Упродовж Великого Посту тривають зустрічі духовенства Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ. Преосвященний владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, Протосинкел єпархії о. Григорій Комар, канцлер о.Тарас Гарасимчук, Голови Комісій у справах катехизації (о.Миколай Витівський), молоді (о.Олег Кекош), мирян (о.Любомир Митник) і сім'ї та родини (о. Василь Нестор) представляють синодальну стратегію розвитку УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом».

Притча про блудного сина, або притча про милосердного батька, постійно нагадує мені одну подію, яка сталась у моєму житті. У цій притчі я побачив себе. Тому хочу поділитись нею.

Чому в деяких молитвах, наприклад, в Ісусовій молитві чи вервиці, одні й ті ж слова слід повторювати багато разів? Хіба це не суперечить євангельським словам з Мт. 6, 7?

Як відомо, Церква встановлює пости. Але деякі люди їх заперечують, посилаючись на євангельські слова: «Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те усквернює людину» (Мт. 15, 11). Що на такий закид відповісти?

Одного разу авва Григорій розповів своїм учням дивну історію про одного священика, який сповідався у нього перед своєю смертю. Цей отець мав двох дітей – донечку і сина, між якими була велика різниця у віці.

З 2 по 4 березня у монастирі сестер служебниць Непорочної Діви Марії с. Крисовичі Мостиського району проходили реколекції для християнських сімей м. Самбора. Тема реколекцій: Покаяння. У них взяли участь родини учнів катехитичних шкіл Самбора, подружні пари Самбірської спільноти «Кана Галилейська» та всі ті, які хотіли у цей великопосний час відновити свій дух, очистити свою душу та ближче пізнати Господа. Ці реколекції об'єднали у справжню Христову родину людей різного віку: дітей, підлітків, молодь, матерів, татусів та бабусь.

У перший день Великого посту розпочалася щорічна традиційна акція «Великодній виграш», організована Благодійним Фондом «Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ». У рамках акції проводиться збір коштів для дітей та молоді з особливими потребами, якими опікується Фонд. Проблема організації їхнього дозвілля є дуже важливою, адже більшість з них сидять вдома, ізольовані від суспільства та від спілкування з ровесниками, яких їм так бракує. Батьки часто залишають дітей самих, оскільки мусять заробляти на прожиття. Саме для вирішення цієї проблеми функціонує Центр дозвілля для дітей та молоді з особливими потребами «Дивовижні долоні», який діє при Благодійному Фонді «Карітас СДЄ УГКЦ». Усі зібрані кошти підуть на утримання цього Центру.

5 березня у Єпархіальному музеї м.Трускавця відкрилась виставка «Патріарх Йосиф Сліпий у філателістичних і пропамятних виданнях» зі збірки матеріалів, зібраних впродовж тридцяти років відомим популяризатором та пропагандистом ідей Патріарха доктором медицини Романом Смиком.

На цьому наголосив правлячий архиєрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, звертаючись до своєї пастви з пастирським словом у Першу неділю Великого посту.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри!

Першу неділю посту в нашій східній християнській традиції ми називаємо Неділею Православ'я. У цей день ми згадуємо історичну подію перемоги правдивої християнської віри над єрессю іконоборства, котра відбулася на 7 Вселенському Соборі 787 р. та була урочисто потверджена у 842 р. Тоді після довгого та гіркого досвіду іконоборства відбулося прилюдне почитання та вшанування святих ікон Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії та святих.

Ця історична подія дуже важлива й особливо актуальне для нас, греко-католиків. Ще зовсім недавно в Україні панував безбожний режим, котрий намагався знищити нашу Церкву. Але, незважаючи на усі його старання, ми завдяки вірності своїй християнській традиції та вірі зберегли в чистоті свою віру, благоговійно молились і зберігали той духовний шлях, який нам залишив Христос, Свята Євангелія, Отці Церкви та наші мученики й ісповідники від Володимирового хрещення. Тим то для нас це свято є настільки ж радісним, як і для християн, котрі святкували його у 842 р. після довгих років переслідування через вірність власній церковній традиції іконопочитання.

Ікона об'являє нам Бога. Першою іконою, котра з Божої волі з'явилася серед людей, було Воплочене Слово, Ісус Христос, Син Божий, образ слави Предвічного Отця. В Христі Бог об'явив себе найповніше. Це ж сам Ісус сказав до Филипа: «Хто бачив Мене, той бачив Отця». В Ісусі мешкала вся повнота Божества. Божа природа Сина Божого була нерозривно поєднана з Його людською природою. Ісус об'являє в собі Бога, Божий спосіб думання, говоріння і поведінки. Не раз цей образ Божий, котрий об'являвся в Ісусі Христі, був незрозумілим для оточення, дивним, а навіть викликав несприйняття, бо Ісус не жив за законами цього світу. Ісус не брав за взірець цей світ, але говорив і робив те, що бачив і чув у Отця. Ісус об'являв Божий світ у собі, Ісус є іконою Бога, а роль ікони не полягає у тому, щоб відтворювати дочасну дійсність якнайдосконаліше. Ікона є свідком іншого світу - надприродного, Божого. Це в світі дуже часто світські образи і портрети відображають тільки земську дійсність. Вважається, що чим більш докладніше відобразить наприклад пейзаж чи портрет вигляд даного об'єкту чи людини, тим він цінніший. Це ж саме можемо побачити на фотографіях - світ відображається таким, яким він є на землі. Зовсім інакше є з іконою. В той час, як звичайний портрет представляє звичайну людину, ікона представляє людину, з'єдинену з Богом. В іконі домінує не образ земної людини, але образ людини обожненою Божою благодаттю, преображеної і проникнутої Божим діянням. Саме тому на іконі так багато золота, що символізує ласку Божу і надприродній світ Царства Небесного...

