Смерти празнуємо умертвіння, аду зруйнування,
іншого життя вічного начало і, радіючи, оспівуємо−
єдиного благословенного отців Бога і препрославленого.
Канон Пасхи, пісня 7

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Христос Воскрес!

Щиро вітаю всіх вас оцим пасхальним привітом, у якому вміщається вся наша віра, надія і втіха, адже, за словами святого апостола Павла, «коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша»(1 Кор. 15, 17). Ці слова − не просто особливе вітання в певний період літургійного року, а спасительна звістка, яка від Господніх ангелів, жінок-мироносиць таапостолів з роду в рід передається впродовж багатьох століть: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розпʼятого. Він воскрес» (Мр.16,6).Скільки ж то людей втішили й розрадилиці слова, скількох привели до віри, окрилили надією спасіння, утвердили в переконанні неодмінного торжестваДобра над злом, Істини над брехнею!

Христове Воскресіння – серцевина християнської сутности. Ми святкуємо його не лише під час Свята Пасхи, але й кожної неділі та за кожною Літургією, звіщаючи перемогу Воскреслого Христа над смертю. Святкувати Воскресіння означає всім серцем пізнати силу та велич Господню, стати новою людиною, усім серцем прославляти Бога. Адже Пасха Господня явила торжество життя, стала джерелом нашого воскресіння та життя вічного. Хрестившись у Христа, ми особисто долучилися до Його смерти й воскресіння. Християнин живе, не жахаючись фізичної смерти: він духовно відчуває реальність воскресіння через Святі Таїнства, які єднають його з Богом. Тому свято Пасхи – це не просто історичний спогад про Воскресіння Христове, а живий досвід і передсмак нашого власного воскресіння.

«Це день, що його створив Господь, возрадуємося і возвеселімся в нім» (Пс. 117,24). Немає радіснішої звістки для віруючого серця, ніж благовість про Воскресіння Христове. Ця незрівнянна радість подарована нам Господом. Великий Отець Церкви святитель Григорій Ніський писав: «Нині і праведник радіє, і той, хто не очистив своє сумління, сподівається виправитися покаянням. Цей день полегшує всяку скорботу, і немає людини настільки опечаленої, що не знайшла б утішення в торжестві свята» (Слово 3-тє про Воскресіння Христове).

«Коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове», –каже апостол Павло (2Кор.5,17). З Воскресінням Христовим відновлюються наші стосунки із самим життям. Ми можемо бути стривожені й налякані тим, які абсурдні та болючі речі відбуваються навколо нас. Однак, святкуючи Воскресіння, ми проголошуємо нашу впевненість, що зло й несправедливість минущі, а Добро та Істина неодмінно восторжествують. Подолавши тілесну смерть, Христос дарував людям вічне життя, але не як нескінченне продовження земного шляху, а як преображення всієї людської сутности в Царстві Небесному, де не буде «болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне». У світлі Воскреслого Христа ми прямуємо до нового світу, уякомунемає більшетління, страху смерти й ворожнечі між людьми.

Історія людства після гріхопадіння Адама – це історія постійної боротьби добра зі злом. «Через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили», – пише апостол Павло (Рим. 5,12). Гріх, який є порушенням Божих заповідей для створеного світу, розірвав звʼязок людини з Богом, зруйнував і міжлюдські стосунки, спричинивши негаразди всередині сімʼї, суспільства і навіть між народами. Господь наш Ісус Христос Своєю смертю й воскресінням зцілює та оновлює людину. Смиренням і послухом Своєму Небесному Отцеві та неймовірною любовʼю до людського роду Він відновив утрачений людиною звʼязок з Богом, ближніми, навколишнім світом. Чим повніше і глибше ми переживаємо Воскресіння Господнє вже тепер, у глибині нашого серця, тим благотворнішим буде вплив нашого оновленого життя на світ і людей навколонас.

Як свідчить досвід апостола Томи, якого Воскреслий Господь запросив доторкнутися до Своїх ран(пор. Йо.20,27), Воскресіння не вилікувало стигматів Ісуса,не закрило на Його Тіліранвід цвяхів і списа.Смерть і страждання – не просто нещасні випадки, а наслідки гріхопадіння, які глибоко порушують людське існування. Та на Тілі Воскреслого Христа ці рани – слава Божа й вершина Його любови. Вони завжди залишаються відкритими для світу, надаючи сенсу й цінноститим болям і стражданням, з якими зустрічаємося в нашому житті. Вони не дають нампочуватись самотніми йпокинутими.

