¹ Що ж скажемо? Чи зостанемось у грісі, щоб помножилася ласка?

² Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, - як нам у ньому далі жити?

³ Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися?

⁴ Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям.

⁵ Бо якщо ми з'єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння.

⁶ Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити;

⁷ бо хто вмер, той від гріха звільнився.

⁸ Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним,

⁹ знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує.

¹⁰ Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога.

¹¹ Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі.

¹² Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям,

¹³ і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведности.

¹⁴ Бо гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під ласкою.

¹⁵ Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під законом, а під ласкою? Зовсім ні!

¹⁶ Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха - на смерть, чи то послуху - на праведність?

¹⁷ Але дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якій ви піддалися,

¹⁸ та що, звільнившися від гріха, стали слугами праведности.

¹⁹ Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення.

²⁰ Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности.

²¹ Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній - смерть.

²² Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець - життя вічне.

²³ Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої - життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.

¹ Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

² через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу.

³ Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість,

⁴ терпеливість - досвід, а досвід - надію.

⁵ Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний.

⁶ Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних.

⁷ Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти.

⁸ Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.

⁹ Отож, тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми спасемося ним від гніву.

¹⁰ Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.

¹¹ І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення.

¹² Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили;

¹³ бо і до закону гріх був у світі, але гріх не рахується, коли нема закону;

¹⁴ одначе смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, що не згрішили подібним переступом Адама, що є образ того, що мав прийти.

¹⁵ Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох.

¹⁶ І не так воно є з даром, як із провиною одного грішника: бо суд по одній провині приносить засуд, а дар ласки по багатьох провинах - оправдання.

¹⁷ Бо коли через переступ одного смерть царювала завдяки (чинові цього) одного, то тим більш ті, що одержують щедро ласку і дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа.

¹⁸ І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливости одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання.

¹⁹ Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стане праведними.

²⁰ Закон же прийшов, щоб збільшився переступ, а де збільшився гріх, там перевершила ласка,

²¹ щоб, як панував гріх зо смертю, так панувала і ласка через оправдання на вічне життя, через Ісуса Христа, Господа нашого.

¹ Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?

² Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.

³ Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.

⁴ Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;

⁵ тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.

⁶ Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:

⁷ «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.

⁸ Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»

⁹ Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»

¹⁰ Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.

¹¹ І він прийняв ознаку обрізання, - печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;

¹² і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.

¹³ Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, -

¹⁴ бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости:

¹⁵ закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.

¹⁶ Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,

¹⁷ як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»

¹⁸ Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»

¹⁹ Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари.

²⁰ Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,

²¹ зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.

²² Тому і пораховано йому це за оправдання.

²³ І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,

²⁴ але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

²⁵ що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.

¹ В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання?

² Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі.

³ Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу?

⁴ Ясно, що ні! Треба визнати радше, що Бог правдомовний, а кожний чоловік брехливий, як написано: «Щоб ти оправдався у твоїх словах і переміг, коли будуть тебе судити.»

⁵ Коли ж наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо? Чи ж Бог є несправедливий - по-людському говорю! - коли наводить гнів свій?

⁶ Зовсім ні! Бож як би Бог мав світ судити?

⁷ Та коли Божа правда моєю неправдою більше сяє, йому на славу, то нащо мене ще як грішника судити?

⁸ Чому ж тоді деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий.

⁹ То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом,

¹⁰ як написано: «Немає справедливого, ані одного!

¹¹ Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога.

¹² Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного!

¹³ Їхнє горло - гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами.

¹⁴ Уста у них прокльонів повні і гіркоти.

¹⁵ Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги.

¹⁶ На їхніх дорогах злидні і руїна.

¹⁷ Вони не відають дороги миру.

¹⁸ Немає Божого остраху у них перед очима.»

¹⁹ Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом,

²⁰ бо ніхто не оправдається перед ним ділами закону: законом бо гріх пізнається.

²¹ Тепер же без закону з'явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками;

²² справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці.

²³ Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої,

²⁴ і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі:

²⁵ якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх,

²⁶ за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, - щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса.

²⁷ Де ж тоді хвальба? Вона виключена. - Яким законом? Діл? Ні, але законом віри.

