиця, який відкотив камінь, а сторожа перелякалася, затремтіла й стала, наче змертвіла (пор. Мт 28,2-4).   Сторожа заметушилася, відважні воїни та прибічники первосвящеників налякалися й повтікали, щоб сповістити старших, що Христос воскрес і його немає в гробі. Ось вороги перші дізналися про воскресіння Ісуса Христа! Старшина, порадившись, дали гроші воякам й наказали, щоб ті твердили, що учні вкрали мертве тіло Спасителя, чого світ ніколи не чув. Виникає багато питань: чому і як в гробі були зняті пов’язки, які від замащення смирною ніби приклеювалися до тіла; а пов’язка, що була на голові, знята лежала окремо? Хто краде, свою справу виконує швидко. А тут, чомусь віддирали б від тіла паси полотна та викрадали б оголене тіло? Який зміст такої крадежі? Зрештою, за несумлінне виконання обов’язків, воїнів чекала смертна кара, чого вони були свідомі, бо їх вважали відважними та непереможними. Вони завжди очікували нагороди та зросту в кар’єрі, а не покарання. Провалилися диявольські та людські підступні плани.   «…Христос справді воскрес і з'явився Симонові» (Лк 24,34) та іншим своїм учням, найперше, Марії Магдалині та жінкам, які слідували за ним, бо дуже любили його. А самим учням й апостолу Томі, тяжко було в це повірити (пор. Ів 20,25). Сповнилися слова Ісуса Христа, який твердив: «…Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне» (Лк 9,22). Дякуємо Господеві, що його Воскресіння неможливо заглушити в серцях віруючих людей! Поклін, слава й честь Ісусові Христові за те, що діло й правда про його воскресіння живе в наших душах! Воскреслий Спаситель відчинив для нас ворота неба, через які нам необхідно перейти!   Щиро вітаю усіх вірних нашої Церкви з великим святом Воскресіння Христового! Дякую нашим священикам за їхнє добре служіння! Складаю подяку усім вірним нашої Церкви за глибокі старання приналежності до Христової Церкви! Хай радість Воскресіння Христа увійде в кожну душу представників влади, наших воїнів, хворих, забутих, сиріт, віддалених від дому, немовлят, дітей, молоді, людей дорослого й поважного віку! Хай світло Христового воскресіння освітить душі тих, хто у в’язницях, лікарнях, в дорозі, хто вірить і не вірить, хто кається за промахи свого життя і, хто цього не чинить! Дякую священикам кожної церкви, усім хористам, дякам, паламарям, прислузі й усім тим, хто перестукає поріг цього собору! Хай Бог огорне усіх духовною радістю, дає щастя та добре здоров’я гідно верстати вік свого життя! Пресвята Богородице, виблагай нам ласку постійної пам’яті про Христове воскресіння та воскресіння наших душ до вічного щасливого життя!   Христос воскрес!  Воістину воскрес!   Благословення Господнє на Вас!           ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський     Дано у Львові при Архикатедральному Соборі святого великомученика Юрія 14 квітня 2017 року Божого Детальніше...

У Дрогобичі відбулась прем’єра трагедії «Дрогобицька Голгофа» [фото]

07 березня 2017
5 березня у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі в м. Дрогобич відбулась прем’єра трагедії «Дрогобицька Голгофа». У виставі було представлено події, пов’язані з мученицькою смертю Дрогобицьких Блаженних священомучеників Северіяна, Якима та Віталія. Автором сценарію трагедії є Тарас Метик, член Національної Спілки журналістів, а режисером-постановником - Олександр Король. Детальніше...
<< Початок < Попередня 1 2 3 Наступна > Кінець >>
Сторінка 1 з 3

banner

Архів
^ Догори