SDE
Публікації за темою: Ігор (Возьняк)

Різдвяне послання митрополита Ігора (2023)

23 грудня 2023
Преосвященним і боголюбивим владикам, всесвітлим та всечесним отцям, високопреподобним і преподобним отцям, ченцям та черницям, дорогим та достойним мирянам Львівської Митрополії УГКЦ. Преосвященні владики, доброчесні отці, преподобні ченці та черниці, достойні брати і сестри! Дивне було Різдво Ісуса Христа, дивне та незвичайне наше святкування Різдва Господнього уже другий рік поспіль, відколи Росія напала війною на Україну! Цього року святкуємо Різдво ГНІХ вдруге, бо зміна церковного календаря подарувала нам такі святкування. Ісус народився очікувано від Марії Діви, матері та небесного Батька; в присутності опікуна святого Йосифа та небесних ангелів; можливо, ще хтось із близьких знав про це народження! А люди Вифлиєму та околиць не прийняли до жодної із своїх осель Марію, щоб вона могла народити та сповити дитя. Ось як описав народження Ісуса святий євангелист Лука: «І народила свого первістка – Сина, сповила його й поклала в яслах, бо в заїзді не було для них місця» (Лк 2,7). Постава людського роду, синів та доньок людських, до народження Божого Сина була дивною, можна сказати зухвалою, бо у людей бракувало милосердя та розуміння до матері, яка відчула час народжувати! А Марія не нарікала, не підозрівала нікого, не звинувачувала. Разом з Йосифом вони залишили мешканців, щоб більше не турбувати їх і подалися до місця, де стояла худоба й там сповила дитя, якому ангел приніс імʼя від Небесного Батька – Ісус! (пор. Лк 1,31; Мт 2,21). Небо нічого не робило, жодних заходів, щоб народження Сина Божого відбулося у більш сприятливих умовах. Небесний Батько погодився з умовами народження його Сина, вшановуючи вільну волю людей! Правда, цим народженням зацікавилися пастухи, яких осяяла Господня слава й ангел повідомив їм про народження Спасителя в місті Давидовім, що лежатиме у яслах. Божий Син, народжений немовлям, лежатиме у яслах, в жолобі, на сіні! Небесне військо ангелів співало лежачому на сіні немовляті, звіщаючи: «Слава Богові на високості, і на землі мир, в людях доброї волі!» (Лк 2,14). Дивна історія навколо немовлятка Ісуса продовжувала діятися, народженого відвідали мудреці зі сходу: «… Господній ангел у сні зʼявився Йосипові і сказав: Вставай, візьми Дитя і Його матір та втікай до Єгипту і будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб знищити Його» (Мт 2,13). Далеко, у Єгипет потрібно було втікати, бо Ірод уважав себе одноосібним лідером, незамінним, «богом у тілі», всевладним та непомильним. Такі іроди появляються у світі, вони роблять великі авантюри, розпочинають війни, приносять неповторну руїну, вводять люд у великий безлад, бояться усього, послідовно навколо себе усіх ліквідують, навіть близьких та пригожих осіб! Тоді Ісус не мав де голови прихилити. Втікали сімʼєю від царя Ірода, який розпорядився вбити Ісуса. Тепер, в часі війни, дуже багато нашого люду втратило свої домівки втікаючи від куль, ракет та дронів. Втікають від лютих ворогів, шукають притулку й дякують, що їх приймають чужі, добрі люди в Україні та за кордоном. Мирне життя, завдяки російським військовим та їхній зброї, перетворилося на кровопролиття, вбивства та смерть в Україні! Можемо зовні дуже скромно радіти народженню Божої дитини, бо маленького Ісуса гонили, шукали аби вбити. А ворог, що прийшов на землю в Україну, розшукує наших людей, щоб їх вбивати. Стерти з лиця землі націю українців! Тому благаємо Господа, щоб захищав наш народ, землю, яку він дарував українському людові, боронив наше мирне життя… Жорстокий ворог плюндрує нашу землю, нищить усе, що йому вдається! Гинуть найкращі сини та доньки, цвіт нації, захищаючи своїх краян, бо люблять свій народ, свою землю. Ми не хочемо повертатися в «далекий Єгипет Сибіру», куди вивозили наших батьків та прабатьків із праматерями, в холодні та голодні зими, в сніги та заметілі, в тайгу та дрімучі ліси. Ми благаємо ангелів, наших хоронителів, щоб боронили український народ та його землю від смертоносних куль, ракет та інших снарядів. Благаймо допомоги у небесних сил, щоб усували ворога ангельським умінням, силою та мудрістю, бо Божому ангелу дуже багато під силу (пор. 2Хр 32,21; 1Хр 21,15)! Ісус народився не для того, щоб люди помирали на війні, бо він – великий Князь миру. Цар небес на землю зійшов й ангели голосили славу Богові на висоті, а мир на землі людям доброї волі. Мимо великої скрути, яку переживає наш народ, бажаю усім добра та рівноваги духа!Митрополит Андрей писав: «…бажайте собі взаємно у празник Різдва всякого дочасного добра і радуйтеся дочасною радістю… але не будьте матеріалістами, бо матеріалізм – це найбільше пониження самої людської природи» (1937 р., січня 7,Львів). Пастирське послання… Хай радість Божого Різдва наповнить кожне серце усіх мирних, добрих, щирих мешканців України! Хай сповіщена ангелом велика радість для пастухів, стане радістю для всього нашого народу та людства світу (пор. Лк 2,10). Христос раждається! Славіте його! Детальніше...

