¹ Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.

² Почувши у в'язниці йро діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів:

³ “Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?”

⁴ У відповідь на це Ісус сказав їм: “Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите:

⁵ Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина.

⁶ Щасливий, хто через мене не спотикнеться.”

⁷ Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: “На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?

⁸ На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м'яку? Таж ті, що носять м'яку одежу, сидять у царських палацах.

⁹ Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка.

¹⁰ Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою.

¹¹ Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього.

¹² Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.

¹³ Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана.

¹⁴ І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти.

¹⁵ Хто має вуха, нехай слухає.

¹⁶ До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших,

¹⁷ кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. –

¹⁸ Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має.

¹⁹ Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п'є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами.”

²⁰ Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися.

²¹ “Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі.

²² Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам.

²³ Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі.

²⁴ Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі.”

²⁵ Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам.

²⁶ Так, Отче: бо так тобі було довподоби.

²⁷ Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.

²⁸ Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас.

²⁹. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим.

³⁰ Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”

¹ Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч.

² Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його;

³ Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар; Яків, син Алфея, і Тадей;

⁴ Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його.

⁵ Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте.

⁶ А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля.

⁷ Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько.

⁸ Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте.

⁹ Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші.

¹⁰ Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого.

¹¹ А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете.

¹² Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому!

¹³ І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться.

¹⁴¹ як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших.

¹⁵ Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому!

¹⁶ Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки.

¹⁷ Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах.

¹⁸ Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами.

¹⁹ І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити;

²⁰ не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме.

²¹ Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати.

²² Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витриває до кінця, той спасеться.

²³ А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий.

²⁴ Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого.

²⁵ Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх.

²⁶ Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним.

²⁷ Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель.

²⁸ Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі.

²⁹. Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого.

³⁰ А вам же все волосся на голові пораховано!

³¹ Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців.

³² Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним.

³³ Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.

³⁴ Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч.

³⁵ Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір'ю і невістку з її свекрухою.

³⁶ І ворогами чоловіка будуть його домашні.

³⁷ Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене.

³⁸ Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене.

³⁹ Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде.

⁴⁰ Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав.

⁴¹ Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду.

⁴² Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.”

¹ Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.

² І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.”

³ Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.”

⁴ Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших?

⁵ Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!

⁶ Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.”

⁷ Встав той і пішов до свого дому.

⁸ Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.

⁹ Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім'я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним.

¹⁰ Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями.

¹¹ Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?”

¹² Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі.

¹³ Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.”

¹⁴ Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?”

¹⁵ Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити.

¹⁶ Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша.

¹⁷ І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.”

¹⁸ Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.”

¹⁹ Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його.

²⁰ І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі.

²¹ Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.”

²² Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години.

²³ А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану,

²⁴ сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього.

²⁵ Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало.

²⁶ Чутка про це розійшлась по всій тій країні.

²⁷ І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!”

²⁸ І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” - кажуть йому ті.

²⁹. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!”

³⁰ І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.”

³¹ Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.

³² А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий.

³³ Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!”

³⁴ Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!”

³⁵ Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.

³⁶ Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха.

³⁷ Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало.

³⁸ Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.”

¹ Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу.

² І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.”

³ Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази.

⁴ Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.”

⁵ Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами:

⁶ “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.”

⁷ Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.”

⁸ Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає.

⁹ Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.”

¹⁰ Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри.

¹¹ Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім,

¹² а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.”

¹³ І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години.

¹⁴ А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці.

¹⁵ Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому.

¹⁶ І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих,

¹⁷ щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.”

¹⁸ Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік.

¹⁹ І приступивши один книжник, сказав до нього: “Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.”

²⁰ А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.”

²¹ Другий з учнів сказав до нього: “Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого.”

²² Ісус же сказав до нього: “Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих.”

²³ Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.

²⁴ Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав.

²⁵ Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!”

²⁶ А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша.

²⁷ І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?”

²⁸ Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.

²⁹. І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?”

³⁰ Оподаль же від них паслося велике стадо свиней.

³¹ Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.”

³² “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях.

³³ А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих.

³⁴ Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць.

¹ “Не судіте, щоб вас не судили;

² бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють.

³ Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш?

⁴ Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці?

⁵ Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.

⁶ Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли.

⁷ Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.

⁸ Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.

⁹ Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь?

¹⁰ Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку?

¹¹ Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.

¹² Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки.

¹³ Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять.

¹⁴ Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять.

¹⁵ Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі.

¹⁶ Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви?

¹⁷ Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані.

¹⁸ Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих.

¹⁹ Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають.

²⁰ За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх.

