Представники УГКЦ на Синоді Єпископів Католицької Церкви виступили із своїми спостереженнями щодо головної теми

Як ми повідомляли раніше, від 5 до 26 жовтня цього року у Ватикані відбувається ХІІ Звичайна генеральна асамблея Синоду Єпископів Католицької Церкви. Тема Синоду: "Боже Слово в житті та місії Церкви". Від УГКЦ у роботі Синоду беруть участь Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович), Куріальний єпископ, призначений заступником Блаженнішого Любомира та, як делегат, Високопреосвященний Владика Лаврентій (Гуцуляк), Митрополит Вінніпезький. Крім того, Папа Венедикт XVI призначив офіційних спостерігачів Синоду, серед яких є сестра Дженес Солюк, СНДМ, Головна настоятелька Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.Як повідомив для Департаменту інформації Владика Діонісій, підготовчий комітет видав проект документу, який є основою дискусій під час Синоду і ще перед тим вислав його всім учасникам для аналізу та вироблення пропозицій. 7 жовтня серед промовців, які виступали на Синоді Єпископів і висловлювали свої спостереження, був Владика Лаврентій. У своєму виступі він зосередив свою увагу на читанні Євангелії під час відправи Божественної Літургії у візантійському обряді, окремо зупиняючись на молитві священика перед Євангелієм, в якій він, серед іншого, молиться, щоб Господь засвітив в серцях вірних нетлінне світло богопізнання, відкрив духовні очі на розуміння євангельських проповідувань. Митрополит Лаврентій окремо наголосив на великій відповідальності служителя, який звіщає Боже Слово, на необхідності приготування як до самого проголошення Доброї Новини, так і до проповіді.У п’ятницю, 10 жовтня, свої спостереження мав нагоду висловити Владика Діонісій. У своєму виступі він проаналізував єдність між Божим Словом, Хрещенням та Пресвятою Євхаристією, окремо посилаючись на екуменічні питання, з якими зустрічається Церква в Україні, та питання єдності християн. "У одному з пунктів основного документу під заголовком: "Слово Боже, як екуменічне єднання" особливо наголошується єдність між різними конфесіями у Слові Божому і у Хрещенні. Бо різні конфесії мають однакове Хрещення і Слово Боже. У іншому місці говориться про єдність між Словом Божим та Євхаристією. Звідси випливає, що якщо є єдність між Словом і Хрещенням, між Словом і Євхаристією, то виникає питання: чому ми не можемо спільно відправляти Євхаристію?", – поділився своїми думками Куріальний єпископ УГКЦ. За словами Владики Діонісія, та сама логіка, тільки навпаки, може бути застосована православними конфесіями. "Якщо ми не маємо права брати участі у Євхаристії, ми не маємо права разом молитися, то ми не визнаємо також і Хрещення іншої конфесії", – сказав Владика Діонісій.Куріальний єпископ також наголосив на відповідальності перед Божим Словом, адже багато говориться про відповідальність нести Слово Боже до інших, про відповідальність у проповідуванні, але менше про відповідальність самого проповідника перед своєю Церквою і перед Божим Словом. "Слово Боже не має бути для нас знаряддям у нашому діалозі, для наших студій, наших зустрічей, для нашої молитви. Слово Боже має до нас промовляти, щоб змінити наше життя. Із Словом Божим не можна бавитися", – так для Департаменту інформації пояснив свої спостереження Владика Діонісій. Джерело: сайт УГКЦ Детальніше...

Робоча зустріч головних в’язничних капеланів країн-учасниць Європейської філії ICCPPC