У Трускавці освятили пам'ятник митрополиту Володимиру Стернюку [фото]

30 вересня 2023
30 вересня у м. Трускавець на подвір'ї храму св. пророка Іллі відбулося освячення пам'ятника митрополиту Володимиру Стернюку (1907-1997 рр.). подія розпочалась чином Архиєрейської Вечірні напередодні свята Покрова Пресвятої Богородиці, яку очолив владика Ігор, митрополит Львівський, у співслужінні високопреосвященного Вісвальдаса Кульбокаса, апостольського нунція в Україні, владики Володимира, митрополита Івано-Франківського, владики Ярослава Приріза, єпископа Самбірсько-Дрогобицкього, владики Михаїла, єпископа Сокальсько-Жовківського, владики Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, владики Петра, єпископа-помічника Сокальсько-Жовківського, владики Богдана, єпископа-помічника Стрийського, та священиків Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Владика Ярослав привітав митрополита Ігоря з 70-літнім ювілеєм

03 серпня 2022
3 серпня Високопреосвященному владиці Ігору, Митрополиту Львівському, виповнюється 70 років. З цієї нагоди владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, привітав ювіляра від грона духовенства й вірних Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Митрополит Ігор очолив святкове богослужіння з нагоди храмового празника Катедрального собору [фото]

21 червня 2021
21 червня, у день Святого Духа, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобич з нагоди храмового празника відбулась Божественна Літургія, яку очолив владика Ігор, митрополит Львівський, у співслужінні владики Ярослава, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, і владики Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, о. Тараса Гарасимчука, пароха парафії, а також місцевого духовенства. Участь в урочистому богослужінні взяли парафіяни та гості.  Детальніше...

Великоднє послання владики Ігоря (2020)

