19 вересня завершився І-тур реколекцій для священиків Самбірсько-Дрогобицької єпархії. На запрошення владики Ярослав (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, цьогорічні реколекції проводить о. Євген Станішевський, духівник Львівської духовної семінарії Святого Духа. Дні духовної віднови цього року відбуваються у реколекційному будинку Самбірсько-Дрогобицької єпархії, що знаходиться у с. Стрілки на Старосамбірщині.

На славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,

Отця, і Сина, і Святого Духа,
і на добро ввіреного нам Божого люду. Амінь

БОЖОЮ МИЛІСТЮ
І В ПОВНОМУ СОПРИЧАСТІ
З РИМСЬКИМ АПОСТОЛЬСЬКИМ ПРЕСТОЛОМ

СВЯТОСЛАВ,
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький
Української Греко-Католицької Церкви

Високопреосвященним і Преосвященним владикам,
всечесним отцям духовним, преподобним ченцям і черницям
та мирянам помісної Української Греко-Католицької Церкви

ПРОГОЛОШУЮ ТА ОПРИЛЮДНЮЮ

Постанови
Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви

Київ, 11–17 серпня  2013  року Божого

1. Затвердити розпорядок сесійних засідань Синоду Єпископів УГКЦ 2013 року.
2. Затвердити порядок денний Синоду Єпископів УГКЦ 2013 року.
3. Взяти до уваги стан виконання рішень Синоду Єпископів УГКЦ 2012 року.
4. Затвердити звіт про діяльність Патріаршої курії УГКЦ за минулий рік.
5. Затвердити підсумки звітів комісій та відділів патріаршого рівня за минулий рік.
6. Затвердити документ «Напрямки нової євангелізації в УГКЦ» (див. Додаток 1).
7. Доручити робочій групі з реалізації Стратегії’2020 координувати впровадження в життя Напрямків нової євангелізації в УГКЦ.
8. Визначити як пріоритет програми «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» на 2014 рік розвиток місійного духу у вірних УГКЦ.
9. Взяти за основу документ «Місійність богопосвячених осіб в УГКЦ».
10. Доручити Канонічному відділу в співпраці з Пасторально-міграційним відділом Патріаршої курії розробити Духовно-пасторальний правильник для священнослужителів, які діють на територіях, де немає ієрархічних структур УГКЦ.
11. Затвердити фінансовий звіт Патріаршої курії УГКЦ за 2012 рік.
12. Затвердити бюджет Патріаршої курії УГКЦ на 2014 рік.
13. Затвердити фінансовий звіт фонду «Андріїв гріш» за 2012 рік.
14. Взяти до уваги звіт робочої групи з реалізації Стратегії’2020 за 2012–2013 роки.
15. Доручити робочій групі з реалізації Стратегії’2020 збирати статистичні дані в єпархіях щодва роки, починаючи з першої половини 2014 року.
16. Прийняти фінансовий звіт робочої групи з реалізації Стратегії’2020 за минулий міжсинодальний період та затвердити бюджет її діяльності на період від серпня 2013 року до серпня 2014 року.
17. Поблагословити дальшу працю робочої групи з опрацювання Партикулярного права УГКЦ.
18. Доручити Патріаршій літургійній комісії вивчити питання Місяцеслова та запропонувати варіант офіційного Місяцеслова УГКЦ.
19.  Доручити Патріаршій літургійній комісії:

• запропонувати офіційну назву та літургійний статус святкового дня поминання новомучеників УГКЦ, згідно з літургійними приписами;
• укласти і представити на затвердження службу новомученикам УГКЦ.

20. Доручити Патріаршій літургійній комісії опрацювати питання визначення днів літургійного календаря для поминання поодиноких блаженних новомучеників УГКЦ.
21. Доручити Патріаршій літургійній комісії впорядкувати питання видання літургійних текстів.
22. Для щорічного поминання дня освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві:

• встановити 18 (5) серпня свято Спомину освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві;
• доручити Патріаршій літургійній комісії укласти і подати на затвердження службу цього свята.

