«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико,
і святеє воскресіння Твоє славимо»!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

Ми з благоговінням зближаємося до визначального таїнства нашої християнської віри – Світлого Празника пасхи. У любові прямуємо слідом за Христом, який йде на Голгофу, до Хреста, до своїх страждань та розп'яття, щоб славно воскреснути. Для того, щоб ми могли бути у цій подорожі поруч із Ним потрібно нам зберегти у своїх серцях Божий мир, віддалитися від наших проблем, клопотів та звернути свій погляд на Господа, який йде, щоб прийняти Хрест задля нас, заради нашого спасіння.

У Третю неділю Великого Посту, коли ми вже пройшли половину цього шляху, Свята Матір Церква пропонує своїм дітям живоносне древо Чесного і Животворящого Хреста Господнього, щоб ним ми скріпилися та відважно прямували далі до Воскресіння Христового. Маємо ще одну нагоду порозмислити над сенсом Хреста, його значенням для нас.

Крізь богослужбові тексти Великого посту поступово проходить вся історія людського роду від дерева в раю до древа хресного, від вигнання з Едему до переможного і радісного входження в нього, від гріхопадіння до відкуплення. У цій молитовній скарбниці знаходимо шлях до таїнства хреста, знаходимо ті слова та образи за допомогою яких можемо це таїнство звеличити, прославляючи Господа, який приносить на Хресті досконалу Жертву прощення і любові.

Глибокі богословським змістом піснеспіви, молитви, повчання, та особлива покаянна атмосфера Великого посту готують нас прийняти мудрість Господнього Хреста та мужньо звершувати нашу духовну боротьбу в якій ми протистоїмо злу і гріху, присутньому в світі, - в кожному з нас і навколо нас. Мудрість Хреста полягає в тому, щоб поглянути злу в обличчя і не шукати його винуватців ані в інших людях, ані в якихось життєвих обставинах. Благодать Божа дає нам сміливість визнати власну відповідальність за присутність зла у світі та свідомо прийняти її. У зв'язку з цим нової та актуальної значимості набуває для нас настійний заклик Ісуса взяти кожному свій "хрест" і слідувати за Ним з покорою і довірою (Мт. 16, 24). Нести хрест – означає йти за Христом і знайти таким чином силу для боротьби з гріхом і зі злом.

Хрест дарує нам для цієї боротьби Божу силу і мудрість (1 Кор 1, 24), яка відрізняється від людської мудрості і сили бо: "нібито немудре Боже – мудріше від людської мудрості і немічне Боже міцніше від людської сили" (1 Кор 1. 25). Історія, навіть зовсім недавня, показує перемогу Хреста, а не людської розсудливості, що протиставляла себе Хресту. Як важливо нам цією мудрістю Хреста жити, нею послуговуватися особливо тоді, коли виникають спокуси шукати людських рішень та розв'язків, забуваючи, що сила Божа здійснюється в немочі, в упокоренні в самозреченні та упованні на Господа.

Сьогодні приближаємося до Хреста, якого Ісус освятив Своєю жертвою, щоби його поцілувати серцем та устами і збагнути силу Божої любові. Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина свого Єдинородного. Приймаючи цю любов,– можемо змінити себе, можемо змінити світ.

У цей благодатний час посту, в центрі наших роздумів стоїть Хрест; у ньому ми споглядаємо славу Розп'ятого Господа, яку покликаний зрозуміти, пережити і свідчити своїм життям кожен християнин. Хрест не тільки символ, знак любові, милосердя це також і вічне питання: Чому добро викликає спротив і ненависть? Чому розпинають Правду? Бо гріх увійшов у світ, а з ним смерть – таку відповідь дає нам св. ап. Павло (див. Рим. 5, 12). Ісус же на хресті умер за наші гріхи, щоби ми стали вільними дітьми Божими і спадкоємцями Його Царства. Його хрест стає джерелом нашого життя. Без нього у світі панували б темрява і зло. Він дарунок милосердя Божого не тільки людині, але і всьому творінню.

Оспівуючи Чесний Господній Хрест, причащаючись його животворящої сили, спрямовуємо наш погляд у світанок нового дня, відчуваючи радість та сяйво Пасхи: Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святеє воскресення Твоє славимо. Сподоби нас, Предобрий, твій чесний хрест з любов'ю цілувати, бо його ти, єдиний многомилостивий, подаєш вселенній заради своєї милости. Амінь.

На цьому наголосив правлячий архиєрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, звертаючись до вірних під час Божественної Літургії у катедральному храмі.

18 березня, у Хрестопоклонну неділю, вулицями міста Дрогобича пройшла Хресна дорога. Очолив хресний хід правлячий архиєрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, владика Ярослав (Приріз). Участь у молитовній Хресній дорозі взяло духовенство міста Дрогобича, семінаристи Дрогобицької духовної семінарії та тисячі вірян.

Важко знайти таку ділянку релігійного і громадського життя Західної України першої половини ХХ століття, яку б не охопив своєю працею Митрополит Андрей Шептицький. Однак більшість дослідників, як церковних, так і світських, оминають один цікавий аспект з біографії цього великого мужа. Йдеться про його пророчий дар. І якщо про нього й згадується, то тільки мимовільно. Спробуймо глибше переосмислити цю сторінку з його життєпису.

На це звернув увагу вірних правлячий архиєрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, звертаючись з пастирським словом у другу неділю Великого посту. Цього дня, 11 березня, владика Ярослав (Приріз) відслужив Божественну Літургію у катедральному храмі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Під час богослужіння єпископ уділив дияконські свячення Андрію Батогу, випускнику Дрогобицької духовної семінарії.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри!

