Владика Ярослав у Світлий понеділок: "Воскресіння Христове – це Христова перемога, яка навчає нас, що не треба боятись страждань та хреста, переслідувань за правду чи навіть смерті" [фото]

Подія воскресіння Христа з мертвих додає християнам сили і віри для подолання життєвих страждань і випробувань. Про це 13 квітня сказав владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, під час богослужіння в Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Самбора. У цей владика Ярослав очолив у прокатедрі святкову Божественну Літургію у співслужінні священиків Самбірського деканату. Детальніше...

Владика Ярослав на Великдень: "Церква прагне, щоб кожен пережив Христове Воскресіння як доленосну для себе подію" [фото]

12 квітня, у день празника Христового Воскресіння, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослуження у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Єпископу співслужили священики Катедрального храму та Дрогобицької духовної семінарії. Молитовним співом урочисте богослужіння супроводжував парафіяльний хор і семінаристи. Детальніше...

У Велику П'ятницю архиєреї молились у Катедральному соборі та відвідали храми Підбузького і Старосамбірського деканатів єпархії [фото]

10 квітня, у Страсну П'ятниця, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у спіслужінні владики Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, і священиків храму відслужив Царські часи і Вечірню з винесенням Плащаниці. Під час Вечірні було прочитано євангельське читання, яке є літургійним поєднанням розповідей чотирьох євангелистів та укладене у хронологічній послідовності подій Христових страждань. Детальніше...

У Великий Четвер владика Ярослав і владика Григорій здійснили чин вмивання ніг священикам єпархії [фото]

9 квітня, у Великий Четвер, в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича і Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Самбора відбулись богослужіння великої вечірні з Літургією св. Василія Великого і чин вмивання ніг священнослужителям, які відповідно очолили владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, (у Дрогобичі) і владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, (у Самборі). Детальніше...

Пасхальне послання владики Ярослава (2015)

