Владика Григорій Комар 28 квітня очолив похорон полеглого воїна Тараса Михаця у с. Дережичі. У своєму слові владика наголосив: « Ми сьогодні зібрались щоб виразити нашу вдячність і повагу тому , хто віддав своє життя за волю нашої Української Держави і за нас з Вами.
16 років тому 29 квітня 2006 року владика Ярослав Приріз отримав єпископські свячення з рук Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара у співслужінні із єпархом Самбірсько-Дрогобицьким Преосвященним вл. Юліаном Вороновським та єпархом Тернопільсько-Зборівським Преосвященним вл. Михаїлом Сабригою.
Владика Ярослав Приріз привітав із Великоднем всіх вірян і людей доброї волі, наше звитяжне і доблесне воїнство, волонтерів, медиків, а також тих наших співгромадян, які через війну змушені були покинути свої домівки, а може і втратили їх.
24 квітня, у день свята Христового Воскресіння, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослужіння в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики Катедрального храму та Дрогобицької духовної семінарії.
Високопреосвященним і преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви
Христос воскрес!
Зійшов Ти, Христе, в глибини підземні
І розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених,
І на третій день, як із кита Йона,
Воскрес Ти із гробу!
Пісня 6 Канону Воскресної утрені
Дорогі в Христі!
Цього року ми зустрічаємо Пасху Христову серед особливих випробувань, страждань, знущань, зневаги і руїни. У нашому народі, в Україні та на поселеннях, може здатися, що хрест Господній був раптово кинений нам на плечі на самому початку Великого посту і ми несемо його вже не день-два, не тиждень-два, а безнастанно, день і ніч. Для нас Велика п’ятниця стала немовби хлібом насущним, буденною дійсністю і ми не знаємо, коли настане світлий день перемоги над злом, ненавистю і насильством. Але саме сьогодні Господь закликає нас не сумніватися в перемозі світла над темрявою, життя над смертю, істини над брехнею, і Він запевняє нас у своїй любові та милості. Від Нього, нашого воскреслого Спасителя, ми черпаємо силу в теперішніх стражданнях, Він – джерело нашої надії. Тож разом з апостолом Павлом ми сьогодні кажемо: «Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії… Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кор. 4, 8. 11). В тому ж дусі ми впевнено вітаємо одне одного переможним привітом: Христос воскрес! Воістину воскрес!
Зійшов Ти, Христе, в глибини підземні…
Своїми стражданнями і смертю на хресті Христос сходить у глибину впалої людської природи. Приймаючи найгірші знущання — зраду, протизаконне засудження, наругу, плювання, удари по обличчі, бичування і вбивство (див. Мр. 10, 33-34), Син Божий бере на себе всі наслідки людського гріха. Він торкається найдальшого віддалення від Бога, найгіршого людського падіння, найбільшого спотворення гідності, для якої людина була створена. Можливо, цього тижня в контексті війни, коли ми читали чи слухали Страсті Христові, то особливо відчули і пережили все, що переніс Господь спасіння нашого ради.
Водночас ми усвідомлюємо, наскільки впалою залишається людська природа, наскільки диявол далі оволодіває людиною, яка не має Бога в серці. Хто сіє ненависть і розпочинає війну проти ближнього свого, той противиться Всевишньому. Кожна війна – це явний прояв руйнівної душогубної дії диявола, бо тільки нечистий уміє в такий спосіб ширити страх і нести смерть, завдавати стільки ран, і шкоди, і болю, і втрат. І навіть коли для стражденних дорога до зцілення і вилікування травм може видаватися далекою, закритою чи непрохідною, слід пам’ятати, що з воскреслим Христом немає нічого такого, чого не можна здолати і зцілити.