Обставини та події сучасности, здавалося б, не виправдовують радости пасхальної звістки. Природні катастрофи й катаклізми, війни й конфлікти, терористичні акти, зло та несправедливість свідчать про те, що світ важко понівечений. Наше земне життя нерідко буває наповнене ситуаціями, які викликають почуття розпачу й безвиході. Ось уже десять років українці відчувають жахливі наслідки російської збройної агресії, яка несе горе, страждання й руйнування. Щодня ми досвідчуємо, наскільки близькою та раптовою може бути смерть, бо відлуння вибухів і розриви ракет сягають навіть тих, хто перебуває за багатосот кілометрів від лінії фронту. І з цим болем довелося б змиритися, якби не Христова перемога. Воскресіння Господнє дає християнам впевненість і силу долати несправедливість та випробування світу.

У цих сумних обставинах, як колись до переляканих учнів і апостолів, які ховалися за замкненими дверима, Воскреслий Христос приходить і до нас зі словами «Мир вам» (пор. Йо.20,19), щоб ми могли налаштувати наші серця і вчинки на Його любов і жертву. Він не обіцяє магічногорозвʼязання всіх наших проблем, а пропонує новий спосіб життя – стати світлом у темряві, радістю в болях, життям у небезпеці смерти. Через Свій Хрест і Воскресіння Христос Сам започаткував це нове творіння й тепер приходить, щоб супроводжувати нас на шляху земних випробувань, кажучи: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Мр. 16,33). Так крізь терни випробувань ми прямуємо до світла воскресіння, споглядаючи незліченні приклади з історії спасіння, які переконують нас, що добро переможе.

Дорогі у Христі! Вітаю всіх вас зі світлим празником Воскресіння Христового! Щиро зичу всім, щоб світло Воскресіння Христового освячувало наш життєвий шлях, потішало у скорботі, підтримувало у випробуваннях і завжди нагадувало про блаженство життя вічного. Нехай світло пасхальної радости просвітлює кожну людину, пронизуючи всі наші думки й кожен наш учинок. Сповнюючись у ці дні світлом Воскресіння Христового, памʼятаймо, що пасхальна радість є настільки дієвою у нас, наскільки ми готові ділитися нею з тими, хто перебуває поруч із нами. Розділити з іншою людиною великодню радість означає відкрити своє серце перед болем і потребами іншої людини. Наше добре діло має бути посильним: від щиро слова розради й поради до конкретної жертовної допомоги. Воскреслий Христос закликає нас змінити спосіб життя й відкинути поверхневу релігійність. Він неодмінно допоможе всім нам подолати труднощі та негаразди, скріплюючи наше звитяжне воїнство, волонтерів, медиків і всіх нас в надії на перемогу добра над злом та істини над неправдою в нашому особистому житті і в житті нашої Батьківщини. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

+Ярослав (Приріз),
Єпископ Самбірсько-Дрогобицький

Дано у Дрогобичі при Катедральному Соборі Пресвятої Трійці
у Хрестопоклонну неділю 2024 року Божого

Під час шостого тижня великого посту у парафії святого Миколая Старого Самбора відбулися реколекційні науки. На запрошення о. Михайла Николина, декана Старосамбірського, парафію відвідав отець-реколектант Юстин Бойко, ієромонах-студит, доктор богослов'я та патристичних наук Папського Патристичного Інституту "Augustinianum" в Римі (2012). Отець Юстин приїжджає вже не вперше до Старосамбірської парафії. Попереднього разу він відвідував з реколекційними науками Старий Самбір перед храмовим празником.

Дух Святий, що навчив апостолів говорити іншими чужими мовами,
Той і єврейським невинним дітям повелів кликати: Осанна!
Благодать Святого Духа нас сьогодні зібрала, і всі ми, взявши Хрест Твій,
кличемо: Благословенний, Хто йде в ім'я Господнє! Осанна на висотах!
Стихира на Литії

Слава Icyсу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Сьогодні, у неділю перед Світлим празником Воскресіння Христового, Церква святкує подію торжественного входу Христа в місто Єрусалим. Євангельська розповідь відкриває нам велич і славу нашого Господа. Сьогодні Він, сповняючи старозавітне пророцтво, сідає на ослине жереб’я, засвідчуючи, що є тим Месією, на Якого чекало все людство, і входить у святе місто Єрусалим (пор. Зах. 9, 9).

Квітна Неділя, або Славний в’їзд Ісуса в Єрусалим − це один із найрадісніших днів Його земного життя, упродовж якого Він уникав почитання і слави, що належали Йому як Божому Синові, але наприкінці Своєї земної місії, перед самими страстями Христос тріумфально в’їжджає в Єрусалим. Він добровільно наближається до мук і смерти, як Сам запевняє, кажучи: «Я бо кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати...» (Йо. 10, 17−18).