Мир у Господі та моє архиєрейське благословення! Прийдіть, усі вірні, поклонімся святому Христовому воскресенню,  ось бо прийшла через хрест радість усьому світові. (Пасхальна Утреня) Всесвітліші та всечесніші отці! Преподобні ченці та черниці! Дорогі В Христі брати і сестри!   Христос Воскрес! Ось вже майже дві тисячі років святкує Церква своє найбільше свято – Христову Пасху. Цього року ми знову співпереживаємо перехід нашого Спасителя через страждання і смерть до воскресіння і життя, – перехід, що дарував світові відкуплення. Від апостольських часів і донині звучить проповідь про це найбільше чудо в історії людства. Церква несе цю благовість не просто як повідомлення про історичний факт, а прагне, щоб кожен пережив Христове Воскресіння як доленосну для себе подію.Це свято стосується кожної людини, бо відкриває перед нею перспективи нового життя в Господі. Тому апостол Павло пише: «Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм» (Рим. 8, 11). На іконі Воскресіння Христового споглядаємо, як Спаситель за руку виводить Адама і Єву з глибин аду. Через наших прародичів Господь повертає до життя все людство, кожного з нас. Тепер від кожної людини залежить, як вона скористається подарованим їй спасінням; чи відгукнеться на таку безмежну любов Господа, який страждав і помер задля нас. Ми покликані цю любов прийняти, сповнивши все своє життя живою вдячністю Господу та служінням ближньому. Любити Бога – значить присвятитися сповненню Його заповідей, бути готовим пожертвувати всім заради Нього. Любов до Бога, яка проявляється в любові до ближніх, вимагає готовності пожертвувати навіть найдорожчим і найнеобхіднішим. Справжня християнська любов спонукає людину до великого самозречення. «Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає», – каже євангелист Іван (Ів. 15, 13). Упродовж останніх місяців увесь світ став свідком численних прикладів дивовижної самопожертви на українській землі її синів і дочок. Ці наші брати і сестри, які віддали найдорожче, що мали, – власне життя, – за рідний край, за незалежність і соборність Батьківщини, за гідність і свободу кожного її мешканця, на ділі виявили Божу любов, що наповнила їхнє серце, а своєю жертвою з’єдналися з жертвою Пасхального Агнця Христа, який віддав своє життя за порятунок світу. Віримо, що Всевишній прийняв їхню жертву та відкрив перед ними двері вічного життя і пасхальної радості, яка не проминає. Не меншу самопожертву та любов виявляють і ті тисячі наших співвітчизників, котрі ділами милосердя, благодійністю, волонтерською діяльністю підтримують наших воїнів, опікуються вимушено переселеними особами, допомагають тим, котрі перебувають на тимчасово окупованих територіях. Роблячи ці діла милосердя, вони виявляють любов до самого Господа, котрий колись скаже до праведників по своїй правиці: «Я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене» (Мт. 25, 35). Нехай воскреслий Спаситель дасть нам сили і надалі виконувати Його заповіді любові до Бога і ближнього! Свято Христової Пасхи вносить світло надії в темінь проблем, труднощів