23. Затвердити з внесеними доповненнями та поправками тематичний зміст програми Катехуменату в УГКЦ.
24. Доручити Патріаршій літургійній комісії до кінця 2013 року укласти літургійні чини, потрібні для застосування практики катехуменату в УГКЦ, та подати їх на перегляд Постійному Синодові Єпископів УГКЦ.
25. Впровадити в єпархіях УГКЦ програми катехуменату для дорослих.
26. Створити робочу групу для написання Катехизму УГКЦ для молоді в такому складі:

- Преосв. вл. Петро (Стасюк), опікун робочої групи;
- о. д-р Мирон Бендик, голова робочої групи;
- о. Андрій Зелінський, ТІ;
- о. Олег Кобель;
- о. Дмитро Синейко;
- о. Іван Гаваньо;
- о. Матей Гаврилів, ЧСВВ;
- с. Атанасія Сметаняк, ЗСПР;
- Марія Кохановська, працівник Комісії у справах молоді;
- о. Тарас Барщевський;
- Назар Дуда;
- преп. с. Луїза Цюпа, СНДМ. 

27. Доручити робочій групі з написання Катехизму УГКЦ для молоді розробити концепцію Катехизму і представити її на наступній після посинодальної сесії Постійного Синоду Єпископів УГКЦ.
28. Створити Відділ морського апостоляту УГКЦ на загальноцерковному рівні.
29. Обрати Преосв. вл. Петра (Стасюка) головою Відділу морського апостоляту УГКЦ.
30. Дати згоду на зміну назви «Пасторально-місійний відділ Патріаршої курії УГКЦ» на «Пасторально-міграційний відділ Патріаршої курії УГКЦ».
31. Дати згоду на зміну назви «Патріарша комісія священичого виховання УГКЦ» на  «Патріарша комісія у справах духовенства УГКЦ».
32. Проголосити блаженного священномученика Василя Величковського покровителем пенітенціарного капеланства УГКЦ.
33. Провести VI Сесію Патріаршого Собору УГКЦ у вересні 2015 року в Івано-Франківську.
34. Визначити темою VI Сесії Патріаршого Собору УГКЦ тему: «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом».
35. Доручити єпархіальним єпископам провести впродовж 2014 року єпархіальні собори на тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» у рамках підготовки до  VI Сесії Патріаршого Собору УГКЦ.
36. Затвердити такий склад голів синодальних комітетів:

1) Екуменічний комітет – Блаженніший Святослав;
2) Літургійний комітет – Преосв. вл. Венедикт (Алексійчук);
3) Комітет духовенства – Преосв. вл. Кен (Новаківський);
4) Комітет монашества – Преосв. вл. Степан (Меньок);
5) Комітет у справах мирян – Преосв. вл. Володимир (Ковбич);
6) Комітет катехизації і християнської освіти – Преосв. вл. Петро (Стасюк);
7) Богословський комітет – Преосв. вл. Борис (Ґудзяк);
8) Комітет беатифікацій і канонізацій – Високопреосв. вл. Ігор (Возьняк);
9) Канонічно-правничий комітет – Преосв. вл. Володимир (Ющак);
10) Комітет подружжя і сім’ї – Преосв. вл. Дмитро (Григорак);
11) Пасторально-місійний комітет – Високопреосв. вл. Василь (Семенюк);
12) Комітет суспільних комунікацій – Преосв. вл. Тарас (Сеньків);
13) Комітет культури – Преосв. вл. Діонісій (Ляхович);
14) Комітет суспільної справедливості та благодійної діяльності – Преосв. вл. Гліб (Лончина);
15) Комітет екології – Преосв. вл. Михайло (Колтун);
16) Комітет у справах молоді – Преосв. вл. Браєн (Байда);
17) Фінансовий комітет – Високопреосв. вл. Володимир (Війтишин);
18) Комітет моряків цивільного флоту – Преосв. вл. Петро (Стасюк);
19) Комітет емігрантів і біженців – Преосв. вл. Йосиф (Мілян).

