Проповідь на Неділю всіх святих українського народу

Слава Ісусу Христу! Всесвітліші і всечесніші отці, улюблені в Христі брати і сестри! У четверту неділю після Зіслання Святого Духа Українська Греко-Католицька Церква відзначає празник Всіх Святих Українського Народу. Це свято постало рішенням Синоду єпископів нашої Церкви, який таким чином закликає нас вшанувати праведних синів і дочок українського народу, які просіяли святістю на наших землях. Невипадково ми святкуємо його невдовзі після дня П'ятидесятниці, адже саме завдяки Зісланню Святого Духа ми маємо плоди діяльності Його благодаті серед українських християн. По-особливому маємо пережити оце свято всіх святих українського народу у цей рік, коли відзначаємо 1025 літ відтоді, коли проміння Христової віри через Володимирове Хрещення осяяло наші землю і наш народ прийняв християнську віру, нову свідомість, новий сенс та мету життя, новий внутрішній душевний стан. Бо ми знаємо, що саме завдяки цій події засіяне зерно Христового Євангелія проросло могутнім деревом, гілки якого прикрашені численними плодами святості. Коли ми у цей день говоримо про «всіх святих», то маємо на увазі не лише офіційно проголошених Церквою святих через особливий процес канонізації, не тільки тих преподобних, мучеників, святителів, ісповідників, безсрібенників, чудотворців, яких бачимо на іконах і до яких молимося під час богослужінь. До всіх святих українського народу належать і незліченна кількість невідомих святих наших братів і сестер у Христі, які добре сповнили шлях свого християнського вдосконалення: гідно несли свій монаший подвиг, були зразковими священиками, взірцево виконували своє мирянське покликання. Це ті тисячі людей, які жили поруч з нами та у важких економічних і політичних обставинах не втрачали людського обличчя, не ішли на компроміс зі своїм сумлінням, протиставилися багатьом спокусам, віддали життя своє за ближніх, виявивши найбільший прояв любові. Це та незліченна кількість християн, які сумлінно сповняють Божі й церковні заповіді, Христові блаженства, не уявляють свого життя без Святих Таїнств Церкви... Багато є святих, яких життя та подвиги Церква поки що не встигла дослідити, а тому вони не є проголошені чи канонізовані. Молімося сьогодні, щоб Господь і їх прославив славою святих і вони стали відомі цілому світу. Серед таких – мученики й ісповідники ХХ ст., яких знаємо, що було багато, але які, на жаль, поки-що не проголошені святими чи блаженними. З-поміж них – два великі мужі нашої Церкви – Митрополит Андрей (Шептицький) та Патріарх Йосиф (Сліпий). Молімося за їх прославу і якнайшвидшу беатифікацію та канонізацію. Святі української землі, пам'ять яких сьогодні світло згадуємо, в свій час і в різних обставинах взяли на себе солодке ярмо Христове (пор. Мт. 11,29-30) і гідно виконували заповіді любові до Бога і до ближнього. Часи в які вони жили були нелегкі, можливо в багатьох випадках набагато важчі ніж ті, в яких живемо ми. Проте наші українські святі не складали рук перед труднощами, а «боролися доброю борнею, скінчили біг - віру зберегли» (ІІ Тим. 4,7), своїм життям, словом і прикладом просвічуючи світ і роблячи його кращим. Слуга Божий Митрополит Андрей (Шептицький) так вказав нам шлях святості через сповнення Євангелії: "Причиною наших невдач і усіх язв нашого церковного й національного життя є те, що християнство, вчення Євангелія замало відносимо до себе і замало передаємо його як святість душі... Євангеліє це дорога до неба, це життя без плями, без закидів, без пороків, це життя чисте, невинне, святе, в якому смертна людина зривається до того, щоб суперничати з небесними ангелами. Життя по Євангелію це надприродне життя Божої благодати, це життя Божої любови й жертви для Бога, або одним словом: це життя, в якому людина шукає і змагає до святости" (Андрей Шептицький, Про виховання). Прислухаймося до слів цього Христового праведника і великого сина українського народу! Дорогі у Христі, ми зобов'язані не тільки почитати святих і до них звертатися у наших молитвах, але й наслідувати їхнє життя і святість. Свято всіх святих українського народу має дві найважливіші цілі. По-перше, ним наша Церква подає до наслідування своїм синам і дочкам практичні приклади, як треба жити згідно християнських засад, щоб осягнути вінок святості. Кожна людина серед усяких обставин може бути святою й зобов'язана прагнути святості, адже до цього кличе нас Бог: «Святими ви мусите бути, бо я - святий, Господь, Бог ваш», - читаємо у Святому Письмі (пор. Лев.19,2; 11,44; 20,7; І Пт.1,16). До всіх нас каже Господь наш Ісус Христос: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (пор. Мт.5,48). І святий апостол Павло пригадує нам про обов'язок святості: "Це ж саме воля Божа — святість ваша" (І Сол.4,3). Якщо шляхом духовного вдосконалення пройшли наші брати й сестри по крові, які жили посеред нас, говорили та думали подібними з нами словами, носили подібні імена, то й ми з Вами здатні повторити їх християнських подвиг та стати святими. По-друге, ми маємо добру нагоду просити у цих наших святих молитовної допомоги та заступництва, щоб ми могли пройти цим шляхом святості, щоб віра в Триєдиного Бога єднала все наше суспільство, щоб весь наш український народ єдиним серцем і єдиним устами прославляв Христа Господа на Богом благословенній українській землі.... Тому, дорогі у Христі, молімося до наших українських святих і наслідуймо їх духовний подвиг. Їх молитви перед Божим престолом та приклад чеснотливого життя освітлюють і освячують наш життєвий шлях. Прямуймо до святості, живучи згідно Божих і церковних заповідей, щоденне сповнюючи Божу волю, будучи вірними обов'язкам свого стану. Ми віримо, що це стане запорукою відродження нашого суспільства, наших родин, кожного зокрема. Це запорука не тільки земного благополуччя, а насамперед шлях до щасливої вічності, на який нам вказують і до якого закликають святі нашої української землі. А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь. + Ярослав 21 липня 2013 року Божого с. Либохора, Сколівський р-н Детальніше...

