Проповідь з нагоди освячення храму Воскресіння Христового

Христос Воскрес! «Нині все наповнилося світлом, і небо, і земля, і глибини підземні. Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, - в якому ми утверджуємось!»(Тропар 3 пісні Канону Пасхи) Дорогі в Христі! Воістину все наповнилося світлом у ці дні, коли Церква святкує Христову Пасху, Його переможний перехід від смерті до життя. Тому й називаємо ми цей день Світлим Понеділком, а всі дні аж до наступної, Томиної, Неділі – Світлим тижнем. Нині все наповнилося радістю, бо святкуємо Христове Воскресіння, яким людський рід звільнився від рабського поневолення гріхом і смертю. Вся вселенна празнує Христове воскресіння, але цього дня по-особливому відчуваємо цю воскресну радість і сповнені Світла ми, що стоїмо у цьому величному храмі. Цей храм присвячений Воскресінню Христовому, тому й празник Христової Пасхи переживаємо тут дуже урочисто. Завдяки своїй архітектурі цей храм надзвичайно світлий, тому у ньому ми по-особливому споглядаємо Світло Христове, що просвічує кожну людину, яка приходить у світ (пор. Йо.1,9). У цьому році всі ми святкуємо 20-ту річницю створення Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Наша єпархія повстала на теренах древньої Перемишльської єпархії, котра була знищена разом з цілою УГКЦ, похована, як Христос, і ворог-безбожний режим думав, що ніколи вже на цих землях не лунатиме молитва. Але у не так далекому 1993 р. засновується наша Єпархія, яка стає символом незнищенності Христової віри. Постає вона серед попелища нищення віри як невмирущий фенікс. І напевне по-Божому промислительним є те, що паралельно з розбудовою Самбірсько-Дрогобицької Єпархії зростав на вул. Самбірській у м. Дрогобичі храм Воскресіння. Воскресала наша Церква – будувався цей прекрасний храм. Храм Воскресіння Христового символізує процес воскресіння нашої Української Греко-Католицької Церкви. Церкви, яка повстала далекого 988 р. через Володимирове Хрещення. Церкви, яка впродовж своєї 1025-літньої історії знала злети і падіння, вільне душпастирювання і мученицьке свідоцтво. Повставав цей храм у полі, на безлюдному місці, а тепер до цього місця спішать тисячі людей, щоб воздавати хвалу Господеві, який вчинив такі величні діла (пор. Ді. 2, 11) для свого Народу Божого. Того народу, який бував поневолений чужими державами, розстрілюваний у тюрмах, принижений у концтаборах, але, незважаючи на всі намагання знищити його духовно і фізично, не втратив своєї віри і сьогодні поступово встає з колін. Сьогодні ми освятили цей прекрасний храм. Але не можемо заспокоїтись, нібито вже осягнули все, чого прагнули. І не тільки тому, що ще немало залишається зробити для облаштування і прикрашення цих стін, щоб вони стали справді гідною оселею для Всевишнього, Який сьогодні особливим чином замешкав тут, в першу чергу – через посвячення Його Престолу. Ми спорудили цей храм рукотворний, щоб він допомагав нам розбудовувати храм нерукотворний. Апостол Павло називає людину «храмом Духа Святого» (пор.1Кор.6, 19). Ці духовні храми людських душ сьогодні потребують бути оновленими, бо у минулому столітті вони були десятиліттями нищені комуністичним режимом, а у ХХІ ст. наражаються на ще не меншу небезпеку зі сторони невидимого ворога, який підступно намагається вбити в людській душі усе святе, стираючи грань між добром і злом, пропагуючи вседозволеність, споживацтво та гедонізм... У цьому чудесному храмі Воскресіння, ми, як колись учні по дорозі до Емаусу, «почавши від Мойсея та від усіх пророків», подорожуватимемо сторінками Святого Письма, слухаючи повчання Воскреслого Христа (пор. Лк.24, 27), який промовлятиме до нас через проповіді та гомілії священнослужителів. Уважно вслухаймося в це Боже Слово, бо воно, каже апостол, є «корисним, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий» (ІІ Тим. 3, 16–17). У цьому храмі Воскресіння, як ті учні в Емаусі (Лк.24, 30-31), пізнаватимемо Христа при ламанні Євхаристійного Хліба, яке здійснюватиметься на щойноосвященому Престолі. Пам’ятаймо про потребу частого і гідного причащання цих Святих Тайн, бо Вони є «ліком безсмертя», який не лише захоронює від смерті, але й дарує вічне життя в Ісусі Христі(пор. Св. Ігнатій Антіохенський, Послання до Ефесян, 20, 2). Почуте й пережите у цьому храмі Воскресіння, має спонукати нас, як колись Христових учнів з Емаусу йти і розповідати про те, що ми тут досвідчили. Після зустрічі з Христом, вони «рушили негайно й повернулися в Єрусалим» (пор. Лк.24, 33). І ми, виходячи з цього храму, несімо євангельську звістку у наші домівки і виховуймо наших дітей та внуків добрими синами й дочками своєї Церкви та відповідальними громадянами. Поширюймо її у місцях нашого навчання, роботи та дозвілля, щоб розділити радість Христової Пасхи з усіма нашими близькими та знайомими. Цей храм Воскресіння Христового має бути сьогодні для нас тим, чим стала для апостолів і жінок-мироносиць печера Воскресіння, - утвердженням у вірі та спонукою до її проповіді. Зайшовши у гріб, в якому поклали Христа, вони переконались, що Христову Істину нездатні вбити брехня, обман, підступ і зрада. Саме звідси вони побігли сповістити іншим, що «Христос востав – радість вічна» (пор. тропар 1 пісні Канону Пасхи). Відгукнімось і ми на заклик ангела, який промовив до мироносиць: «Біжіть і світові проповідуйте, що востав Господь, який умертвив смерть, він бо є Син Бога, що спасає рід людський» (Іпакой Воскресної Утрені). Сьогодні цього слова проповіді так потребує наш світ, а зокрема цей великий мікрорайон, де стоїть цей храм Воскресіння. Дорогі в Христі! Дозвольте мені сьогодні висловити щиру вдячність усім, хто брав участь у спорудженні цього гарного і одночасно так глибоко символічного храму. В першу чергу Вам, церковна громадо, яка у 90-их поставала спочатку з кількох десятків осіб, а потім розрослася у потужну парафію, яка у наші нелегкі часи економічної розрухи взялися за благородну справу будівництва Божого храму. Велике спасибі душпастирям, які тут трудилися всі ці роки – отцю Мирону Бендику, за якого закладалися основи Вашої громади, отцям Дмитру Заміщаку та Тарасові Коберинку, які підхопили естафету розбудови цього величного храму. Складаю сердечну подяку архітекторам, будівельникам, жертводавцям та усім тим, хто вкладав свої кошти та працю в цю святу будівлю. Запрошую всіх сміливо заходити до Божого Дому, щоб помолитися, щоб подякувати Господеві, щоб перепросити його за свої та інших помилки та прогріхи, щоб просто стати перед Богом з готовністю почути Його. А сьогодні, на завершенні своєї проповіді, хочу, щоб усі ми помолились такими словами: «Господи і Владико неба і землі! Ми освятили благодаттю Твоєю цей храм на пристановище для душ наших, але тільки Ти можеш душі наші впорядкувати і освятити, вчинивши їх Твоїм житлом! Тому, Всесвятий Отче, розпочни і звершуй це освячення. Використовуй для цього, молимо Тебе, цей святий храм, який на честь Воскресіння Сина Твого Єдинородного спорудили ми, недостойні раби твої. Нехай силою Всесвятого і Животворящого Твого Духа освячення душ наших триває завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Нехай так станеться – Амінь!».  + Ярослав м. Дрогобич, 6.05.2013 р. Б. ,Світлий Понеділок Детальніше...