9 жовтня 2007 року у центрі підготовки Польської в’язничної служби у Попово, що під Варшавою, відбулася робоча зустріч представників країн, які здебільшого входять до Європейської філії Міжнародної католицької комісії душпастирської опіки у тюрмах. Цю регіональну конференцію головних в’язничних капеланів очолив віце-президент ICCPPC о. Браян Ґованс. Серед запрошених був також о. Едвард Гаґес, керівник Північноамериканської філії ICCPPC.Темою конференції стали три сфери розвитку діяльності ICCPPC: * богословська – щодо основ душпастирської праці священиків і мирян в умовах ізоляції засуджених за скоєні злочини; * юридична – щодо впливу Церкви на формування пенітенціарного права; * соціальна – про служіння Церкви щодо відродження справедливості, збереження родин та повернення звільнених після ув'язнення до суспільного життя.Окрім того, зустріч стала нагодою для живого обміну практичними досягненнями та пастирськими потребами, що викликані зростанням числа мігрантів, які перебувають за ґратами.У рамках програми учасники зустрічі ICCPPC відвідали Освенцім-Біркенау, де вшанували пам'ять мільйонів жертв нацизму, серед яких і св. Максиміліана Кольбе. Гості відвідали пенітенціарні установи в околицях Варшави, ознайомилися з душпастирським служінням, діяльністю Польського в’язничного братства, а також двох закладів постпенітенціарної опіки (для осіб після звільнення) в околицях Вроцлава й Ґданська, що розвинули діяльність упродовж років сучасного відродження Польщі. Щоденну працю з особами, звільненими з ув'язнення, здійснюють священики, християнські психологи й педагоги, соціальні працівники та волонтери-миряни.Спеціальною нагодою для цієї пасторальної конференції став щорічний збір близько двохсот польських католицьких капеланів під проводом головного капелана Павла Войтаса. Участь у роботі конференції узяв Примас Польщі Кардинал Йозеф Глемп. Деякі сесії душпастирства ICCPPC проводилися спільно з польськими капеланами для представлення капеланського служіння кожної з країн. Українську Греко-Католицьку Церкву представляв диякон Костянтин Пантелей, референт душпастирства у пенітенціарній системі України. Особливої уваги був удостоєний документальний фільм добродія Анатолія Цибана про прощу Пенітенціарної служби України до Зарваниці. На думку диякона Костянтина, найбільш цікавим досвідом польських колег є участь засуджених, що відбули більшу частину терміну позбавлення волі, у прощах до святих місць. В одній з недавніх прощ, за спеціальними звільненнями директорів тюрем, брали участь численні засуджені. В Україні ж серед пріоритетів розвитку пастирського служіння Церкви є увага до адаптації осіб, звільнених з ув'язнення. ДодатокПоміж конгресами ICCPPC, які відбуваються раз на чотири роки, для регулярного обміну досвідом та задумами щодо пенітенціарного служіння Церкви відбуваються робочі регіональні зустрічі представників країн-учасниць організації. 2007 року в Римі відбувся ХІІ конгрес Міжнародної католицької комісії в'язничної пасторальної опіки (ICCPPC). Конгрес закликав синоди й конференції єпископів Католицької Церкви усього світу звернути увагу на великі проблеми тюрем, пов'язані з перенаселенням, насиллям, дітьми у конфлікті із законом, особами із психічними розладами, людьми похилого віку, нужденними, потребами опіки в'язнів з інших країн.У зверненні до капеланів Святіший Отець Венедикт XVI зокрема наголосив: «Церква намагається служити усім людям, як чинив Господь, особливо уважний до найбільш нужденних, із якими Ісус ототожнював себе: «Я був у темниці, і ви відвідали мене» (Mт. 25.36). Це покликання глибоко закорінене в науці Церкви. Євангелізація ув'язнених – це тривала подорож особистого навернення. Частина пасторальної місії Церкви – захищати права людини й долати різницю між літерою й духом цих прав... Збільшення кількості тяжких злочинів й навіть актів тероризму не означає, що від засуджених суспільство має відгородитися мурами й «викинути ключі», ставитися без пошани до їхньої людської гідності».Джерело: сайт УГКЦ Детальніше...

