
4-6 березня владика Ярослав (Приріз) взяв участь у конференції, присвяченій місії Східних Католицьких Церков в житті Вселенської Церкви, яка відбулась у м. Гамінг. Під час конференції владика виступив з доповіддю на тему "Місія Східної Католицької Церкви в житті Вселенської Церкви і в модерному світі". На початку доповіді архиєрей зауважив, що досить часто, кажучи "Християнський Схід", ми забуваємо про розмаїття Східних Церков, яких на сьогоднішній час у католицькому світі налічується 21. Кожна з них має свою богословську, літургійну та канонічну спадщину. Розкриваючи основну тему своєї доповіді, владика Ярослав зауважив: "Сьогодні для багатьох з нас головним завданням є усвідомити себе не просто обрядом Католицької Церкви, а повноцінною Церквою, що належить до Церков католицького сопричастя; це я й вважаю головною місією кожної Східної Католицької Церкви". Зважаючи на те, що Східні Церкви розсіяні по всьому світі, вони мають ще одне особливе завдання: доносити сучасному християнину Христове Євангеліє за допомогою власної церковної традиції. Як приклад, владика Ярослав навів східну містично-аскетичну традицію, яка б могла стати чудовою альтернативою для західного християнина, що шукає глибшого духовного життяЯк повідомив офіційний сайт Міжнародного Теологічного Інституту, організаторами конференції виступили: Міжнародний Теологічний Інститут в Гамінгу (Австрія), Інститут Історії Східного Християнства, Католицький Теологічний факультет Віденського університету, Український Католицький Університет (Львів).Програма конференції базувалася на спільній молитві, на жвавому обговоренні та аналізі історії і сучасності Греко-Католицьких Церков. Участь у дискусіях взяли єрархи, які представили церковний досвід християн, що витримали переслідування задля збереження місії та ідентичності Греко-Католицької Церкви у комуністичні часи.Учасники симпозіуму обговорили той внесок, який Східні Католицькі Церкви Центральної та Східної Європи покликані зробити у християнське суспільство та світову спільноту в цілому.Доповідачі у промовах поєднували історичні і богословські методології та аналізували культурні, етнічні і національні чинники в минулому досвіді та майбутній місії греко-католиків.Як йдеться у повідомлення про перебіг конференції, не дивлячись на трагічну історію двадцятого століття тоталітарних репресій і століть дискримінаційного статусу Церков, греко-католицькі єрархи, духовенство, науковці з Австрії, Білорусі, Болгарії, Хорватії, Угорщини, Румунії, Росії, Словаччини, України, США ще раз підтвердили, що їх східна ідентичність і католицьке віросповідання представляють багатий духовний скарб, який полягає в унікальності релігійного досвіду.Учасники конференції констатували, що конфесійне розділення між “ортодоксальний” і “католицький” є застарілим підходом. Вони підняли тему шляхів об’єднання християн у розділеному християнському світі.Невідкладне і цілюще покликання греко-католиків – об'єднати і синтезувати патристичну, літургічну, канонічну, культурну і містичну традицію християнського сходу з живим свідченням для католицтва і універсальності Євангелія Ісуса Христа. В цьому відношенні, на думку учасників конференції, східні католики мають багато чого запропонувати їх латинським братам і сестрам.Учасники конференції від Римо-Католицької Церкви, зокрема кардинал Христофор Шонборн неодноразово висловив надію західних християн, що греко-католики, так як і православні, можуть допомогти людям на Заході краще впізнати літургійну красу та святість у все більш секуляризованому світі.За останні десятиліття в екуменічному діалозі східні католики часто вважалися «проблемою». Учасники конференції прийшли до висновку, що настав час покінчити з трактуванням греко-католиків як перешкоди до екуменічного діалогу. Було акцентовано на тому, що воля Божа була такою, щоб Греко-Католицька Церква відродилася і набрала сили. Саме це, на думку учасників конференції, є свідченням того, що обговорення питання єдності є неможливим без участі греко-католиків, таврованих як “уніати”, без цього не вироблятимуться жодні нові відповіді на питання східно-західного примирення.Спеціальним листом до учасників конференції звернувся Патріарх Любомир (Гузар). У ньому Глава УГКЦ наводить цитати Папи Бенедикта XVI, в яких підкреслюється, що Греко-Католицькі Церкви покликані бути відданими Східній традиції, щоб свідчити це в католицькому віросповіданні, та одночасно бути прикладом для православних християн того, що означає перебувати у сопричасті з Католицькими Церквами. Це віросповідання привело до взаємного збагачення Східної і Західної традицій.Сьогодні, як було відзначено на конференції, найвища влада в Католицькій Церкві активно заохочує оновлення справжньої східної християнської ідентичності.В той же час, про достовірність греко-католицького релігійного досвіду і практики свідчать нові мученики двадцятого століття. Греко-католицькі єпископи, духовенство, ченці і мирянин здолали найбільші моральні виклики двадцятого століття – придушення даної Богом свободи і людської гідності ідеологічним тоталітаризмом.Як наголошувалося на конференції, греко-католики зуміли з гідністю пережити режим гноблення та проявили справжню стійкість, отримавши великий досвід мучеництва та виживання в умовах переслідування. Ця духовна дисципліна Церкви-Мучениці, на думку учасників конференції, може для християн стати показником того, як провадити життя в секуляризованій пост-християнській Європі, опинившись перед викликами грубого матеріалізму, заперечення дару людського життя, зневаги особистості та втрати родинних цінностей.Греко-католицькі єпископи на конференції представили пасторські турботи і пріоритети їх Церков. Ці доповіді проілюстрували специфіку кожного церковного досвіду, продемонструвавши, що Греко-Католицькі Церкви Центральної і Східної Європи мають багато спільних проблем і намагаються знайти у співпраці з Вселенською Церквою спільне їх вирішення.На конференції були подані конкретні пропозиції, які ухвалили усі члени симпозіуму: 1.) Звернення до Папи Бенедикта щодо присвячення одного з Папських Синодів темі східних Католицьких Церков; 2.) продовжувати щорічну практику проведення подібних конференцій.Питання сім'ї і одруженого духовенства в Греко-Католицькій Церкві розглядалися як можлива тема для майбутньої конференції. Учасники симпозіуму досягли згоди, що греко-католики не повинні спочивати на духовних лаврах їх мучеників. Настав час греко-католикам закотити рукави і стати яскравим свідченням християнства та єдності у 21 столітті.
Детальніше...