¹ Як Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, знайшовши там деяких учнів,

² спитав їх: «Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?» Ті йому відповіли: «Та ми й не чули, чи є Святий Дух.»

³ І він спитав: «Яким хрищенням ви христились?» Ці відповіли: «Хрищенням Йоана.»

⁴ Тоді Павло промовив: «Йоан христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.»

⁵ Почувши це, вони христились в ім'я Господа Ісуса.

⁶ Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати.

⁷ А було їх усього яких дванадцять чоловік.

⁸ Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, бесідуючи і переконуючи про Царство Боже.

⁹ Як же деякі запекло не хотіли вірувати і злословили перед народом путь (Господню), він їх покинув і, відокремивши учнів, щодня провадив з ними бесіди в школі Тирана.

¹⁰ І так воно тяглось два роки, так що всі ті, що жили в Азії, юдеї і погани, чули слово Господнє.

¹¹ Та й чуда неабиякі творив Бог руками Павла:

¹² досить було прикласти до недужих хустинку чи хвартух, які були діткнулись його тіла, і недуги їх покидали, і виходили злі духи.

¹³ Деякі з юдейських мандрівних заклиначів пробували й собі призивати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: «Заклинаю вас Ісусом, якого Павло проповідує.»

¹⁴ То були сім синів якогось Скеви, юдейського первосвященика, які таке робили.

¹⁵ Злий дух озвався до них, кажучи: «Ісуса я знаю і Павла знаю; ви ж, хто такі?»

¹⁶ І наскочив на них той чоловік, в якому був злий дух, і перемігши їх - одних і других, - подужав так їх, що вони голі і поранені втекли з того дому.

¹⁷ Довідались про це всі юдеї і погани, що мешкали в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса.

¹⁸ Багато з тих, що увірували, приходили і признавались та об'являли свої вчинки.

¹⁹ Чимало з тих, що чарували, позносивши докупи книги, палили їх перед усіма. І злічено ціну їх на п'ятдесят тисяч срібняків.

²⁰ Отак, завдяки Господній силі, слово зростало і зміцнялось.

²¹ А коли це здійснилося, Павло постановив у своїм дусі перейти через Македонію і Ахаю та й удатися до Єрусалиму, кажучи: «Коли там буду, треба мені (потім) і Рим побачити.»

²² І він послав у Македонію двох із своїх помічників, Тимотея й Ераста, сам же затримався деякий час в Азії.

²³ А під ту пору зчинився чималий розрух з приводу путі (Господньої).

²⁴ Один бо, на ім'я Димитрій, золотар, робив срібні храмики Артеміди: тим давав ремісникам чималий заробіток.

²⁵ Зібрав він їх і (інших) робітників, які робили подібне, і до них промовив: «Мужі, ви знаєте, що від цієї праці залежить добробут наш,

²⁶ і бачите та й чуєте, що не лиш в Ефесі, але сливе в усій Азії оцей Павло переконав і звів багато люду, кажучи, що це не боги, яких зроблено руками.

²⁷ І це загрожує не лише привести наше ремесло до занепаду, але й допровадити до того, що храм великої богині Артеміди вважатимуть ні за що; та й скінчиться тим, що та, яку вся Азія і ввесь світ шанує, буде позбавлена своєї величі.»

²⁸. Почувши це, вони сповнились гнівом і закричали: «Велика ефеська Артеміда!»

²⁹. І місто наповнилося заколоту. А вони кинулися, як один, гурмою до театру, схопивши Ґая та Аристарха, македонян, що були з Павлом.

³⁰ Якже Павло хотів продертися в юрбу, учні не пустили його.

³¹ Ба й дехто з азійських начальників, що були йому приятелями, послали до нього і просили, щоб не удавався до театру.

³² Тож одні одне кричали, другі друге. Збори були бурхливі, але більшість не знали, чого зібралися.

³³ Деякі з юрби намовили Олександра, якого юдеї наперед висували, й Олександер дав знак рукою, що хотів виправдатись перед народом.

³⁴ Та коли довідалися, що він юдей, всі в один голос гукали яких дві години: «Велика ефеська Артеміда!»

