Дорогі у Христі! Святкуючи нині Неділю мироносиць, дозвольмо провадити себе оцим побожним невістам, що ходили за Ісусом і йшли за Ним аж до кінця (пор. Мк 15, 40-41). Рушаймо дорогою, якою йшли вони, дорогою любові, любові, яка веде від страждань через смерть до славного Воскресіння.
Просвічені нинішнім Божим Словом, ми йдемо за жінками-мироносицями на Гологофу, туди, де наш Спаситель страждав і віддав своє життя з любові до кожного з нас, а відтак - до Спасового гробу. Захоплюємося їхньою відвагою. Адже навіть чоловіки, апостоли і учні Спасителя, в певному моменті заломилися, піддалися паніці, настрахалися і віддалилися від Господи, покинувши Його самого. Але ці немічні за своєю природою істоти, жінки, разом з Пречистою Дівою Марією, йдуть за Ісусом до кінця. Але джерелом їхньої відваги, було те, що Ісус сказав, коли перша жінка-мироносиця, яка була в очах оточення грішницею, приступила в домі Симона прокаженого до Ісуса і вилила на Його голову пахуче миро, та сльозами вмивала Його ноги. Спаситель сказав тоді, що вона зробила це заздалегідь на Його похорон (пор. Мт 26, 12), а ще додав: «Вона багато полюбила» (пор. Лк 7, 47). Так, серцем і кроками жінок мироносиць того великоднього світанку теж керувала ота нездоланна і всемогутня сила, ім’я якої – любов. І ця любов проявилася вже раніше у їхньому служінні Ісусові. Вони ходили за Ісусом впродовж усієї Його публічної діяльності. Але ходили з однією лише метою: бажали тільки послужити. Вони не прагнули перших місць, вони не претендували на те, щоб сидіти праворуч і ліворуч Ісуса в Його царстві, не сперечалися про привілеї і почесті, як це, на жаль, траплялося у випадку Христових учнів. Жінки, натомість, не прагнули почестей, відзнак чи нагород. Вони просто служили.
Так багато людей в наших часах дбають про те, щоб осягнути знання, щоб блиснути своєю інтелігентністю, щоб здобувати все нові наукові ступені і титули, і таким чином осягнути чи втримати раз здобуте високе становище. Натомість надто мало робиться зусиль, щоб вчитися любити, щоб бути готовими служити, похилятися над другою людиною, віддати себе іншому, не очікуючи взамін нічого. І це, до певної міри, не дивно. Бо знання майже автоматично переходять у владу (недаремно ще з радянських часів казали: знання це – сила), в той час як любов завжди провадить до служіння. Влада так часто провадить до насилля. Любов завжди провадить до життя. І саме любов’ю і служінням ми вподібнюємося до нашого Спасителя, Який сказав: «Я поміж вами як той, хто служить» (Лк 22, 27). Коли ми прагнемо віднови українського суспільства, мусимо вимолити в бога людей, готових послужити рідному народові і самі ставати такими, якими були мироносиці: людьми безкорисливої любові і жертовного служіння. Недаремно співається в одній релігійній пісні: «Любов збудує Україну». У цих словах чується відгук навчання апостола Павла, про те. що «Знання роздимає, а любов – будує» (1 Кор. 8, 1).