37. Доручити єпархіальним єпископам упродовж 2014 року належним чином відзначити у своїх єпархіях 25-ту річницю легалізації УГКЦ в Україні.
38. Встановити з 1 листопада 2014 року до 1 листопада 2015 року Рік пам’яті слуги Божого митрополита Андрея Шептицького.
39. Доручити Високопреосв. владиці Ігореві (Возьнякові) сформувати та очолити оргкомітет з відзначення Року пам’яті слуги Божого митрополита Андрея Шептицького.
40. Провести наступний Синод Єпископів УГКЦ 7–14 вересня 2014 року Божого у Львові–Брюховичах.
41. Визначити головною темою Синоду’2014 тему: «Управління дарами».
42. Призначити відповідальним за підготовку головної теми Синоду Єпископів 2014 року Преосвященного владику Давида (Мотюка).

Ці постанови набирають чинності 3 вересня 2013 року Божого,
у день Святого апостола Тадея

+ Святослав (Шевчук),
Верховний Архиєпископ
Української Греко-Католицької Церкви

+ Богдан (Дзюрах),
Секретар Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
22 серпня 2013 року Божого

Додаток 1

НАПРЯМКИ НОВОЇ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ В УГКЦ

І. Розвиток місійного духу у вірних УГКЦ.

1. Проголосити час від Вознесіння до Зіслання Святого Духа «Декадою місійності УГКЦ».

2. Визначити такі рівні розвитку місійного духу в Церкві:

1) особистий та парафіяльний:

• практикувати молитву за укріплення у вірі та поширення віри;
• ділитися вірою через свідчення життя;
• ділитися дарами (таланти, час, матеріальні засоби) задля поширення віри;
• звернути особливу душпастирську увагу на роль християнської сім’ї в плеканні та передаванні віри;
• розвивати практики й програми, які сприяють духовному зближенню Сходу і Заходу України, а також вірних УГКЦ із різних частин світу.

2) єпархіальний:

• розвивати євангелізаційні програми для нових адресатів місії Церкви;
• розвивати програми душпастирської опіки над українськими емігрантами, зокрема в західних країнах;
• здійснювати заходи задля забезпечення духовної опіки вірних у місцях їхнього нового перебування в межах наявних структур УГКЦ Північної та Південної Америки;
• розвивати програми повернення до Церкви непрактикуючих християн (на кшталт програми «Welcome home» в Торонтонській єпархії);
• розвивати програми євангелізації різних суспільних категорій людей (представники сфери культури і науки, освіти, судочинства, медицини, політики тощо);
• розвивати програми євангелізації змішаних подружжів;
• розвивати різні види капеланського служіння;
• розвивати програми душпастирської практики семінаристів на місійних територіях;
• розвивати програми духовної та матеріальної взаємодопомоги між парафіями на місійних теренах і парафіями, деканатами та єпархіями УГКЦ.

3) загальноцерковний:

• вивчати можливості та способи здійснення місійної діяльності ad gentes.
• започаткувати морський апостолят УГКЦ.

3. Покласти на робочу групу з реалізації Стратегії’2020 відповідальність за опрацювання та координацію впровадження в життя Напрямків нової євангелізації в УГКЦ.

4. Визначити як пріоритетний напрямок формації духовенства УГКЦ на 2014 рік розвиток місійного духу в УГКЦ.

5. Просити Главу і Отця УГКЦ створити в рамках робочої групи підгрупу з розвитку та втілення в життя Напрямків нової євангелізації в УГКЦ. 

ІІ. Створення Інституту нової євангелізації.

1. Доручити робочій групі з реалізації Стратегії’2020 розробити концепцію та програму діяльності Інституту нової євангелізації.

2. Просити єпархіальних єпископів при прийнятті кандидатів до семінарії зважати не лише на потреби місцевих єпархій, а й на місійні потреби УГКЦ та Вселенської Церкви.

3. Доручити ректорам семінарій УГКЦ та відповідальним за священичу формацію виховувати в семінаристів дух посвяти, зокрема готовність приймати священство в неодруженому стані.