18 квітня 2020
Преосвященним і Боголюбивим Владикам,Всесвітлішим та Всечеснішим отцям,Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям,Дорогим та достойним мирянам Христос Воскрес! Такими радісними словами звертаємося до віруючих в Бога людей, щоб радіти цьому великому, історичному, правдивому святу воскресіння Христового! Це свято приносить кожній віруючій людині впевненість, світло, надію та радість. Цей Великдень вийшов трохи по-іншому, ми мали певні карантинні перешкоди, плутанину та затьмарення, але воскресіння Христове – радісне, бо Ісус здолав усю ворожу силу з її беззаконнями, підступами та задуманими інтригами. Дияволу не вдалося затримати Господа у гробі видуманою неправдою юдейської старшини! Правда, що Ісус помер на хресті, Його поклали у гріб, але Він за життя багато разів наголошував, що воскресне. Навіть запеклі вороги, первосвященики й фарисеї, прибули до Пилата й тривожно заговорили: «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну» (Мт. 27,63). Здавалося, що вороги усе дуже всебічно продумали, допильнували, також списом прокололи серце померлому Ісусові на хресті. Злі люди не мали спокою, навпаки, страх та підозра про воскресіння тривожили їхні душі?! Бо погані вчинки, беззаконня та злоба не приносять миру та відради в людське серце! Пилат ішов на всі пропозиції юдейської старшини, хоч би сторожити тіло у гробі: «… Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте» (Мт. 27,65). Важкий камінь, який приставили до опечатаного гробу, та грізна сторожа із римського війська були безсилі, не могли нічого протиставити воскреслому Христові!? Це, можливо, єдине такого роду історичне печатання гробу, хоч воно не принесло користі злобним людям, а віруючим в Ісуса показало Його силу та перемогу! А Христос так воскрес, що й печаті були непорушними. Бо Господні дороги й вирішення питань – інші, як задумують люди! (пор. Іс. 55,8). Люди по-різному думали про Ісуса Христа: горстка любила Його, інші протистояли Йому? Ворожа старшина, почувши, що Христос воскрес, зібралася й радилася, що робити? Дали досить грошей воякам і веліли їм, щоб поширювали неправду, що Ісуса вночі викрали учні? Це означало воякам свідчити проти себе, але старшина запевнила те, що з правителем вони домовляться? Звичайно, гроші не вирішили багато, одні чули те, що бажали почути, а інші знали правду, що Христос воскрес! І ми з вами знаємо правду, усі, хто вірить в правдивого Бога, свідомі того, що Син Божий воскрес, Він – живий! Ми святкуємо свято Його воскресіння кожного року, часто про це згадуємо у наших моліннях, роздумуваннях, розмовах тощо, бо живемо великою надією на зустріч з воскреслим Христом та на вічне щасливе життя з Ним! Святий апостол Матей описав подію воскресіння Ісуса Христа, яка супроводжувалася землетрусом та приходом ангела, що сів на камені (пор. Мт. 28,3). А сторожа не стріляла, не піднімала галасу, лиш