³⁵ Нарешті писар міста втихомирив натовп і промовив: «Мужі ефеські! Чи є на світі чоловік, який не знав би, що місто Ефес - охоронець великої Артеміди та її образу, який упав з неба?

³⁶ Отже тому, що того не можна заперечити, вам треба вгамуватись і нічого необачного не чинити.

³⁷ Ви бо привели цих людей, які ні святокрадці, ні богохульники супроти нашої богині.

³⁸ Коли ж Димитрій та ті, що з ним, ремісники, мають на когось скаргу, то на те є суди, є проконсули; хай позивають одні одних.

³⁹ А як ви домагаєтесь чогось більше, то це вирішиться на законних зборах.

⁴⁰ Інакше бо грозить нам небезпека, що нас обвинуватять у бунті за те, що сталося сьогодні, - коли збагнути, що нема ніякої причини, яка б дала нам змогу виправдати оце збіговисько.» Сказавши це, розпустив громаду.

¹ Павло, Божою волею, апостол Христа Ісуса, та брат Тимотей

² святим у Колоссах і вірним братам у Христі: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!

³ Ми дякуємо Богові й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа завжди молячися за вас,

⁴ відколи ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, що маєте до всіх святих

⁵ задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди,

⁶ яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас, від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу в правді.

⁷ Ви навчилися від Епафра, нашого любого товариша в службі, який для вас є вірним Христовим слугою.

⁸ Він і виявив нам любов вашу духовну.

⁹ Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні,

¹⁰ щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога,

¹¹ покріплені всякою силою завдяки його славній потузі, щоб осягнути всяку витривалість і довготерпеливість із радістю.

¹² Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі.

¹³ Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина,

¹⁴ в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів.

¹⁵ Він - образ невидимого Бога, первородний усякого створіння,

¹⁶ бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене.

¹⁷ Він раніш усього, і все існує в ньому.

¹⁸ Він також голова тіла, тобто Церкви. Він - начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство,

¹⁹ бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому

²⁰ і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров'ю його хреста.

²¹ І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, -

²² тепер він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою.

²³ Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою.

²⁴ Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква;

²⁵ якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас, щоби звістувати повнотою між вами слово Боже,

²⁶ оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для його святих.

²⁷ їм Бог зізволив об'явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є - Христос між вами, надія слави.

²⁸. Його ми проповідуємо, настановлюючи кожну людину та повчаючи в усякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі.

²⁹. Власне, для цього я і працюю, змагаючись його силою, яка діє в мені потужно.

¹ Я хочу, щоб ви знали, яка в мене велика боротьба за вас і за лаодікеян та за всіх тих, що не бачили мене особисто, -

² щоб потішити серця їхні, в любові з'єднані, збагатити повним розумінням для досконалого спізнання Божої тайни - Христа,

³ в якому сховані всі скарби мудрости і знання.

⁴ А кажу вам це, щоб ніхто не зводив вас обманливими доводами;

⁵ бо хоч я і відсутній тілом, але духом я з вами, і дивлюся з радістю на порядок у вас та на твердість вашої віри в Христа.

⁶ Як, отже, ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у ньому перебувайте;

⁷ вкорінені в ньому, збудовані на ньому і зміцнені в тій вірі, якої ви навчились, поступаючи в ній наперед з подякою.

⁸ Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом.

⁹ - У ньому бо враз з людською природою живе вся повнота Божества,

¹⁰ і ви причасні в тій його повноті. Він бо голова всякого начала і власти.

¹¹ У ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло, - обрізанням Христовим.

¹² Поховані з ним у хрищенні, з ним ви разом також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих.

¹³ І вас, що були мертві гріхами й вашим необрізанням тілесним, - він оживив вас із ним, простивши нам усі провини.

¹⁴ Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хреста;

¹⁵ а роззброївши начала і власті, він виставив їх на видовище, перемігши їх у ньому.

¹⁶ Нехай же нас ніхто не судить із-за їжі чи пиття, чи у справі свят, чи щодо новомісяця, чи суботи;

¹⁷ це - тінь наступних речей, а тіло - Христове.