ІІІ. Впровадження програм підвищення кваліфікацій екзархальних та єпархіальних управлінь на місійних теренах.

1. Доручити Патріаршій курії УГКЦ:

• організувати для єпископів курси з управління в місійних обставинах;
• вивчити реальний стан кадрового забезпечення екзархатів та єпархій;
• організувати вишкіл та підвищення кваліфікації кадрів, зустрічі для супроводу та обміну досвідом тощо.

IV. Фінансове забезпечення місійної діяльності УГКЦ.

1. Просити єпархіальних єпископів та Отця і Главу УГКЦ:

• створити єпархіальні та загальноцерковний місійні фонди для забезпечення місійної діяльності УГКЦ;
• упродовж Декади місійності в УГКЦ проводити збір пожертв у всіх парафіях УГКЦ на місійні потреби єпархії та Церкви;
• скерувати певну частину зібраних коштів на загальноцерковні місійні потреби;
• створити систему священичої солідарності задля матеріальної допомоги духовенству на місіях.

2. Призначити головою Всецерковного місійного фонду Преосв. вл. Петра (Стасюка).

14 вересня 2013 року комісія у справах Родини Самбірсько-Дрогобицької єпархії, з нагоди року Віри та 1025 ліття хрещення Русі-України проводить велопрощу до відпустового місця в с. Грушів. Велосипедисти Трускавця і Дрогобича візьмуть участь в спільній велопрощі. Велоколона розпочне прощу з м Трускавеця від Храму Св. Миколая, і вирушить до Дрогобича. Біля Храму Пресвятої Трійці трускавчани долучаться до колони Дрогобицьких велосипедистів, і разом, в супроводі ДАЇ, вирушать до Грушева

6-8 вересня у Лаврівському монастирі проходила ІІ міжнародна конференція з історії читання в Україні. Конференція зібрала найвідоміших дослідників української історії та літератури з України (Олена Гузар з Тернополя, проф. Ярослав Грицак, Мар'яна Гірняк, Олена Голета, Марія Зубрицька, проф. Михайло Кріль, Віра Фрис, Олег Павлишин, Алла Середяк, Світлана Панькова, Ліліана Гентош зі Львова, Галина Бурлака, Ігор Гирич, Ярина Цимбал, Остап Середа, Олесь Федорук з Києва, ) та закордону (проф. Зенон Когут з Канади, Ярослава Мельник з Мюнхена, проф. Франк Сисин з Канади).

Минулого століття на горі Афон подвизався дивний чоловічок з іменем Тихон. Зі слів очевидців дізнаємося, що цей старець, проводячи багато років у постах та безперервній молитві, здобув чесноту абсолютної незлобивості, ставши вільним від гріха. Він любив усіх так, як того вчив сам Господь: і друзів, і супротивників.

Якось до його келії навідався місцевий злодій, який гадав, що в отця мусять бути великі гроші. Він шулікою метнувся до подвижника, накинув на старечу шию петлю і почав його безжалісно душити, вимагаючи свого. Бачачи, що отець Тихон зовсім не пручається, збагнув одне: грошей в нього таки нема. Нечестивець облишив старця і з лайкою на устах подався до дверей. «Бог нехай простить тебе», – говорив отець Тихон йому навздогін.

Він завжди підкреслював важливість чесноти смирення. «Один смиренний чоловік, - навчав старець Тихон, - має більше благодаті, аніж тисяча. Кожного ранку Господь благословляє світ своєю десницею, але коли бачить смиренну людину, то благословляє її обома руками. Ось чому той, хто має більше смирення, є величнішим за всіх».

Прийшов до своїх, і свої не прийняли...

