Христос Воскрес!
Всечесні отці!
Дорогі викладачі, вихователі, студенти Дрогобицького музичного фахового коледжу ім. Василя Барвінського та Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу!
Щиро вітаю вас у нашому катедральному храмі з нагоди вашого 80-літнього ювілею. Це велике свято не лише для вас, але й для всієї Дрогобицької громади. Дуже похвально, що ваші урочистості передбачають літургійну молитву у храмі – здавен наш народ в основу свого суспільного життя ставить віру в Бога, Якому по-особливому складає вдячність у знакові моменти свого життя. Ваша присутність у цьому храмі – це нагадування про глибокий зв'язок між мудрістю людською і мудрістю Божою, між освітою і вірою, між особистісним розвитком і духовним зростанням у Христі.
Сьогодні сердечно вітаю дирекцію коледжів, викладацький склад, всіх ваших працівників. Але по особливому вітаю – студентів, бо саме ви, є найбільшим скарбом наших навчальних закладів. Тому, дорогі студенти, будьте вдячні за ті зусилля ваших настоятелів та викладачів бо завдяки їм ваші Богом дані таланти здатні розвиватися і досягати особливих висот!
Дорогі освітяни, дозвольте найперше скласти вам щиру подяку за віддане і творче служіння. Вісім десятиліть педагогічної праці у стінах ваших навчальних закладів – це свідчення жертовної любові до знань, до молоді, до Батьківщини. Ваш внесок у мистецько-культурну спадщину, у технічний і професійний розвиток українського суспільства – неоціненний. Ваша праця – це жертва, вкладена у майбутнє покоління, яке саме зараз зазнає випробувань війною, викликами моралі та ідентичності. Тому особлива подяка всім, хто надає простір Богові в освітньому процесі: хто вчить не лише набувати знання, але прикладає зусилля у виховуванні молодь у дусі свободи, відповідальності й християнських цінностей.
Справжня освіта – це не лише засвоєння фактів, це - процес розпізнавання добра, шлях до істини і зростання у любові. Це шлях до глибшого пізнання самого себе і Божого задуму щодо кожного з нас. Освіта без духовного фундаменту втрачає свою цілісність і стає поверховою. Саме тому Церква з великою повагою і надією дивиться на місію вчителя, педагога, наставника – особи, що провадить молодь до повноти життя у Христі – Господі.
Світло Христового Воскресіння, яке нині радісно святкуємо, просвітлює не тільки наше життя, але й вказує шлях усьому людству. У Христі Воскреслому ми бачимо не лише перемогу над смертю, але й повноту краси людського життя. Бо Христос, як Вчитель і Пастир, не просто передає знання, але відкриває істину – ту, що веде до свободи: «І спізнаєте правду, і правда визволить вас», каже Господь (пор. Йо. 8. 32).
Тому сьогодні звертаємо увагу на вас, дорогі освітяни, як на своєрідний пункт незламності для молоді та їхніх батьків. У час війни, невизначеності, моральних і соціальних потрясінь саме вчитель часто стає тим орієнтиром, на якого дивиться молода людина, шукаючи відповіді на глибші питання: хто я, у кого вірити, заради чого жити. Ви є опорою, що тримає духовно-науковий фронт країни, виховуючи не лише фахівців, але й особистостей зі стійкими моральними цінностями. Ваше щоденне служіння – це знак, що Україна не впала духом, що наш народ має майбутнє, бо є кому формувати сумління молоді. У ваших зусиллях є промінь надії й сили, що передається далі – від серця до серця, від учителя до учня, від покоління до покоління.
У спілкуванні з Богом, людина відкриває премудрий Божий задум спасіння, яке походить від Отця через Сина у Святому Дусі. Пресвята Тройця творить людину, дає їй свободу вільно діяти, допомагає виправити її помилки, спасає, але в свою чергу очікує від людини відповіді. Без Бога людська особа не може пізнати цілої правди про саму себе – тому, що вона передусім покликана осягнути подобу Первообразу через життя у Христі та з’єднання з Ним.
Не можна забувати, що в часи більшовицького терору, коли знищувалась віра, культура, національна ідентичність, саме духовенство, освітяни, митці стали носіями світла серед темряви. Завдання Церкви і сьогодні – знову й знову вказувати на християнські основи виховання людини як складову духовно-національної ідентичності. Бо християнська духовність породжує шляхетність, допомагає кожній людині стати людиною, а нації – нацією. У християнській моралі сконцентровані найвищі цінності цивілізації, тому християнські аргументи залишаються найвагомішими. Християнське виховання виправдало себе у світовій педагогіці. Щоб виховати здорову, культурну спільноту людей, нам необхідна цілюща сила християнської моралі.
