У Христовому Різдві ми бачимо безконечну Божу любов і жертву задля нас грішних. А третього дня після празника Різдва Христо¬вого свята Церква наводить нам геройський приклад любови Бога в особі святого первомученика Степана. Святий Григорій Ниський у проповіді на честь святого Степана каже: "Ось ми переходимо з празника на празник і приймаємо благодать за благо¬дать. Вчора наповняв нас подивом Господь вселенної, а сьогодні наповняє нас подивом ученик Господа. Яким способом цей, а яким той? Той (Христос) задля нас прийняв людську природу, а цей (Степан) задля Господа позбувся людської природи".
Святий Степан - це первомученик і взірець для всіх муче¬ників, тож і культ його найдавніший з усіх мучеників. Про день його смерти не знають. Свята Церква пов'язує пам'ять про нього з празником Христового Різдва, бо як перший Христовий мученик він мав дуже близьке відношення до Христа. Спочатку і Східна, і Західна Церкви святкували празник святого Степана другого дня після Різдва. Та коли у Східній Церкві з'явився звичай, за яким наступного дня після Різдва празнували Собор Пресвятої Богоро¬диці, то десь у VII столітті пам'ять святого Степана перенесли на третій день різдвяних свят. Західна Церква і до сьогодні святкує празник святого Степана 26 грудня.
Його празник скрізь знали уже у IV ст. і святкували на рівні з апостолами. В апостольських постановах з IV сторіччя сказано: "Хай празнують у день первомученика Степана". Святі Отці IV сто¬ліття, як святий Григорій Богослов, святий Григорій Ниський, святий Йоан Золотоустий і святий Августин виголошували про¬повіді в честь святого Степана. У IV і V ст. на Сході й на Заході на його честь будують храми. У самому Царгороді було аж три церкви, які мали ім'я святого Степана.
Новим поштовхом до ще більшого вшанування святого Степана стало віднайдення його мощей 415 року. Згідно з традицією єруса¬лимському священикові Лукіянові тричі явився учитель апостола Павла, який помер у Христовій вірі. Він сказав Лукіянові, що це він після каменування поховав святого Степана у своєму гробі, де той тепер спочиває і він, і його син Авіва, а близько них Нікодим, тайний Христовий учень. Знайдені мощі святого Степана перене¬сено до храму на Сіоні в Єрусалимі. Через якийсь час їх знову перенесли до храму на північ від Єрусалима. Жінка цісаря Теодосія Молодшого, Євдокія, 460 року на місці первісного храму каменування збудувала гарну базиліку, яку потім було зруй¬новано. Руїни цієї базиліки віднайдено 1812 року і на старих фундаментах побудовано теперішню церкву святого Степана. Пізніша традиція – місцем мученицької смерти святого Степана вважати долину Кедрону на схід від Єрусалима. Тому і східна брама старого міста зветься тепер брамою святого Степана. У 560 році частину мощей святого Степана перенесено до Царгорода і зложено їх спочатку у храмі святого Лаврентія, а пізніше в новозбудованому храмі святого Степана. Грецька Церква святкує перенесення мощей до Царгорода 2 серпня. Як при знай¬денні, так і при перенесенні мощей діялися різні чуда. Про них говорить святий Августин, великий почитатель святого.
Східна Церква, прославляючи святого Степана у своїх богослу¬женнях, дає йому потрійний титул, називаючи його апостолом, первомучеником і архидияконом. Святий Степан належав до сімде¬сяти апостолів, пам'ять яких наша Церква святкує 4 січня. Він своєю святістю, мужністю і ревністю у вірі за поширення Христової науки повністю заслуговує на ймення апостола. Діяння апостоль¬ські кажуть про нього, що він був "муж, повний віри і Святого Духа... повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі" (6, 5 і 8). Святий Йоан Золотоустий ставить святого Степа¬на поміж апостолів. "Скажи мені, - каже він, - чого не достава¬ло йому, щоб він зрівнявся з апостолами? Чи і він не творив знаків? Чи і він не показав великої відваги?" (Бесіда 15 на Ді. Ап.).
Святий Степан не тільки ревний апостол, але й первісток мучеників. Оскаржений перед Синедріоном - фальшивими свідками, - він мужньо визнає святу віру. Через це його виводять за місто й закидують камінням. Це сталося 34 або 35 року по Христі. Як Христос, так і він перед смертю молиться за своїх ворогів. У його мучеництві бере участь юнак Савло, пізніше - апостол Павло. Святий Августин приписує навернення Савла крові святого Степана. "Якщо б Степан не молився, - каже він, - то Церква не мала б Павла". Святий Степан перший після Христового вознесення за свого Господа кров пролив і життя віддав. Звідси він має почесний титул першого мученика. Цей титул святі Отці високо підносять у своїх проповідях, на ньому наголошує Церква у богослуженнях празника святого Степана.
Святий Йоан Золотоустий свою проповідь на празник святого первому¬ченика Степана починає словами: "Усі мученики прославляються і подвиги праведників усюди є предметом подиву, але на згадку про найславніший подвиг первомученика Степана навіть німий язик починає його хвалити. Кого не спонукає до похвали блаженний Степан? Він уже ім'ям (грецькою «стефанос» означає «вінець») вказує на свої заслуги. Ім'я свідчить, що він уже одержав честь перемоги! Ім'я мученика говорить про боротьбу, перемогу і честь!". А в іншій науці про святого Степана він каже: "Увінчаємо квітами похвал Степана й засиплемо його рожами похвальних пісень. Він уже сам увінчав себе переможними нагородами віри... Хто зі смертних віддасть достойні похвали борцеві? Хто з людей сплете вінок, рівноцінний його подвигу? Який язик зможе з'ясувати славу пере¬можця? Які уста створяться на похвалу подвигів Степана? Які уста зможуть сказати про мужність первомученика?".
Східна Церква у богослуженнях на празник святого Степана різними похвальними титулами зве¬личує мучеництво святого. Його прославляють такими словами: "Начало мучеників і похвала", "страдалець верховний", "перший між мучениками", "первомученик", "апостол", "Христовий воїн", "славний верховода мучеників", "похвала апостолів і мучеників слава", "первострадалець", "двері мучеників", "первомученик муд¬рий", "начальник мученицького собору". На стиховні вечірні слави¬мо його: "Ти став перший між мучениками й дияконами, Степане апостоле, окрасо страдальців, кріпосте вірних, славо праведних. Для тих, які твою пам'ять празнують - тому, що стоїш перед престолом Христа Царя - проси очищення від провин та бути гідними небесного царства". У кондаці свята Церква взиває до святого: "Владика вчора до нас у тілі приходив – а раб днесь із тіла виходив; учора той, що царює, в тілі родився – днесь раба камінням побивають. Задля нього і кінчається первомученик і божественний Стефан".
Усі ми маємо обов'язок не тільки називатися християнами, а вірно й мужньо завжди визнавати свою віру словом, ділом, усім життям, а при потребі навіть життя віддати за неї. І якраз святий первомученик Степан дає нам гарний приклад муж¬нього й героїчного визнання своєї віри. Святий Йоан Золотоустий, наводячи святого Степана як приклад для наслідування, каже: "Хто б тепер не пішов у боротьбу за Христа, то в Степані має учителя. Хто б не виступив на подвиг мучеництва, то він наслідуватиме Степана. Степан - начальник борців за Христа, Степан - основа тих, які вмирають за Нього".
