У Трускавці Єпископи УГКЦ обговорили питання душпастирської опіки українських військовослужбовців

10-11 травня 2022 року Божого в Пасторально-реабілітаційному центрі «Оранта» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, розташованому в м. Трускавець, під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава відбулася Дев’яносто перша сесія Архиєрейського Синоду Української Греко-Католицької Церкви в Україні.   Детальніше...

Владика Ярослав привітав всіх українських матерів із Днем матері [відео]

У своєму слові владика наголосив: "День матері – це особлива нагода подякувати Богові за нашу Небесну Матір, за цей великий дар материнства, яким Господь кожного з нас наділив". Детальніше...

Відбулася проща до Грушівської Богородиці [фото]

35 років тому, у квітні 1987 року звістка про об'явлення Богородиці у Грушеві поширилася далеко за межі тодішньої радянської імперії. Ця подія стала Благовіщенням нашої релігійної та національної свободи, бо минуло декілька років, і безбожний режим упав, а наша церква і держава воскресли.   Детальніше...

У Дрогобичі духовенство й вірні помолились Вервицю за перемогу українського війська [відео]

7 травня, у переддень Дня Матері, на площі перед Катедральним Собором Пресвятої Трійці м. Дрогобича духовенство й вірні помолились Вервицю за перемогу України над супротивниками, присвячену 35-літтю об'явленню Пресвятої Богородиці в Грушеві. Молитву очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Молитва розпочалась Акафістом до Грушівської Богоматері та транслювалась на "Живому телебаченні" у рамках проекту "Вервиця єднає". Детальніше...

Владика Ярослав: Хто не має душевного спокою, не може бути дієвим послідовником Ісуса

1 травня, у Томину неділю, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Під час богослужіння єпископ уділив дияконські свячення брату Олегу Цимбалюку, судді церковного трибуналу Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Проповідь на Томину неділю (2022)