Якщо уважно вчитатися і задуматися над усіма словами Христа про Царство Боже, то стає очевидним: саме це вчення стало фатальним для Його земного життя. Юдеї прагнули Царства, марили Царем – але тільки не таким, яким виявився Христос. І Спаситель був до цього готовим: на відміну від багатьох лжепророків і лжемесій, Його цілком не хвилював зовнішній ефект від Його проповіді. Він знав, що робив. І чудово розумів, яка ціна словам, і яка – справам. Достатньо пригадати, як після слів про необхідність вкушання Його Тіла і пиття Його Крові як необхідній умові життя з Богом багато хто відвертається від Нього і йде. І ось, замість того, щоб, як сказали б сьогодні, «змінити тактику» і «внести корективи» для більшої ефективності – Христос повертається до Своїх найближчих учнів: «А чи не хочете ви – піти?»

Відповідаючи на численні заклики і мольби про християнську солідарність наших братів і сестер у Сирії та долучаючись до заклику Святішого Отця щодо трагедії християн у цій країні, звертаюся до вас із цим листом.

Уже протягом тривалого часу ми є свідками жорстокого конфлікту в різних країнах Близького Сходу. Сирійська трагедія найбільшою мірою стосується християнських спільнот древніх Церков у цій країні. Саме християни стають основними жертвами морального і фізичного насилля, викрадень, шантажу та нечуваних звірств. Як повстанці, так і урядові війська часто використовують старовинні християнські святині та поселення для військових атак, прикриваючись мешканцями як живим щитом.

З великою тривогою весь християнський світ сприйняв звістку про те, що готується військове втручання в Сирію з боку західних держав. Ця дія може спричинити знищення цілої низки християнських спільнот на цій землі. Жодний конфлікт, який стараються розв'язати силою, не приносить користі, а навпаки – стає лихом для мирного населення.

Ми – сини і дочки Христа – не можемо бездіяльно спостерігати за трагедією в Сирії, а повинні об'єднатися в молитві й пості за Божий дар миру для цієї багатостраждальної землі, пам'ятаючи Христові слова: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5, 9). Саме до цього запрошує нас Святіший Отець Франциск, який оголосив найближчу суботу, 7 вересня 2013 року, днем молитви і посту в наміренні миру в Сирії, на Близькому Сході та в усьому світі. Бо, за словами ап. Павла, Христос є наш мир, що зруйнував ворожнечу між людьми своїм тілом (пор. Еф. 2, 14).

З усього серця звертаюся до всіх вас: єпископів, священиків, богопосвячених осіб і мирян Української Греко-Католицької Церкви в Україні та поза її межами – з проханням приєднатися до заклику Папи Римського і найближчої суботи «єдиним серцем і єдиними устами» разом з усією Вселенською Церквою присвятити свої молитви за мир у Сирії, Близькому Сході та всьому світі.

«І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця і думки ваші у Христі-Ісусі» (Флп. 4, 7).

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
4 вересня 2013 року Божого

1 вересня, у неділю, у Катедральному храмі Пресвятої Трійці відбулась Архиєрейська Літургія з нагоди початку навчального 2013/14 року Божого. Богослужіння очолив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Єпископу співслужив о. Антоній Дембінський (ректор Люблінського католицького університету), о. Григорій Комар (протосинкел єпархії та віце-ректор Дрогобицької духовної семінарії), о. Мирон Бендик (ректор Дрогобицької духовної семінарії), а також викладачі та духівники семінарії. Серед присутніх на богослужінні була ректор Дрогобицького педуніверситету професор Надія Скотна, викладачі цього університету, а також вчителі, студенти та учні багатьох навчальних закладів м. Дрогобича. Богослуження супроводжував співом хор "Оранта" Дрогобицької духовної семінарії.

Дорогі в Христі!

Сердечно вітаю у цьому Божому храмі всечесне духовенство, керівників навчальних закладів, професорів, викладачів, семінаристів, студентів і школярів, а також їх рідних і близьких. Дозвольте мені передусім привітати тих семінаристів і студентів, хто тільки розпочинає свій шлях у новому для себе навчальному закладі. Вітаю й тих, хто вже, маючи певний досвід навчання та духовного виховання, приступає до свого нового року студій. Сьогодні тут, під склепінням храму, зібрались і ті, що вчаться, і ті, що навчають, але всі ми тут є рівними, бо стоїмо перед кафедрою Божественного Вчителя – Ісуса Христа, Який промовляє до нас через Слово Боже.