Христова Церква нині вшановує отих відважних жінок, які залишили нам приклад самопосвяти, жертовності, любові і служіння. Але в їхніх особах ми віддаємо шану кожній жінці, яка є наслідницею мироносиць, практикуючи і нині ці шляхетні постави справжніх Христових учениць. Коли говорю ці слова, мені стають перед очі мироносиці з нашого народу: наші матері, бабусі, дівчата і жінки. Стає перед очі старенька жінка з-під Києва, котра, довідавшись, що Беркут вночі 30 листопада 2013 року жорстоко побив в центрі Києва студентів, встала рано-вранці, наварила картопельки з м’ясом і каже до своєї дочки: «Вези мене до тих дітей, я хочу їх підтримати, допомогти, розрадити» (цю історію членам ПС розказала сама ця дочка, бо саме тими днями ми проводили засідання ПС в Києві і були наочними свідками та учасниками тих подій). Стають мені перед очі жінки з села Княжичі поблизу столиці. Ми їх зустріли випадково, коли 8 грудня 2013 року прийшли на перше віче на Майдан. А вони кажуть: «Ми вже тут цілий тиждень. Наші чоловіки будують барикади, а ми готуємо їм їсти. І не підемо звідси, аж доки не переможемо». Дочекалися перемоги, але не пасивно, вони наближали цю перемогу власною молитвою, служінням, посвятою. Бачу перед очима наших дівчат, котрі день і ніч розносили канапки та чай тим усім, що були на барикадах. Бачу медсестер, які витягували поранених героїв з-під куль снайперів. Одну з таких – львів’янку Марію Матвіїв наша Церква минулого року нагородила почесною відзнакою Блаженного Священномученика Омеляна Ковча. Отримуючи її, ця скромна галичанка сказала: «За цей рік наші українські жінки пролили напевно цілі ріки сліз. І я дякую Богові, що я живу в цей час і в цьому місці. Я дякую Богові за те, що мене так виховали. Для мене Майдан і ці події, що сталися цього року, це вселяє в мене надію, велику надію, надію на те, що почалося відродження духовне, що наш народ все переможе». Ось – сила духа, ось – віра у Воскресіння! В жінках-мироносицях, які були біля Христа і які сьогодні йдуть хресною дорогою свого народу, Господь пригадує нам, що останнє слово в людській історії завжди матиме любов, вірність, доброта і служіння, а не ненависть, зрада, визиск і обман.
Але найбільший знак дав нам Господь в Пречистій Богородиці, цій першій «побожній жінці», яка була найближче до Ісуса і яка стала знаком спасіння і перемоги над злом для всього людського роду. Сьогодні, 26 квітня, ми спогадуємо страшну катастрофу, яка впала на наш народ 29 років тому, як та таємнича зірка полин із Апокаліпсису, відкривши в Чорнобилі безодню аду та залишивши надовго зловісний саркофаг, неначе гріб над нацією, що прагнула відродження. Здавалося – настав кінець; нема надії на спасіння. Але Господь не полишив свій народ в темряві Страсної п’ятниці. Він послав нам знак надії, яким пробудив віру в перемогу. Чи це не знаменно, що ми сьогодні, спільно з Отцем і Главою нашої Церкви, перебуваємо саме на теренах Самбірсько-Дрогобицької єпархії, звідки властиво, розпочалося духовне оновлення прибитого трагедією Чорнобиля народу. Бо саме тут, рівно рік після Чорнобиля, в маленькому селі Грушів з’явилася Пречиста Богородиця, Страдальна Мати, зодягнена у темні ризи смутку, що стала під хрестом своїх дітей, свого народу. І хоч комуністичні слуги ще намагалися, як ті воїни, затаїти правду про Боже змилування і воскресіння Церкви і народу, мешканці Грушева і всі, хто йшов туди, верталися додому благовісниками Воскресіння. Пропав страх, вернулася надія! Христос Воскрес і Бог навідався до свого народу!
Сьогодні посеред випробувань, які за незбагненним Божим промислом впали на наш народ, ми знову підносимо в молитві наші очі до неба і отримуємо знак – Його Пречисту Богоматір. Збираємося нині у стіп Її чудотворної Самбірської ікони з вірою у те. що будемо почуті. Дивна деталь цієї ікони: Ісус, Якого Богородиця тримає на руках, однією рукою повертає обличчя Матері до молільника, і другою – відслонює плащ з Її голови, відкриваючи вухо. Це знак: Вона є з нами, Вона бачить наші страждання, Вона нас чує! То ж з повною довірою сьогодні заносімо через Неї наші молитви до Господа, вчімося від Неї та від жінок-мироносиць служити одні одним, та вертаймося додому благовісниками надії, благовісниками життя і воскресіння. Молімося до Неї словами Акафісту Самбірській Богоматері:
«Оспівуючи Тебе в чудотворній іконі Твоїй, Приснодіво, Творця прославляємо ми і смиренно благаєм: молитвами Богородиці, Спасе, наш край наш збережи, щоб, любов'ю об'єднані, Тобі ми завжди поклонялися в Дусі та істині, а Твоїй Матері Пресвятій кликали: Радуйся, бо Твоєю молитвою ми любов'ю з'єднаємося, Радуйся, бо благанням Твоїм мир Христовий здобудемо, Радуйся, бо з Тобою все зло переможемо, Радуйся, бо з Тобою ввійдем в життя вічнеє, Радуйся, всепітая Мати Христа Господа!»
