¹ Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама.

² Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його.

³ Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама,

⁴ Арам – Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона,

⁵ Салмон – Вооза від Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея,

⁶ Єссей був батьком царя Давида, Давид – Соломона від жінки Урії.

⁷ Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа,

⁸ Асаф – Йосафата, Йосафат – Йорама, Йорам – Озії,

⁹ Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії,

¹⁰ Єзекія – Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії,

¹¹ Йосія – Єхонії і братів його за вавилонсько­го переселення.

¹² А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла – Зоровавел,

¹³ у Зоровавела – Авіюд, в Авіюда – Еліяким, в Еліякима – Азор,

¹⁴ в Азора – Садок, у Садока – Ахим, в Ахима – Еліюд,

¹⁵ в Еліюда – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан, у Маттана – Яків,

¹⁶ у Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос.

¹⁷ Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять.

¹⁸ Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа.

¹⁹ Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити.

²⁰ І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.

²¹ Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.”

²² А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком:

²³ “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог.”

²⁴ Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку;

²⁵ та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім'я Ісус.

Святитель Кирило, архиєпископ Олександрійський, видатний борець за православ'я і великий вчитель Церкви, походив із знатної і благочестивої християнської сім'ї. Він вивчив світські науки, у тому числі і філософію, але якнайбільше прагнув глибшого пізнання Святого Письма і істин християнської віри. В юності святий Кирило вступив у скит святого Макарія в Нітрійських горах, де пробув шість років. Патріарх Олександрійський Теофіл (385 - 412) висвятив його на диякона, зарахував до клиру і, бачивши його обдарованість, доручив виголошувати проповіді.

Святий Атанасій Великий народився 297 року в єгипетській Олександрії. У 15 років він став церковним читцем, а у 21 рік вже був дияконом і писарем патріарха Олександра. У 325 році Атанасій був присутній на славному Вселенському Соборі в Нікеї, хоча ще й не мав права голосу. Після смерті у 328 році патріарха Олександра його наступником став Атанасій.

Святий Антоній Великий народився 251 року в єгипетському містечку Комі і походив з багатої християнської сім'ї. У 272 році після смерті батьків він роздав майно бідним і замешкав у пустелі поблизу Коми, де жив подвижницьким життям. Згодом він перейшов на гору на східному березі Нілу, де прожив у самотності 20 років. 305 року він заснував монастир у Фаюмі. Сам Антоній не жив у ньому, а лише інколи сходив з гори, щоб дати монахам духовну науку.

Під час ув'язнення в Єрусалимі апостола Петра закували в кайдани. Вночі явився йому ангел і вивів з тюрми на волю. Спочатку окови Петра переховував у себе начальник в'язниці, який став християнином. За правління імператора Константина Великого вони перебували в єрусалимській церкві Воскресіння Господнього.

Преподобний Йоан Кущник, син багатих і знатних батьків, що жили в Константинополі в V столітті, отримав прекрасне виховання. Він любив читати духовні книги і, зрозумівши марність мирського життя, він попросив батьків подарувати йому Євангеліє і таємно віддалився у Витанію. В обителі "Незасинаючих" він прийняв чернече постриження.

Святий Павло Тивейський народився 229 року в Горішній Тиваїді в Єгипті. У 252 році він втік у пустелю і поселився в печері. Полюбивши самотність та богомільне життя пустельника, він вирішив уже ніколи не повертатись до грішного світу.

Свята рівноапостольна Ніна, просвітителька Грузії, народилася біля 280 року в місті Коластри, в Каппадокії, де було багато грузинських поселень. Її батько Завулон походив із знатного роду. Мати святої Ніни, Сусанна, була сестрою Єрусалимського Патріарха (деякі називають його Ювеналієм).

371 року на монахів, які жили поблизу гори Синай, напала ватага сарацинів. Не знайшовши золота, вони вбили 38 Божих угодників. Тільки два монахи залишились живими, однак, один від важких ран помер наступної ночі, а другий, який просив Бога не залишати його живим, на четвертий день відійшов до Господа по вічну нагороду.

Святий Єрмил жив у IV ст. і був дияконом. Під час правління римського імператора Лікинтія його було ув'язнено за те, що він висміює поганських божків. На суді Єрмил мужньо визнав віру в Христа і рішуче відмовився поклонятися поганським божкам. Після жорстоких катувань його кинули до в'язниці.