У Витанії чимало людей стали свідками того, як Ісус воскресив із мертвих Лазаря. Чутка про це розійшлася по всій Юдеї та за її межами. І це не дивно, бо якби сьогодні з'явився чоловік, який міг би зцілювати різноманітні недуги, перед якими медицина безсила, то до нього була би прикована неабияка увага. Багато було переможців в історії людства, чимало талановитих лікарів побороли важкі хвороби, численні полководці здолали сильні армії, але «Переможцем смерти» є лише Ісус Христос − Він є, був і буде нашим Спасителем і Господом.

Воскресити мертвого, і то вже по декількох днях, − це був надзвичайний доказ, що Чудотворець, Який воскресив Лазаря, має владу над смертю. Чогось подібного дотепер не бачив ніхто. Народ вірив, що це є найбільшим свідченням про Месію. І тому не дивно, що люд, який звідусіль зібрався в Єрусалимі для святкування старозавітної Пасхи, зворушений тим, що сталося, вийшов вітати Чудотворця з Назарета, виголошуючи: «Осанна!», це транслітерація єврейського слова, що означає «Спаси нас Господи, Тебе благаємо!» (пор. Пс. 118, 25), «Благословенний Той, Хто йде в ім'я Господнє …!» Сповнені радости, люди кидали Йому під ноги пальмове віття, стелили одежу.

Перед в'їздом у місто Ісус плаче над майбутньою долею Єрусалима: «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима» (Лк. 19, 42), а в іншому місці каже: «Єрусалиме, Єрусалиме, я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчаток, та ти цього не захотів» (Мт. 23, 37). Ісус іде до міста, з якого вже не буде вороття, у ньому вже дзвенять срібняки, як підла заплата за зраду. У цьому місті ранній півень звістить про слабкість Петра і слабкість кожної людини, кожного з нас.

Народ у Єрусалимі вітав Христа, але Господь знав, що скоро ці ж люди будуть домагатися Його смерти, а «Осанна!» зміниться на «Розіпни Його, розіпни!» Коли фарисеї вимагали, щоб Він змусив людей, які тріумфально супроводжували Його на шляху до Єрусалима, замовкнути, Ісус відповів: «Коли оці замовчать, кричатиме каміння» (Лк. 19, 40). І це сталося під час Його хресної смерти, коли «земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали і, вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились» (Мт. 27, 51−53).

Коли приглянемося ближче до нашого особистого життя, то зауважимо, що ми також через наші молитви, самопожертви та інші добрі вчинки віддаємо славу Божому Синові. Та іноді наше сумління закидає нам нестійкість, упадки − наше «Розіпни Його, розіпни!» Можливо, історія Єрусалима нічого нас не вчить? Очевидно, що як для юдеїв, так і для нас існує тільки дві можливості − прийняти Христа або Його відкинути. Про це говорить сам Христос: «Хто не зо мною, той проти мене» (Лк. 11, 23). Засадничо ми вибираємо Христа, хоча свідомі своєї слабкости, своїх гріховних упадків, та попри все, Божа любов не перестає закликати нас приходити до Нього, а Він подасть нам ізцілення, облегшить тягар нашої втоми (Мт. 11, 28−30).

До Світлого празника Христової Пасхи Церква готує нас сорокаденним Великим постом. Це особливий час для каяття, духовного подвигу та переосмислення життєвих орієнтирів. Упродовж Страсного тижня, який ще перед нами, очищуючись покаянням, співстраждаємо із Христом Розп’ятим, Який перетерпів наругу і хресну смерть, відкупивши нас від гріха і смерти. Також і цього року період духовного приготування до найбільшого християнського свята є дуже скорботним для українського народу. Мільйони наших братів і сестер вражені смертоносним жалом широкомасштабної збройної агресії московії, від якої наш народ потерпає і нині, втрачаючи життя, оселі, рідних і близьких та несучи на собі рани війни. Щодня агресор забирає життя й калічить мирних людей та воїнів, спричинює величезні руйнування… У тих, хто потерпає від жахіть війни, розпізнаваймо страждаючий лик Христа, Який сходить на Голготу. Нехай джерелом утіхи для них стане світло третього дня Христового Воскресіння, що виявлятиметься через конкретні знаки нашої солідарности й людського братерства. Виконуючи нову заповідь любови Бога та ближнього, ми приготовляємо собі достойне місце в Царстві Божому.

