В кінці ХІХ, на початку ХХ ст. в Галичині широко провадило виробничо-торгівельну діяльність товариство з обмеженою порукою "Ризниця". Засноване воно було у 1893р. в м. Самборі зусиллями о. Франца Рабія, Теодора Репецкого та Іларіона Гмитрика, греко-католицькими священиками, викладачами самбірської гімназії. За мету товариство ставило собі виробництво та продаж товарів літургійного призначення, яке відповідало би вимогам східного обряду та було належної якості.

Поняття „Отці Церкви” – багатозначне. Генеза поняття – біблійна. У церковному звучанні „Отці Церкви” закріплюються в епоху Вселенських Соборів І тисячоліття буття Церкви на означення тих, за ким звіряють віру. Перші критерії визначення „Отці Церкви” формує в V столітті Вінкентій з Лерина у творі „Commonitorium”, а саме: давнина, святість, ортодоксальність, визнання Церквою.

Галицьке священство як історичний феномен почало накреслюватись в минулому столітті. Завдяки великим зорганізованим зусиллям цілої УГКЦ, священство спромоглося відіграти не тільки величезну релігійну, але й національно-усвідомлюючу і культурно-просвітницьку роль в українському суспільстві. Священики були і релігійними, і громадськими діячами, вчителями і композиторами. Вони складали національно свідому інтелігенцію Галичини, дописували до часописів і поширювали їх, пропагували прогресивні методи праці на землі. Їх незаперечною заслугою перед українським суспільством було викорінення масово поширеного в XX ст. пияцтва.

Наша тема стосується Св. Літургії як чинника релігійного і особистого виховання до вступу до семінарії, тобто у формативному періоді (юнака) взагалі і у періоді формумування рішення вступу до семінарії. Про Літургію як чинник у цьому вихованні можна говорити або про самі відправи, їх зміст, циклічність і ритм різних тем, що є у богослуженнях, або про душпастиря, який відправляє ці служби у парафії, через них виконує свою душпастирську місію, надаючи тон цілій спільноті, і у всьому цьому є конкретним прикладом священика й душпастиря, тобто взірцем перед очима того, хто вибирає свій шлях і замислюється над священством. Наша бесіда необхідно буде заторкувати обидва ці аспекти, але головне другий аспект – про душпастиря і його приклад як служителя.

Для багатьох з нас різдвяні свята створюють неповторне відчуття повернення в дитинство. Коляда від хати до хати, вертепи, посівання з Маланкою…. Всі ми у свій час переживали ці приємні моменти проголошення радісної звістки – народження Ісуса Христа.

23 січня 2011 року з нагоди 10-річчя патріаршого служіння Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира за участі Першоієрарха Церкви, а також владик – членів Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, численного духовенства, монашества і чернецтва з усієї України, парафіян храму, представників громадськості та вірян Київської архиєпархії УГКЦ у храмі Святого Василія Великого у Києві була відслужена урочиста Архиєрейська Божественна Літургія.

Сьогодні Релігійно-інформаційна служба України є фактично єдиною, котра позаконфесійно інформує українців і світ про релігійні події в Україні. Головною метою служби є тримати руку на пульсі релігійного життя. У лютому 2011 РІСУ святкує свій ювілей - десять років з часу створення. Про досвід роботи, труднощі, нові проекти та задуми читайте далі у розмові з директором РІСУ Тарасом АНТОШЕВСЬКИМ.