Владика Ярослав на Великдень: "Воскресіння Христове дарує нам вічне життя" [фото&відео]

5 травня, у день празника Христового Воскресіння, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослуження у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Єпископу співслужили о. Григорій Комар (протосинкел єпархії), о. Тарас Гарасимчук (канцлер єпархії) та священики Катедрального храму. Молитовним співом урочисте богослужіння супроводжував парафіяльний хор та семінаристи. Детальніше...

У Страсну П'ятницю владика Ярослав молився у Катедральному храмі та відвідав церкви Хирівського деканату [фото&відео]

3 травня, у Страсну П'ятниця, у головному храмі Самбірсько-Дрогобицької єпархії – Катедральному соборі Пресвятої Трійці – владика Ярослав (Приріз) у спіслужінні священиків храму відслужив Царські часи та Вечірню з винесенням Плащаниці. Під час Вечірні було прочитано Страсне Євангеліє, яке є лійтургійним поєднанням розповідей чотирьох євангелистів та укладене у хронологічній послідовності подій Христових страждань. Детальніше...

Владика Ярослав у Великий Четвер: "Година Сина Чоловічого прийшла в наше земне життя, аби вирвати нас із тенет смерті і повернути до життя" [фото&відео]

2 травня, у Великий Четвер, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича відбулось богослужіння великої вечірні з Літургією св. Василія Великого. Богослужіння очолив єпарх Самбірсько-Дрогобицький - владика Ярослав (Приріз) - у співслужінні духовенства єпархії. Після прочитання Євангелія о. Григорій Комар (протосинкел єпархії) зачитав послання Блаженнішого Святослава, Глави УГКЦ, до священнослужителів Української Греко-Католицької Церкви. Детальніше...