і несправедливостей, які нас оточують, бо демонструє, що хоч би яким складним був наш життєвий шлях, зло і неправда ніколи не можуть остаточно запанувати, а перемагає завжди Божа Істина і Божа Любов. «Воскрес Христос – і впали демони. Воскрес Христос – і радіють ангели», – повчає нас св. Іван Золотоустий. За Страсною п’ятницею, в якій була зрада, підступ, злоба, страждань і смерті, неодмінно наступає світла Неділя Воскресіння. Тому в наших літургійних піснеспівах Церква радісно закликає: «Небеса ото достойно нехай веселяться, земля ж нехай радується, нехай празнує і світ, видимий увесь і невидимий, бо Христос востав – радість вічна». Остаточним актом людської історії є не терпіння і страждання, а радість воскресіння. Тому радіймо нині духовною радістю, святкуючи Христову перемогу над адом і смертю. Обставини та події, що оточують нас, на перший погляд не виправдовують нашої радості. Ми святкуємо свято Христового Воскресіння, проте небо над українською землею все ще вкрите хмарами воєнних лихоліть, що не дозволяють нам вповні пережити радість Пасхальної події. Наша країна все ще потерпає від нашестя окупантів, кровоточить рана на тілі українського народу, завдана підступним північним агресором. Людські жертви від військових конфліктів і терористичних актів показують, що наш світ скалічений і страждає від гніту сил зла. Ми стали свідками жахливих злочинів проти українського народу не тільки на полях битви, а і в мирних містах і селах. Проте в ці найважчі моменти нашого життя згадаймо слова, які Христос не один раз промовляє для підбадьорення своїх послідовників: «Не бійтеся!» (пор. Мк. 5, 36; Лк. 5, 10; 8, 50; 12, 32). Ці слова скеровані і сьогодні до нас. Часом нам може здаватися, що ситуація безнадійна і наше становище безвихідне, проте євангельське читання у Свято Пасхи додає нам впевненості: «І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Ів. 1,5). Ми черпаємо особливе натхнення з пасхальної події: темрява не може перемогти світла, хоч би й силкувалася затьмарити його; світло Христове здатне засяяти там, де гріховна пітьма хоче позбавити нас усілякої надії! Дорогі в Христі! Щиро вітаю всіх зі світлим празником Воскресіння Христового! Нехай воскресна радість увійде в кожен дім і в кожну родину. Донесімо її скорботним і знедоленим, хворим і немічним, усім тим, хто потребує нашої уваги і підтримки. Передаваймо її і тим, хто перебуває далеко від рідного дому. Нехай невечірнє світло Христової Пасхи освячує наш життєвий шлях та скріплює нашу віру в неминучість перемоги добра й істини. Нехай світла звістка про воскреслого Спасителя з'єднується нині з нашою твердою надією на перемогу правди і світла в нашому особистому житті та в житті нашої Батьківщини. «Воскресіння день просвітімося торжеством, одні одних обіймім і так усі заспіваймо: Христос воскрес із мертвих. Смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! + Ярослав, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Дано в Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці, у Квітну неділю 2015 року Божого Детальніше...