затремтіла, ніби змертвіла. Інші євангелисти навіть, не згадують про сторожу, бо жінки, які прибули, не мали жодної сутички чи розмови зі сторожею!? Мабуть, жінки уже не бачили сторожі, яка швидко побігла до первосвящеників сповістити про подію воскресіння, чого не бажала чути безсила перед Богом старшина. З таким воскресінням людство зустрілося вперше, й воно стало ще голоснішим, бо ніхто не стереже мерця й не викрадає його з гробу? Ісус нагадував про своє воскресіння й учинив так, як говорив. Христос воскрес, і Його воскресіння по-різному діяло на людей: усі злякалися, лиш прихильники Ісуса Христа зустрічалися з ангелами та чули заспокійливі слова, щоб не боятися, а радіти. А особи ворожого табору, вирішували питання так, щоб воскресіння Христове замовчати й переконувати людей, що Ісуса викрали учні. Цікаве пояснення? Але воїни, які стерегли гробу, були озброєні, вони не стріляли, нікого не поранили й не вбили, рівно ж, учні Христові, які б «викрадали тіло», нікого не скривдили з воїнів?! Істина про воскресіння Христове жива, правдива, її можна заперечувати, але неможливо заперечити й відмінити того, що правдиво сталося! Аргументи викрадення мертвого тіла безпідставні, смішні, неправдиві! Ми, як християни, віруючі люди, дякуємо Господу за Його воскресіння, беззаперечно віруємо в це, радіємо цим великим святом, оспівуємо його і живемо великою надією на своє воскресіння та усіх людей. Наші старання та зусилля необхідно скерувати в русло гідного християнського життя. Святий Іван Золотоустий навчає: «Воскресне, звичайно, кожне людське тіло; але добрий воскресне для життя, а злий воскресне для покарання» (св. Ів. Золотоустий, «Про потіху при смерті», Слово 2-е, п.8). В час переживання карантину, внаслідок епідемії «коронавірусу», можемо чинити багато добрих діл, що й виконують добровольці, лікарі, медсестри, волонтери, багато мирян та священиків, особи чернечих спільнот тощо. Разом з тим, знані випадки, коли певні особи ставляться дуже агресивно до тих, хто захворів. Хоч усім відомо, що ніхто не бажає хворіти! Ставитися жорстоко чи вороже до тих, хто хворіє, означає не любити ближнього, а Заповідь Божа наголошує: любити ближнього, як себе! З хворими людьми потрібно поводитися обережно, але не виключати їх зі спільноти, тому що завтра у подібній ситуації може знайтися хто-небудь. Вітаю усіх людей доброї волі з великим празником Воскресіння Христового! Хай ця правда про воскреслого Господа принесе усім спокій, злагоду, умиротворить, наповнить радістю та надією на кращу зміну в нашому суспільстві й у світі! Хай війни та хвороби, злоба й беззаконня не тривожать людей! Хай віра, надія та любов до Господа і ближніх зростають в кожному людському серці, бо Христос справді воскрес! Благословення Господнє на Вас! ІГОРАрхиєпископ і Митрополит Львівський Дано у Львовіпри Архикатедральному соборі св. Юрадня 11 квітня 2020 року Детальніше...

