¹ Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте.

² Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо

³ Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;

⁴ що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;

⁵ що з'явився Кифі, потім дванадцятьом;

⁶ опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.

⁷ Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам.

⁸ А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені;

⁹ бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.

¹⁰ Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.

¹¹ Чи то я, отже, чи то вони, - так ми проповідуємо, і так ви увірували.

¹² Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?

¹³ Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.

¹⁴ А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.

¹⁵ І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві.

¹⁶ Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес.

¹⁷ А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших;

¹⁸ отже, ті, що й померли у Христі, загинули.

¹⁹ Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми - найнещасніші з усіх людей.

²⁰ Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.

²¹ Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих.

²² Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.

²³ І кожний у своїм порядку: первісток - Христос, потім - Христові під час його приходу.

²⁴ Потім кінець, - коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу.

²⁵ Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги.

²⁶ Знищений буде останній ворог - смерть;

²⁷ бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе.

²⁸. Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.

²⁹. Коли ні, - то, що зроблять ті, що христяться за мертвих?

³⁰ Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?

³¹ Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати - це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім.

³² І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, - їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо.

³³ Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї.

³⁴ Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.

³⁵ Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?»

³⁶ Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре.

³⁷ І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.

³⁸ Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню - власне тіло.

³⁹ Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб.

⁴⁰ Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних.

⁴¹ Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском.

⁴² Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні;

⁴³ сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі;

⁴⁴ сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.

⁴⁵ Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»

⁴⁶ Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне.

⁴⁷ Перший чоловік із землі - земний, другий чоловік - з неба.

⁴⁸ Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.

⁴⁹ І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.

⁵⁰ Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні - успадкувати нетління.

⁵¹ Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,

⁵² раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося.

⁵³ Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.

⁵⁴ І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою.

⁵⁵ Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?»

⁵⁶ Жало смерти - гріх, а сила гріха - закон.

⁵⁷ Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

⁵⁸ Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний.

¹ Змагайте до любови, але бажайте гаряче духовних дарів, особливо ж - дару пророцтва.

² А хто говорить мовами, той не людям говорить, лише Богові; бо ніхто його не розуміє: він говорить духом таємні речі.

³ Хто ж пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду.

⁴ Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву.

⁵ Я хочу, щоб усі ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, - хібащо він пояснює, щоб Церква мала повчання.

⁶ А тепер, брати, якщо б я прийшов до вас і заговорив мовами, яка вам користь із мене, коли я, говоривши до вас, не вділю вам ні об'явлення, ні знання, ні пророцтва, ні науки?

⁷ Так само воно і з бездушними речами, що дають звук, чи то сопілка, а чи то цитра: коли не видають із себе різних звуків, як розпізнавати, що грається на сопілці чи на гуслах?

⁸ Якже сурма лунає невиразно, хто приготується до бою?

⁹ Отак воно і з вами: коли ваша мова не має в собі ясних слів, як зрозуміти те, що ви говорите? Ви будете на вітер говорити!

¹⁰ Є їх чимало, тих усіляких мов на світі, і ні одна з них не позбавлена значення.

¹¹ Та коли я не розумію значення слів, я буду тому, хто говорить, чужинцем, і той, хто говорить, буде мені чужоземцем.

¹² Тим то й ви - коли вже так їх прагнете, отих духовних дарів, - старайтеся їх мати подостатком на збудування Церкви.

¹³ Тож, хто говорить мовами, хай молиться, щоб умів вияснити.

¹⁴ Бо коли я молюся мовами, дух мій молиться, а розум мій без плоду.

¹⁵ Що ж, отже, робити? Буду молитися духом, а й розумом буду молитись. Буду співати духом, а й розумом буду співати.

¹⁶ Інакше бо, коли благословлятимеш духом, - то як проста людина скаже «Амінь» на твою подяку, коли вона не знає, що ти кажеш?

¹⁷ Ти гарно дякуєш, та другий тим не повчається.

