¹ Знай, що за останніх днів настануть скрутні часи,

² бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні,

³ без любови, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні,

⁴ зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні ніж боголюбні,

⁵ - мають бо сповид побожности, сили ж її зреклися. І тих цурайся!

⁶ Бо то з таких походять ті, що влазять у доми і зводять жіноцтво, обтяжене гріхами, яке дається на повіддя різним пристрастям,

⁷ навчається ніби ввесь час, а ніколи дійти не може до зрозуміння правди.

⁸ Як Янній та Ямврій противились були Мойсеєві, так ці противляться правді, - люди зіпсованого розуму та невипробувані у вірі.

⁹ Але вони не підуть далі, бо їхнє безумство всім стане явним, як і отих було.

¹⁰ Ти ж слідував моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності,

¹¹ у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі. Яких то переслідувань не переніс я на собі! А від усіх Господь мене визволив!

¹² Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані.

¹³ А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені.

¹⁴ Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився,

¹⁵ і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння.

¹⁶ Все Писання - надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості,

¹⁷ щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий.

¹ Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей,

² за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю.

³ Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога,

⁴ який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди.

⁵ Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми - чоловік Христос Ісус,

⁶ що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу,

⁷ на що я був поставлений проповідником та апостолом, - правду кажу, не обманюю, - учителем поган у вірі й правді.

⁸ Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки.

⁹ Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором'язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними,

¹⁰ але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя.

¹¹ Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі.

¹² Навчати жінці я не дозволяю, ані коверзувати чоловіком, - їй бути тихомирною!

¹³ Адам бо спершу був створений, а Ева потім.

¹⁴ І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила.

¹⁵ Однак, вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.

¹ Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії,

² Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

³ Як я просив тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання

⁴ і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру.

⁵ Ціль же того веління - любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри. 6. Деякі від цього відхилились і попали у пустословство:

⁷ вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ані того, про що твердять із такою певністю.

⁸ А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом,

⁹ відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців,

¹⁰ розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню,

¹¹ згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було.

¹² Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу;

¹³ мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві.

¹⁴ Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов'ю, що в Христі Ісусі.

¹⁵ Вірне це слово й повного довір'я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я - перший.

¹⁶ Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя.

¹⁷ Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь.

¹⁸ Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою,

¹⁹ мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри;

²⁰ між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити.

¹ Брати! Коли б хтось попав у якусь провину, то ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности, пильнуючи себе самого, щоб і собі не впасти у спокусу.

² Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа.

³ Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, - обманює себе самого.

⁴ Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими:

⁵ кожний бо власний тягар понесе.

⁶ Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова.

⁷ Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме.

⁸ Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.

⁹ Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо.

¹⁰ Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі.

¹¹ Гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою.

¹² Ті, що хочуть показатися гарними тілом, - вони силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа.

¹³ Бо й самі обрізані, не додержують закону, а хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом.

¹⁴ Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я - світові;

¹⁵ бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише - нове створіння.

¹⁶ На тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а й на Ізраїля Божого.

¹⁷ На майбутнє нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.

¹⁸ Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати! Амінь.

¹ Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову.

² Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не допоможе.

³ Свідчу знову кожному, хто обрізується: Він мусить увесь закон чинити.

⁴ Ви, що шукаєте в законі оправдання, від Христа відлучилися, від благодаті ви відпали.

⁵ Ми бо духом з віри очікуємо надії оправдання,

⁶ бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але - віра, чинна любов'ю.

⁷ Ви бігли добре. Хто ж то вам став на перешкоді, що ви правді не повинуєтеся?

⁸ Це переконання не від того, хто вас кличе.

⁹ Трохи закваски квасить усе тісто.

¹⁰ Я певний в Господі, що ви не матимете інших думок; а хто заколочує вас, буде засуджений, хто б він не був.

¹¹ Я ж, брати, коли ще проповідую обрізання, то чого мене ще гонять? Отже, кінець отій соблазні, що від хреста!

¹² Коли б то вже зовсім покалічили себе ті, що заколот у вас зчиняють!

¹³ Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесности; але любов'ю служіть один одному.

¹⁴ Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.”

¹⁵ Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!

¹⁶ Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити;

¹⁷ бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б.