Війна росії проти України — це чергова колоніальна війна тюрми народів, яка пробує відродитися на наших очах. Окупант знову несе нам кайдани, якими кували цілі покоління наших предків. Це кайдани, якими в’язали руки козаків, що будували Санкт-Петербург. Це кайдани, століттями накладені на інтелектуальне і церковне життя України. Це кайдани кріпаків, кайдани Голодомору, кайдани мільйонів депортованих і переселених українців, що засіяли своїми кістками безмежні сибірські простори «аж до краю землі». Ідеологи війни росії проти України відкрито говорять, що наше існування — це історична помилка, яку треба виправити саме «вічними кайданами» смерті та знищення. Це війна проти самого права українського народу на свою історію, мову і культуру, на свою незалежну державу, на своє існування.
З духовного погляду зрозуміло, наскільки наш агресивний сусід не спроможний позбутися своїх фальшивих кумирів і що він далі шукає в них своєї величі нашим коштом. Своїми крилатими ракетами, авіабомбами та артилерійськими снарядами він намагається нас залякати, загнати в глибини підземні, у небуття і увінчати вічними кайданами. Але саме в тих підземеллях відбувається чудо — спільної молитви, жертовної допомоги ближньому, незламного духу і прояву сили Божої присутності.
І розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених...
Наша традиційна ікона Христового Воскресіння — Зішестя в ад. На ній зображені розбиті двері аду і порвані кайдани гріховності. Воскресіння Христове є святом перемоги, — перемоги життя на смертю, Божої істини над неправдою диявола, любові над ненавистю. Один із наших воїнів на своєму шоломі написав такі слова молитви: «Боже, коли мене уб’ють на полі бою, то забери мене в рай, бо в аді я вже побував!». У своєму воскресінні Христос виходить не тільки з порожнього гробу, а й із глибин аду і смертельного поневолення людини. Виходить не сам: беручи за руку прабатьків Адама і Єву, виводить на волю все людство, ув’язнене кайданами смерті. Бере за руку наших воїнів і волонтерів, мирних людей, які бачили ад російської окупації, — бере за руку Україну та веде її у воскресіння, наповнюючи пасхальною радістю переможного гімну «Христос воскрес!».
Сьогодні, коли Україна захищає себе від підступного ворога, ми більше ніж будь-коли покликані до духовної боротьби, пам’ятаючи, що зло можна перемогти тільки добром. Святий Павло пригадує нам, що треба бути пильними, щоб серед жахіття війни ми самі залишилися людьми і не впали в диявольську пастку злоби і ненависті: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову... Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”» (Гал. 5, 1. 14). Відтак заохочує кожного з нас відкритися до Божої благодаті і дозволили Святому Духові приносити свій життєдайний плід: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На тих то нема закону» (Гал. 5, 22-23).
Пасха — це свято перемоги любові над ненавистю, радості над смутком, миру над війною, довготерпіння над панікою, доброти над злістю, вірності над зрадою, тихості над неспокоєм, здержливості над ненаситністю. Пасха — це перемога духу над тілом, правди над брехнею, життя над смертю. Христос воскресає із гробу, щоб воскресити і обдарувати перемогою тих, кого смерть, неволя і приниження поглинули, наче колись кит — пророка Йону.
І на третій день, як із кита Йона, вокрес Ти із гробу!
Яка це іронія, що ворог планував за три дні святкувати свою перемогу в столичному Києві! Він думав, що швидко проковтне цілий народ, але його підступні плани поламав героїзм нашого війська. Насправді це Христос, який воскрес на третій день із гробу, дає сьогодні нам, що віримо в Його воскресіння, віру в перемогу над адом і смертю. Святий Іван Золотоустий у своїй пасхальній проповіді зауважує, що ворог людського роду «взяв людину, а на Бога натрапив. Взяв землю, а стрінув небо. Взяв, що бачив, і впав через те, чого не добачив». Так само наш ворог взяв, що бачив, але впав через те, чого не добачав, — сили духу, віри і любові нашого народу! Наша перемога, перемога України, — у силі воскреслого Христа, який виводить нас із глибин жахіть війни і смерті, розбиває кайдани вічні та переможно веде нас до життя. Святкувати Пасху Христову в час війни означає вже куштувати нашу перемогу. Не сумніваймося в цьому!