На Сколівщині владика Ярослав освятив храм після реставраційних робіт [фото]

21 липня, в неділю Всіх святих українського народу, у с. Либохора на Сколівщині відбулось освячення храму Різдва Христового після реставраційних робіт. Чин посвяти здійснив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні о. Андрія Петришина (декана Славського), о. Леоніда Матійківа (настоятеля храму) та священиків Славського і Тухольківського деканатів. Важливою подіє для парафії стало посвячення нового престолу на честь свята Христа-Чоловіколюбця, яке з благословення єпархіального єпископа святкуватиметься як престольний празник. Детальніше...

У Катедральному соборі відбулись священичі та дияконські свячення [фото]

15 липня у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича відбулась Архиєрейська Літургія, під час якої владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький уділив священичі та дияконські свячення двом випускникам Дрогобицької духовної семінарії. Єпископ рукопоклав у священичий стан - диякона Володимира Олексяка, а у дияконський - бр. Василя Вербіцького. Детальніше...

У с. Снятинка на Дрогобиччині освячено новозбудований храм [фото]

13 липня у с. Снятинка на Дрогобиччині відбулося освячення храму на честь свв. верховних апостолів Петра і Павла. Чин освячення здійснив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні о. Мирона Бендика (ректора Дрогобицької духовної семінарії), о. Анатолія Полянка (декана Лішнянського), о. Григорія Савчина (настоятеля храму) та 18 священиків з Лішнянського, Дрогобицького, Мокрянського деканатів. Детальніше...

Владика Ярослав під час ювілейних святкувань у м. Турка: "Віра є даром, про який потрібно піклуватись та берегти" [фото]

12 липня, на празник свв. верховних апостолів Петра і Павла, у м. Турка відбулись ювілейні святкування з нагоди Року віри, 1025-ліття Хрещення Руси-України та 20-ліття заснування Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Участь у святкуваннях взяли священики та вірні Турківського та Висоцького деканатів. Детальніше...

Владика Ярослав ПРИРІЗ: «Найкраща проповідь для християнина – живе свідчення віри і належне виконання своїх обов’язків»

Думки архиєрея завжди важливі і цінні для священиків та мирян. Боголюбива паства радо вітає добрі ініціативи, живиться словом проповіді, прислухається до настанов владики... Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Ярослав Приріз часто звертається до повіреної йому пастви через засоби масової інформації. Сьогоднішня його зустріч з читачами особлива, адже відбувається вона під знаком відзначення 20-ліття заснування нашої Єпархії, а також відразу кількох особистих ювілеїв Кир Ярослава. Як і слід було чекати, розмова з ним вийшла далеко за межі питань, що стосуються виключно єпархіального життя. Проповідь Христа у секуляризованому світі, формація священства, новітні форми євангелізації, активізація душпастирювання поза храмом – ось стислий перелік завдань, над якими плідно працює УГКЦ під проводом єпископів. Один із них – гість нашої редакції. Отож, йому слово. Детальніше...