¹⁸ Дякую Богові моєму, що я більш усіх вас мовами говорю;

¹⁹ але в Церкві волію п'ять слів розумом моїм сказати, щоб навчити й інших, ніж десять тисяч слів мовами.

²⁰ Брати, не будьте дітьми розумом! Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі.

²¹ Написано в законі: «Чужими мовами й іншими устами я буду говорити до народу цього, та вони й так мене не послухають», - каже Господь.

²² Так що мова знак не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж, - не для невіруючих, а для віруючих.

²³ Якщо, отже, зійдеться уся Церква разом і всі заходяться говорити мовами, а ввійдуть якісь неосвічені чи невіруючі, то хіба не скажуть, що ви божевільні?

²⁴ Коли ж усі пророкують, і ввійде якийсь невіруючий чи неосвічений, його всі викривають, усі судять;

²⁵ тайни його серця стають явними, і, таким чином, він, упавши ниць на землю, поклониться Богові й заявить, що Бог є справді поміж вами.

²⁶ Що ж, брати? Коли ви сходитеся, а той має пісню, той навчання, той об'явлення, той мову, той пояснення - все хай буде для збудування!

²⁷ Коли хтось говорить мовами, нехай буде їх двоє, а щонайбільше троє, і нехай один пояснює, і то по черзі.

²⁸. Коли ж немає кому пояснити, нехай мовчить у церкві; нехай собі й Богові говорить.

²⁹. Щождо пророків, то нехай двох або трьох говорить, інші ж хай розсуджують.

³⁰ А як комусь з присутніх дано об'явлення, хай він перший мовчить.

³¹ Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчились і всі були підбадьорені.

³² Духи пророків коряться пророкам,

³³ бо Бог є Бог не безладу, а миру. Жінки ж, як у всіх церквах святих,

³⁴ нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить.

³⁵ Коли хочуть чогось навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків: бо непристойно в церкві жінці говорити.

³⁶ Хіба то від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних тільки прибуло?

³⁷ Якже комусь здається, що він пророк або має якийсь духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу, -це заповідь Господня.

³⁸ А коли хтось її не знає, то й він не знаним буде.

³⁹ Тому, брати мої, прагніть пророкування, і говорити мовами не бороніте,

⁴⁰ але все нехай діється пристойно й докладно.

¹ Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.

² Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би - ніщо.

³ І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.

⁴ Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,

⁵ не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;

⁶ не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;

⁷ все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.

⁸ Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.

⁹ Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.

¹⁰ Коли настане досконале, недосконале зникне.

¹¹ Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.

¹² Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж - обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.

¹³ Тепер же зостаються: віра, надія, любов - цих троє; але найбільша з них - любов.

¹ Щождо духовних дарів, то я, брати, не хочу, щоб ви про них не знали.

² Ви знаєте, що коли ви були погани, вас до німих ідолів нестримно тягнуло.

³ Тому вам заявляю: Ніхто, говоривши під впливом Духа Божого, не каже: Анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого.

⁴ Є і між дарами різниця, але Дух той самий;

⁵ різниця теж і між служінням, але Господь той самий.

⁶ Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить.

⁷ Кожному дається виявлення Духа на спільну користь.

⁸ Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання;

⁹ іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі;

¹⁰ іншому сила творити чуда; іншому дар пророкування; іншому розпізнавання духів, іншому різні мови, іншому ж тлумачення мов.

¹¹ А все це чинить один і той же Дух, що розподілює кожному, як він хоче.

¹² Так само, як тіло є одне, хоч і багато має членів, і всі члени тіла, хоч є їх і багато, становлять одне тіло, так і Христос.

¹³ Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом.

¹⁴ Тіло бо складається не з одного тільки члена, а з багатьох.

¹⁵ Коли б нога сказала: «Я не рука, отже не входжу у склад тіла», - то хіба через те не належала б до тіла?

¹⁶ І коли б вухо сказало: «Я не око, отже не входжу у склад тіла», - то хіба через те воно не належало б до тіла?