Звернення керівників християнських Церков України до українського народу

Звернення керівників християнських Церков України до українського народу Дорогі браття і сестри, співвітчизники!Усяке царство, що розділилося в собі, спустошиться,і всяке місто чи дім, що розділився у собі, не встоїть.(Мф. 12,25)В умовах, коли знову в нашій державі загострюється політичне суперництво, що підриває основи нашої державності, коли провідні державні інституції не можуть знайти порозуміння, а розчарування, байдужість та зневіра опановують суспільство - християнські Церкви України вважають своїм обов'язком звернутися до вас з викладенням свого погляду на ці проблеми та можливі шляхи їхнього подолання.Ми переконані, що незалежність нашої держави - дар Божий, яким ми повинні розпоряджатися мудро і зважено, примножуючи, а не марнуючи дане нам Господом. Заповідана Спасителем любов до ближнього, як до самого себе (Мф. 22,39) повинна виявлятися не тільки через любов до окремих осіб, але й через любов до всього українського народу, як до своєї великої родини.Ознакою істинної любові є жертовність, коли заради того, кого любиш, готовий віддати - і віддаєш - найцінніше, включно з самим життям. «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15, 13) - говорить Господь Ісус Христос. Заради спасіння свого народу від гніву Божого пророк Мойсей був готовий прийняти на себе покарання за його відступництво. «Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті» (Рим. 9, 3) - говорить апостол Павло. Ці приклади жертовної любові до свого народу повинні надихати кожного з нас, а особливо кожного, хто наділений владою, на служіння Україні.Влада дається Богом для того, щоб її носій, тримаючи в руках меч закону, захищав добро і карав зло. Кожен представник влади є невід'ємною частиною народу, а не стоїть над ним. Той, в чиї руки дана влада, - законодавча, виконавча чи судова - повинен пам'ятати, що за її використання він дасть відповідь не тільки перед суспільством та судом історії, але й перед Самим Богом - чи служив він народові, виявляючи любов до нього, чи служив він самому собі?Сьогодні ми вважаємо особливо актуальними винесені в епіграф євангельські слова. Це - нагадування всім, що боротьба за кращий політичний устрій, за утримання або перерозподіл владних повноважень може привести до остаточного руйнування нашого державного дому.Не раз в історії українського народу непримиренна боротьба між його провідниками приводила до знищення державності. Міжусобні чвари князів, боротьба між собою гетьманів часів Руїни, взаємне поборювання керівників національно-визвольного руху в XX ст. - все це сумні приклади того, як у боротьбі за владу над Україною руйнувалася сама Україна, нищилася її державність, чим вміло користувалися супротивники. Не варто повторювати цих помилок!Дорогі співвітчизники!На керівниках лежить велика відповідальність за долю України, але це не означає, що частини цієї відповідальності не несе кожен з нас. Не потрібно чекати, доки хтось інший вирішить наші проблеми. Якщо кожен на своєму місці в міру можливого працюватиме на славу Божу та благо України - тоді ми дійсно зможемо виправити недоліки нашого державного і суспільного життя.Не зважаючи на політичні конфлікти за час незалежності України наш народ ніколи не опускався до вуличних заворушень чи збройного протистояння, а громадянські протести завжди носили мирний характер. Це свідчить про мудрість і зваженість народу, яка є запорукою можливості знайти порозуміння.Цим спільним зверненням ми хочемо показати приклад того, що, не зважаючи на об'єктивні відмінності між нами, ми можемо працювати разом. Віримо, що і політики та державні діячі, залишаючись прихильниками різних поглядів, зможуть знайти форми співпраці на благо України.Зневіра і розчарування не повинні зупиняти нашого суспільного поступу, бо тільки на нас, громадянах України, лежить відповідальність за те, що буде з нашим спільним домом завтра. Молімося Богові за владу і народ, працюймо разом - і нехай Господь допоможе нам!Закликаємо на всіх вас Боже благословення!Звернення підписали:Філарет (Денисенко) – Патріарх Київський і всієї Руси-України, Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату; Любомир (Гузар) – Верховний Архієпископ, Глава Української Греко-Католицької Церкви; Митрофан (Юрчук) – Архієпископ Білоцерківський і Богуславський, Керуючий справами Української Православної Церкви; Маркіян Трофим'як – Єпископ, Заступник Голови конференції єпископів Римсько-католицької Церкви в Україні; В’ячеслав Нестерук – Голова Всеукраїнського Союзу об'єднань євангельських християн – баптистів; Михайло Паночко – Старший єпископ Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської-п'ятидесятників; Леонід Падун – Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви; В'ячеслав Горпинчук – Єпископ Української Лютеранської Церкви. Ухвалено на зустрічі глав християнських Церков України від 7 жовтня 2008 р. м. КиївДжерело: сайт УГКЦ Детальніше...