Як і все живе, любов у подружжі потрібно плекати. Адже щастя в подружжі – це не лотерея, коли комусь пощастило, а комусь зовсім ні. І важливо пам’ятати, що безвихідних ситуацій не буває. Є Той, хто може перетворити сиру воду непорозумінь, чвар, егоїзму в добірне вино любові, миру та злагоди.
Один батько спостерігав за сином, який хотів переставити важкий столик. Хлопчина натужувався, сопів, але не міг посунути столика навіть на міліметр.
- Чи ти використав усі можливості? - спитав батько
- Так… - прошепотів синочок…
- Ні! – сказав батько. – Ти не попросив мене допомогти тобі.
У подружжі важливо використовувати усі можливі способи, які поглиблюють і відновлюють подружнє сопричастя. Однак звернення до Господа, щира молитва, Покаяння і дія Божої благодаті - це те, що може втамувати спрагу подружньої любові. «Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже…» (Пс. 41).
Тільки з Господом християнська сім'я може втамувати спрагу любові і має можливість відкрити свій рахунок у банку, з якого можна користати, особливо у важких ситуаціях. Поповнення у цей рахунок – це будь-яка поведінка, яка примножує капітал любові, миру, здатності вирішувати все спільно та бажання бути разом. І навпаки, той, хто принижує людей, поводиться грубо та невиховано, хто не поважає інших, хто завжди критикує та скаржиться, хто не виконує взятих на себе обов’язків, хто не говорить, а постійно кричить, хто затаює образу, хто виплескує вдома нервозність, - той знімає і витрачає намарно значні кошти з рахунку родинної любові.
Бруно Феррерро в одній із своїх праць про родину гарно говорить про те, що щаслива сім'я – це школа життя, в якій можна навчитися пізнавати одне одного та ставати щораз кращими і щасливими. В тій школі вартує приділити особливу увагу найважливішим урокам подружнього життя, а це: вміння ділитися; терпеливість; вдячність; вміння приймати оточуючих такими, як вони є; прощення. Але понад усе найсуттєвішим з усього є спілкування. Діалог у подружжі – це, можна сказати, кров сімейного організму, це сила родинного життя.
На жаль, кажуть нам статисти, що сучасні чоловік та дружина впродовж дня спілкуються між собою в середньому всього 7 хвилин. Бог створив шлюб для товариських стосунків. Самотність була першим, що Бог назвав недобрим. Коли Бог сказав, що недобре чоловікові бути самотнім, Він мав на увазі, що це було недобре з різних боків: не було з ким поділитися думками - недобре емоційно, не було партнера – недобре фізично, недобре духовно.
Подружжю важливо остерігатися всього, що руйнує правдиве спілкування, особливо це можуть бути критика, зневага, негативна захисна реакція, стіна мовчання. Отже як важливо за буденними справами, у суєті і клопотах не втрачати духовної єдності з Богом. Шукати обом часу для спільної молитви, подружніх реколекцій, спільних прощ чи духовних мандрівок… Конечним є також знаходити час подружній парі для себе, для спокійного діалогу, спільно проведеного дозвілля, прогулянок, для маленьких взаємних знаків уваги, листівок, привітань, простих, але красномовних дарунків.
Бог мав намір, щоб товариство і повнота в подружжі переросли у спілкування, позаяк двоє людей щоденно діляться сенсом свого життя. Тож до праці, дороге подружжя, у великій і захоплюючій школі спілкування, з Богом і між собою!