+ Богдан
26 квітня 2015 року Божого,м. СамбірПрокатедральний собор
Детальніше...
05 вересня 2012
Дорогі у Христі!
Сьогодні наша церковна спільнота творить спільну молитву за жертвами узалежнень в Україні. Проблема різного роду залежностей набула в Україні масштабів епідемії. Зараз достеменно уже ніхто не може назвати кількість людей, залежних від алкоголю, наркотиків, азартних ігор… Однак їх кількість вимірюється мільйонами, і ми щоденно зустрічаємо їх на вулицях наших міст і сіл; вони приходять на наші святкування як друзі, сусіди чи колеги по роботі, а, можливо, вони є у нашому родинному чи сімейному колі. Якщо комусь із нас довелося контактувати із залежною особою, то, згадуючи усі неприємні моменти спілкування – образи, неправду, маніпуляцію чи агресію з боку залежної особи стосовно нас, – не можемо так легко визнати, що ця людина є «жертвою». Радше самі себе почуваємо скривдженими і «жертвами». Та спробуймо поглянути на залежних людей очима віруючої людини, дослухавшись до євангельської науки.
Жертва – це людина, яка потрапила в пастку через підступність і злобу якогось ворога. Той, хто розставляє пастки для душі людини, – це духовний ворог людства, батько усілякої неправди – диявол (пор. Ів. 8,44). Видаючи зло за добро, вводить людей в оману, зароджує в їхніх душах пристрасть, непереборну прив’язаність до іншої людини, предмета чи речовини. Так діє він і стосовно тих, кого ловить у пастку залежності. Поволі й непомітно для людини ставить алкоголь, наркотик чи азартні ігри в центр їхнього життя. Коли людина стає залежною, то навіть будучи свідомою цього, не може відмовитися від джерела узалежнення. Навпаки, заради пережиття чергового задоволення готова обманювати, сваритися, принижувати, красти чи навіть убивати… Людина залежна, роблячи такі страшні вчинки, вже не належить собі, в її серці живе пристрасть, через яку диявол не дозволяє їй бути собою, віддаляє її від своєї ідентичності, родичів та друзів, а що найтрагічніше – від Бога!
Зауважмо, що ніхто із залежних не бажав собі долі алкоголіка, наркомана чи «ігромана». Кожен з них, однак, дозволив собі відступити на крок від правди про взаємини Бога і людини:
що єдине джерело істинної радості – це життя з Господом, до якого закликає псалмоспівець (Пс. 34,9);
що єднання з Богом неможливе без виконання Його святої волі (Ів. 14,23);
що чеснота тверезості є одним із фундаментальних духовних засобів для осягнення вічності (пор. 1Кор. 6, 9-10).
Сьогодні чимало наших братів і сестер у Господі добровільно йдуть дорогою загибелі, неухильно наближаючись до пастки залежності. Для багатьох християн відступ від правди заповідей Господніх у цьому питанні став непомітним. Так, наприклад, перетворити християнське свято на застілля з пияцтвом, віддячити за допомогу в якійсь справі алкоголем, примусити свого гостя вжити спиртне, пригостити алкогольно залежного спиртним, закрити очі на вживання неповнолітньою дитиною алкоголю чи наркотиків або свідомо пригостити неповнолітню дитину алкоголем – стало звичним явищем. У день пам’яті жертв узалежнень згадаймо слова сказані Господом через пророка Ісаю: «Горе тим, що зло видають за добро!» (пор. Іс. 5,20)
Підносячи спільну молитву до Господа за жертвами узалежнень, Церква заохочує усе українське суспільство усвідомити, що саме жива християнська віра може допомогти нам подолати це всенародне лихо. Дослухавшись до науки Церкви щодо збереження чесноти тверезості, можемо зробити чимало практичних висновків, які стануть дієвою допомогою жертвам узалежнень.
