Від Йоана Святе Благовістування - Глава 6
07 грудня 2010
[iv][g6]
1 По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
2 І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
3 Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
4 А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.
5 Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
6 Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
7 Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
8 Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
9 «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
10 І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять.
11 І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
12 Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
13 Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
14 Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
15 І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, - і віддалився сам-один на гору знов.
16 Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
17 і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
18 І схвилювалося море від великого вітровію.
19 Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать - Ісус іде морем, до човна зближається, - та й налякались.
20 А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»
21 І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
23 Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
24 Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
25 Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
26 А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»
28 Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
29. А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже - вірувати в того, кого він послав.»
30 Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
31 Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
32 Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
33 Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
34 Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
35 Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.
36 Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
37 Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
38 бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
39 Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
40 Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
41 І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
42 і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
43 А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
44 Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня.
45 Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
46 Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
47 Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
48 Я - хліб життя.
49 Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли.
50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
51 Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.»
52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
54 Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
55 Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій.
56 Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому.
57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
59 Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
60 Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
61 Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
62 А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, - що тоді?
63 Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух - ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
64 Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
65 Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
66 Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
67 Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
68 Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного!
69 Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий.»
70 Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас - диявол!»
71 А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, - той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.
Детальніше...
Від Йоана Святе Благовістування - Глава 5
07 грудня 2010
[iv][g5]
1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.
2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.
3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:
4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба.
5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.
6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»
7 «Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»
8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»
9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота.
10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»
11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.»
12 Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»
13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.
14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»
15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус.
16 Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
17 А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»
18 За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
19 І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.
20 Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.
21 Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.
22 Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,
23 щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.
24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть.
26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
27 І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий.
28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,
29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд.
30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
31 Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.
32 Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, - правдиве.
33 Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.
34 Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.
35 Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.
36 Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.
37 І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.
38 І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав.
39 Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, - а й вони свідчать за мене!
40 Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.
41 Слави не приймаю я від людей.
42 Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.
43 В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.
44 Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?
45 Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей - ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.
46 Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!
47 Не віривши ж його писанням - як моїм словам повірите?»
Детальніше...
Від Йоана Святе Благовістування - Глава 4
07 грудня 2010
[iv][g4]
1 Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,
2 - а не христив же Ісус сам, лише учні його,
3 то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.
4 А треба було йому переходити Самарією.
5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»
8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»
11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива?
12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.
14 Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»
15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»
16 «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»
17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка!
18 П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»
19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти.
20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»
21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.
23 Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.
24 Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»
25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»
26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»
27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»
28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
29. «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»
30 І вийшли з міста й подалися до нього.
31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»
32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»
33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»
34 «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли.
36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи.
37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.
38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»
39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».
40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.
41 Та й багато більше увірували з-за його слова.
42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»
43 А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.
44 Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»
45 Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято.
46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.
47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.
48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»
49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»
50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.
51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.
52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому.
53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.
54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.
Детальніше... Від Йоана Святе Благовістування - Глава 3
07 грудня 2010
[iv][g3]
1 З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв.
2 Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.»
3 Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.»
4 Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?»
5 Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже.
6 Що народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа - дух.
7 Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти.
8 Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.»
9 Озвався Никодим і мовив до нього: «Як воно може статись?»
10 Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш?
11 Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги.
12 Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, - як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму?
13 Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!
14 Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, - так треба Синові Чоловічому бути піднесеним,
15 щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.
16 Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.
17 Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти.
18 Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого.
19 А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, - лихі бо були їхні діла.
20Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його.
21 А хто правду чинить - іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.»
22 Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив.
23 А й Йоан христив - в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися.
24 Ще бо Йоана не посаджено у в'язницю.
25 Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм - про очищення.
26 Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, - он він христить, та й усі до нього йдуть.»
27 Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба.
28 Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього.
29. У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося!
30 Йому треба рости, мені ж маліти.
31 Хто з висоти приходить, той - над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить - над усіма той.
32 Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги.
33 Хто прийняв його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий.
34 Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.
35 Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук. 36. Хто вірує в Сина - живе , життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, - гнів же Божий над таким перебуває.»
Детальніше... Від Йоана Святе Благовістування - Глава 2
07 грудня 2010
[iv][g2]
1 Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова.
2 Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів.
3 Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема.»
4 Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година моя!»
5 Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть.»
6 Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки.
7 Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою.» Вони й виповнили їх по вінця.