Першою іконою на землі було Воплочене Слово Боже. Дивлячись на Ісуса, люди можуть пізнати Бога. «Хто мене бачив, той бачив Отця», каже Христос Филипові (Йо.14,9). Кожне чудо, здійснене Господом Нашим Ісусом Христом закінчувалося прославою Бога. Навіть у великому приниженні Сина Божого, в моменті Його найбільшого винищення люди пізнавали в Ньому Бога. І розбійник пізнав у Ньому свого Господа, а сотник бувши свідком Його спасенної смерті прославляв Бога, кажучи: "Чоловік цей справді був Син Божий" (Мар.15, 39)...

У Книзі Буття (1,27) читаємо: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її». Коли кажемо, що людина є сотворена на образ Божий, то тим визнаємо, що людина є покликана до того, аби бути свідком надприроднього світу, щоб об'являти Бога серед світу, щоб об'являти Його всемогутню і люблячу присутність.

Але щоб це сталося, щоб ми дійсно стали іконою Творця нашого, потрібно нам уподібнитися до нього. Це - сенс цілого духовного життя, це ціль наших зусиль, це наше покликання на землі. Той, хто досяг такої подібності до Отця, є святим. Саме тому в нашій церковній традиції святих людей ми називаємо „преподобними", що означає „дуже подібними до Бога". Знаменним є також і те, що титул цей стосується до монашого образу святості: святих монахів і монахинь називає Церква преподобними. Чому? - Бо вони осягли в своєму житті велику подібність до Бога, сталися правдивою іконою Бога, об'являли супроти світу Бога і Його святий Образ, котрим є сам Ісус Христос. Тому і молимося в тропарі до преподобних: „У тобі отче (мати) вірно збереглося те, що в первообразі..."

В чому ж полягає сенс святкування свята Торжества Православ'я і перемоги іконопочитання в цю пору літургійного року? Адже на перший погляд воно, здавалося б, немає нічого спільного із покаянним настроєм Великого посту! - Час Великого посту - це час застанови над собою, час пізнання себе, аби відновити в собі образ Божий, спотворений гріхами. Тому задумаймось, чи готові ми сказати разом зі святим апостолом Павлом: „Будьте моїми послідовниками, як і я - Христа" (1Кор.11,1), або „Живу Живу вже не я, а живе Христос у мені" (Гал.2, 20)... Однак це - наша дорога, тільки туди повинні ми стриміти і за це молитись.

Що більше, навіть на Страшному суді, коли станемо перед Господом лицем в лице, станемо перед нашим „первообразом", тоді виявиться наскільки ми уподібнилися до Нього. Тому Церква каже нам відкликатися до тієї правди, про яку сьогодні згадуємо, і просити у Господа остаточного очищення. „Я образ несказанної Твоєї слави, хоч і ношу язви гріховні. Ущедри своє створіння Владико і очисти своїм благоутробієм, і бажану батьківщину подай мені і вчини мене знову жителем раю"...

Напевно, мало з нас хотіли б знищити посвячену ікону, але всі ми через наші гріхи спотворюємо і нищимо образ Божий в нас. Це ми робимо щодня. І ця ікона не є створена людськими руками, вона намальована Святим Духом. Це жива ікона, найцінніший образ Божий, на відновлення якого Син Божий не завагався пролити власну кров.

Питаймо себе щоденно: наскільки мій спосіб мислення є згідний з тим, що говорить щодня Слово Боже, наскільки мій погляд є поглядом Отця і поглядом Христа, котрий лікує, спомагає і милосердиться, наскільки люди пізнають по мені, що Бог є і що Він є найвищою і найціннішою вартістю в житті дочасному і вічному. Ціллю Великого Посту є допомогти нам побачити жалюгідний стан, в якому перебуває ця внутрішня наша ікона і відновити її через покаяння, сповідь, молитву і євхаристію.

Благодаримо Тебе Небесний Отче, що сотворив нас на власний образ. Проте через безліч гріхів ми забруднили і заплямували цей образ. Сьогодні приходимо до Тебе, взиваючи до Твого милосердя. Створи нас знову, очисти нас, віднови у нас красу Твого спасіння. Зроби нас достойною іконою Твого Сина, Ісуса Христа. Амінь.