Творімо молитву за переставлених у вічність, які померли внаслідок узалежнення. З любові до ближнього ми покликані пам’ятати і про тих, хто легковажно пробудив у своїй душі пристрасті, які руйнують і забирають в людини здатність турбуватися про спасіння власної душі та приводять до передчасної і неприродної смерті.
Супроводжуймо молитвою, словом і ділом милосердя близьких залежної особи. Зокрема, берімо участь у житті членів родини, де є узалежнення, через складення присяги в Золоту книгу тверезості в наміренні за зцілення залежної людини.
Виховуймо власних дітей у любові до чесноти тверезості. Будьмо добрим прикладом у святкуванні та прийнятті гостей, де не має місця пияцтву, а святкова зустріч стає нагодою прославити Бога.
Віддячуймо за добрі діла і допомогу нашим доброчинцям засобами, які не суперечать християнським моральним засадам.
Творячи молитву за жертв узалежнень, згадуймо й тих, кого залежність іншої людини торкнулася у надзвичайно трагічний спосіб – це жертви дорожньо-транспортних пригод, спричинених водіями в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, жертви різних хуліганських вчинків, пограбування, зґвалтування чи розбою, вчинених особами в стані зміненої свідомості та багатьох інших трагічних ситуацій, де алкоголь є посередником, через якого християнин стає жертвою духовного ворога, що намагається знищити людину.
Будьмо пильними, дорогі брати і сестри, у боротьбі за власне спасіння. Дбаймо, отже, про себе і про тих, хто в своєму житті недобачив тієї небезпеки, яку духовний ворог несе через вживання спиртного, наркотичних речовин, захопленням іграми.
Нехай святий Предтеча Іван Хреститель, який за своє земне життя не торкнувся п’янкого напою, бо відкрив своє серце для найбільшого джерела радості – Бога, буде нам добрим прикладом у веденні достойного християнського життя. Дбаймо про відновлення та утвердження чесноти тверезості в нашому народі!
3.09.2012 року Божого
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
P.S.:
Звернення слід прочитати під час святкової Літургії 11 вересня. Якщо празник на парафії не вшановується врочисто, то звернення читається в наступну неділю. Прохання на єктенії додаються.
Звернення видано з огляду на постанову Тридцять шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви (Зарваниця, 20-21 червня 2007 року Божого) «Про вдосконалення праці в ділянці боротьби за тверезий спосіб життя» (1.І).
Прохання на сугубій єктенії 11.09.2012 р.Б. під час богослужіння (молитви)
за жертвами узалежнень в Україні
Ще молимося за молодь нашої парафії, щоб споможені Твоєю благодаттю ревно дбали про дар здоров’я, плекали чесноту тверезості і не дозволяли затьмарити в собі образ і подобу Божу гріхами пияцтва, вживання наркотиків, азартними іграми, просимо Тебе, Господи, вислухай і помилуй.
Ще молимось за усіх парафіян благословенних даром батьківства, щоб добрим прикладом власного життя заохочували і настановляли дітей своїх до життя у тверезості і допомогли їм належно цінувати Твій величний дар здоров’я, просимо Тебе, Господи, вислухай і помилуй.
Ще молимося за зцілення поневолених алкогольним, наркотичним, ігровим чи іншим узалежненням. Подай їм, Господи, зрозуміння свого стану, просвічення їхнього затьмареного розуму і духа, зціли їхнє пожадання, утверди їх у чесноті стриманості, відроди їхню турботу про спасіння власної душі і мир у їхніх родинах та даруй їм ласку свободи Твоїх дітей, просимо Тебе, Господи, милостиво вислухай і помилуй.
