Від Луки Святе Благовістування - Глава 24
07 грудня 2010
[lk][g24]
1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
2 й застали камінь, відкочений від гробниці.
3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.
5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими
6 Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:
7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”
8 І вони пригадали собі його слова;
9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
10 То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
14 і розмовляли між собою про те, що сталось.
15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали.
17 Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.
18 Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
19 І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, -
20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.
21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,
23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.
24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”
25 А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
26 Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
29. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.
30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:
32 І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”
35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”
37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
38 Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?
39 Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”
40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги.
41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”
42 Вони подали йому кусень печеної риби.
43 Він узяв його й спожив перед ними.
44 Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”
45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
46 і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
47 і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
48 Ви - свідки того (всього).
49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,
53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.
Детальніше...
Від Луки Святе Благовістування - Глава 23
07 грудня 2010
[lk][g23]
1 Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
2 І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він - Христос-Цар.”
3 Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”
4 Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”
5 Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”
6 Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
7 а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
8 Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
9 Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
10 Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
11 Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
12 І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
13 Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
14 Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
15 Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
16 Тож я його покараю і відпущу.”
17 Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
18 Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”
19 Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.
20 Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
21 Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”
22 І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”
23 Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг.
24 Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
25 І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
26 І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27 Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
28 Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
29. Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
30 Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! - і горбам: Покрийте нас!
31 Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
32 З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
33 І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
34 Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
35 Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він - Месія Божий, Вибраний!”
36 Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,
37 примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”
38 А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це - Цар Юдейський.”
39 Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”
40 А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?
41 Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”
42 І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”
43 Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
44 Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
45 бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
46 Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
47 Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
48 Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
49 Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
50 І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, - людина добра й праведна,
51 що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
52 цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
53 Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
54 День цей був п'ятниця, і вже заходила субота.
55 Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
56 Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.
Детальніше...
Від Луки Святе Благовістування - Глава 22
07 грудня 2010
[lk][g22]
1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8 Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
9 Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
10 Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11 і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15 І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
18 бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
20 Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
26 Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
27 Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
29. і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
33 “Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
34 А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
35 Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
36 “Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив: “А тепер - хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
37 Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
38 Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
40 Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
42 “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
43 Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
46 І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
47: Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
48 А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
57 А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
58 Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
60 Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63 Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
64 і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
67 і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
70 А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”
71 “Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.”
Детальніше... Від Луки Святе Благовістування - Глава 21
07 грудня 2010
[lk][g21]
1 Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички.
2 Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти,
3 і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх.
4 Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.”
5 >І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав:
6 “Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.”
7 Тоді вони його спитали: “Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати?”
8 Він же відповів: “Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім'я і буде казати: Це я, - і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними.
9 Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз.”
10 Тоді сказав їм: “Повстане народ на народ і царство на царство.
11 Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть.
12 Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого.
13 І це дасть вам нагоду свідчити.
14 Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати,
15 я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.
16 Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють.
17 Вас будуть ненавидіти всі за моє ім'я.
18 Але волосина з голови у вас не пропаде!
19 Вашим стражданням ви спасете душі свої.
20 Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось.
21 Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять.
22 Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться.
23 Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього.
24 Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган.
25 І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями.
26 Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили.
27 Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою.
28 Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.”
29. І він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева.
30 Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо.
31 Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько.
32 Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться.
33 Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
34 Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька,
35 немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі.
36 Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином.”
37 Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна.
38 Зранку ж увесь народ приходив до нього в храм, щоб послухати його.
Детальніше... Від Луки Святе Благовістування - Глава 20
07 грудня 2010
[lk][g20]
1 Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами
2 і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”
3 Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:
4 Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”
5 А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили?
6 А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.
7 І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”
8 А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”
9 І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.
10 Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11 І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.
12 Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.
13 Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують?
14 Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.
15 І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?
16 Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”
17 Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?
18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде - роздавить.”
19 Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
20 І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.
21 І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.
22 Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”
23 Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них:
24 “Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.”
25 І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве - кесареві, а що Боже - Богові.”
26 І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.
27 Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили
28 й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.
29. Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.
30 Потім другий,
31 і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.
32 Врешті, померла й жінка.
33 Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.”
34 Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж.
35 Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;
36 бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони - сини Божі, бувши синами воскресіння.
37 А що мертві воскресають, - це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.
38 Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.”