¹⁷ Якби все тіло було оком, де ж тоді був би слух? Якби все воно було вухом, де був би нюх?

¹⁸ Таж Бог розподілив члени - кожного з них - у тілі, як хотів.

¹⁹ Якби все було одним членом, де було б тіло?

²⁰ Тепер же членів є багато, але одне лиш тіло.

²¹ Не може око руці сказати: «Ти мені непотрібна!» Чи голова ногам: «Ви мені непотрібні!»

²² Бож члени тіла, що слабшими здаються, є найпотрібніші;

²³ і тим членам, що здаються непочесними в тілі, ми, власне, даємо більше чести, і наші непристойні члени зазнають більшої пошани;

²⁴ ті ж, що у нас пристойні, її не потребують. Та Бог так уклав тіло, що дав більше чести нижчому членові,

²⁵ щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного.

²⁶ І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени.

²⁷ Ви ж - Христове тіло, і члени кожний зокрема.

²⁸. І деяких поставив Бог у Церкві: поперше - апостолів, подруге - пророків, потретє - учителів, потім - дари чудес, потім дари зціляти, допомагати, управляти й говорити різними мовами.

²⁹. Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи всі учителі? Чи ж усі чудотворці?

³⁰ Чи ж усі мають дар ізціляти? Чи ж усі мовами говорять? Чи ж усі тлумачать?

³¹ Дбайте пильно про ліпші дари. Я ж показую вам путь куди значнішу.

¹ Будьте моїми послідовниками, як і я - Христа.

² Радію, що ви про мене згадуєте в усьому і тримаєте передання так, як я передав вам.

³ Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці - чоловік, а голова Христові - Бог.

⁴ Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, соромить свою голову.

⁵ А кожна жінка, що молиться чи пророкує з непокритою головою, соромить свою голову, бо це те саме, якби була обголена.

⁶ Бо коли жінка не покривається, нехай обстрижеться. А коли сором жінці стригтися чи голитися, нехай покривається.

⁷ Чоловікові не слід покривати голову, він бо образ і слава Божа, жінка ж - слава чоловіка;

⁸ бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка,

⁹ і не чоловіка створено для жінки, а жінку для чоловіка.

¹⁰ Тому жінка мусить мати на голові знак влади (над нею) заради ангелів.

¹¹ Одначе, в Господі ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка,

¹² бо так, як жінка від чоловіка, так само й чоловік через жінку, а все від Бога.

¹³ Розсудіть самі: Чи ж воно личить жінці непокритій молитися до Бога?

¹⁴ Хіба сама природа вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього сором.

¹⁵ А коли жінка запускає довге волосся, то це для неї слава, бо довге волосся дано їй замість покривала.

¹⁶ Коли ж хто сперечатися хоче, - то ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.

¹⁷ Робивши ж вам оці зауваження, не можу я вас похвалити за те, що ваші сходини виходять вам не на добро, а на зло.

¹⁸ Найперше бо зачуваю, що коли сходитеся на збори, - роздори постають між вами; і я цьому почасти вірю,

¹⁹ бо мусять бути у вас єресі, щоб виявилися випробувані між вами.

²⁰ Ваші сходини не є - споживання вечері Господньої.

²¹ Бо кожен поспішає їсти свою вечерю: дехто ж голоден, а дехто п'яний.

²² Хіба не маєте домів, щоб їсти - пити? Чи може хочете зневажати Божу церкву, і засоромлювати тих, які нічого не мають? Що маю вам сказати? Чи похвалю вас? За це не похвалю.

²³ Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб

²⁴ і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.»

²⁵ Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.»

²⁶ Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде.

²⁷ Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню.

²⁸. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу.

²⁹. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є.

³⁰ Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають.

³¹ Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили.

³² Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом.

³³ Отож, брати мої, коли ви сходитеся їсти, один одного дожидайте.