¹⁸ А коли дух вас водить, то ви не під законом.

¹⁹ Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість,

²⁰ ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,

²¹ зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, - як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують.

²² А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність,

²³ тихість, здержливість. На тих то нема закону.

²⁴ Ті ж, що є Ісус-Христові, розп'яли тіло з його пристрастями та пожадливостями.

²⁵ І коли ми живемо духом, то духом і ходімо.

²⁶ Не будьмо марнославні, задерикуваті між собою, завидущі одні одним.

¹ Кажу бо: Доки спадкоємець малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього,

² але під опікунами та домоправителями перебуває до призначеного батьком часу.

³ Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу.

⁴ Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом,

⁵ щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення.

⁶ А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!”

⁷ Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові.

⁸ Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами.

⁹ Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, -як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити?

¹⁰ Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки!

¹¹ Побоююся за вас, чи не трудивсь я коло вас даремно!

¹² Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили.

¹³ Ви ж знаєте, як я з-за недуги тіла звістував вам перший раз Євангелію,

¹⁴ і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса.

¹⁵ Де ж воно, те ваше щастя? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б!

¹⁶ Невже я ворогом став вашим, говоривши вам правду?

¹⁷ Вони нещиро за вас побиваються; вони вас хочуть від нас відсторонити, щоб ви про них дбали.

¹⁸ Воно добре - ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді, коли я між вами.

¹⁹ О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас!

²⁰ А я хотів би бути серед вас тепер і змінити свій голос, бо й сам не знаю, що з вами робити!

²¹ Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ж ви не розумієте закону?

²² Написано бо, що Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної.

²³ Та той, що від рабині, народився за тілом, а той що від вільної - за обітницею.

²⁴ Це має інше значення: оті дві жінки - то два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це - Агар;

²⁵ а гора Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що дійсно поневолений з дітьми своїми.

²⁶ А вишній Єрусалим -вільний, він мати всім нам.

²⁷ Написано бо: “Звеселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук не знала, бо у покинутої більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка.”

²⁸. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці.

²⁹. Та як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто родився за духом, так і тепер.

³⁰ Тільки ж що Письмо каже: “Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує з сином вільної.”

³¹ Отак, брати, ми сини не рабині, а вільної.

¹ О нерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос розп'ятий?

² Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону, а чи тому, що повірили проповіді?

³ Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом?

⁴ Невже стільки ви натерпілися марно? Коли б лиш марно!

⁵ Чи ж той, хто подає вам Духа і творить чудеса між вами, чи ж він робить це завдяки ділам закону, а чи тому, що ви повірили проповіді?

⁶ Як Авраам “увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання”,

⁷ - тож зрозумійте, що тільки віруючі - правдиві сини Авраама.

⁸ Тому й писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: “У тобі будуть благословенні всі народи.”

⁹ Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом.

¹⁰ Усі бо, які покликаються на діла закону, - під прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону.”

¹¹ А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо “праведний з віри буде жити.”

¹² Закон же не від віри, бо каже: “Хто чинитиме його приписи, той буде ними жити”.

¹³ Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто висить на дереві”, -

¹⁴ щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа.

¹⁵ Брати, я говорю по-людському: Навіть людського заповіту, укладеного, як годиться, ніхто не може скасувати чи до нього щось додати.

¹⁶ Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немов би про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос!

¹⁷ Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю.

¹⁸ Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю.

¹⁹ А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника.

²⁰ Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один.

²¹ То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. - тоді справді від закону було б оправдання.

²² Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа.

²³ Раніш, ніж прийшла віра ми були замкнені під охороною закону очікуючи віри, що мала відкритися,

²⁴ так що закон був нашим вихователем, аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися.

²⁵ А як прийшла віра, ми вже не під вихователем.

²⁶ Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса.

²⁷ Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися.

²⁸. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі.

²⁹. А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею.

¹ Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита.

² А пішов я туди за об'явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився.

³ А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання.

⁴ А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити,

⁵ ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелії залишилася у вас.

⁶ Щождо тих, які вважалися за знатних, - якими вони тоді були, мені байдуже; Бог не дивиться на обличчя людини, - мені ті знатні нічого не добавили.