Христос Воскрес! Дорогі у Христі брати і сестри! Восьмий день після Христового Воскресіння Церква називає Томиною або Провідною неділею. Сьогоднішня Євангельська благовість вияснює нам деякі безцінні теми Христової істини. Напочатку зустрічаємо цей прекрасний Євангельський вираз: «Тоді прийшов Ісус, став посередині, тай каже Мир вам» (Йо.20.19). Христові учні зі страху перед юдеями були зібрані за зачиненими дверима в Єрусалимі. Їхні серця були сповнені непевністю і тривогою. Щораз нові повідомлення доходили до них: «Гріб порожній», «Вони Його викрали», «Я бачив Господа»… Це все спричиняло ще більше замішання в їхніх умах. А через вісім днів після воскресіння, першого дня тижня, Ісус знову приходить до своїх учнів через замкнені двері стає посередині і каже «Мир вам»(Йо.20,19). Страх і відчай розтанув у світлі Його присутності, в їхньому житті засвітило світло, яке починає щораз сильніше проникати до їхнього серця. Ісус приходить до збентежених учнів і заспокоює їх. «По середині» нашого розбитого життя, в складних ситуаціях, в часі відчаю, хвороби і горя приходить Господь і змінює події. Євангеліє розповідає нам про чимало складних випадків, коли Ісус Христос приносить надію й оздоровлення людського розбитого життя (пор.Мр.6,48; Мт.8,14; Йо.11,17). Ісус приходить і до нас сьогодні, несучи мир, радість, зцілення і нове життя для всіх, хто вірить у Нього, хто довіряє Йому своє життя. Перші слова Ісуса до переляканих учнів були: «Мир вами». Звичайно місія Ісуса Христа є набагато більшою, ніж дарування душевного спокою, але Його місія включає і душевний спокій. Хто не має душевного спокою, не може бути дієвим послідовником Ісуса. Також зауважуємо, що Христос у сьогоднішньому євангельському читанні двічі говорить до своїх учнів про мир (Йо.20,19-21). У Священному Писанні слово «мир» означає не якісь зовнішні обставини, а внутрішній стан людини. Святі Отці та біблійні мислителі говорить, що з першим привітанням «Мир вами» Ісус привертає мир до стурбованих сердець апостолів безпосередньо. Другий раз Він дає їм мир таким чином, що вони можуть передавати його для інших. Тут важливо звернути увагу на дві речі. По–перше, джерелом нашого миру є Ісус. Святий апостол Павло говорить: «Він – наш мир» (Еф.2,14). По-друге, ми отримуємо мир від Ісуса і маємо передати його іншим. Він доручає і уповноважує нас бути миротворцями: «Благословенні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5, 9). Тож, якщо ми шукаємо миру, душевного спокою, не витрачаймо наш час безцільно: тільки Христос може його нам дати вповні. Євангелист Йоан розповідає: «І ще раз Ісус їм каже: "Мир вам!" Як мене послав Отець, так я посилаю вас." Це промовивши, дихнув на них і каже їм: "Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються"» (Йо.20, 21-23). Ці слова означають, що мир є одним з плодів Святого Духа. Вони вияснюють нам, що мир отримуємо через прощення наших гріхів Богом в Христі Ісусі і без прощення від Бога не може бути повноти миру в наших серцях. Євангеліє розповідає нам, що Ісус Христос на восьмий день після свого Воскресення з’явився задля невірування у Його воскресіння зі сторони апостола Томи, який не був присутній під час об’явлення Воскреслого Спасителя іншим апостолам. Христос не розгніваний через сумніви, зневіру, розчарування своїх учнів. Він робить все необхідне, щоб допомогти скріпити віру навіть однієї особи, яка сумнівається, але має добру волю і щирий розум для пошуку Істини. Своєю появою апостолові Томі Воскреслий Господь запевняє, що Він після воскресіння має тіло не примарне, а дійсне; те, яке прийняв від Пресвятої Богородиці; те тіло, в якому страдав і був прибитий до хреста, а тому на ньому навіть після Воскресіння залишились рани страждань. Воскреслий Господь звертається до апостола Томи і запрошує його доторкнутись цих ран кажучи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий» (Йо. 20, 27). Тома вигукнув з глибини свого серця із радістю: «Господь мій і Бог мій»! І цим визнанням залишив для всіх наступних поколінь незаперечний доказ ісповіді віри в Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Зауважмо, якою особливою є