³⁴ Як хтось голодний, хай їсть удома, щоб вам не сходитися на засуд. Про інше ж, як прийду, розпоряджу.

¹ Не хочу бо, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою, що всі перейшли через море,

² що всі христились у Мойсея, у хмарі та в морі,

³ що всі їли ту саму духовну страву,

⁴ що всі пили те саме духовне питво, бо пили з духовної, що йшла за ними, скелі - скеля ж був Христос.

⁵ Одначе, багато з них були не боговгодні, тому вони й полягли в пустині.

⁶ А сталося це, щоб нам бути прикладом, щоб ми лихого не пожадали, як вони пожадали.

⁷ Та й ідолопоклонниками не ставайте, як деякі з них, як написано: «Народ сів їсти й пити, а потім устали забавлятись.»

⁸ Ані не чинім розпусти, як деякі з них чинили, і полягло їх за один день двадцять три тисячі.

⁹ Ані не спокушаймо Господа, як деякі з них спокушали, то й від гадюк загинули.

¹⁰ Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, то й від губителя загинули.

¹¹ Та все це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків.

¹² Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав.

¹³ Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести.

¹⁴ Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства.

¹⁵ Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу.

¹⁶ Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла?

¹⁷ Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі.

¹⁸ Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником?

¹⁹ Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь?

²⁰ Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів.

²¹ Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського.

²² Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми - міцніші від нього?

²³ Усе дозволене, але не все корисне; усе дозволене, але не все будує.

²⁴ Ніхто хай не шукає для себе користи, лише - для другого.

²⁵ Їжте все, що на торговиці продається, нічого не розпитуючися заради сумління;

²⁶ Господня бо земля та її повнота.

²⁷ Як хтось із невіруючих вас запросить і ви згодилися піти, їжте все, що покладуть перед вами, нічого не розпитуючися заради сумління.

²⁸. Але як хтось вам скаже: «Це було жертвоване ідолам!» - не їжте з-за того, хто попередив вас і сумління;

²⁹. сумління ж, кажу, не свого, а іншого. Чому бо моя свобода мала б судитись іншого сумлінням?

³⁰ Як я щось споживаю з подякою, чому б мене ганити за те, за що я дякую?

³¹ Чи ви, отже, їсте, чи п'єте, чи щонебудь робите, усе робіть на славу Божу!

³² Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви.

³³ Отак і я сам намагаюся догодити всім у всьому, не шукаючи для себе користи, лише для багатьох, щоб спаслися.

¹ Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я Ісуса, Господа нашого, не бачив? Хіба ви не моє діло у Господі?

² Коли іншим я не апостол, то бодай вам, бо ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства.

³ Ось моя оборона перед тими, що мене судять.

⁴ Хіба ми не маємо права їсти й пити?

⁵ Хіба ми не маємо права водити (з собою) сестру-жінку, як інші апостоли, брати Господні, і Кифа?

⁶ Чи може один я і Варнава не маємо права не працювати?

⁷ Хто колись власним коштом ходив у похід? Хто садить виноградник, і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо, і не живиться молоком від стада?

⁸ Хіба я говорю тільки як людина? Хіба й закон не каже цього?

⁹ Таж у законі Мойсея написано: «Не зав'язуй рота волові, як молотить.» Чи Бог турбується про волів?

¹⁰ Чи, може, ради нас говорить? Бож ради нас написано, що, хто оре, мусить орати в надії, і хто молотить, -молотить теж у надії, що матиме щось із того.

¹¹ Коли ж ми сіяли у вас духовне, то чи велика річ, коли пожнем ваше тілесне?

¹² І коли інші мають це право над вами, чому радше не ми? Однак, ми не користуємося цим правом, а ввесь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелії Христовій.

¹³ Хіба не знаєте, що ті, які коло святого працюють, їдять із святого, і ті, які служать жертовникові, мають частку з жертовника?

¹⁴ Так само й Господь звелів тим, що проповідують Євангелію, з Євангелії жити.