У сьогоднішньому євангельському читанні ми стаємо свідками розпачливого горя батька, який просить допомоги в Христа через недугу власного сина. Його дитина не могла володіти собою, не могла самостійно прийти і просити про уздоровлення, бо зла сила керувала всіма її діями і кидала «в огонь і воду» (пор. Мт. 17,15). У цьому уривку йде мова про одержимість злим духом, в яку людина може потрапити через схильність до важких гріхів. Це гріховні пристрасті кидають людину у різні крайнощі, подібно як євангельського біснуватого часто кидало у вогонь і воду. Ми можемо втішати себе думкою, що це нас не стосується. Проте маємо бути пильними, щоб через власну легковажність не потрапити у подібну ситуацію. Не повинні обманювати себе, бо через гордість, захланність, нечистоту, заздрість, непоміркованість, гнів, лінивство й інші гріхи ми потрапляємо під владу того ж самого злого духа, який оволодів молодим юнаком.

Як нам боротися з духовною одержимістю, гріхом і пристрастю? На найнеобхідніші засоби вказує нам сьогодні Сам Христос: "Коли матимете віру ... нічого не буде для вас неможливого», «А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом» (пор. Мт.17,20-21).

Що ж таке віра, в чому вона полягає? Віра – це не просто переконання або впевненість в Божому існуванні; це не знання про Бога, тому її не можна виміряти кількістю прочитаних книг. Апостол Яків застерігає нас перед таким спрощеним віруванням: „Ти віруєш, що Бог один? - Добре робиш. І біси вірують, та тремтять" (Як.2,19). Віра – це, насамперед, довір'я до Бога, це пізнання Христа, пам'ять про Нього, життя в Його присутності. Вірити – це настійливо шукати зустрічі з Господом, переступаючи через свою зневіру та розчарування.

Господь у сьогоднішньому Євангелії порівнює віру до «зерна гірчиці» (пор. Мт.17,20), яке дуже дрібне і, щоб принести плід, потребує уваги, зусиль, терпеливої праці... Саме молитвою віра зростає, а постом мужніє. Проте прямувати шляхом посту означає не тільки бути поміркованим у їжі. Мова йде і про піст духовний, тобто відмову, або радше унезалежненість від усього того, що нас поневолює, що нас приваблює у грісі... Молитва ж полягає у тому, щоб ми, скинувши з себе ланцюги наших залежностей, стояли перед Богом, вслухаючись всім нашим єством у Його присутність, Його животворче слово, відповідаючи Йому: «Нехай зо мною станеться по твоєму слову» (пор. Лк.1,38).

«Віра без діл не приносить плоду», - каже апостол Яків (Як.2,20). Плід же приносить вона, коли творимо діла милосердя для всіх потребуючих; коли захищаємо переслідуваних; коли є чесними і боремось за правду; коли ми не байдужі до тих, хто біля нас, коли усвідомлюємо свою відповідальність за свою Батьківщину. Саме така віра, скріплена молитвою, постом і вчинками, здатна на чудо, як каже Господь: «...скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого» (пор. Мт. 17,20). Ось таку науку подає нам Божественний Учитель через сьогоднішнє євангельське читання. Він є для нас Педагогом. Він є тим, кого мають слухати всі: учні, батьки і вчителі. Тому, хочу коротко звернутися до всіх Вас. Прошу батьків і викладачів, взоруватись на нашого Небесного Педагога. Не біймося наслідувати Його у виховній і викладацькій діяльності. Завданням педагогів є не так збагатити дітей і молодь теоретичною інформацію, як привести їх до того, щоб вони стали відповідальними членами людської спільноти, були готовими взяти на себе відповідальність за себе, сім'ю, громаду, Церкву і державу. Одним словом – до того, щоб вони стали «цілісними» людьми. У християнському богослов'ї ми говоримо про те, що Христос є «цілісною людиною» і «цілісним Богом». Тому людина у своєму розвитку має взоруватися на Нього, як на ікону, і намагатися якнайбільше вподібнитися до Нього.

