11 березня в актовому залі Дрогобицької духовної семінарії відбувся семінар для семінаристів та священнослужителів на тему: "Психотравмуючі наслідки воєнних дій на Сході України: наше служіння як відповідь на нові виклики війни АТО", організований Координаційною радою з питань душпастирства у кризових ситуаціях Патріаршої Курії УГКЦ (координатор – п. Іванна Гудь). Головним доповідачем був п. Володимир Станчишин, практичний психолог, психотерапевт Центру психічного здоров’я при Шпиталі імені Митрополита Андрея Шептицького.

Понад 200 років тому Господь подарував Україні унікальну людину, непересічний талант, мислителя, національного провідника Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня відзначали 203 річницю з дня його народження. 

Синод єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який відбувся у Львові в днях 14-21 жовтня 1996 р. Б. доручив єпископам дбати про постійну формацію своїх священиків. Ця синодальна постанова, як рівно ж й інші документи Вчительського Уряду Церкви, свідчать про необхідність та важливість постійної формації духовенства.

Постійна формація – це необхідний засіб, щоб осягнути мету свого покликання, що полягає у служінні Богові і людям. Вона потрібна, щоби практично допомогти священикам сповнити місію, що поклав на них Господь  у Тайні священства, оберігати, захищати, розвивати власну ідентичність і покликання через освячення самих себе та інших через своє пастирське служіння. Початком постійної формації  є момент рукоположення. Її здійснення – це обов’язок священика і Церкви, яка має право продовжувати вишкіл своїх служителів. Священик, в свою чергу, також має право на відповідну допомогу з боку Церкви для того, щоб могти свято й успішно сповняти свою душпастирську працю, маючи для цього необхідну підготовку і засоби. Необхідність такої формації зумовлена кількома факторами:

Життя і служіння священиків проходить в історично змінному середовищі, позначеному новими проблемами та обставинами в яких знаходиться подорожуюча Церква і суспільство. Священики мають бути чутливими і здатними відчитати “знаки часу” у світлі віри.  Вони сьогодні покликані до праці і служіння в різних ділянках апостоляту, а ця праця постійно вимагатиме від них ревності і доброї всебічної підготовки-формації, зокрема зрілого духовного життя, закоріненого в пастирській любові. “А тому, що в наших часах людська культура, а так само і священні науки поступають щораз новими кроками вперед, треба пресвітерів заохотити, щоб вони як слід і безперестанку вдосконалювали свої знання про Боже і людське, і так підготовлялись до більш слушної розмови із сучасниками” (РО, 19).

Постійної формації вимагає також потреба нової євангелізації, яка в основному є спрямована на перевиховання тих, що номінально є християнами, а насправді слабо пов’язані з вірою та Церквою. Священики в особливий спосіб залучені до завдання Церкви проводити нову євангелізацію, щоби відновити віру в Христа, який є “вчора і сьогодні” той самий (пор. Євр. 13, 8). З огляду на це вони повинні поглиблювати, зміцнювати свою віру, надію і любов до Господа, щоби змогти Його представити таким яким Він є насправді – Особою живою, яка любить нас більш ніж усі інші. Цей цілісний підхід до нової євангелізації вимагає чіткого богословського бачення та глибокої духовної відданості, яку священики можуть виявити лише тоді, коли добре навчаються та моляться, і якщо беруть участь у постійній формації.

Іншим важливим фактором необхідності постійної формації є неоднаковий, а деколи навіть і недостатній рівень підготовки та освіти священиків. Це спричинює також поділ серед духовенства. Таку  ситуацію можна виправити різними засобами, що пропонує постійна формація, яка служить для єдності духовенства, особливо через утвердження священиків у їхньому спільному світогляді віри, пропонуючи їм спільний словник спілкування.

Пошук власної церковної ідентичності, невизначеність і непостійність в питаннях літургійної практики, поширення сект складає нашу теперішню дійсність. Відродження і подальший розвиток  нашої Церкви вимагатиме лідерства, яке здебільшого має прийти зі сторони священиків богословськи сформованих та духовно скріплених. Ці перспективні напрямні потребують постійної формації.

Минулої неділі в історико-краєзнавчому музеї відбулася духовно-пізнавальна подія – відкриття виставки «Достойний чину, вірний Церкві». Мова йшла про отця-василіянина Юстина Романа, з дня народження якого минуло 105 років. Подія присвячувалася і 400-літтю Василіянського чину.

5 березня у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі в м. Дрогобич відбулась прем’єра трагедії «Дрогобицька Голгофа». У виставі було представлено події, пов’язані з мученицькою смертю Дрогобицьких Блаженних священомучеників Северіяна, Якима та Віталія. Автором сценарію трагедії є Тарас Метик, член Національної Спілки журналістів, а режисером-постановником - Олександр Король.

Наблизився дуже важливий період Літургійного року - Великий піст. Він є часом для відродження й відновлення всіх християн, що дотримуються візантійського церковного обряду. В часі Великого посту у візантійській церковній традиції з’являється дуже багато прекрасних піснеспівів. Вони глибокі, вдумливі, з таїнственним мелодичним малюнком. Дбаючи, про церковну пісенну традицію Старого Самбора, о. Михайло Николин, запросив на парафію церкви святого Миколая (Самбірсько-Дрогобицької Єпархії) викладача Львівського Українського Католицького Університету Максима Тимо, який є представником і благодійного фонду ім. Андрея Шептицького, при якому створено Школу церковного співу.

4 березня семінарійна спільнота ДДС здійснила поїздку до Святоуспенської Унівської Лаври, щоб відвідати могилу владики Юліяна (Вороновського), засновника Дрогобицької духовної семінарії та першого єпарха Самбірсько-Дрогобицького. Зустрів братію випускник нашої семінарії, ієромонах студійського уставу о. Аліпій (Федун).

2 квітня в Центрі душпастирства молоді, в м. Дрогобич, для духовенства Дрогобицького району відбувся семінар на тему "Біблійний, історичний і святоотцівський аспекти таїнства покаяння", організований Інститутом постійної формації для духовенства Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Упродовж місяця лютого семінари на згадану тему вже відбулись в Дрогобичі, Самборі, Сколе та Стрілках. 

25 лютого в Катедральному соборі Пресвятої Трійці семінарійна спільнота взяла участь у поминальній молитві за засновника Дрогобицької духовної семінарії та першого єпарха Самбірсько-Дрогобицького.

28 лютого минуло чотири роки з дня смерті владики Юліяна (Вороновського), першого єпископа Самбірсько-Дрогобицького. У цей владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицкої єпархії, разом із єпархіальним духованством і вірними відвідали монаший цвинтар на Чернечій горі в Уневі. Біля могили владики Юліана і його рідного брата ієромонаха Василія відбувся чин парастасу.