У Дрогобичі під час Хресної дороги вірні роздумували над словами Митрополита Андрея Шептицького [фото]

15 березня, у Хрестопоклінну неділю, в Дрогобичі відбулася процесійна хода вулицями міста, під якої вірні молились Хресну дорогу. Участь у молитовній ході взяв владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, місцеве духовенство й велика кількість мирян.  Детальніше...

У Дрогобичі вшанували роковини Тараса Шевченка [фото]

9 березня приміщенні Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича відбувся урочистий вечір присвячений 201-й річниці від дня народження Т.Г.Шевченка. Детальніше...

Слово з нагоди святкування 201- річниці від дня народження Т.Г. Шевченка

Слава Ісусу Христу! Всесвітліші та всечесні отці, представники місцевої влади!Улюблені у Христі брати і сестри! Сьогодні ми вшановуємо 201-річницю від дня народження великого сина українського народу Тараса Шевченка. Щоб усвідомити, ким є для українців Тарас Шевченко, достатньо лише пригадати, що вже в кінці XIX - в першій половині XX століть практично в кожній українській хаті був портрет великого Кобзаря. Це свідчить про те, що Шевченко зробив велетенський вплив на уми і серця українців. Хоч він не був політиком, проте на його ідеях виховувались і виховуються громадські організації і народ в цілому. Він не був полководцем, але його слово мобілізувало і мобілізує мільйони українців до боротьби за власні права і свободи та людську гідність. Згадаймо хоча б минулорічний майдан – Патріарх української літератури був дуже виразно присутній на «революції гідності» нашого народу. Він не прагнув бути пророком, проте своїм могутнім словом як Мойсей вивів свій народ з “єгипетського” ярма, хоча сам так і не побачив землі обітуванної. Знедоленому безправному українському народові необхідний був великий муж, речник, патріарх, подвижник і пророк, таким став Тарас Шевченко. Це поет, даний Богом, його слово було і є «воістину гуком воскреслої труби архангела”, пише Куліш у “Спогадах про Шевченка” і називає його національним пророком. Пророк бачить те, чого інші не добачають. Пророк передбачає майбутнє але передусім пророк розмовляє з Богом і виголошує його істини перед лицем народу. Він не був дипломатом, але своєю відомою по всьому світі творчістю здобув для України та українців належне визнання та пошану. Творчість Тараса Шевченка - надчасовий, вічноживий скарб світової культури. Вона стала невід'ємною частиною багатьох національних культур та має неабияке значення у світовій літературі. Популярність Шевченкових творів особливо бурхливо зростала в час національно-визвольних змагань різних народів. Твори українського генія перекладені на різні світові мови. Він не був церковним проповідником, але своєю щирою вірою в Бога, дитячою відданістю Творцеві, гарячими віршами-молитвами вже кільканадцять десятиліть вчить нас молитися. Протягом усього життя Шевченко молився, брав участь у богослужіннях, про що свідчить хоча б фрагмент листа до Варвари Рєпніної, писаного вже із заслання 28 лютого 1847 року: «Вчора просидів я до ранку і не міг зібрати думок, щоби закінчити листа; якось-то беззвітне почування оволоділо мною. Перед благовістом до заутрені прийшли мені на думку слова Розп’ятого за нас, і я немовби віджив, пішов на утреню і так радісно, чисто молився, як, здається, ніколи раніше. Тепер я говію,– писав поет,– і сьогодні прийняв святі тайни, хотів би, щоб усе життя моє було так чисте, прекрасне, як сьогоднішній день.» Молитва – це невід'ємний елемент поклоніння Богу, який завжди характеризував український народ та був, безумовно, присутній і в житті Шевченка. Відомо, що Великий Кобзар вже з дитинства знав Святе Письмо і був вихований у релігійному дусі. З-посеред біблійних книг йому особливо імпонував Псалтир. Зараз у незалежній Україні по-новому відкриваємо релігійні мотиви його творів, які чи то спотворювалися, чи то замовчувалися імперсько-більшовицькою пропагандою в різні часи. У творчості поета молитва має віршовану форму. У своєму діалозі з Богом Шевченко часто обирає позицію старозавітного молільника, переживає за важку долу свого народу, нарікає на суспільні негаразди або страждання окремої людини, зокрема власні. Показовою в цьому плані є добірка його молитовних гімнів у „Давидових псалмах”, якими він наслідує форму біблійних псалмів. Ось приклад Шевченкової псаломної молитви: Помолюся ГосподевіСерцем одинокимІ на злих моїх поглянуНезлим моїм оком(Т. Шевченко, Давидові псалми, 53). В умовах складних процесів нашого державотворення, коли після затяжної і гострої суспільно-політичної кризи зовнішній агресор – московія, вчергове віроломно зазіхає на соборність України, залишаються актуальними заповіти Тараса Шевченка. Згадаймо, як він писав: Борітеся — поборете,Вам Бог помагає!За вас правда, за вас славаІ воля святая!(Т. Шевченко, Кавказ) У ці непрості для нашої Батьківщини дні нас має надихати «патріотична молитовність» Шевченка: Свою Україну любіть,Любіть її во время люте,В останню, тяжкую минутуЗа неї Господа моліть.(Т. Шевченко, Чи ми ще зійдемося знову?..) Актуальним для нас є й заклик Шевченка до єднання в ім’я утвердження нашої незалежної України: Обніміте ж, брати мої,Найменшого брата, –Нехай мати усміхнеться,Заплакана мати.…Обніміться, брати мої,Молю вас, благаю!(Т. Шевченко, І мертвим, і живим, і ненародженим). Український народ, душа якого є християнською, не повинен ні в якому разі забути цих релігійно-патріотичних мотивів творчості Великого Кобзаря і на них будувати основи своєї державності. Як і Шевченко, ми також маємо твердо покладатись на Бога, щоб дожити до часу здійснення Шевченкових ідеалів свободи і любові, коли: Врага не буде, супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люди на землі.(Т. Шевченко, Т. Шевченко, І Архімед, і Галілей) +Ярослав 9 березня 2015 року Божого,м. Дрогобич, Муздрамтеатр Детальніше...