поведінка Ісуса у випадку навернення апостола Томи. Який ласкавий і милосердний Христос, як Він з любов’ю допомагає Томі й іншим розчарованим учням віднайти віру та духовний мир. Хоч Тома своїм невірством віддалився від Бога, однак Ісус перший вийшов йому на зустріч, щоб порятувати його у глибоких сумнівах та тривогах. Для Апостола Томи рани на тілі нашого Господа мали особливе значення, бо свідчили про тотожність Ісуса Розп’ятого з Воскреслим. Рани Ісуса були нагодою до розбудження в Томи віри і він подає нам світло розуміння, як слід впізнавати Ісуса сьогодні. Після свого воскресіння Христос присутній серед людей значно більшою мірою, ніж у своєму земному житті, адже для Нього вже нема жодних фізичних обмежень. Найбільші знаки Господньої ідентичності Тома споглядав у ранах Його рук і у пробитому боці. А сьогодні ранами на Тілі Ісуса є рани людей, рани всіх тих, які страждають у своєму серці, у своєму тілі, у своїй гідності. Ми носимо в собі різні зранення, і Слово Боже переконує нас сьогодні, що саме в цих ранах можемо зустріти Господа; що ці рани не мусять бути останнім словом в нашому житті, а, навпаки, вони можуть стати нагодою для люблячого і всемогутнього Бога, щоб показати свою любов і всемогутність. Кожна рана, яку носимо в собі, в своєму народі особливо сьогодні, повинна стати упривілейованим місцем стрічі з Воскреслим Господом. Бо в «Його ранах є наше оздоровлення», в Його ранах є оздоровлення всіх наших зранень, терпінь і невпевненостей. Сьогоднішнє Євангеліє також вчить нас, що Господь об’являється в спільноті, в зібранні, тобто в Церкві. Знаменною є заувага євангелиста Йоана, який згадує, що апостола Томи не було між апостолами тоді, коли їм з’явився Ісус. Він не був з ними, а тому так трудно було йому увірувати (Йо. 20, 24). В самотності його пошуки віри були неуспішними. Щойно спільнота з учнями запевнила йому зустріч з Воскреслим Господом. Роль Церкви у супроводі у вірі до особистої зустрічі з Богом є дуже особливою. Вирішальну роль при цьому відіграє богослужіння, яке повинно переживатися не як відчитування молитов, навіть найкращих і найглибших, не як здійснення якихось таємничих обрядів, не як «зустріч» з людським словом, але передусім як зустріч з Воскреслим і Живим Господом, Який таїнственно уприсутнюється на молитві Церкви, яка зібрана в Його ім’я. Таке пережиття богослужіння може запевнити зріст у вірі й успішне свідоцтво для тих, хто споглядає на християн з великою долею скептицизму і недовір’я. «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували», – каже Ісус апостолові Томі (Йо. 20, 29). Нехай це Господнє благословення спочине на кожному, хто сьогодні вірує, покланяється і прославляє світле Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.Тієї особливої довіри до Бога вчить нас учителька віри – Пресвята Богородиця. Вона завжди говорила Богові: «Нехай буде воля твоя». Діва Марія повірила у Слово Отця, і через Її віру та дією Святого Дух сталось Воплочення відвічного Божого Слова – Єдинородного Божого Сина. Вона носила Його в своєму лоні і народила на світ, однак віри вона вчилася кожного дня, аж до Ісусової смерті на хресті. Богородиця ніколи не просила знаку для того, щоб вірити. Вона покірно покладалася на вірність свого Господа. Дорогі у Христі. Нехай кожна наша Літургія, яку переживаємо в Церкві, буде передусім глибоким і автентичним пережиттям зустрічі з Воскреслим Господом, Якого сьогодні в Україні розпинають московити. Нехай місцем нашої зустрічі з Господом будуть не лише рани Ісуса, про які ми згадуємо й які уприсутнюються в таїнственний спосіб в Євхаристії, але також і наші зранення, не відвертаймось від ран України.Запросім до них Господа. Скажімо тепер ми йому: Господи, діткни своєю життєдайною рукою моїх ран, ран мого народу, моєї держави яка переживає війну московита агресора, ран наших воїнів, лікарів, вдів і сиріт. Нехай Твоя любов і Твоя сила перемінять ці наші рани на джерело миру, зцілення, щоб ми як народ, як нація могли щирим серцем покланятися Тобі та з апостолом Томою взивати: «Ти – Господь мій і Бог мій»! Амінь. + Ярослав 1 травня 2022 року Божого,м. Дрогобич   Детальніше...

