"Різдво Твоє Богородице Діво, радість звістило всій вселенній,
бо з Тебе засяяло сонце правди, Христос Бог наш, що зняв прокляття,
подав благословення, знищив смерть і дарував нам життя вічне".
(Тропар свята)
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні наші серця наповнюються особливою радістю, бо ми святкуємо Різдво Пресвятої Богородиці – день, коли у світ прийшла та, яка стане Матір'ю нашого Спасителя. Церковні свята звертають нашу увагу на важливі віхи в історії спасіння. Особливо це стосується Господських і Богородичних празників. Сьогоднішній день – перше велике свято на початку церковного року, бо все почалося з Різдва Марії, Яка стане Матір’ю Божого Сина та всіх християн. Невипадково Різдво Пресвятої Богородиці є першим, а Успіння – останнім святом церковного року. Між цими двома подіями − Різдвом Пресвятої Богородиці та Її Успінням − проходить уся євангельська історія. Усі події, які ми святкуємо впродовж церковного року, уміщені між цими двома святами.
Обставини народження Богоматері дуже подібні до обставин народження Йоана Предтечі. Вона народилася від святих і праведних батьків Йакима та Анни, випрошена багатьма молитвами та сльозами; народилася після тривалої неплідності; народилася, коли батьки були в дуже похилому віці. Тому це велика подія в сім'ї вже немолодого подружжя Йоакима та Анни, бо після п'ятдесяти років спільного життя Господь дарував їм дитину. Та це значуща подія для всього світу, який століттями чекав на обрану Діву, через Яку у світ зміг прийти Божий Син.
Шляхом довгого ряду поколінь Промисел Божий готував для Себе на землі цей Посуд Божества. Різдво Пресвятої Богородиці – підсумок і вінець Старого Завіту, усіх надій і сподівань дохристиянського світу. Воно є початком виконання всіх Божественних обітниць, якими жило людство протягом багатьох тисячоліть. Різдво Богоматері провіщали праотці та пророки. Ще в перших главах книги Буття читаємо про потомство жінки, яке зітре голову змія (пор. Бут. 3, 15). Праотець Яків бачив ліствицю, що з'єднувала небо та землю, а ангели Божі сходили й виходили нею (пор. Бут. 28, 11−12). Пророк Єзекиїл бачив браму, якою пройшов Господь, а вона залишилася зачиненою (пор. Єз. 44, 1−3). Пречиста Діва Марія стала даром Богові від усього старозавітного людства, утіленням святості й чистоти.
Довго сумували праведні батьки Приснодіви Марії через свою неплідність, яка помилково вважалася у семітській культурі покаранням від Бога. Ревно молилися, щоб прихилити Божу милість. Часто вузькою і скорботною дорогою веде Господь людину до слави і блаженства. Самій Богородиці пророкував Симеон, що душу її прошиє меч болю, і Вона зазнає скорбот під час стражденного життя Свого Сина, щоб відкрилося багато сердець (пор. Лк. 2, 34−35). Так, непростим є шлях Божих обранців, але Господь допускає його, щоби ще більше скріпити нас у переконанні, що на Нього Єдиного маємо покладати свою надію.
За допомогою свята Різдва Пресвятої Богородиці Церква свідчить про те, що прихід Діви Марії у світ – це радість не тільки для праведних Йоакима та Анни, які довго й терпеливо очікували благословення Божого, але всієї вселеної. Причину цієї радості тропар пояснює словами: «(...) бо з Тебе засяяло Сонце правди − Христос Бог наш». Отож сьогодні всі ми радіємо, що у світ прийшла Пречиста Діва, Яка, як оспівано у стихирах, «вводить Христа у вселенну» (стихира на «Господи, взиваю»).
«День Різдва Пресвятої Богородиці, – каже св. Йоан Дамаскин, – є днем всесвітньої радости, бо через Богородицю обновився весь людський рід: смуток праматері Єви перемінився в радість». Нині радіє небо і земля, бо з народженням Марії започаткувалося відкуплення людського роду. Вона-бо принесла нам порятунок, життя та вічне щастя. Вона стане Богородицею, Кивотом Нового Завіту, Матір’ю Христа Спасителя, Який знищив смерть і дарував нам життя вічне. З благословенним Різдвом Пресвятої Богородиці з’явилося на землі найпрекрасніше створіння, архитвір Божої всемогутності, Цариця ангелів – народилася Пречиста Діва, Яка є «чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів». Народилася та, Яка вмістить у Собі Невмістимого Бога. Одночасно і Діва, і Богородиця, Яку «ублажатимуть усі роди» (Лк. 1, 48). Матір Божа через хресну смерть Свого Божественного Сина стала й нашою Матір’ю.