У Дрогобичі відзначили 200-ліття від дня народження о. Михайла Вербицького [фото]

5 березня, у приміщенні Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича відбулася ювілейна академія «Митець з іконою в душі» з нагоди 200-річчя від дня народження композитора, диригента, громадського діяча о. Михайла Вербицького. Організаторами заходу виступили Дрогобицька міська рада та Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. Детальніше...

Вступне слово на відкритті заходів з нагоди 200-тої річниці від дня народження о. Михайла Вербицького

Cлава Ісусу Христу! Всесвітліші та всечесні отці, представники місцевої влади.Шановні учасники ювілейних урочистостей! Мені дуже приємно сьогодні бути присутнім на цьому важливому заході – вшанування пам’яті автора музики українського державного гімну о. Михайла Вербіцького. Хочу подякувати організаторам цих святкувань, які незважаючи на те, що наша держава переживає непрості часи російської збройної агресії, змогли організувати і сьогоднішню ранішню Літургію у виконанні нашого славного хору «Легенда», і цю святкову академію. Дуже важливо посеред канонади гармат не втратити почуття прекрасного. А це прекрасне являє нам наша українська культура, яку вороги нашого народу віками намагалися знищити. Це прекрасне видобував з української душі і клав на нотний стан й композитор о. Михайло Вербицький, 200-ту річницю народження якого відзначаємо 4 березня 2015 р.Б. Думаю, що сьогодні багато буде сказано про музичну творчість о. Михайла Вербицького. Тому не хочу повторювати те, що говоритимуть фахівці. Натомість мені як представнику духовенства вартувало б звернути увагу на наступне. Михайло Вербицький був греко-католицьким священиком, походив зі священичої сім’ї (його батько - священик), члени його ширшої родини були духовні особи (тіточний брат – владика Іван (Снігурський), єпископ перемишльський). Як це характерно для тих часів, коли наш народ не мав власної держави, то священики УГКЦ були не лише його духовними провідниками, але й національними будителями. В священичих родинах плекалася українська культура, розвивалося українське слово, лунала українська пісня, виховувалися національні лідери… Зараз ми щораз більше відкриваємо для себе провісника національного відродження о. Івана Могильницького, будителя українського духу о. Маркіяна Шашкевича й інших священнослужителів, які в ті часи були чільними представниками тоді не чисельної саме української інтелігенції. Для мене це є ознакою чогось глибшого: біля джерел української культури стоїть духовне життя, фундаментом української ідентичності є духовність українського народу. Недаремно, як це показує наша недавня історія, вороги української незалежності нищили українську Церкву: адже значно легше є маніпулювати бездуховним натовпом. Хто знає минуле, добре розуміє, чому й сьогодні УГКЦ є так атакована північним сусідом. Запитаймо себе: наскільки автентичною буде українська культура, позбавлена своїх духовних витоків? Не можна, як каже наша приказка, рубати гілку, на якій сидимо. Зараз, коли ми в умовах української незалежності плекаємо українське мистецтво, музику, пісню, літературу і т.д. не сміємо віддалятись від наших духовних джерел. Плекаймо побожного духа і тоді нам не забракне достойних патріотів, поетів, композиторів, митців… Тому я з великою охотою відгукнувся на ініціативу взяти участь у цьому важливому заході на вшанування о. Михайла Вербицького – священика, який є автором музичного символу нашої держави. Фахівці називають його «мужем високого таланту, Композитором з великої букви, патріярхом західно-української професійної музики». Він працював зі священичим патріотизмом і з повною самопосвятою, надаючи поетичним творам красу невмерущої пісні. о. Вербицького вважають дійсним творцем хорового співу, солоспіву, вокальних ансамблів, музики для театральних вистав, увертюр для симфонічної оркестри та численних церковних композицій. Кажуть, що його головною заслугою було розбудження музичного руху в Галичині. Проте думаю, що своєю невтомною працею о. Михайло популяризував не лише музику, але й галицьке українство, яке в ХІХ ст. було затиснуте польською та російською мовами та ворожо наставленим москвофільством. Ще донедавна о. Михайло Вербицький був для нас зовсім невідомим. Про його смерть згадав лише один часопис, помістивши невеликий некролог про те, що 9 грудня 1870 р. численне духовенство Яворівського та близьких деканатів брало участь у похороні в селі Млинах його пароха о. Михайла Вербицького – забутого, але високо Богом обдарованого Композитора церковного і світського співу, добре відомого також ревнителя богослужіння. Небагато людей за часів Радянського Союзу знали про існування гімну «Ще не вмерла Україна», не говорячи вже й про те, що автором його музичної композиції є священик Української Греко-Католицької Церкви. Згодом, вже за незалежної України, 12 квітня 2005 за участю Президента Віктора Ющенка в с. Млини (тепер - Польща) було посвячено пантеон над могилою о. Вербицького. А вчора я повернувся з с. Млинів, де під патронатом Президента Республіки Польща Броніслава Коморовського за участю Глави й Отця нашої Церкви Блаженнішого Святослава та греко-католицьких єпископів України й Польщі відбулися святкові заходи на вшанування 200 – річчя від дня народження о. Михайла Вербицького (1815-1870) та 150 – ї річниці першого публічного виконання національного гімну України. Так що цей великий син українського народу потрохи знаходить визнання серед своїх нащадків. Проте думаю, що навіть на 24-ій річниці відновлення української незалежності буде надто сміливим сказати, що ми вповні відкрили для себе особу о. Михайла Вербицького, як автора численних музичних композицій та першопрохідця професійної музики Галичини. Переконаний, що сьогоднішня подія – ще один вклад у донесенні до широкого загалу знань про духовні джерела української музики. Тому ще раз дякую ініціаторам та організаторам цього святкового заходу у м. Дрогобичі. Нехай Господь щедро всіх благословляє! +Ярослав м. Дрогобич, Муздрамтеатр5 березня 2015 року Божого Детальніше...