Сьогодні, у другу неділю Великого посту, Свята Церква пригадує нам чергову подію з життя Ісуса Христа. По дорозі до Капернауму Він зупиняється в одному домі, де зібралось дуже багато людей, і як каже нам євангелист Марко, «проповідує до них словом» (Мр 2, 2). Ревність слухачів, котрі були спраглі Господнього слова, була щедро винагороджена, бо вони з волі Божої стали свідками і очевидцями нового чуда, яке ще більше скріпило їхню віру, надію і любов до Спасителя. Христос відпускає гріхи розслабленого та оздоровляє його, показуючи таким чином, що Він є Тим, Хто спасає людину цілісно – і тілесно, і духовно.

Сьогоднішнє Слово Боже показує нам велике Боже милосердя. Розслаблений, про якого розповідає нам євангелист Марко, є образом того, як гріх впливає на людину. Він, опанувавши людину, здатен паралізувати не тільки її розум і волю, а й тіло. Людина стає нездатною до того, до чого вона є сотворена - до ходження, до чинення добрих діл, а гріх чинить людину своїм в'язнем. При зустрічі з Господом, коли ми йдемо до Нього наполегливо, з переконанням, що тільки Він єдиний є спроможний відпустити людський гріх, розірвати окови гріха, тоді стається чудо – і про це чудо ми сьогодні чули.

Коли розслабленого принесли до Ісуса, то перші слова, які він почув від Христа були: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи». Ісус сказав ті слова прощення тому, що розслаблений дуже потребував їх почути. У тих словах прощення він так сильно відчув в серці любов Ісуса Христа до нього, що він став на рівні ноги, і розпочав нове життя.

Усі ми потребуємо почути слова прощення, бо ми всі грішні. Усі ми потребуємо відчути в серці лікувальне зцілення Ісуса Христа, бо всі ми прогрішились проти Бога, ближніх і себе самих. Боже прощення, якого ми так потребуємо, приходить до нас через Св. Тайну Покаяння. Людина не може сама собі вибачити. Не має значення наскільки часто вона каже собі, що її гріхи не є серйозними, - вони однаково будуть її переслідувати. Дуже важливо, щоб людина знайшла в собі відвагу виявити свою провину через сповідь і прощення.

Господь сказав паралітикові: «Сину, твої гріхи прощені», і він зцілився духовно та почав ходити тілесно. Завдяки Божому прощенню ми також можемо встати з духовного паралічу і, як наслідок, вирішити проблеми у нашому житті, влаштувати взаємовідносини з ближніми, відновити властиву систему цінностей і ступити в нове життя. Ми також можемо прославляти Бога і говорити: «Я ніколи ще такого не бачив, я духовно зцілився, я й ніколи не мріяв, що щось подібне може трапитися зі мною».

Монаша обитель у Старосамбірському районі Львівської області належить до найдавніших пам'яток культури та духовності галицького краю. Беручи до уваги знаменний ювілей монастиря — 800 років, на часі зазирнути у його цікаве минуле, поглянути на мистецьку та культурну спадщину, шкільництво, згадати видатних осіб, пов'язаних з цим місцем.

Кир Григорій (Комар) народився 19 червня 1976 року в селі Летня Дрогобицького району, Львівської області. 

Неповну середню освіту здобув у Броницькій загальноосвітній школі. Відтак повну середню освіту - в Лішнянській загальноосвітній школі.

У 1994 р. поступив до Львівської Духовної Семінарії, яку закінчив в грудні 2000 року.

12 лютого 2001 року рукоположений преосвященним владикою Юліаном (Вороновським) на диякона, а 22 квітня цього ж року на священика. Свячення прийняв в неодруженому стані.

З благословення владики Юліяна, Єпископа Самбірсько-Дрогобицького, з жовтня 2001 року розпочав спеціалізовані студії в Папському Східному Інституті в Римі (Італія). У червні 2003 отримав диплом ліценціата східного богослов'я

В липні 2003 року призначений проректором та економом Дрогобицької Духовної семінарії.

Упродовж 2004-2006 рр. виконував душпастирське служіння при парафії Христа-Чоловіколюбця у м. Стебнику на Дрогобиччині, а з грудня 2006 року – сотрудник парохії Успення Пресвятої Богородиці м. Дрогобича.

В 2010 р. іменований цензором Самбірсько-Дрогобицької єпархії

Декретом Блаженнішого Любомира в 2010 р. призначений радником Богословського відділу Патріаршої курії УГКЦ.

5 березня 2012 р. владика Ярослав (Приріз) іменував о. Григорія Комара протосинкелом Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

25 червня 2014 р., у Ватикані повідомлено про те, що Святіший Отець Франциск дав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів УГКЦ о. Григорія Комара єпископом-помічником Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, надавши йому титулярний осідок Акці.

22 серпня 2014 р. у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич, відбулась єпископська хіротонія владики Григорія. Її очолив Блаженніший Святослав, Глава і Отець УГКЦ, у співслужінні владики Ігора (Возьняка), Митрополита Львівського, владики Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, та інших єпископів УГКЦ.

Крім рідної, української, знає італійську, англійську, польську і російську мови.

5 березня Преосвященний владика Ярослав (Приріз), Єпархіальний єпископ Самбірсько-Дрогобицький, призначив нового протосинкела єпархії. Ним став протоієрей Григорій Комар, священик Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.