Улюблені брати і сестри! У сьогоднішній празник Різдва Пресвятої Богородиці хотів би звернутися до всіх вас із пастирським словом заохоти і до постійної прослави Матері Божої та Матері всього людства, і до того, щоб у своєму житті ми намагалися ревно черпати із багатства чеснот Її боговгодного життя. Вона є найсильнішою Заступницею та Помічницею християнського роду перед Своїм Сином та Богом. Вона – наша Надія. Вона відводить хмари праведного гніву Божого, відкриває нам давній рай Своїм могутнім клопотанням. До Неї християни звертають свої моління, прохання, похвали та подяки. Вона здійснила і здійснює незліченні чудеса для молільників які звертаються в покорі до Неї.
Пресвята Богородиця подивляє нас Своїми духовними скарбами, гідними наслідування. Чесноти Богородиці та благодать Святого Духа ставлять Її вище за всіх – не тільки святих і праведних людей, але й небесних сил. Її віра та всеціле віддання Божій волі, терпеливе й мужнє перенесення всіх життєвих труднощів, материнська турбота, а головне – безумовне смирення та покора – це ті чесноти, які наповнюють життя Пресвятої Діви Марії. Тому стараймося у своєму житті йти за цією світлою Зорею − нашою Небесною Матір’ю.
Дорогі у Христі, сьогодні ми взяли участь у посвяченні нового престолу, який є найголовнішою чистиною цього святого храму. Пам’ятаємо часи Старого Завіту, коли не було храмів, тоді споруджували жертовник й на ньому приносили жертву Господові. У наших храмах священники приносять на престолі безкровну жертву хліба та вина, яка є Таїнственним уприсутненням Пасхальної жертві Ісуса Христа, яку Він довершив на горі Голготі, помираючи на хресті. Під час Служби Божої, яку звершує священник, хліб та вино силою Святого Духа перемінюються в Тіло та Кров Господню, що ми називаємо Пресвятою Євхаристією – Святим Причастям. Пам’ятаймо слова Ісуса Христа: «Хто споживає моє тіло і п'є мою кров, той має вічне життя, – і я його воскрешу останнього дня. Бо моє тіло є правдивою поживою, а моя кров є правдивим напоєм» (Ів. 6.54-55). Господь закликає нас, щоб споживати Його тіло та кров, бо це Таїнство дарує нам вічне щасливе життя, до якого ми всі покликані!
Святкуючи Різдво Пресвятої Богородиці, молімося до Бога через Її материнське заступництво. Нехай молитви Богоматері допоможуть нам зростати у вірі, надії та любові, щоб і наше життя стало справжньою відповіддю на Божий заклик. Нехай приклад Пресвятої Богородиці надихає нас бути справжніми учнями Христа – такими, що вміють слухати Боже Слово, і служити ближнім з любов'ю.
Подивімся на нашу рідну Україну. Вже котрий рік поспіль наш народ проходить крізь горнило жорстокої, несправедливої та кривавої війни. Скільки разів нас намагалися переконати, що ми «безплідні» у своїй боротьбі? Скільки разів ворог намагався посіяти в наших душах розпач, темряву, зневіру і відчуття, що Бог нас залишив? Але Різдво Богородиці звіщає нам: темрява не має останнього слова! Молитва праведників була почута тоді, і молитва України за справедливий мир, за волю, за майбутнє нашої Батьківщини буде почута і тепер.
У це величне свято Різдва Пресвятої Богородиці ми з благанням звертаємося до Пресвятої Богоматері й у повній довірі до Божого Милосердя покладаємо всю нашу надію на Її Сина, а нашого Господа Ісуса Христа. Благаємо Тебе, Царице неба і землі: прийми під Свою особливу материнську опіку наших хоробрих воїнів, захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами; захисти Своїм Покровом свободу й незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, щоб народ наш, визволений Твоїм заступництвом від воєнного лиха, вдячно прославляв Бога у Святій Тройці Єдиного. Молімся і борімся за нашу Україну, бо вона також наша Мати. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь!
+ Ярослав
08 вересня 2026 року Божого,
с. Верхнє Висоцьке,
- Владика Ярослав освятив оновлений храм у с. Верхнє Висоцьке на Самбірщині [фото]
- Владика Ярослав: Господь кличе нас бути з Ним, і цей поклик є найрадіснішим для нас [фото]
- Проповідь на чотирнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2026)
- Владика Ярослав взяв участь у відкритті навчально-практичного центру у Бориславі [фото]
- Владика Ярослав освятив богослужбову каплицю на Cамбірщині [фото]