Великоднє послання преосвященного владики Ярослава (Приріза)

Мир у Господі та моє архиєрейське благословення! Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі у Христі брати і сестри! Христос Воскрес! Ще зовсім недавно ми таїнственно переживали сумні події Христових страждань і смерті, а нині закінчився час суму та скорботи і ми радісно проголошуємо благовість про Христове Воскресіння. Її слова як сонячні промені проганяють темряву ночі і сповіщають ранок життя. Ними ми сповідуємо нашу віру, в них – невичерпне джерело християнської надії, вони – причина і натхнення для нашої любові. Воскресіння Христове дарує нам вічне життя. Воскресіння Христове робить нас новими людьми. Якби не було Воскресіння Христового, то була б підірвана віра у силу Божої істини, а сенс життя був би втрачений. Великою, світлою і радісною є ця подія. Великою, бо вона кардинальним чином змінила історію людства. Світлою, бо внесла світло надії у гріховну темряву, яка охопила світ. Радісною, бо відкриває людині перспективи життя і спасіння. Ось чому під час пасхального богослужіння Церква урочисто виголошує: «Воскрес Христос – і життя вільно пливе. Воскрес Христос – і не стало в гробах ні одного мертвого» (Слово Івана Золотоустого в день святої Пасхи). І хоча ми продовжуємо зустрічати смерть, проте віримо, що Воскресіння Христове змінило саму її сутність, зробивши її переходом і пасхальним святом, бо Пасха означає перехід до Царства Божого. Христос воістину подолав духовну смерть, і тепер кожна людина може відновити єдність з Богом, яку втратили наші праотці. Христос воістину переміг гріх, і тепер зло не має абсолютної влади над людиною. Христос воскрес, щоб через духовний подвиг ми змогли перемогти в собі пристрасті та воскреснули з нашої духовної смерті, з наших гріховних гробів. Це наше духовне воскресіння залежить від нас, від нашого зусилля і духовної ревності; від того, чи готові ми позитивно відповісти на заклик Апостола: «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!» (Еф. 5, 14). Сподіваюсь, що нині ми переживаємо пасхальну радість не лише як наслідок святкування важливої події з історії спасіння, а є вона для кожного з нас дуже особистим досвідом, який торкається глибини нашого життя. Великий піст був для нас особливою нагодою для покаяння та віднови взаємин із Богом, а в цей святковий день всі ми зібралися, щоб разом з Христовим торжеством над смертю відсвяткувати й свої невеликі перемоги над власними слабостями, пристрастями та гріхами. Ми переживаємо власну Пасху, коли помираємо для гріха та оживаємо для Бога, тому зараз нас переповнює радість і бажання прославити та благодарити Милосердного Отця. Наш постулат християнської віри про те, що Христос подолав владу смерті і гріха над людиною, часто потрапляє у горнило сумнівів і розчарування. Сьогодні ми переживаємо непрості часи. Економічні негаразди й політичні протистояння призвели до того, що багато хто розчарувався, зневірився, озлобився, збайдужів... Ми стаємо свідками, як гріх має на меті цілковито опанувати людиною, духовно й тілесно вбити її. Його дія у нашому суспільстві проявляється через соціальну несправедливість, корупцію, обман, вбивства, знущання над народною пам'яттю, топтання моральних вартостей... За таких обставин нам важливо самим не стати причиною помноження гріха, вміти вчасно зупинитися і не відповідати злом на зло, брехнею на брехню, осудом на осуд... Сьогодні продовжують бути актуальними слова апостола Павла, який всіх закликає до оновлення та переміни: «...вже пора вам прокинутись зі сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. Як день, – поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей» (Рим. 13,11-14). Пасха – це вершина нашого літургійного року, це свято над святами і Торжество всіх торжеств. У ній сповнюються Старозавітні пророцтва, здійснюються прообрази й Божі обітниці, вона надихає місію Церкви та щоденну діяльність кожного християнина. Це сенс, фундамент і вінець нашої християнської віри, адже «коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша», – каже Апостол Павло (1 Кор.15,14). Ось чому св. Йоан Золотоустий називає Пасху «святом віри». Цю віру наш народ прийняв у 988 р. на берегах Дніпра. Впродовж 1025 років, що минули з того часу, ми мали багато святих, мучеників та ісповідників, які є для нас зразком благочестивого життя та твердого стояння за віру. До їх сонму маємо сміливість зачислити і Блаженної пам'яті владику Юліана (Вороновського), який упокоївся в Бозі 28 лютого цього року. Смерть дорогого владики, що так засмутила всіх нас, стала для нього пасхою – переходом від землі до небес, від життя земного – до вічності. Сьогодні ми дякуємо Богові за те, що жодні випробування і перешкоди не змогли знищити християнської віри нашого українського народу. У ХХ ст. ворог людського роду, намагаючись її подолати, спричинив, як говорив ісповідник віри патріарх Йосиф (Сліпий), «горе трупів і ріки крові». Проте віра, пройшовши крізь терни переслідувань, воскресла, і наша Самбірсько-Дрогобицька Єпархія, яка у цьому році святкує своє 20-річчя, є наочним прикладом нездоланності і незнищенності цього неоціненного скарбу на наших землях. Нині відроджуються рукотворні храми і храми людської душі, а проповідь про Воскреслого Христа лунає там, де раніше її неможливо було почути: у військових частинах і навчальних закладах, у лікарнях, сиротинцях, в'язницях... У 2013 році Божому, який проголошений Роком віри, наша Церква закликає нас до кращого пізнання своєї християнської віри, зростання у ній та ділення нею. Будьмо її гідними проповідниками через духовне вдосконалення, гідне християнське життя та вірне виконання Божих заповідей. Дорогі у Христі! В цей святковий день щиросердечно вітаю кожного з Вас, бажаючи розділити з Вами воскресну радість. Зачерпнімо її, поділімось нею зі своїми родичами, ближніми і знайомими. Передаваймо її знедоленим, хворим і немічним, усім тим, хто потребує нашої уваги і підтримки. Відвідаймо в ці дні самотніх і тих, хто сумує. Хай наші вчинки любові та милосердя стануть для тих, хто нас оточує, найкращою проповіддю про Воскреслого Христа. Нехай Воскреслий Спаситель світу збереже всіх нас від усякого зла, допоможе перебороти життєві труднощі і негаразди, завжди посилає Своє благословення. Нехай зміцнить усіх нас в надії на перемогу добра над злом, життя над смертю, істини над неправдою і подасть нам Свою допомогу у добрих справах! А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! +Ярослав,Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Дано у Дрогобичі при Катедральному Соборі Пресвятої Трійців Хрестопоклонну неділю 2013 року Божого АУДІО - Великоднє послання преосвященного владики Ярослава (Приріза) Детальніше...