Що ж означає бути «цілісною людиною», сформуватися на «взір Христа»? Християнська традиція вчить нас, що людина є істотою, що має тіло, душу і дух. Недавно, за часів панування атеїстичного режиму, були намагання обмежити людину виключно до матеріального елемента, пояснюючи все фізіологічними процесами її тіла. Ми виховуємо тіло людини на предметі фізичної культури; ми формуємо «психе» людини різними інтелектуальними дисциплінами... Одночасно не повинні забувати про виховання духа людини, тобто її відкритості на Бога. Без релігійної складової навчання і виховання наших дітей і молоді не може вважатися повноцінним. Що ж стається з організмом, один з органів якого не розвивається? – Ми називаємо такий феномен інвалідністю, неповносправністю... Не маємо морального права вчинити злочин духовного каліцтва, нехтуючи духовно-релігійним вихованням! Неможливо говорити про добру освіту, якщо не буде в ній справжньої моралі, котра ґрунтується на віковічних християнських цінностях. Вслухаймося в слова Христа, котрий закликає нас не перешкоджати дітям приходити до Нього (пор. Мат.19,14; Мр.10,14).

Дорогі вихованці, будьте сумлінними учнями, бо Ваше навчання – це Ваш найбільший вклад у ваше особисте життя. Серед теперішніх школярів і студентів стоять майбутні великі вчені, жертовні лікарі, вправні керівники і урядовці, розумні вчителі, гречні продавці, вправні слюсарі, люблячі батьки та матері... Знання потрібно здобувати постійною клопіткою працею. Шануйте час, навчаючись, використовуйте кожну хвилину, готуючись до іспитів і заліків, одночасно пам'ятаючи, що найважливіший екзамен – це той, який «складатимемо» на порозі вічності. Тому наслідуймо приклад євангельського юнака, котрий сумлінно виконував Божі заповіді і шукав глибшого духовного життя, запитуючи Христа: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (пор. Лк. 18,18).

Здобуваючи знання, ми розвиваємо свої таланти, вчимось з досвіду багатьох людей, формуємося як особистість, готуємось до ефективнішого застосування наших обдарувань і здібностей, талантів і чеснот... Бажаю всім школярам, студентам і семінаристам на цьому шляху підкорити нові вершини знань. Але справжньою вашою ціллю мало б бути не просто здобуття знань, а прямування до мудрості, яка є одним з семи дарів Святого Духа. Знання це ще не мудрість. Завдяки навчанню ми здатні розвинути наш розум і вміння, але це ніяк не означатиме, що таким чином стаємо мудрими. Мудрість – це дар Святого Духа. Наш інтелектуальний розвиток лише дозволяє його якнайкраще використовувати.

Дорогі в Христі! Сердечно вітаю всіх та на початку цього навчального року складаю якнайщиріші побажання щедрих Божих ласк і благословення та успіхів на шляху реалізації Ваших благородних намірів. Бажаю, щоб Боже благословення завжди перебувало з усіма, хто трудиться на ниві просвіти! Закликаю до терпеливості й наполегливості в опануванні знаннями, вдосконаленні себе, бо і землероб, засіваючи поле, покладає надію на Бога, доглядає посіяне, смиренно чекаючи, коли Господь благословить урожай. Нехай Божа благодать зміцнює Ваші сили та подає натхнення. А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь.

Від 11 до 18 cерпня 2013 року Божого в м. Києві проходив Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, у якому взяли участь 35 єпископів з України, країн Центральної та Західної Європи, Пiвнiчної і Пiвденної Америки та Австралiї. Цьогорiчні засідання відбувалися на тлi знаменних подiй – святкування 1025-річчя Володимирового Хрещення Русі-України та освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового. Це створило сприятливий контекст для розгляду ієрархами головної теми Синоду: «Українська Греко-Католицька Церква і нова євангелізація».