Той, хто несе смерть, приречений на поразку, бо Україна святкує Пасху! Вищезгаданий Золотоустий, переспівуючи слова Апостола народів (див. 1 Кор. 15, 55), мовить: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос — і ти звалений. Воскрес Христос — і попадали демони. Воскрес Христос — радіють ангели. Воскрес Христос —і життя вільно пливе». Той, хто хоче нас поневолити смертю, вже переможений, бо його головну зброю колонізації і загарбництва сам Христос знешкодив і подолав своєю смертю на хресті та славним Воскресінням.
Дорогі в Христі браття і сестри! Сьогодні обіймаю своїми батьківськими і братніми обіймами кожного з вас і ділюся з вами пасхальною радістю. Обіймаю всіх, хто воює на фронтах — духовних і тілесних, особливо наших незламних воїнів, відданих душпастирів і невтомних волонтерів. Обіймаю пасхальною радістю всіх, хто був змушений покинути свій дім чи навіть рідну землю, і молюся за ваше швидке повернення в час миру, який неминуче настане. Обіймаю молитвою всіх поранених, щоб у своєму терпінні ви відчували підтримку, любов і вдячність всього народу, а передусім — Божу милість і безнастанну Божу любов. Вітаю всіх, хто по всьому світу підтримує і допомагає Україні, великим чи малим. Як світова спільнота, ми проявилися немов вулик, у якому кожний духом відчуває, що має робити в час загрози. Обіймаю тих, хто на окупованих територіях, у зонах бойових дій, — тих, хто не має можливості зібрати пасхального кошика і співає «Христос воскрес!» під голос гармат і вибухів снарядів. У надії на воскресіння плачу і ридаю разом з усіма, хто оплакує своїх загиблих, як з лав наших Збройних сил, так і серед мирного населення. Хай сьогодні кожний із нас відчує надію у світле майбутнє в мирі і злагоді, бо саме Воскресіння Христове – джерело миру. Хай пребагата символіка нашої писанки нагадує всім нам, що воскреслий Господь – джерело небесних благ, радості, добра, перемоги і вічного життя.
Усе духовенство, усіх богопосвячених осіб і мирян в Україні та на поселеннях обіймаю батьківською любов’ю і щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!
Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці,
7 квітня (25 березня) 2022 року Божого
Прийдіть, усі вірні,
поклонімся святому Христовому Воскресінню,
ось-бо прийшла через хрест радість усьому світові.
(Гимн Воскресіння на Утрені)
Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Христос Воскрес!
Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа – найважливіше свято церковного року, яким споминаємо найбільшу подію в історії спасіння людського роду. Воно є сповненням очікувань багатьох поколінь Старого Завіту, які прагнули звільнитися від наслідків гріхопадіння прародичів у раю. Порушення Божественних заповідей призвело до того, що світ був охоплений стражданнями, бо над ним запанували гріх і смерть, зануривши все творіння в морок відчаю та безнадії. Позаяк самостійно людина неспроможна подолати наслідки гріхопадіння, то її спасає сам Бог, ототожнившись із нею у Своєму Воплоченні та піднісши її з упадку Своїм Воскресінням.
На Пасху Христову ми святкуємо сповнення старозавітного пророцтва: «Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу зі свого люду по всім світі» (Іс. 25, 8). Хресна жертва й воскресіння Єдинородного Сина Божого поклали початок звільненню людського роду від тягаря гріха і смерти й дарували перспективи вічного життя та нескінченної радости в оселях Отця Небесного. Тому святий Йоан Золотоустий в Огласительному слові на Пасху закликає: «Ніхто нехай не убоїться смерти, визволила-бо нас Спасова смерть; схоплений нею подолав її. Зійшовши в ад, полонив його, засмутив його, коли воно спробувало плоті Його… Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос – і ти повалений! Воскрес Христос – і попадали демони! Воскрес Христос – і радіють ангели! Воскрес Христос – і життя триває!»