Ще молимося за тих, хто зазнав кривди, душевних страждань, втратив здоров’я через дії людей в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Зішли, Господи, в їхні серця любов, щоб пробачили кривдникам та віднайшли через Твою благодать радість життя і завжди відчували Твою присутність, благаємо Тебе: вислухай і помилуй.
Детальніше...
27 липня 2012
Священик: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю небесний, утішителю. Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени Твого ради.
Господи, помилуй (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь.
Тропар святому Володимирові Великому, глас 4:
Уподобився ти купцеві, що шукає цінної перли,* славновладний Володимире,* що сидиш на високому престолі матері городів,* богобереженого Києва;* досліджуючи і посилаючи до царського городу,* щоб пізнати православну віру,* знайшов ти неоціненний жемчуг, Христа,* що вибрав тебе, як другого Павла,* і отряс сліпоту у святій купелі, разом душевну і тілесну.* Тому празнуємо твоє успення ми, люди твої.* Моли, щоб спаслися душі наші.
Молитва
Диякон: Господеві помолімся.
Хор: Господи, помилуй.
Священик: Господи Вседержителю, Творче й Сотворителю людського роду! Ти з небуття до буття нас привів. Ти народ наш поставив перед віками володіти землею українською. Ти апостола Свого первозванного Андрея послав, щоб він на цих землях засіяв зерно віри. Через віки Ти вірних Своїх слуг-мучеників привів на Україну для чистої ісповіді віри. Коли було вгодно Тобі, Творче вселенної, Ти поставив серед українського народу рівноапостольних володарів Володимира Великого й Ольгу Київську, Ти серця їм відкрив і розуміння їхнє просвітив святою істиною Твоєю. Ти ізбавив народ наш від ідолослужіння. На місце пустих божків Ти сам вселився в нас, даруючи життя. На місце поганської злоби Ти дарував милосердя. На місце помсти Ти закріпив у нас прощення, страстотерпців Бориса й Гліба поставив печаттю цього дару. На місце самолюбства Ти встановив посеред нас ангельське життя, і преподобних отців Антонія і Теодосія поставив начальниками монашества. На місце мрачних забобонів Ти воздвиг світлих святителів і проповідників Твого слова. Ти скріпив народ Твій словом Твоєї істини і не дав ворогові вирвати віри з сердець наших. По сьогоднішній день Ти прикрашуєш нашу Церкву й наш нарід Твоїми слугами, мучениками й ісповідниками, які стоять твердо, як дороговказ для нас до Твого царства. Сам і нині, Владико, зішли Духа Твого Святого на людей Твоїх, відтягни пристрасть і тьму та просвіти нас світлом Твоїм.
Бо Тобі належить честь і поклонення, Просвічення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь.
Відречення від сатани і з’єднання з Христом
Священик: Обернемося зараз усі до заходу, де сонце заходить, до місця темряви, і, дивлячись на ту темряву, відречемося її. Будемо відрікатися сатани і всякого зла. Щиро, з глибини душі, заявім, що ми є проти диявола, проти зла, і не хочемо брати участи у людській злобі, обмові, нечистоті й помсті. Відтак запитаюся вас, чи відрікаєтеся диявольського зла, що так часто нас спокушає; прошу відповісти «відрікаюся», так як наші предки це зробили в році 988, і так як наші хресні батьки це зробили у нашому імені, коли нас принесли до хреста. Прошу тепер обернутися до заходу.
Священик: Чи відрікаєшся сатани, і всіх діл його, і всіх ангелів його, і всього служіння його, і всієї гордині його?
Люди: Відрікаюся!
Священик: Чи відрікаєшся сатани, і всякої гордості, захланності, нечистоти, заздрості, не уміркованості, гніву й лінивства?
Люди: Відрікаюся!
Священик: Чи відрікаєшся сатани, і всякої злоби, ненависті, помсти, обмови й самолюбства?