²⁸. Бо ми вважаємо, що чоловік оправдується вірою, без діл закону.

²⁹. Хіба Бог - тільки юдеїв, а не й поган? Авжеж, і поган,

³⁰ бо є лиш один Бог, що оправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру.

³¹ То, значить, вірою ми касуємо закон? Ні, навпаки, ми його стверджуємо.

¹ Ось чому немає тобі оправдання, хто б ти не був, о чоловіче, що судиш; бо в чому судиш іншого, ти сам себе засуджуєш: чиниш бо те саме, що судиш;

² ми ж знаємо, що суд Божий відбувається по правді на тих, що таке чинять.

³ Чи думаєш про те, о чоловіче, - який судиш тих, що таке чинять, а сам таке робиш, - що ти суду Божого уникнеш?

⁴ Або погорджуєш багатством його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння?

⁵ Та ти жорстокістю твоєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об'явиться правдивий суд Бога,

⁶ що віддасть кожному за його вчинками:

⁷ тим, що витривалістю в добрім ділі шукають слави, чести і нетління - життя вічне;

⁸ а сварливим та неслухняним правді, але слухняним кривді - гнів та обурення.

⁹ Горе й утиск на всяку душу людську, що чинить зло: на юдея перше, потім грека;

¹⁰ слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові,

¹¹ бо Бог не вважає на особу.

¹² Бо ті, що згрішили поза законом, поза законом і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом.

¹³ Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються.

¹⁴ Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон;

¹⁵ вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, -

¹⁶ в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.

¹⁷ Та коли ти, що звешся юдей, що спираєшся на закон і хвалишся Богом,

¹⁸ ти, що знаєш його волю і, навчившись із закону, розбираєш, що краще,

¹⁹ упевняєш себе, що ти провідник сліпим, світло тим, що в темряві,

²⁰ виховник невігласів, учитель дітей, бо маєш у законі вираз знання і правди, -

²¹ ти, отже, що інших навчаєш, себе самого не навчаєш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!

²² Наказуєш не чинити перелюбу, і чиниш перелюб! Гидуєш бовванами, а чиниш святокрадство!

²³ Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш.

²⁴ Бо, як написано, через вас ім'я Боже зневажається між поганами.

²⁵ Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало необрізанням.

²⁶ Коли ж необрізаний пильнує постанови закону, то чи не порахується йому його необрізання за обрізання?

²⁷ І необрізаний по природі, виконуючи закон, осудить тебе, що, не зважаючи на Письмо й обрізання, ти переступник закону;

²⁸. бо не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі,

²⁹. а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця - за духом, не за буквою; такому похвала не від людей, але від Бога.

¹ Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

² яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

³ про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

⁴ установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, - про Ісуса Христа, Господа нашого,

⁵ через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

⁶ між якими й ви - покликані Ісуса Христа;

⁷ усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

⁸ Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

⁹ Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

¹⁰ і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

¹¹ бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

¹² тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

¹³ Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, - та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, - щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

¹⁴ Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

¹⁵ тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

¹⁶ Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо - сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, -

¹⁷ справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

¹⁸ Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

¹⁹ тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив;

²⁰ невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

²¹ Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

²² Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

²³ і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

²⁴ Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

²⁵ Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

²⁶ За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

²⁷ так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

²⁸. І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

²⁹. вони - сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

³⁰ вони - обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

³¹ нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

³² Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

¹ Оце втретє йду до вас. «Кожна справа рішиться за словом двох або трьох свідків.»

² Я вже перед тим сказав і ще раз повторюю, як за другої моєї присутности, так і тепер у відсутності: Як прийду знову, то не щадитиму тих, які раніш згрішили, й усіх інших.

³ Ви бо шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, а сильний між вами.

⁴ Його ж розп'ято з-за немочі, але він живе з Божої сили. Та й ми, хоч і немічні в ньому, однак будемо з ним жити з Божої сили супроти вас.

⁵ Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані!

⁶ Та, сподіваюся, ви спізнаєте, що ми не є невипробувані.

⁷ Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили, - не, щоб ми з'явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі з'явилися невипробувані.