Христове Воскресіння – запорука майбутнього воскресіння кожної людини. Христос каже: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той, навіть і вмерши, житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, не вмре повіки» (Йо. 11, 25−26). Тому завдяки Пасці Христовій для християн смерть не є безвихіддю, а упокоєнням від земних турбот і переходом до вічного життя. І ми вже тут, на землі, маємо нагоду долучитися до цього безсмертя через Таїнство Покаяння, причащаючись євхаристійного Тіла і Крови Христової.
До світлого празника Христової Пасхи Церква готує нас сорока днями Великого посту. Це особливий час для каяття, духовного подвигу та переосмислення життєвих орієнтирів. Упродовж Страсного тижня ми, очистившись покаянням, співстраждаємо із Христом Розп’ятим, Який перетерпів наругу і хресну смерть, відкупивши нас від гріха і смерти. Цей період духовного приготування до найбільшого християнського свята в цьому році був дуже скорботним для українського народу. Мільйони наших братів і сестер були вражені смертоносним жалом широкомасштабної збройної агресії московії, від якої наш народ потерпає і нині, втрачаючи життя, оселі, рідних і близьких та несучи на собі рани війни. Щодня агресор забирає життя й калічить мирних людей та воїнів, спричинює величезні руйнування… У тих, хто потерпає від жахіть війни, розпізнаваймо страждаючий лик Христа, Який сходить на Голготу. Нехай джерелом утіхи для них стане світло Воскресіння, що виявлятиметься через конкретні знаки нашої солідарности й людського братерства. Виконуючи нову заповідь любови Бога та ближнього, ми приготовляємо собі достойне місце в Царстві Божому.
Морок смерти не може знищити нашої пасхальної радости. Світло Христового Воскресіння, яке засяяло майже дві тисячі років тому, продовжує і нині просвітлювати кожну людину, допомагаючи долати пітьму відчаю та безнадії. У ці сумні часи євангельська Благовість пригадує та запевняє нас у неминучій переміні скорботних сліз Христових учнів, які були свідками Його страждань і смерти, на сльози радости від споглядання тріумфу Його славного Воскресіння: «Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо. 16, 21
Свідомість того, що Господь не лише бачить наше страждання, але й несе його на Собі, додає нам наснаги та мужности долати нечувані випробування, з якими зіткнувся наш народ останніми роками й місяцями. Нас також надихають слова многостраждального Йова: «Я знаю – Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога» (Йова 19, 25−27). І сам Божественний Спаситель розкриває нині обітницю нашого спасіння: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в мене, якщо й помре, оживе» (Йо. 11, 25).
Пасхальна вістка про Воскресіння Спасителя, Який переміг зло і смерть, дарує нам промінь великої надії. Там, де людина виявляється немічною, Господь залишається всесильним! З нами Бог − Воскреслий наш Спаситель, тому ми впевнені в неминучій перемозі світла над темрявою, добра над злом, правди над брехнею. Як ніщо не могло завадити Воскресінню Господньому – ні камінь, привалений до Гробу, ні сторожа, ні брехня ворогів, так ніщо не зможе завадити прямуванню боголюбивого українського народу шляхом правди, гідности, любови й добра, адже Своєю Пасхою «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте й під кормигу рабства не піддавайтеся знову», – закликає нас апостол Павло (пор. Гал. 5, 1).Ми віримо, що Господь, Який Своїм Воскресінням повернув людству втрачену райську гідність і свободу, обов’язково допоможе й нам здобути перемогу, відновити справедливий мир і запевнити процвітання нашої держави.