Морок смерти московії не може знищити нашої пасхальної ходи − ні духовної, ні національної. Світло Христового Воскресіння, яке засяяло майже дві тисячі років тому, продовжує і нині просвітлювати кожну людину, допомагаючи долати пітьму відчаю та безнадії. У ці сумні часи Євангельська Благовість пригадує та запевняє нас у неминучій переміні скорботних сліз Христових учнів, які були свідками Його страждань і смерти, на сльози радости від споглядання тріумфу Його славного Воскресіння: «Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо. 16, 21).

Свідомість того, що Господь не лише бачить наше страждання, але й несе його на Собі, додає нам наснаги та мужности долати нечувані випробування, з якими зіткнувся наш народ останніх десять років. Нас також надихають слова многостраждального Йова: «Я знаю – Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога» (Йова 19, 25−27). І сам Божественний Спаситель благовістує нам обітницю нашого спасіння: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в мене, якщо й помре, оживе» (Йо. 11, 25).

Дорогі у Христі! Незабаром великодні дзвони сповістять нам радісну благовість, яка надає глибинного змісту людському життю. Це незбагненне таїнство завжди загріває нас і наповнює непохитною вірою та надією в Божу справедливість. Зелені галузки, які сьогодні тримаємо в руках, промовляють до нас, щоб наше довір’я до Христа було правдивим і щирим, чистим у намірах і тривалим у вчинках, особливо в ці важкі часи війни проти агресора-московита.

Шість днів перед Пасхою прийшов Ісус у Витанію, щоб покликати до життя померлого Лазаря і проповідувати воскресіння. Шість днів перед світлим празником празників зібрала нас Свята Церква, щоб і ми, ведені Святим Духом, співали, як єврейські діти: Благословенний Ти, що маєш багато щедрот, помилуй нас у цей важкий час боротьби! Нехай Святий Дух буде плідним у наших серцях і в нашому житті! Нехай ці галузки, які принесемо до своїх домівок, стануть для нас, як для праведного Ноя, символом вічного життя, яке зможемо осягнути через нашу відповідь на Боже покликання, реалізовуючи його згідно з Божою волею у щоденному житті!

Щиро закликаю всіх якнайкраще використати цей останній тиждень перед Великоднем, щоб через нашу ревну молитву, участь у Святих Тайнах та богослужіннях Страсного тижня приготувати свої душі і серця та радісно заспівати величну пісню «Осанна!» Воскреслому Христові, Який обезсилив диявола і поборов смерть, Який гряде, щоб зцілити рани українського народу, перемінити смуток на радість, зміцнити наше звитяжне воїнство, щоб воскресла Соборна Українська Держава. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.

+ Ярослав

28 квітня 2024 року Божого,
м. Самбір

28 квітня, у свято Входу Господнього в Єрусалим, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці, в м. Самбір.

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав закликав до запропонованого Папою Франциском обміну «всіх на всіх», принаймні щодо трьох категорій українців: жінок, медичних працівників і священнослужителів.

З глибоким сумом повідомляємо, що 23 квітня 2024 року Божого на 85-му році життя і 39-му році священства відійшов у вічність протоієрей Микола Чернецький, вислужений священник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Висловлюємо родині покійного щирі співчуття.

З 12 по 14 квітня на парафії Собору Різдва св. Івана Хрестителя смт. Верхнє Синьовидне відбулися великопосні реколекції. У ці дні для вірних парафії повчання виголошував о. д-р Олег Цимбалюк, сотрудник парафії Різдва Пресвятої Богородиці м. Сколе.

7 квітня вулицями Добромиля відбулася Хресна Хода в наміренні українських захисників, яка завершила 3-денні реколекційні науки на парафії св. Андрія Первозванного та Різдва Пресвятої Богородиці с. Солянуватка. На запрошення о. Павла Коляси реколекції провадив, доктор богослов’я, доцент кафедри літургійних наук УКУ, учасник Революції Гідності, отець Василь Рудейко зі Львова. Чотири реколекційні науки базувалися на чотирьох притчах з Євангелія від Луки. У своїх роздумах отець майстерно поєднував історію Божу та історію людських відносин, переживань і страждань.

7 квітня, у третю неділю великопостної мандрівки, неділю Хрестопоклінну, свята Мати-Церква пропонує застановитися над живоносним древом Чесного Животворящого Христа Господнього. Цього недільного весняного сонячного дня від каплиці Неустанної помочі Матері Божої, що на вул. Дрогобицька, розпочалася Хресна дорога моєї України вулицями Старого Самбора.

21 квітня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав парафію св. Юрія в м. Дрогобич. З нагоди храмового свята єпископ відслужив Божественну Літургію у співслужінні о. Івана Паньківа, декана Дрогобицького, о. Євстахія Ладики, адміністратора парафії, та священиків Дрогобицького деканату.