Владика Ярослав у Всесвітній день молоді: "Молодість має бути періодом росту «в мудрості, в роках і в ласці у Бога і у людей»" [фото]

28 квітня, у Квітну неділю, у Свято-Покровському соборі м. Самбора – Прокатедральному храмі Самбірсько-Дрогобицької єпархії – Божественною Літургією розпочались єпархіальні святкування всесвітнього Дня молоді. Святкову Літургію очолив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні о. Богдана Добрянського (декана Самбірського), о. Олега Кекоша (Голови Комісії у справах молоді). Під час богослужіння владика рукопоклав у священичий стан диякона Дмитра Сенейка. Детальніше...

Духовенство єпархії обговорило екуменічний та місійний напрямки синодальної стратегії «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

Упродовж квітня у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії відбувався третій етап навчально-практичних семінарів для духовенства. Під час спільних зустрічей священики роздумували на окремими пунктами синодальної стратегії розвитку УГКЦ – «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Цього разу протягом 4 регіональних зустрічей священики обговорили два напрямки синодальної стратегії – «Сопричастя-єдність» та «Місійний дух». Детальніше...

Владика Ярослав здійснив душпастирський візит до парафії Успення Пресвятої Богородиці м. Дрогобича [фото]

14 квітня, у четверту неділю Великого посту, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав з душпастирським візитом парафію Успення Пресвятої Богородиці, що знаходиться по вул. Володимира Великого у м. Дрогобичі. У співслужінні о. Олексія Дем'яновського (пароха храму) та місцевого духовенства архиєрей відслужив Божественну Літургію. Детальніше...

У Дрогобицькій духовній семінарії пом'янули владику Юліяна

8 квітня, напередодні 40-го дня після смерті першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УКГЦ та засновника Дрогобицької духовної семінарії владики Юліяна (Вороновського) семінаристи підготували Вечір пам'яті, щоб вшанувати його світлу пам'ять. Молитва і спогади - ось два аспекти, на яких наголошувалось цього вечора. Детальніше...

У Дрогобичі відбулась Хресна дорога вулицями міста [фото]

7 квітня на свято Благовіщення та Хрестопоклонну неділю духовенство та вірні Дрогобича молились Хресну дорогу, йдучи вулицями міста. Очолив хресну ходу владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Детальніше...