Дорогі у Христі! Цього року відзначаємо 35-ту річницю Грушівського чуда Пресвятої Богородиці. У квітні 1987 р. Б. Мати Божа допомогла нам перебороти рабський страх, розбудити в серцях найглибші духовні почуття й тугу за Богом. У часи панування богоненависного більшовицького режиму звістка про це явління пролунала, як проблиск світла, яке не змогла заглушити брехлива агітація та штучні перепони. Ця подія стала Благовіщенням нашої релігійної та національної свободи, бо минуло декілька років, і безбожний режим упав, а наша Церква й держава воскресли. Молімося, щоб Пресвята Богородиця й нині Своїм молитовним заступництвом допомогла розігнати густі хмари війни і тривоги, які огорнули Україну. Благаймо Її, щоб прийняла під Свою особливу опіку наших хоробрих воїнів, захисників України, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами. Молімося, працюймо й борімося за свободу та незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, бо молитва має велику силу! Нехай Господь учинить наш народ непереможним і нездоланним проти всякої ворожої пропаганди й нападу та дарує перемогу над супротивником на землі, на морі і в повітрі заради Імени Свого!
Дорогі у Христі! Вітаю вас зі світлим празником Воскресіння Христового! Вітаю всіх вірян і людей доброї волі! Вітаю особливо тих наших співгромадян, які через війну змушені були покинути свої домівки, можливо, навіть утратили їх, а тепер перебувають тут, разом з нами, щоб розділити радість Христового Воскресіння: бажаю вам від щирого серця відчути люблячі обійми Бога й ваших братів і сестер по духу та вірі, а в Господа вимолюю для вас нової надії, сили й Божого благословення. Лину думкою до домівок тих, хто оплакує загибель своїх рідних: нехай Воскреслий Спаситель приведе їх до вічного блаженства, а живим дарує Свою розраду й пасхальну надію на воскресіння! Нехай невечірнє світло Христової Пасхи освячує життєвий шлях кожного з нас, наповнюючи наші серця, примножуючи любов до Бога і ближніх та даруючи надію на те, що Він ніколи не залишить нас без Своєї опіки. Нехай жодна скорбота і тривога не затьмарять та не применшать нашої пасхальної радости! Донесімо її зажуреним і знедоленим, усім тим, хто потребує нашої уваги й підтримки. Нехай Воскреслий Господь допоможе нам подолати труднощі й негаразди, скріплюючи наше звитяжне воїнство, волонтерів і всіх нас у надії на перемогу добра над злом, істини над неправдою в нашому особистому житті та в житті нашої Батьківщини. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!
ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
+ Ярослав Приріз,
Єпископ Самбірсько-Дрогобицький
Дано у Дрогобичі при Катедральному Соборі Пресвятої Трійці
у Хрестопоклонну неділю, 27 березня 2022 року Божого
У неділю, 10 квітня, парафією свмщ. Йосафата смт. Нижанковичі Добромильського деканату, яка очолювана о. Тарасом Буричком, було організовано Хресну Дорогу вулицями містечка. Особливістю цієї пішої Хресної Дороги було те, що її присвятили під покров Пацлавської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, яку всю Дорогу несли на початку процесії.
Плакало небо разом з скорботною громадою с. Великосілля Старосамбірського деканату, яка чисельно зібралася 30 березня 2022 р щоб провести в останню путь земного життя та віддати шану воїну-захиснику Батьківщини Олегу Павлішу.
17 квітня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію у Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці, в м.Самбір. Під час богослужіння владика Ярослав уділив священичі свячення диякону Володимиру Фіричу.
Напредодні Страсного тижня владика Ярослав Приріз звернувся зі словом «Господь, який гряде щоб зцілити рани українського народу» до кожного вірного Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ . У зверненні запевнив про спільну молитву за кожного нашого воїна, всі родини наших військовослужбовців, усіх постраждалих від війни, всіх людей доброї волі, які живуть неустанною турботою про захисників нашої Вітчизни.