У Львові обговорили кроки для збереження пам’яток сакрального мистецтва

25 травня 2019
25 травня в Митрополичих палатах, у Львові, відбулося обговорення події, пов’язаної зі знищенням настінних розписів у храмі Успення Пресвятої Богородиці у смт. Славське Сколівського району Львівської області. У зустрічі взяли участь владика Ігор (Возняк), митрополит Львівський, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Григорій (Комар), єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, владика Володимир (Груца), єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, інші священнослужителі, а також посадові особи Львівської обласної державної адміністрації та мистецтвознавці. Учасники зустрічі, яка пройшла в атмосфері довіри та взаєморозуміння, проаналізували згадані події у Славському, відзначивши, що вони виходять далеко поза межі даної релігійної громади і є відображенням складніших процесів, які відбуваються в українському суспільстві. Детальніше...

У Дрогобичі презентували книгу-спогадів «Владика Юліян Вороновський» [фото&відео]

18 квітня 2019
17 квітня у Центрі душпастирства молоді, в м. Дрогобич, з нагоди 25-ліття інтронізації блаженної пам’яті владики Юліяна Вороновського відбулась презентація книги-спогадів «Владика Юліян Вороновський». Захід організувала парафія Катедрального собору Пресвятої Трійці. На захід прибули: владика Ігор, митрополит Львівський, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, духовенство єпархії та дрогобичани. Захід провадив о. Тарас Гарасимчук, парох парафії Пресвятої Трійці та упорядник книги-спогадів, а також Світлана Фаринович, яка займалась літературною редакцією книги. Детальніше...

Митрополит Ігор у Дрогобичі: Довіряймо щиро Господу, який має Свої відмінні плани від людських, що завжди закінчуються успіхом [фото]

18 квітня 2019
17 квітня з нагоди 25-ліття інтронізації блаженної пам’яті владики Юліяна Вороновського, першого єпископа Самбірсько-Дрогобицького, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич, владика Ігор, митрополит Львівський, очолив Літургію Напередосвячених Дарів. Митрополиту співслужили: владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, протопресвітери та священики єпархії. Детальніше...