¹⁸ Нехай ніхто вас не позбавляє нагороди - сповидною покорою і служінням ангелам: звертає бо всю увагу на привиди, порожньо надимається своїм тілесним розумом,

¹⁹ і не тримається голови, від якої все тіло, - суглубами та зв'язями об'єднане і зміцнене, - яке росте Божим зростанням.

²⁰ А коли ви з Христом умерли для стихій світу, для чого, наче б ви ще в світі жили, піддаєтеся приписам:

²¹ «Не дотикайся, не куштуй, не рухай!»

²² Усе це нищиться від уживання його згідно з законами й навчанням людським.

²³ Вони ж мають вигляд мудрости в добровільній службі, покорі та вмертвленні тіла, однак не мають іншої вартости, крім насичення тіла.

¹ Пани, віддавайте слугам те, що справедливе й належне, знаючи, що й ви маєте пана у небі.

² Будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці.

³ Моліться рівночасно і за нас, щоб Бог відчинив нам двері проповіді, щоб ми могли звістувати тайну Христову, за котру я в кайданах,

⁴ щоб я її оголосив, як мені треба говорити.

⁵ Поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи нагоду.

⁶ Ваша розмова нехай завжди буде люб'язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати.

⁷ Щодо мене, то вас повідомить про все Тихик, любий брат, вірний слуга і співробітник у Господі.

⁸ Його я до вас, власне, на те й вислав, щоб ви довідалися про наші справи та щоб він утішив серця ваші,

⁹ разом з Онисимом, вірним та любим братом, котрий є з-між вас. Вони скажуть вам про все, що діється тут.

¹⁰ Вітає вас Аристарх, товариш мій у неволі, і Марко, небіж Варнави, - про нього маєте вказівки, -прийміть його, як до вас прийде; -

¹¹ та Ісус, названий Юст. Вони, ті єдині з обрізаних - мої співробітники для царства Божого; вони стали відрадою для мене.

¹² Вітає вас і Епафр, що з-між вас, слуга Ісуса Христа. Він завжди змагається за вас у молитвах, щоб ви стояли непохитно в досконалості й виконували волю Божу в усім.

¹³ Свідчу за нього, що він багато побивається за вами, а й за тими, хто в Лаодікеї та Гієраполі.

¹⁴ Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас.

¹⁵ Вітайте братів у Лаодікеї і Німфана та його домашню Церкву.

¹⁶ І як цей лист буде прочитаний у вас, зробіть так, щоб він був прочитаний і в лаодікійській Церкві, а лист Лаодікеї щоб ви також прочитали.

¹⁷ Та скажіть Архипові: Вважай на службу, що прийняв від Господа, щоб її виконати.

¹⁸ Привіт моєю, Павловою, рукою. Пам'ятайте про мої кайдани. Благодать хай буде з вами!

¹ А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога.

² Думайте про горішнє, а не про земне.

³ Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі.

⁴ Коли ж Христос, ваше життя, з'явиться, тоді й ви з ним з'явитесь у славі.

⁵ Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість - що є ідолопоклонство.

⁶ За все це падає гнів Божий на неслухняних.

⁷ Ви самі нещодавно поводилися так само, коли жили в тому.

⁸ Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст!

⁹ Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами

¹⁰ й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця.

¹¹ Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому - Христос.

¹² Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість,

¹³ терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само.

¹⁴ А над усе будьте в любові, що є зв'язок досконалости,

¹⁵ і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні.

¹⁶ Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні.

¹⁷ І все, що б ви тільки говорили й робили, - все чиніть в ім'я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього.

¹⁸ Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить.

¹⁹ Чоловіки, любіть жінок і не будьте прикрі супроти них.

²⁰ Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це Господеві вгодне.

²¹ Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі.

²² Раби, слухайтесь у всьому панів земних, працюючи не лише про людське око, щоб людям вподобатися, але у простоті серця, в Господнім острасі.

²³ Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей,

²⁴ знаючи, що приймете від Господа нагороду -спадщину. Служіте Господеві Христові!

²⁵ Хто кривдить, візьме відплату за те, що скривдив, без огляду на особу.

¹ Ти ж, мій сину, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі.

² А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчити.

³ Отож, перенось труди й ти, як добрий воїн Христа Ісуса.