¹⁵ Та я нічого не користав з того і не пишу на те, щоб так було зо мною. Волію бо радше вмерти, ніж щоб хтось знівечив оту славу мою.

¹⁶ Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов'язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії.

¹⁷ Коли б я робив це власновільно, я мав би нагороду; якже ж це не з власної волі, то я виконую доручену роботу.

¹⁸ Яка ж тоді для мене нагорода? - Та, що, проповідуючи Євангелію, я її викладаю даром, щоб не користуватися правом, яке з Євангелії маю.

¹⁹ Бувши від усіх вільний, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати.

²⁰ Я став для юдеїв як юдей, щоб юдеїв придбати; для тих, що під законом, я став як під законом, - хоч сам я не під законом, - щоб тих, що під законом, придбати.

²¹ Для тих, що без закону, я став як без закону, хоч я і не був без Божого закону, бувши під законом Христовим, щоб придбати тих, які без закону.

²² Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти.

²³ Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її.

²⁴ Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути!

²⁵ Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми - нетлінний.

²⁶ Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б'ючи,

²⁷ а умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним.

¹ Щождо ідоложертовного м'яса, то всім нам відомо, бо маємо знання; знання ж роздимає, а любов будує.

² Коли хтось думає собі, що він щось знає, той ще не знає, як треба знати.

³ Якже хтось любить Бога, той спізнаний ним.

⁴ Отже, відносно споживання ідоложертовного м'яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного.

⁵ Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, - їх бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, -

⁶ для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого - ми; і один Господь Ісус Христос, через якого - усе, і ми через нього.

⁷ Та не всі мають це знання. Деякі з-за привички до ідолів аж по сьогодні споживають м'ясо як ідольську жертву, а сумління їхнє, бувши слабке, скверниться.

⁸ Адже страва не зближує нас до Бога: коли не їмо, не втрачаємо нічого, ані коли їмо, не набуваємо нічого.

⁹ Але глядіть, щоб оця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких.

¹⁰ Бо коли хтось побачить тебе, що маєш знання, як ти у капищі сів за стіл, то чи ж його сумління, бувши слабке, не буде заохочене їсти ідольські жертви?

¹¹ Таким то чином твоє знання погубить немічного брата, за якого Христос помер.

¹² Грішивши так проти братів і ранивши їх слабовите сумління, ви грішите проти Христа.

¹³ Тому, якщо страва призводить брата мого до гріха, повік не буду їсти м'яса, щоб не спокушувати мого брата.

¹ А відносно того, що ви мені писали, то воно добре чоловікові не займати жінки.

² Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку, і кожна хай має свого чоловіка.

³ Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка - чоловікові.

⁴ Жінка не має влади над своїм тілом, лише - чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, лише - жінка.

⁵ Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю.

⁶ Говорю це як раду, а не як наказ.

⁷ Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один - такий, а другий - інший.

⁸ Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я;

⁹ але коли не можуть стриматися, нехай одружуються: ліпше одружитися, ніж розпалюватися.

¹⁰ Одруженим же наказую не я, але Господь: Жінка нехай не розлучається від свого чоловіка;

¹¹ коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком, - а чоловік нехай не відпускає жінки!

¹² А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає.

¹³ І коли якась жінка має невіруючого чоловіка, і цей погоджується з нею жити, нехай чоловіка не відпускає.

¹⁴ Невіруючий бо чоловік освячений жінкою, і невіруюча жінка освячена братом. Інакше ваші діти були б нечисті, а тепер вони святі.

¹⁵ Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв'язалися в такім випадку: Бог покликав нас жити в мирі.

¹⁶ Звідки ж знаєш, жінко, чи спасеш свого чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи спасеш жінку?

¹⁷ А поза цим хай кожний так поводиться, як уділив йому Господь та як Бог кожного покликав. Так я наказую по всіх Церквах.