Різдвяне послання владика Ігора, митрополита Львівського (2019)

28 грудня 2018
Преосвященним і боголюбивим Єпископам, всесвітлим та всечесним отцям, чесним дияконам, високопреподобним та преподобним отцям, ченцям і черницям, дорогим та достойним мирянам Львівської Митрополії Мир усім Вам у Господі та Боже благословення! Свята родина, Йосиф із Марією, прибули у Вифлеєм, щоб виконати наказ царя Августа про перепис населення. Марії якраз настав час родити. Зрештою, Йосиф із Марією дуже надіялися повити святе Дитя у якійсь гостинній господі міста. Але не знайшлося місця, бо не знайшлося жодної особи прихильної до праведників, які перебували у немалій скруті. Чи тому ангел не шукав людей у Вифлеємі, щоб їм сповістити про народження Ісуса? Мешканці міста не прийняли Бога хоч би в одну із осель. Йосиф і Марія багато не бажали, бо їм, як виявилося згодом, вистачило ясел, жолоба з сіном, де Марія відразу поклала народжене Дитя. Мешканці міста не прийняли Бога, зате Його огорнув жолоб, з якого худоба їла сіно. Пророк Ісая так описав цю поставу людей до Бога: «Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене…» (Iс 1,3). Люди, що проживали у Вифлеємі, не прийняли народженого Бога навіть до найбіднішого двору. Це – правда про людину, правда про кожну особу із мешканців світу, які не знають або дуже мало знають Господа. А ми – як ми знаємо доброго, люблячого та милосердного Бога, нашого Спасителя? Мешканці Вифлеєму не пізнали часу, не прийняли Бога, ніхто, ані одна особа не запросила під дах своєї оселі. Чи там не існувало добрих людей? Чи у Вифлеємі, як колись у Содомі, забракло праведних осіб? (пор. Бут 18,32). Це характеристика людини, яка не хоче чути про Бога та пізнавати люблячого Спасителя. Людина зайнята своїми справами, які уважає найважливішими, а Бога якось не помічає у своєму щоденному житті. А що ж Творець? Яка ж реакція Господа на такий спосіб поведінки людини? Господь залишив Вифлеєм, і Марія сповила Дитя десь на окраїні міста, неподалік, бо Він прийшов спасти те, що загинуло. Ангел Господній з’явився пастухам у полі, їм сповістив про народження Спасителя у людському тілі. Такого страху та спілкування з ангелом пастухам не приходилося переживати ніколи. Ангел Божий заспокоював їх та запропонував іти до міста, щоб побачити народжене Дитя. Бог не вибирав кращих, лиш бажав через простих пастухів сповістити людей про народження Христа. І вмить біля ангела вони побачили велике число небесного війська, що прославляло Бога і людям благовістило мир на землі. Пастухи розуміли спів ангелів, це – їхня мова! Здебільшого, це були доросліші діти, що стерегли своїх отар у полі. Коли ангельські хори зникли, пастухи зацікавилися подією і, порадившись, поспішили до Вифлеєму, де знайшли народжене Дитятко з Марією та Йосифом. Вони розповіли Марії усе те про Дитя, що їм сповістив ангел. Святий Йосиф із Марією слухали розповіді пастухів та дивувалися оповіданню, розуміючи, що Господь устами пастухів свідчив про народження Сина Божого. Марія ж усе запам’ятовувала, і слова пастухів про народжене Дитя та явлених ангелів берегла глибоко у своєму серці! Трудно збагнути всі почуття, якими були перейняті пастухи! Вони бачили ангелів, чули співи у своїй мові, усе розуміли. Споглядали один на одного, наповнюючись Божим світлом і теплом! Усе разом їх захопило, тому повірили й пішли зустрітися з дивовижним маленьким Дитям! Ангел їм виразно сказав, що для них народився Спаситель. Це означає, що пастухи були обізнані про прихід Месії, не знаючи до кінця повноти значення Божого задуму. Нічого не описано про те, як вони знайшли народжене Дитя та Марію з Йосифом. Але тим, хто шукає Бога, Господь допомагає, не відвертається від людини, благословить зустрітися з нею. Народження Сина Божого сповіщено й нам тими самими словами, що пастухам: «…народився для вас Спаситель…» Христос народився для нас, щоб ми Його пізнавали, прославляли та любили. Людям необхідне смирення простих пастушків, які з вірою прийняли сповіщення ангелів та зустріли Бога у людському тілі. Для сучасників, для віруючих людей потрібно приймати те вчення, яке залишив Ісус Христос у Святому Писанні, та радо виконувати його. Боже вчення визволяє людину від обмеження, від втручання світу в життя людини, від диявола та нападу пристрастей! Господь бажає бачити свій люд вільним, переможцем над злом, таким, хто живе у мирі та любові з Богом та ближнім. Син Божий упокорився – з Творця вселеної до безборонного Немовляти, що спочило у жолобі, а відтак у своїй любові прийняв смерть на хресті ради нашого спасіння. Погляньмо сьогодні у ясла, де лежить народжений Ісус, пізнаваймо в Ньому люблячого Бога, який бажає, щоб ми не лиш про Нього знали й говорили, але любили Його та прославляли, як Другу Особу Божу. Хай наше життя йде у парі з написаними словами про пастушків, які поверталися після зустрічі з Немовлям до отар, «…прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано» (Лк 2,20). Усі настанови, стремління, любов, взагалі наше життя необхідно керувати до особи Ісуса Христа. Христос вчить прощати й любити, Він – початок і кінець людського життя! Пізнаваймо Сина Божого та зростаймо в любові до Нього! Хай осяйне свято Христового Різдва огортає кожну людську душу! Хай радість і любов Ісуса проникнуть у душу кожної людини: воїнів і полонених, молодих і старших віком людей, здорових і хворих, самотніх та опущених, в’язнів і подорожуючих, людей доброї волі й тих, кому її бракує! Усіх щиро вітаю з святом Різдва Христового! Христос Раждається! Славіте Його! ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський Дано у Львові при Архикатедральному Соборі св. Юра Дня 28 грудня 2018року Божого Детальніше...