⁴ Ніхто, бувши воїном, не втручається у справи життя цього, якщо хоче догодити тому, хто його найняв на службу.

⁵ І коли хтось бореться, то не отримує вінка, якщо не бореться законно.

⁶ Рільникові, що працює, належиться першому користатися з плодів.

⁷ Збагни, що я говорю, а Господь дасть тобі розуміння у всьому.

⁸ Пам'ятай про Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моєю Євангелією,

⁹ за яку я страждаю аж до кайданів, немов злочинець. Та слова Божого зв'язати не можливо.

¹⁰ Тому я все терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасіння, що в Христі Ісусі, з вічною славою.

¹¹ Вірне слово: Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити.

¹² Коли страждаємо, то з ним будемо й царювати. Коли його зрікаємося, то й він зречеться нас.

¹³ Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може.

¹⁴ Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, щоб не сперечалися словами, - річ, ні на що непотрібна, хібащо слухачам на руїну!

¹⁵ Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди.

¹⁶ А порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять до безбожности,

¹⁷ і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. До них належить Гіменей і Філіт,

¹⁸ які відхилилися від правди, говоривши, мовляв, воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких.

¹⁹ Однак, стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: «Господь знає своїх», і - «Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім'я визнає».

²⁰ А у великім домі є не тільки золотий та срібний посуд, але й дерев'яний та глиняний; інший на честь, а інший на нечестя.

²¹ Отже, як хтось очиститься від цього, буде посудом на честь, освяченим, корисним для господаря, готовим на всяке добре діло.

²² Утікай від пристрастей юнацьких; шукай справедливости, віри, любови, мира - разом з тими, що прикликають Господа чистим серцем.

²³ А від дурних та безглуздих питань ухиляйся: сам бо знаєш, що вони породжують сварки.

²⁴ Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним, здібним навчати, терпеливим,

²⁵ лагідно картаючим тих, що спротивляються; може Бог дасть їм колись покаяння, щоб вони спізнали правду

²⁶ і виплуталися з тенет диявола, який схопив їх у полон - виконувати його волю.

¹ Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі,

² Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

³ Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах;

⁴ згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами.

⁵ Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе.

⁶ З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.

⁷ Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости.

⁸ Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в'язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога,

⁹ який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами;

¹⁰ об'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією,

¹¹ що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем.

¹² Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день.

¹³ За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі.

¹⁴ Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.

¹⁵ Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися.

¹⁶ Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів,

¹⁷ а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов.

¹⁸ Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

¹ Я заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, на його появу та його Царство:

² Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою.

³ Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух,

⁴ і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок

⁵ Ти ж будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу.

⁶ Бо я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав.

⁷ Я боровся доброю борнею, скінчив біг - віру зберіг.

⁸ Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов'ю чекали на його появу.

⁹ Старайся прийти до мене якнайскорше,

¹⁰ бо Димас мене покинув з любови до цього світу й пішов у Солунь; Крискент - у Галатію, Тит - у Далматію.

¹¹ Один Лука зо мною. Візьми Марка й приведи з собою, бо він мені потрібний для служби.

¹² Тихика я послав в Ефес.

¹³ Як будеш іти, то принеси плащ, що я залишив у Троаді в Карпа, і книги, а зокрема пергамени.

¹⁴ Олександер коваль накоїв мені силу лиха. Господь йому відплатить за його вчинками.

¹⁵ Стережись і ти його, бо він сильно був спротивився нашим словам.

¹⁶ При першій моїй обороні нікого не було при мені, всі мене покинули! Нехай їм то не буде пораховано!

¹⁷ Проте, Господь став при мені й підкріпив мене, щоб проповідь здійснилася через мене та щоб усі погани її чули, а я визволився з левиної пащі.

¹⁸ Господь звільнить мене від усякого лихого вчинку і спасе мене для свого небесного Царства. Йому слава на віки вічні! Амінь.

¹⁹ Вітай Прискиллу та Акилу й дім Онисифора.

²⁰ Ераст зоставсь у Корінті, а Трофима я лишив хворим у Мілеті.

²¹ Постарайся прийти ще до зими. Вітають тебе Евбул, Пуд, Лін, Клавдія і всі брати.

²² Господь Ісус із твоїм духом. Благодать з вами!