⁸ Бо ми не можемо нічого проти правди, а лиш за правду.

⁹ Ми бо радуємося, коли ми немічні, ви ж - міцні. Власне про це ми й молимося, про вашу досконалість.

¹⁰ Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не вживати строгости силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати.

¹¹ А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами.

¹² Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають.

¹³ Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами!

¹ Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об'явлення Господа.

² Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, - був він узятий аж до третього неба.

³ І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, -

⁴ був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.

⁵ Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами.

⁶ А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.

⁷ А щоб я не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору.

⁸ Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився,

⁹ та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.

¹⁰ Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний.

¹¹ Я, хвалившися, видався безумним! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо.

¹² Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах.

¹³ Чим бо ви були менші від інших Церков, - хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю кривду!

¹⁴ Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям.

¹⁵ Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений?

¹⁶ Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом.

¹⁷ Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав?

¹⁸ Я ублагав Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом? Не тими самими слідами?

¹⁹ Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами. Ми перед Богом у Христі говоримо; а все вам, любі, на збудування.

²⁰ Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя,

²¹ щоб, коли я знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене, і щоб я не оплакував тих багатьох, які раніше згрішили й не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися.

¹ О, коли б ви могли потерпіти трохи мого безумства! Ба ви мене й терпите.

² Я за вас ревную Божими ревнощами, бо я вас заручив одному лиш чоловікові, появив вас чистою дівою Христові.

³ Але боюся, щоб, як змій був обманув Еву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа.

⁴ Бо коли б хтось прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, що його ми вам проповідували, або якби ви прийняли іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не одержали, - ви б радо терпіли.

⁵ Однак, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів»!

⁶ Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали.

⁷ Невже я допустився гріха, смиряючи себе самого, щоб вас піднести вгору, - вам бо проповідував даром Євангелію Божу?

⁸ Інші Церкви я оббирав, беручи від них плату, щоб вам служити.

⁹ І коли був у вас і терпів нестачу, я не був тягарем нікому, бо мені у моїй нестачі допомогли брати, що прийшли з Македонії. У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, і вважатиму й далі.

¹⁰ Як істина Христова, що в мені, - цієї похвали ніхто в мене не відніме у сторонах ахайських!

¹¹ Чому? Хіба я не люблю вас? Бог те знає.

¹² А що роблю, те робитиму й далі, щоб узяти всякий привід у тих, які приводу шукають, щоб вони були схожими на нас у тому, чим хваляться.

¹³ Оті бо - то апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових.

¹⁴ Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла.

¹⁵ Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми.

¹⁶ Знову кажу: Нехай ніхто мене не вважає за безумного! А як ні, то прийміть мене за безумного, щоб і я міг трохи похвалитися.

¹⁷ Що я кажу, кажу те не в Господі, але немов у безумстві, що дає мені відваги хвалитися.

¹⁸ Тому що багато інших хваляться з тілесних спонук, то і я буду хвалитися,

¹⁹ бо ви радо терпите безумних, самі такі розумні!

²⁰ Ви терпите, коли вас хтось неволить, коли хтось об'їдає, коли хтось обдирає, коли хтось ставиться до вас ізгорда, коли хтось б'є вас в обличчя!

²¹ На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її виявити.

²² Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж!

²³ Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто.

²⁴ Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок (ударів) без одного;

²⁵ тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні.

²⁶ У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих;

²⁷ у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі!

²⁸. Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка - журба про всі Церкви!

²⁹. Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся?

³⁰ Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись.

³¹ Бог і Отець Господа Ісуса, - благословен вовіки! - знає, що я не говорю неправди.

³² В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити;

³³ та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук.

¹ Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, - я, коли присутній між вами, - покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас.

² Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками.

³ Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,

⁴ бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми

⁵ і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;

⁶ ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.

⁷ Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.

⁸ Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився,

⁹ - щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати.

¹⁰ Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його - жалюгідна.

¹¹ Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми.

¹² Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду.

¹³ Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути.

¹⁴ Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою.

¹⁵ Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру;

¹⁶ і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі.

¹⁷ А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.

¹⁸ Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.