²¹ Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі,

²² Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили?

²³ І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!

²⁴ Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі.

²⁵ Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі.

²⁶ А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску.

²⁷ Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.”

²⁸ І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись його навчанню,

²⁹. бо він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні.

¹ “Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.

² Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.

³ Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права:

⁴ щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.

⁵ А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.

⁶ Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.

⁷ А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані.

⁸ Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього.

⁹ Тож моліться так:
Отче наш, що єси на небі!
Нехай святиться твоє ім'я.

¹⁰ Хай прийде твоє царство,
нехай буде воля твоя
як на небі, так і на землі.

¹¹ Хліб наш щоденний дай нам нині.

¹² Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим,

¹³ Не введи нас у спокусу, і але визволь нас від злого.

¹⁴ Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам.

¹⁵ А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.

¹⁶ Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.

¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя,

¹⁸ щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.

¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають.

²⁰ Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають.

²¹ Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.

²² Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.

²³ А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!

²⁴ Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.

²⁵ Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі

²⁶ Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?

²⁷ Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть?

²⁸ І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть.

²⁹. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.

³⁰ І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?

³¹ Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося?

³² Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне.

³³ Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.

³⁴ Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.”

¹ Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні;

² а він, відкривши уста, почав навчати їх:

³ “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

⁴ Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.

⁵ Блаженні засмучені, бо будуть утішені.

⁶ Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.

⁷ Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.

⁸ Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.

⁹ Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

¹⁰ Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

¹¹ Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.

¹² Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.

¹³ Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.

¹⁴, Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори.

¹⁵ І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті.

¹⁶ Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.

¹⁷ Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити.

¹⁸ Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться.

¹⁹ Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.

²⁰ Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне.

²¹ Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові.

²² А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний.

²³ Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе,

²⁴ зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.

²⁵ Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю.

²⁶ Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.

²⁷ Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу.

²⁸ А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці.

²⁹, І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло.

³⁰ І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло.

³¹ Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний.

³² А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.

³³ Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і -Виконаєш твої клятви Господеві.

³⁴ А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога;

³⁵ ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя.

³⁶ Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним.

³⁷ Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.

³⁸ Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб.

³⁹ А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу.

⁴⁰ Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ.

⁴¹ І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.

⁴² Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.

⁴³ Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого.

⁴⁴ А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас;

⁴⁵ таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.

⁴⁶ Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?

⁴⁷ І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?

⁴⁸ Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”

¹ Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його.

² Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів.

³ Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: “Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.”

⁴, А той. відповів: “Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.”

⁵ Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму

⁶ і каже: “Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм волітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь.”

⁷ А Ісус сказав до нього: “Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого.”

⁸ Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу,

⁹ кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.”

¹⁰ Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити.”

¹¹ Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати.

¹² Почувши, що Йоана ув'язнено, Ісус повернувся в Галилею

¹³ і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі,

¹⁴ щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая:

¹⁵ “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє!

¹⁶ Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, - зійшло їм світло.”

¹⁷ З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”

¹⁸ А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив:

¹⁹ “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.”

²⁰ І ті негайно кинули сіті й пішли за ним.

²¹ Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав.

²² Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним.

²³ І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.

²⁴ Чутка про нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і він оздоровлював їх.

²⁵ А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання.

¹ Того часу з'явивсь Йоан Христитель і проповідував у пустині Юдейській.

² Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.”

³ Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: “Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його.”

⁴ А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий.

⁵ Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська

⁶ і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах.

⁷ Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрищення до нього, він до них мовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву?

⁸ Принесіть же плід, гідний покаяння,

⁹ і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама.

¹⁰ Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть.

¹¹ Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем.

¹² Лопата вже в руці в нього, і він очистить тік свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем незгасним.”

¹³ Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього;

¹⁴ але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?”

¹⁵ Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його.

¹⁶ А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього.

¹⁷ І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”

¹ Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу

² і спитали: “Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.”

³ Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним.

⁴ Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися.

⁵ Вони йому сказали: “У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком:

⁶ І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.”

⁷ Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з'явилась,

⁸ і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: “Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись.”

⁹ Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко.

¹⁰ Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою.

¹¹ Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір'ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

¹² І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.

¹³ Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.”

¹⁴ Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет,

¹⁵ де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту я покликав мого сина.”

¹⁶ Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців.

¹⁷ Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія:

¹⁸ “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.”

¹⁹ Якже вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті

²⁰ і каже: “Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.”

²¹ Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю,

²² але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони

²³ і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.