⁷ Навпаки, побачивши, що проповідь Євангелії для необрізаних повірена мені, як Петрові для обрізаних, -

⁸ бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і і мені між поганами, -

⁹ і визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган, вони ж до обрізаних;

¹⁰ тільки щоб ми про вбогих пам'ятали, що я власне і намагався робити.

¹¹ Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір.

¹² Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних.

¹³ Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством.

¹⁴ Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському?

¹⁵ Ми - уроджені юдеї, не з отих грішників поган;

¹⁶ а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону.

¹⁷ Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, - то невже Христос - служитель гріха? Жадним робом!

¹⁸ Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником.

¹⁹ Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я -розп'ятий з Христом.

²⁰ Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.

²¹ Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно.

¹ Павло, апостол - не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих,

² і всі брати, що зо мною, Церквам Галати.

³ Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

⁴ що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого,

⁵ якому слава на віки вічні! Амінь.

⁶ Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію;

⁷ не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову.

⁸ Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!

⁹ Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, -нехай буде анатема!

¹⁰ Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.

¹¹ Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою;

¹² бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише - через об'явлення Ісуса Христа.

¹³ Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її.

¹⁴ Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків.

¹⁵ Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю,

¹⁶ зволив об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись,

¹⁷ ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск.

¹⁸ По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять день.

¹⁹ А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

²⁰ Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю.

²¹ Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські;

²² на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі.

²³ Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував,

²⁴ і прославляли заради мене Бога.

¹ Зо старшим суворо не поводься, а радше умовляй його, як батька; молодших - як братів;

² старших жінок, як матерів, а молодих, немов сестер, з усякою чистотою.

³ Шануй удовиць, тих що справді вдови.

⁴ Коли якась удовиця має дітей або внуків, то насамперед нехай вони навчаться шанувати власну родину й віддячуватися батькам, бо це вгодно Богові.

⁵ Справжня вдова й самотня на Бога покладає надію і перебуває день і ніч у молитвах та благаннях.

⁶ Котра ж розкошує, та живою вмерла.

⁷ І це ти їм наказуй, щоб були бездоганні.

⁸ А коли хтось про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той віри відцурався: він гірший, ніж невірний.

⁹ Удовицю вибирати не менш, як шістдесятилітню, одного тільки чоловіка жінку,

¹⁰ що має гарне ім'я в ділах добрих: що дітей виховала, приймала подорожніх, що святим ноги вмивала, що тим, які в горю, допомагала, всяке добре діло сумлінно виконувала.

¹¹ Молодих же вдовиць тримай від себе подаль, бо як їх охоплює пристрасть, противна Христові, то хочуть заміж виходити,

¹² стягаючи на себе осуд, бо відкинули першу віру.

¹³ А разом з тим звикають бездільно по хатах тинятися, і не тільки нічого не роблять, а ще й цокочуть і скрізь втручаються, і базікають, що не личить.

¹⁴ Отже, я хочу, щоб молодші виходили заміж, дітей народжували, рядили домом і не давали противникові ніякої зачіпки для лихомовства.

¹⁵ Бо деякі вже пішли слідом за сатаною.

¹⁶ Коли ж якась віруюча прийняла до себе вдовиць, нехай їм допомагає, хай не обтяжується Церква, щоб вона могла справжнім удовам помагати.

¹⁷ Пресвітери, що добре головують, гідні подвійної пошани, передусім ті, що працюють словом і навчанням.

¹⁸ Бо Писання говорить: «Не зав'язуй рота волові, що молотить»; і «Робітник - гідний своєї нагороди.»

¹⁹ На пресвітера не приймай скарги, хібащо при двох або трьох свідках.

²⁰ Тих, які грішать, картай перед усіма, щоб і інші страх мали.

²¹ Заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом та вибраними ангелами берегти це безсторонньо, не робивши нічого з нахилу до когось.

²² Рук надто поквапно не клади ні на кого і не робися причетним до гріхів інших. Бережи себе чистим.

²³ Перестань пити воду, вживай і вина трохи з-за шлунку і твоїх частих недуг.

²⁴ Гріхи деяких людей явні ще перед судом, а в інших виявляються опісля.

²⁵ Так само й добрі діла бувають явні, а інші виявляються згодом.