Великоднє послання митрополита Ігоря (2018)

03 квітня 2018
Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії Христос Воскрес! Усі чотири євангелисти описали подію Воскресіння Ісуса Христа. Господь багато разів повторяв своїм учням, що Він воскресне, вони чули це, але не сприймали й не розуміли. Син Божий говорив глибоку правду, апостоли сприймали як могли, або не надавали цьому значення. Коли Христос говорив учням, що необхідно йти в Єрусалим, там Він буде страждати від фарисеїв та книжників, Його вб’ють, але Він на третій день воскресне, апостол Петро зреагував: «… Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою! Він обернувся і сказав Петрові: Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мт 16,22-23). Господь ступав глибокими духовними водами, виконуючи волю Небесного Отця, натомість Петро тонув у своїх мізерних міркуваннях, страх та недовіра до Бога огортали його. Майже увесь народ очікував зміни, але навіть віруючі ізраїльтяни бачили це по-своєму, як от Натанаїл промовив до Христа: «… Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів» (Ів 1,49). Люд очікував царя-визволителя з-під політичного й фізичного панування римлян, а Ісус прибув у світ з волі Отця: «Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня» (Ів 6,40). Ісус проголосив: «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19,10). Син Божий прибув із неба, щоб переблагати Отця за людські беззаконня, які сягають прогрішень людей від першого гріхопадіння аж до кінця світу. Його завдання – привернути синівство, встановити життя любові між людьми, дарувати вічне щастя у небі та звільнити увесь людський рід від диявольських гріховних кайдан. Людські гріхи розіп’яли Ісуса Христа, Він помер на хресті, був покладений у гріб, щоб тріумфально воскреснути. Тому правда про Воскресіння стала переможною, більш тріумфальною від потрібного розп’яття, на що добровільно погодився Спаситель! Не допомогла навіть сторожа, марні були печаті та не затьмарили Воскресіння гроші, що юдеї дали військовим! Христос воскрес, переміг смерть, гріх, диявольську та людську злобу й пекло, відчиняючи людям вічне щасливе небо та життя в любові з Богом! Євангелисти описали правду про початкову віру апостолів у Воскресіння Ісуса. Жінки – Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія – купили пахощів, щоб піти та намастити Його тіло (пор. Лк 24,1). Вони були здивовані, коли побачили відкочений камінь від гробниці, а тіла Христа не знайшли, натомість побачили двох чоловіків у блискучих одежах, які сказали, що Ісуса немає тут. Жінки-мироносиці дивовижно остовпіли, боячись, щоб не померти, нахиляючись низько обличчям до землі. Не знали що думати про відсутність тіла у гробі. Прийшли намастити тіло пахучими олійками, а його не було. В діалог вступали ангели, які направляли жінок та учнів, щоб спішили у Галилею, де побачать Ісуса. Всюди точилася розмова про Ісуса, порожній гріб, невдачу охорони при гробі, землетрус та заляканий спокій учнів. Марія Магдалина при гробі почула ніжні слова воскреслого Месії: «Маріє!» Не розгубилася, зраділа й радісно промовила: «Раввуні!». Двоє з учнів віддалялися від Єрусалиму, наближалися до Емаусу, до них приєднався воскреслий Ісус. Слухали Його пречудного навчання, але не пізнали Його, бо щось заступило їм очі на воскреслого Христа. Хоч віддалялися в розчаруванні, однак Спаситель бажав потішити їх, запобігти недовірі, привернути їм віру в Його навчання та переконати про світле воскресіння. Він не покидає нікого, навіть, маловірам запалює вогонь надії та любові: «… Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк 24,32). Життя апостолів продовжувалося згодом у правильному руслі: усе оберталося навколо особи Ісуса Христа, Його розп’яття, а головне – Воскресіння з мертвих! Так повинно проходити життя кожної людини, яка має в усьому шукати й віднаходити Бога. Жити без Бога – означає втрачати життя! Хто від Бога далекий, той близький до зла! Велика необхідність кожної людини запитувати себе про життя з Богом, про шукання Господа, відповідальність за життя, про вічність, безсмертність душі, про вічну нагороду чи покарання… Як і чи ми віримо в Бога, вічну нагороду чи покарання?  Як пристосовуємо наше життя, щоб бути щасливими в небі? Взагалі чи віримо в те, що маємо в смертному тілі безсмертного духа? Ось воскрес Христос, який підвів з мертвих Лазаря, що лежав чотири дні у гробі: «А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» (Ів 11,43). Також Христос воскресив хлопця, якого вже мали поховати: «… Тоді Ісус сказав: Юначе, кажу тобі, встань!» (Лк 7,14). Подібно Ісус воскресив дочку начальника синагоги, промовивши: «… Дівчино, пробудися!» (Лк 8,54). Тіла згаданих осіб були мертві, а душі – живі, їх призвав Господь, і вони, повернувшись в тіло на голос Бога, оживили його. Усі воскреснемо, бо так постановив наш Творець! Святий апостол Павло писав до коринтян: «Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?» (1Кр 15,30). Або інші слова Його до солунян: «Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним» (1Сл 4,14). Якщо ми віримо, що Христос воскрес, тоді Він у силі воскресити нас так, як воскресив Лазаря, що вже чотири дні перебував у гробі! Бажаю усім радості свята Христового Воскресіння! Хай ця велика правда надихає нас до гідного та чесного християнського життя! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Благословення Господнє на Вас! ІГОР Архиєпископ і Митрополит Львівський Дано у Львові при Архикатедральному Соборі св. Юра Дня 28 березня 2018 року Божого Великоднє послання Архиєпископа і Митрополита Львівського Детальніше...
<< Початок < Попередня123Наступна > Кінець >>
Сторінка 1 з 3
^ Догори