Божественна педагогіка подій історії спасіння вчить нас, що справжнє щастя людини полягає не в бунті перед Богом і перетворенні безцінного дару свободи на сваволю, а в сповненні Божої волі, бо створена на Божий образ людина може розвинути свої здібності, таланти й потенціал тільки у Бозі. Бог бажає, щоб Його любили, довіряли, а не боялися, тому створив нас вільними. Для людини розпізнавання — це важливий акт, який стосуються всіх, бо обирання є суттєвою частиною людського життя.
Ісус у Євангелії часто говорить про розпізнавання, використовуючи картини щоденного життя. Наприклад, коли говорить про рибалок, які вибирають добру рибу та викидають погану; чи про купця, який вміє розпізнати, яка перлина має найбільшу вартість; або ж про землероба, який знаходить скарб у землі і докладає зусиль, щоб придбати цю ділянку. Таким чином, розпізнавання представляється перед нами як вправа розуму, досвіду, а також волі, щоби зловити слушний момент. Бачимо також, що необхідні зусилля, вміння, навики, щоб розпізнавання могло здійснитися. Рибалка, який проводить ночі в морі, погоджується викинути частину улову, купець не вагається все продати, щоб придбати обрану перлину, як і чоловік, що знайшов скарб. Саме вчитель, вихователь, наставник допомагає молодій людині сформувати вміння розпізнавати. Навчити цьому – це не лише передати знання, а допомогти сформувати характер, сумління, здатність робити правильний вибір.
Бог запрошує нас оцінювати та обирати, бо створив нас вільними та хоче, щоб ми користувалися цією свободою, і тому розпізнавання є вимогливим. Ми часто переживали цей досвід: обрали щось, що здавалося нам добрим, але воно не було таким. Або знали, що це є нашим справжнім благом і не обрали його. Людина може помилятися, може не хотіти обирати правильно. Тому Бог від самого початку дає людині чітку інструкцію: якщо хочеш жити, пам’ятай, що ти є Божим створінням, що ти не є критерієм добра і зла, а твої рішення матимуть наслідки для тебе і для світу, від них залежатиме, чи земля буде чудесним садом, а чи смертоносною пустелею. Розпізнавання вимагає зусиль, але є незамінним для того, щоб жити. Воно вимагає, щоб я знав, що є добрим для мене тут і тепер. Насамперед, воно вимагає синівських стосунків з Богом. Бог наш Батько і не залишає нас наодинці, Він завжди готовий порадити нам, підбадьорити, прийняти. Але ніколи не хоче нав’язувати Свою волю. Чому? Бо хоче, щоб Його любили, а не боялися та віддалювалися.
Святий Атаназій Великий вчить, що людина як образ Божий є словесною істотою, бо має участь у Божому Логосі. Її словесність полягає в тому, що Творець наділив її силою свого Логосу – здатністю пізнавати Бога через сопричасне життя з Ним. Отже, слідуючи атаназієвій логіці, годі говорити про інтегральний розвиток особистості без розвитку цієї словесності в людині, яка без сумніву має інтелектуальний, розумний характер. Якщо не сформувати цю словестність в належний спосіб, якщо не пізнавати Бога, якщо не роздумувати щодня над Його словом і не повчатись в Його законі, що є природнім для людини і до чого кличе нас наша істота, то замість обожествлення ми будемо наближуватися до безсловесних нерозумних істот, як вважає Атаназій Великий. Якщо не закорінити наш ум в світі божественному, то він покинутий сам-на-сам впаде у світ дочасний, заведе нас на манівці принад.
Праведний митрополит Андрей Шептицькийписав: «Вчіть молодь, як має жити! Запалюйте в ній бажання й охоту до того, що є підставою духовного багатства і сили народу. Нехай молодь вчиться любити свою землю, – свою Батьківщину, – нехай вчиться працювати для неї». Дорогі освітяни, Церква сьогодні, як і століття тому, стоїть поруч із вами, маючи велике бажання вас підтримувати. І нині ми беремо на озброєння ці слова великого митрополита, бо праця й покликання педагога – це велике будівництво майбутнього України. На вас, дорогі педагоги: вихователі, вчителі та викладачі покладена велика відповідальність і сподівання - виховати майбутнє України.
Тому дякую кожному, хто розвиває українську освіту сьогодні й будуватиме її в майбутньому! І хай Господь нас супроводжує у цій світлій і благородній справі. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь!
+ Ярослав
6 травня 2025 року Божого,
м. Дрогобич
- У Дрогобичі молитовно вшанували 80-літній ювілей заснування Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу та Дрогобицького фахового музичного коледжу ім. В. Барвінського [фото]
- 11 травня 2025 року Божого проголошено днем ювілейної прощі до чудотворної святині у с. Грушів
- Владика Ярослав: Ранок – це найкращий час для того, щоб зустріти воскреслого Господа у молитві [фото]
- Проповідь на неділю Мироносиць (2025)
- Владика Ярослав: Кожна Літургія, яку переживаємо в Церкві, повинна бути глибоким і автентичним пережиттям зустрічі з Воскреслим Господом