Відбулось паломництво приурочене Рудківській чудотворній іконі Пресвятої Богородиці [фото]

6 та 7 липня у м. Рудки на Самбірщині відбулась єпархіальна проща до Рудківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Цьогорічна проща була також присвячена 1025-літтю Хрещення Руси-України, 20-літтю Самбірсько-Дрогобицької єпархії та Року віри. Детальніше...

Владика Ярослав під час прощі у Биличах: «Завданням кожного християнина і Церкви загалом є показати світові красу та істину нашої віри» [фото]

Упродовж 29-30 червня до с. Биличі, що на Старосамбірщині, прибували близько 10 тисяч паломників з різних куточків Львівської області, щоб занести перед престол Всевишнього за посередництвом Пресвятої Богородиці свої молитви й прохання. Щороку тут в неділю Всіх святих відбувається зальноєпархіальна проща Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Цьогорічне паломництво було присвячене 1025-літтю Хрещення Руси-України, 20-літтю Самбірсько-Дрогобицької єпархії та Року віри. Детальніше...

Блаженніший Любомир привітав владику Ярослава із "золотим" ювілеєм життя та "срібним" ювілеєм священнослужіння

27 червня у Катедральному храмі Пресвятої Трійці владику Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії, з 50-літнім ювілеєм життя та 25-літтям священства привітав Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит. Детальніше...

Проповідь на Божественній літургії під час загальноєпархіальної Прощі до с. Билич