8 А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного.» Тож понесли.
9 Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, - то закликав староста молодого
10 і до нього мовив:; «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, - як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору.»
11 Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об'явив, - тож і учні його увірували в нього.
12 По тому ж подався він у Капернаум, він сам і його мати й брати та учні його, і перебули там декілька днів.
13 Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалиму
14 і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж.
15 І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав.
16 Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!»
17 Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене».
18 А юдеї озвались і мовили до нього: «Яким знаком доведеш, що таке чиниш?»
19 Ісус відрік їм у відповідь: «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю.»
20 Юдеї ж відказали: «Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?»
21 Та він говорив про храм свого тіла,
22 тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік.
23 А коли був він на свято Пасхи в Єрусалимі, то численні, бачивши його чуда, які він творив, увірували в його ім'я.
24 Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх,
25 а й потреби не мав, щоб хтось йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині.
Детальніше... Від Йоана Святе Благовістування - Глава 1
07 грудня 2010
[iv][g1]
1 Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог.
2 З Богом було воно споконвіку.
3 Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
4 У ньому було життя, і життя було - світло людей.
5 І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.
6 Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому - Йоан.
7 Прийшов він свідком - свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.
8 Не був він світло - був лише, щоб свідчити світло.
9 Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
10 Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його.
11 Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли.
12 Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які а ім'я його вірують;
13 які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися.
14 І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
15 Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»
16 Від його повноти прийняли всі ми - благодать за благодать.
17 Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.
18 Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об'явив.
19 Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?»
20 А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я - не Христос.»
21 То вони спитали його: «Що ж - Ілля ти?» - «Ні», мовив він. «Пророк ти?» - «Ні», відказав він.
22 Тоді вони йому: «То хто ж ти такий - щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?»
23 Промовив: «Я - голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, - як ото пророк Ісая сказав.»
24 Були ж посланці з фарисеїв.
25 Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?»
26 Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;
27 він наступить після мене, а я йому не гідний розв'язати й ремінця сандалі.»
28 Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.
29. Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.
30 Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.
31 І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.»
32 Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.
33 І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, - той і христить Святим Духом.
34 І я бачив і засвідчив: Він - Син Божий.»
35 Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів.
36 Угледівши ж Ісуса, який надходив, - мовив: «Ось Агнець Божий.»
37 Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом.
38 Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, - що в перекладі означає: Учителю, - де перебуваєш?»
39 Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години.
40 Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним.
41 Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, - що у перекладі означає: Христос.»
42 І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти -Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», - що у перекладі означає: Петро (Скеля).
43 Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.»
44 А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.
45 Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, - Ісуса Йосифового сина, з Назарету.»
46 Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.»
47 Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.»
48 Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.»
49 Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти - Син Божий, ти - цар Ізраїлів.»
50 Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, - то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.»
51 І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»
Детальніше... Від Йоана Святе Благовістування - Глава 9
07 грудня 2010
[iv][g9]
1 Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.
2 Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?»
3 «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому!
4, Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти.
5 І поки я у світі - я світло світу.»
6 Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому.
7 До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим!
8 Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів - жебрачив?»
9 Одні казали: То він, - інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!»
10 Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?»
11 А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився - і прозрів.»
12 Вони його тоді питають: «Де він?» - «Не знаю», каже той.
13 Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв.
14 Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі.
15 То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.»
16 Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них.
17 І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш - про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.»
18 Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, - аж поки не закликали батьків отого прозрілого.
19 Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?»
20 Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився.
21 А як він тепер бачить -не знаємо, і хто відкрив йому очі - не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.»
22 Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме.
23 Тим то батьки його й казали: Дорослий він, - самого спитайте.
24 Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік - грішник.»
25 «Чи грішник він, - озвався він, - я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.»
26 Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?»
27 Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?»
28 Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми - Мойсеєві учні!
29. Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.»
30 У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив.
31 Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить - ось того він вислухує!
32 Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому.
33 Був би він не від Бога - нічого не спроможен би був зробити!»
34 Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.
35 Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?»
36 А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?»
37 Ісус же йому: «Ти бачив його; він - той, хто говорить з тобою.»
38 Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» - і поклонився йому.
39 І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, - сліпими стали.»
40 Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?»
41 А Ісус їм: «Були б ви сліпі - не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, - то і гріх ваш зостається.»
Детальніше...