Люди: Відрікаюся!
Священик: Тепер обернемося до сходу, до місця світла, і, дивлячись на те світло, яке є образом Ісуса Христа, заявім, що хочемо з’єднатися з цим Світлом, відповідаючи «з’єднуюся» на такі запитання.
Священик: Чи з’єднуєшся з Христом?
Люди: З’єднуюся!
Священик: Чи з’єднуєшся з найбільшим добром, що ним є Ісус Христос?
Люди: З’єднуюся!
Священик: Чи з’єднуєшся з самою любов’ю, мудрістю, миром і радістю, що ними є Ісус Христос?
Люди: З’єднуюся!
Священик: Чи віруєш Христові?
Люди: Вірую Йому, як цареві і Богу!
Ісповідання віри
Священик: Як вияв нашої віри, голосно і радісно виголосім тепер ісповідь віри єдиної, святої, соборної й апостольської Церкви.
Люди: Вірую в єдиного Бога Отця, вседержителя, творця неба і землі, і всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками – світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і стався чоловіком. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований, і воскрес у третій день, згідно з писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зо славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця [і Сина] ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку. Амінь.
Хор: Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя (3).
Прокімен
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.
Хор співає прокімен, глас 4:
Господи, в світлі лиця Твого підемо,* і в імені Твоїм зрадіємо повіки.
Стих: Виділи всі кінці землі спасення Бога нашого.
Апостол
Диякон: Премудрість.
Читець: До Римлян послання святого апостола Павла читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Читець читає Апостол до Римлян, зачало 91 (Рм. 6, 3-11):
Браття, всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його хрестилися. Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою Його смерти, то будемо і подобою воскресення. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з Ним, щоб було знищене це гріховне тіло, щоб нам гріхові більше не служити; бо, хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й житимемо з ним, знаючи, що Христос, воскресиш з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує. Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а, живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.
Священик: Мир Тобі.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Хор співає Алилуя.
Євангеліє
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.
Священик: Мир всім.
Хор: І духові твоєму.
Священик: Від Йоана святого Євангелія читання.
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
Священик читає Євангеліє від Йоана, зачало 8 (Йо. 3, 1-8):
В той час був чоловік з фарисеїв, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв. Прийшов він до Ісуса вночі й каже до Нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що Ти їх твориш.» Озвався Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого царства.» Никодим же Йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?» Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа – дух. Не дивуйся, що Я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.»
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Єктенія
Диякон: Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось тобі, вислухай і помилуй.
Хор (на кожне прошення): Господи, помилуй (3).
Ще молимось у цей благословенний час тисячоріччя хрещення Богом береженої батьківщини нашої України про милість, життя, мир, здоров’я, спасення та відпущення гріхів наших, і щоб милостивий Господь Бог наш подав нам єдність віри та причастя Святого Духа і охоронив нас від усякого зла; Господи, вислухай і помилуй.
Ще молимось, щоб чоловіколюбець Бог наш зберіг боголюбивий український народ у чистоті святої Христової віри, у всякій побожності та додержанні заповідей Господніх по всі дні життя його; Господи, вислухай і помилуй.
Ще молимось за святу Христову Церкву в Україні, єпископство, священство, монашество, боголюбивих вірних, братів і сестер наших, що знаходяться у в’язницях і засланнях, а особливо за тих, що терплять переслідування ради Христа і Його святої Церкви; Господи, вислухай і помилуй.
Ще молимось за Боже змилування і спасення тих, що терплять пониження й муки за віру Христову, і щоб Господь Своєю божественною силою подав їм поміч у випробуваннях та зміцнив їх у вірі, та нагородив їх перемогою над невірними; Господи, вислухай і помилуй.
Священик: Милістю і щедротами єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь.
Відпуст
Диякон: Премудрість.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.
Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого апостола Андрея Первозванного, славних і добропобідних мучеників, преподобних і богоносних отців наших, святого рівноапостольного князя Володимира і святої княгині Ольги, святих землі української і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Хор: Амінь.
Детальніше...