¹⁸ Як хтось покликаний був обрізаним, хай того не цурається; а як покликаний у необрізанні, хай не обрізується.

¹⁹ Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише - зберігання заповідей Божих.

²⁰ Кожний нехай зостанеться у тому стані, в якім Бог його покликав.

²¹ Рабом тебе покликано? Не журися! Навіть коли ти можеш стати вільним, намагайся використати твій стан рабства;

²² бо раб, покликаний у Господі - Господній визволенець. Так само й вільний, коли його покликано, є раб Христа.

²³ Ви куплені високою ціною! Не ставайте рабами людей.

²⁴ Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний.

²⁵ Щождо дівиць, то наказу Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір'я.

²⁶ Отже, через теперішні клопоти, уважаю що це добре, тобто, що воно людині добре так бути.

²⁷ А зв'язаний ти з жінкою? Не шукай розв'язатись. Розв'язаний від жінки? Не шукай жінки.

²⁸. Однак, коли оженишся, ти не згрішив; і коли дівчина виходить заміж, не грішить, але такі зазнають тілесного горя, - мені ж вас жалко.

²⁹. Ось що, брати кажу: Час короткий. Тож нехай ті, що мають жінок, живуть, немов би й не мали,

³⁰ і ті, що плачуть, немов би й не плакали, і ті, що веселяться, немов би не веселилися, і ті, що купують, немов би не посідали,

³¹ і ті, що користуються цим світом, немов би 6 не користувались, бо проминає образ світу цього.

³² Я ж хочу, щоб ви були без журби. Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві;

³³ а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці,

³⁴ і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові.

³⁵ Кажу це вам на вашу користь, - не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа.

³⁶ Коли ж хтось думає, що він негоже чинить супроти дівчини своєї, дозволивши перецвісти їй, і так мало б бути, то нехай робить, що хоче, він не згрішить; нехай одружується.

³⁷ Але коли хтось твердо стоїть при своїй думці, і, без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре.

³⁸ Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще.

³⁹ Жінка - прив'язана до свого чоловіка, скільки віку його. Коли ж чоловік умре, вона вільна; за кого вона хоче, може вийти заміж, аби лише у Господі це було.

⁴⁰ Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого.

¹ Чи сміє хтось із вас, мавши справу до іншого, судитися перед неправедними, замість перед святими?

² Хіба не знаєте, що святі будуть світ судити? А коли ви будете світ судити, то чи ж не достойні ви судити куди менші справи?

³ Хіба не знаєте, що ангелів будемо судити? Оскільки більше життєві справи!

⁴ Коли, отже, маєте суди про життєві справи, настановляєте (суддями) таких, що за ніщо вважаються у Церкві.

⁵ Кажу це вам на сором! Хіба нема між вами ні одного мудрого, що міг би розсуджувати між братами своїми?

⁶ А то брат з братом судиться, а й перед невірними!

⁷ Вже це взагалі для вас пониження, що судитеся між собою. Чого б вам радше не стерпіти кривди? Чого б вам радніш не зазнавати здирства?

⁸ Ви ж, навпаки, самі кривдите та обдираєте, та ще й братів!

⁹ Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники,

¹⁰ ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані злоріки, ані грабіжники - царства Божого не успадкують.

¹¹ І такими з вас деякі були; але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога.

¹² «Все мені можна», та не все корисне. «Все мені можна», та я не дам нічому заволодіти надо мною.

¹³ «їжа для живота, і живіт для їжі!» Бог же одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

¹⁴ Бог же і Господа був воскресив - та й нас воскресить своєю силою.

¹⁵ Хіба не знаєте, що тіла ваші - члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, - зроблю їх членами блудниці? Хай так не буде!

¹⁶ Чи не знаєте, що той, хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо «будуть, - каже, - двоє одним тілом.»

¹⁷ Хто ж пристає до Господа, є одним духом.

¹⁸ Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, єе поза її тілом; а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла.

¹⁹ Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих.

²⁰ Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!