Слава Ісусу Христу! Всесвітліші і всечесніші отці, дорогі прочани, улюблені в Христі брати і сестри! Вітаю усіх Вас тут, у стіп цього чудотворного джерела, до котрого ми сьогодні прибули з ближчих і дальших куточків нашої єпархії, а також із інших міст і сіл України. У цей Рік віри, яку наші предки прийняли 1025 років тому у Володимировому Хрещенні, та з нагоди 20-ти років відновлення нашої єпархії, на цьому особливому місці почитання Пресвятої Богородиці маємо добру нагоду осмислити і саму особу Пресвятої Діви, і приклад віри, який вона нам подає. «Радуйся, осново віри непохитна ...», - співаємо ми у Акафісті до Богоматері (пор. Ікоси 2 та 4). Непохитна, глибока віра Пресвятої Діви Марії і настільки ж глибоке Її смирення, поєднане з любов'ю до Бога і відданістю Його Святій волі, стали благодатною Нивою, в надрах якої за дією Св. Духа зродився Благословенний – Богочоловік Ісус Христос, Агнець Божий, що взяв на Себе гріхи всього світу. Ця правда віри є справді вищою від будь-якого слова і розуміння. Все це – заради нашої можливості у святості, богоподібності і вічної щасливості кожного з нас. Сьогодні пригадуємо собі слова Папи Венедикта ХVІ про те, що завданням кожного християнина і Церкви загалом є показати світові красу та істину нашої віри. У кого ми ще здатні побачити цю легкість, багатство і повноту християнської віри, як не в нашої небесної Матері. Як Одигітрія, тобто Путиводитильниця, Богородиця вказує шлях до Христа і веде нас до Нього. Вона віровчительна для кожного з нас передусім тим, що завжди чує слово Свого Божественного Сина і зберігає у своєму серці. Прямуймо Її шляхом віри, який вона показує нам своїм життям! Вірою у Благовіщенні Діва Марія у покорі своєї побожності прийняла слово ангела про те, що вона стане Матір'ю Бога: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (пор. Лк. 1, 38). Так вона вчить усіх нас, з повною довірою приймати Божий задум щодо себе та, не вагаючись, ступати на шлях, який Господь нам вказує. Хтось може запитати: «Як повірити від усієї душі? Як скріпити свою слабку віру?» на ці запитання нам дає відповідь Богородиця: вона увірувала, що зачне і народить Спасителя, через благовість ангела. Для нас таким ангелом-благовісником є свята Церква. Слухаймо її, а не нашіптувань лукавих лжепроповідників і «вовків в овечих шкурах», які намагаються звести людей з правдивої дороги спасіння. Відвідуючи Єлизавету, Богородиця заспівала гімн слави Всевишньому за ті чуда, які Він робить для тих, хто Йому довіряє: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм...» (пор. Лк. 1, 46−55). Так вона вчить нас бути вдячними Богові, за всі величні діла, які Він вчинив у нашому особистому житті і у житті нашого народу. Кожна людина, як і Марія, покликана величати, прославляти Бога за ті дива, які вона бачить навколо себе. Кожен з нас може заспівати "Магніфікат" Богу за ті дивні діла, котрі Він учинив щодо нашої Української Греко-Католицької Церкви і народу. В кінці 80-их – на початку 90-их років минулого століття Бог «згадав» про катакомбну Церкву - тоді, коли, здавалося б, усі вже забули про її існування; Він «виявив потугу рамени свого» і «скинув з престолів» тих, хто переслідував її; Він «пригорнув» її і «наситив благами», отож сьогодні Церква впевнено стоїть у Господі і з надією дивиться у майбутнє ... Тому сьогодні, святкуючи 20-ти ліття Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, яка є свідком і плодом воскресіння УГКЦ, ми маємо всі підстави промовити разом з Дівою Марією: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє у Бозі і Спасі моїм»! Матір Божа привела у світ Єдинородного Сина Божого, залишаючись Дівою. І цей факт є ніби «каменем спотикання» для людського розуму та певним «індикатором», який перевіряє, якою є наша християнська віра, чи щирою є наша набожність до неї. Так вона вчить нас, що немає нічого неможливого для того, хто вірить у Всемогутність Творця неба і землі. Пречиста Діва довірилась своєму опікунові Йосифу, який отримав від Бога об'явлення про необхідність втікати з Новонародженим Ісусом до Єгипту, щоб вберегтись від переслідування Ірода (пор. Мт. 2, 13−15). Цим Вона, ще з найдавніших часів вважалася у Священному Переданні образом Матері-Церкви, і вчить нас бути послушними церковному проводові, адже Йосиф як її опікун вважався у церковній традиції взірцем для єпископа. Тією ж вірою Богородиця прямувала за Господом, вслухалася у Його слово і «пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (пор. Лк.2,19; 2,51). Так вона показує нам, що маємо будувати своє життя і вчинки на Божому Слові, читаючи його в наших домівках та вслухаючись у нього на богослужіннях у храмі. Вірою при хресті на Голготі Вона прийняла слово Свого Розп'ятого Сина: «Жінко, ось син твій» а до апостола Івана, «Ось матір твоя» (пор. Лк.19, 26-27), і стала матір'ю людського роду, тому впродовж багатьох століть люди не соромляться прибігати до неї зі своїми труднощами і болями і, як співаємо у нашій побожній пісні, «ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла, чи у горю чи в недолі цього земного життя». Вірою Богомати відчула смак плодів Ісусового воскресіння і передала їх Дванадцятьом Апостолам, зібраним разом з Нею у світлиці, щоб прийняти Святого Духа (пор. Ді. 1, 14; 2, 1−4). Тому й ми сьогодні, у перший тиждень по П'ятидесятниці зібралися на цьому чудотворному місці на Божественній літургії у Биличах, щоб скріпитися її вірою та «побачити світло істинне, прийняти Духа Небесного, знайти віру істинну, нероздільній Тройці поклонитися, бо Вона спасла нас", як співатимемо після Причастя, Євхаристійного Тіла і Крові Христових. Наслідуймо й ми цю віру Пречистої Діви Марії, Матері Божої і Матері нашої. Серед труднощів і викликів світу цього не бентежмося і не зневірюймося, а відповідаймо від усього серця, як колись Пресвята Діва: «Нехай мені буде згідно Євангельського слова; вірую від усього мого серця, що спасіння моє в Ісусі Христі, що у Ньому Одному успадкую Царство Небесне, увійду у радість Господа мого». Наслідуючи віру Богородиці, яку вона проповідувала не так словом і проповіддю, як ділами, поступками та вчинками, - поступаймо як Вона. Власним життям свідчімо про Бога. Кожен на своєму місці – на навчанні, чи на роботі, вдома чи на вулиці – будьмо живими взірцями християнської віри, щоб поглянувши на нас й інші були заохочені ступити на шлях слідування за Христом. А сьогодні на цьому чудотворному місці у Биличах молімося до нашої Небесної Заступниці, щоб Вона, наша Мати, допомагала нам, заступалася там, де людська сила є безсилою. Нехай божественна благодать торкне кожного з Вас і наповнить тим відчуттям близькості Христа та Його Небесного Царства. Нехай Пресвята Богородиця донесе молитви усіх нас до її Сина, а відтак відкриє для нас Його вічне милосердне, добре, визволяюче обличчя. А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь. 30 червня 2013 року Божого + Ярослав Детальніше...