Духовенство і вірні єпархії вітають владику Ярослава з 16-ою річницею єпископських свячень

16 років тому 29 квітня 2006 року владика Ярослав Приріз отримав єпископські свячення з рук Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара у співслужінні із єпархом Самбірсько-Дрогобицьким Преосвященним вл. Юліаном Вороновським та єпархом Тернопільсько-Зборівським Преосвященним вл. Михаїлом Сабригою. Детальніше...

Владика Ярослав Приріз привітав із Великоднем всіх вірян і людей доброї волі [відео]

Владика Ярослав Приріз привітав із Великоднем всіх вірян і людей доброї волі, наше звитяжне і доблесне воїнство, волонтерів, медиків, а також тих наших співгромадян, які через війну змушені були покинути свої домівки, а може і втратили їх. Детальніше...

Владика Ярослав: Христове Воскресіння – запорука майбутнього воскресіння кожної людини

  24 квітня, у день свята Христового Воскресіння, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослужіння в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики Катедрального храму та Дрогобицької духовної семінарії.   Детальніше...

Великоднє послання владики Ярослава (2022)

Прийдіть, усі вірні,поклонімся святому Христовому Воскресінню,ось-бо прийшла через хрест радість усьому світові.(Гимн Воскресіння на Утрені)   Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі у Христі брати і сестри! Христос Воскрес! Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа – найважливіше свято церковного року, яким споминаємо найбільшу подію в історії спасіння людського роду. Воно є сповненням очікувань багатьох поколінь Старого Завіту, які прагнули звільнитися від наслідків гріхопадіння прародичів у раю. Порушення Божественних заповідей призвело до того, що світ був охоплений стражданнями, бо над ним запанували гріх і смерть, зануривши все творіння в морок відчаю та безнадії. Позаяк самостійно людина неспроможна подолати наслідки гріхопадіння, то її спасає сам Бог, ототожнившись із нею у Своєму Воплоченні та піднісши її з упадку Своїм Воскресінням. На Пасху Христову ми святкуємо сповнення старозавітного пророцтва: «Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу зі свого люду по всім світі» (Іс. 25, 8). Хресна жертва й воскресіння Єдинородного Сина Божого поклали початок звільненню людського роду від тягаря гріха і смерти й дарували перспективи вічного життя та нескінченної радости в оселях Отця Небесного. Тому святий Йоан Золотоустий в Огласительному слові на Пасху закликає: «Ніхто нехай не убоїться смерти, визволила-бо нас Спасова смерть; схоплений нею подолав її. Зійшовши в ад, полонив його, засмутив його, коли воно спробувало плоті Його… Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос – і ти повалений! Воскрес Христос – і попадали демони! Воскрес Христос – і радіють ангели! Воскрес Христос – і життя триває!» Христове Воскресіння – запорука майбутнього воскресіння кожної людини. Христос каже: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той, навіть і вмерши, житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, не вмре повіки» (Йо. 11, 25−26). Тому завдяки Пасці Христовій для християн смерть не є безвихіддю, а упокоєнням від земних турбот і переходом до вічного життя. І ми вже тут, на землі, маємо нагоду долучитися до цього безсмертя через Таїнство Покаяння, причащаючись євхаристійного Тіла і Крови Христової. До світлого празника Христової Пасхи Церква готує нас сорока днями Великого посту. Це особливий час для каяття, духовного подвигу та переосмислення життєвих орієнтирів. Упродовж Страсного тижня ми, очистившись покаянням, співстраждаємо із Христом Розп’ятим, Який перетерпів наругу і хресну смерть, відкупивши нас від гріха і смерти. Цей період духовного приготування до найбільшого християнського свята в цьому році був дуже скорботним для українського народу. Мільйони наших братів і сестер були вражені смертоносним жалом широкомасштабної збройної агресії московії, від якої наш народ потерпає і нині, втрачаючи життя, оселі, рідних і близьких та несучи на собі рани війни. Щодня агресор забирає життя й калічить мирних людей та воїнів, спричинює величезні руйнування… У тих, хто потерпає від жахіть війни, розпізнаваймо страждаючий лик Христа, Який сходить на Голготу. Нехай джерелом утіхи для них стане світло Воскресіння, що виявлятиметься через конкретні знаки нашої солідарности й людського братерства. Виконуючи нову заповідь любови Бога та ближнього, ми приготовляємо собі достойне місце в Царстві Божому. Морок смерти не може знищити нашої пасхальної радости. Світло Христового Воскресіння, яке