39 Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.”
40 І не насмілювались вони більше ні про що його питати.
41 І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида?
42 Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене,
43 поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.
44 Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”
45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників,
46 що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;
47 що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду - вони приймуть строгіше осудження.”
Детальніше... Від Луки Святе Благовістування - Глава 19
07 грудня 2010
[lk][g19]
1 Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).
2 А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.
3 Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.
4 Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.
5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”
6 І зліз той швидко і прийняв його радо.
7 Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”
8 А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”
9 Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.
10 Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”
11 Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.
12 Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
13 Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.
14 Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!
15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
16 Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.
17 Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
18 І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.
19 Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.
20 Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22 А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
24 І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
25 Пане! -сказали йому, - він має вже десять!
26 Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
27 А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”
28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
29. І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,
30 кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.
31 Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.”
32 Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.
33 Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”
34 Ті відповіли: “Господь його потребує”.
35 А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.
36 І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.
37 А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
38 кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
39 Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
40 Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
41 І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
42 кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
43 Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
44 вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
45 Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
46 кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
47 І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,
48 та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
Детальніше... Від Луки Святе Благовістування - Глава 18
07 грудня 2010
[lk][g18]
1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
2 І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!
4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”
6 Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!
7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?
8 Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”
9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:
10 “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар.
11 Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!
14 Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.”
15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
16 Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
17 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”
18 Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”
19 А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.
20 Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”
21 Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.”
22 Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”
23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
24 Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.” 26. А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”
27 Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”
28 Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”
29. Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
33 і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”
34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.
38 І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:
41 “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!”
42 Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”
43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.
Детальніше...
Від Луки Святе Благовістування - Глава 17
07 грудня 2010
[lk][g17]
1 Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з'являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять.
2 Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих.
3 Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому.
4 І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому.”
5 Апостоли сказали Господові: “Додай нам віри.”
6 Господь же сказав: “Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, - і вона б послухала вас.
7 Хто з вас, мавши слугу, орача або пастуха, скаже до нього, коли він прийде з поля: Іди мерщій та сідай до столу?
8 А чи не скаже йому радше: Зготуй мені щось на вечерю та підпережись мені служити, поки я буду їсти й пити, а потім ти будеш їсти й пити?
9 Чи буде дякувати слузі (тому) за те, що виконав наказане?
10 Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити.”
11 Одного разу, простуючи до Єрусалиму, Ісус проходив між Самарією і Галилеєю.
12 Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека.
13 Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!”
14 Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися.
15 Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога.
16 І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин.
17 Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять?
18 І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?”
19 І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”
20 Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно;
21 ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами.”
22 Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите.
23 Скажуть вам: Ось він тут! - або: Он він там! - не йдіть і не шукайте!
24 Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий.
25 А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом.
26 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого:
27 їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх.
28 Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
29. та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило.
30 Так само буде й того дня, як об'явиться Син Чоловічий.
31 Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад.
32 Згадайте собі жінку Лота.
33 Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
34 Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять.
35 Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять.
36 [Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться].”
37 Тоді вони його спитали: “Де, Господи?” Він відповів їм: “Де труп, там й орли зберуться.”
Детальніше...
Від Луки Святе Благовістування - Глава 16
07 грудня 2010
[lk][g16]
1 І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
2 Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
3 І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.
4 Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.
5 Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?
6 Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят.
7 Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.
8 І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
9 І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
10 Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний.
11 Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве?
12 І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше?
13 Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.”
14 Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього.
15 А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові.
16 Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього.
17 Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону.
18 Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.
19 Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне.
20 Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;
21 він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.
22 Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.
23 В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,
24 і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум'ї цім.
25 Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.
26 А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять.
27 Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого;
28 я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки.
29. Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.
30 Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються.
31 А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.”
Детальніше...
Від Луки Святе Благовістування - Глава 15
07 грудня 2010
[lk][g15]
1 Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.
2 А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”
3 Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
4 “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?
5 А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі
6 й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.
7 Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.
8 Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?
9 А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.
10 Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”
11 Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.
12 Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.
13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.
14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.
16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.
17 Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.
18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!
19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.
20 І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.
21 Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.
22 А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.
23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,
24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.
25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.
26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.
27 Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.
28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.
29. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.
30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.
31 Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.
32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”
Детальніше...