засяяло майже дві тисячі років тому, продовжує і нині просвітлювати кожну людину, допомагаючи долати пітьму відчаю та безнадії. У ці сумні часи євангельська Благовість пригадує та запевняє нас у неминучій переміні скорботних сліз Христових учнів, які були свідками Його страждань і смерти, на сльози радости від споглядання тріумфу Його славного Воскресіння: «Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо. 16, 21 Свідомість того, що Господь не лише бачить наше страждання, але й несе його на Собі, додає нам наснаги та мужности долати нечувані випробування, з якими зіткнувся наш народ останніми роками й місяцями. Нас також надихають слова многостраждального Йова: «Я знаю – Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога» (Йова 19, 25−27). І сам Божественний Спаситель розкриває нині обітницю нашого спасіння: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в мене, якщо й помре, оживе» (Йо. 11, 25). Пасхальна вістка про Воскресіння Спасителя, Який переміг зло і смерть, дарує нам промінь великої надії. Там, де людина виявляється немічною, Господь залишається всесильним! З нами Бог − Воскреслий наш Спаситель, тому ми впевнені в неминучій перемозі світла над темрявою, добра над злом, правди над брехнею. Як ніщо не могло завадити Воскресінню Господньому – ні камінь, привалений до Гробу, ні сторожа, ні брехня ворогів, так ніщо не зможе завадити прямуванню боголюбивого українського народу шляхом правди, гідности, любови й добра, адже Своєю Пасхою «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте й під кормигу рабства не піддавайтеся знову», – закликає нас апостол Павло (пор. Гал. 5, 1).Ми віримо, що Господь, Який Своїм Воскресінням повернув людству втрачену райську гідність і свободу, обов’язково допоможе й нам здобути перемогу, відновити справедливий мир і запевнити процвітання нашої держави. Дорогі у Христі! Цього року відзначаємо 35-ту річницю Грушівського чуда Пресвятої Богородиці. У квітні 1987 р. Б. Мати Божа допомогла нам перебороти рабський страх, розбудити в серцях найглибші духовні почуття й тугу за Богом. У часи панування богоненависного більшовицького режиму звістка про це явління пролунала, як проблиск світла, яке не змогла заглушити брехлива агітація та штучні перепони. Ця подія стала Благовіщенням нашої релігійної та національної свободи, бо минуло декілька років, і безбожний режим упав, а наша Церква й держава воскресли. Молімося, щоб Пресвята Богородиця й нині Своїм молитовним заступництвом допомогла розігнати густі хмари війни і тривоги, які огорнули Україну. Благаймо Її, щоб прийняла під Свою особливу опіку наших хоробрих воїнів, захисників України, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами. Молімося, працюймо й борімося за свободу та незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, бо молитва має велику силу! Нехай Господь учинить наш народ непереможним і нездоланним проти всякої ворожої пропаганди й нападу та дарує перемогу над супротивником на землі, на морі і в повітрі заради Імени Свого! Дорогі у Христі! Вітаю вас зі світлим празником Воскресіння Христового! Вітаю всіх вірян і людей доброї волі! Вітаю особливо тих наших співгромадян, які через війну змушені були покинути свої домівки, можливо, навіть утратили їх, а тепер перебувають тут, разом з нами, щоб розділити радість Христового Воскресіння: бажаю вам від щирого серця відчути люблячі обійми Бога й ваших братів і сестер по духу та вірі, а в Господа вимолюю для вас нової надії, сили й Божого благословення. Лину думкою до домівок тих, хто оплакує загибель своїх рідних: нехай Воскреслий Спаситель приведе їх до вічного блаженства, а живим дарує Свою розраду й пасхальну надію на воскресіння! Нехай невечірнє світло Христової Пасхи освячує життєвий шлях кожного з нас, наповнюючи наші серця, примножуючи любов до Бога і ближніх та даруючи надію на те, що Він ніколи не залишить нас без Своєї опіки. Нехай жодна скорбота і тривога не затьмарять та не применшать нашої пасхальної радости! Донесімо її зажуреним і знедоленим, усім тим, хто потребує нашої уваги й підтримки. Нехай Воскреслий Господь допоможе нам подолати труднощі й негаразди, скріплюючи наше звитяжне воїнство, волонтерів і всіх нас у надії на перемогу добра над злом, істини над неправдою в нашому особистому житті та в житті нашої Батьківщини. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!   + Ярослав Приріз,Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Дано у Дрогобичі при Катедральному Соборі Пресвятої Трійціу Хрестопоклонну неділю, 27 березня 2022 року Божого Детальніше...