SDE

Фільм «Пелікан Нікостратос»

№6 (145), червень 2012 _ Спільнота «Ноїв ковчег»
Друк E-mail
Кадр з фільму
Фільм "Пелікан Нікостратос"
Ласкаве літо, здавалося б, мало дарувати усім навколо тільки невимовну радість свята життя – сонечком, кольорами веселки, блакитно-прозорим небом. Але це не про героїв нашої кінострічки. Хлопчина на ім'я Яніс (Тібо Ле Геллек, на фото) у цій порі року втрачає свою маму, а його батько-рибак (Емір Кустуріца) – вірну люблячу дружину. Вони залишаються віч-на-віч із проблемою, яку вирішити не вдасться вже ніяк. Саме таким сумним і безбарвним виглядає початок фільму «Пелікан Нікостратос». Однак чорні полоси людського буття можуть різко змінюватись на білі, якщо на це є воля Всевишнього. У житті юнака майже випадково з'являється пернатий друг – пелікан, якого він вимінює на золотий мамин хрестик. З цього моменту і починається хід зовсім нової історії. Весь свій вільний час Яніс проводить разом із птахом: годує його, навчає виконувати різноманітні команди, трюки і навіть показує, як потрібно літати. Але, попри все те, якісь невидимі крила виростають і у нього самого. До юнака знову, зовсім непомітно і тихо, повертається давнє почуття ніжного щастя, яке поступово передається усім навколо – монахам, співмешканцям, туристам, батькові...

 

ДИСКУСІЯ:

О. Тарас Р.:

Дорога молоде, дозвольте мені сьогодні поставити вам одне запитання: хто з присутніх тут відає, як виглядає герб преосвященного владики Юліана (Вороновського)?

Усі:

Ми не знаємо! Як?

О. Тарас Р.:

На ньому зображений пелікан, який дзьобом розриває собі груди, щоб власною кров'ю напоїти вмираючих пташенят і оживити їх. Що мав би означати цей незвичний образ?

Марія П:

Напевно, це не що інше, як символ невимовної жертовності, яку в історії людства, заради нас усіх, звершив у повноті на хресті Агнець Божий – Ісус Христос.

О. Тарас Р.:

Це – правда! У диявола – відвічного ворога Бога і людини – завжди була і буде одна лукава мрія: умертвити людину отруєною стрілою гріха. І у якійсь мірі йому це вдалося. «Пташенята» (діти Божі) пристали на його хитру пропозицію – спожили (і споживають) заборонений плід, вибираючи шлях як «буття-до-смерті». І тільки Господь дарує людям таїнственну вакцину (Євхаристію), кажучи: «Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним» (Йо. 6, 54). Яке ж християнське послання світові може нести у собі фільм «Пелікан Нікостратос»?

Андрій К.:

Як на мене, то ця кінострічка має дуже глибинний богословський зміст. Потрібно тільки уважно придивитися. Може, для цього потрібно навіть переглянути її ще раз. Ось наприклад, вражаючим є те місце, де Яніс віднаходить птаха. Він спускається у темний і брудний трюм старого корабля, власником якого є брутальний чоловік. Цей момент нагадує сходження в ад Господа нашого Ісуса Христа...

О. Тарас Р.:

Чудова аналогія... Я б і не додумався до такого... Мені ж від початку і до кінця здавалося, що тут існує якась певна взаємодія: хлопець у темному трюмі натикається на пелікана, а пелікан (у свою чергу) на темній полосі життя юнака віднаходить його, щоб повернути йому світло. Подібну думку знаходимо у твореннях Блеза Паскаля, де Господь говорить людині: «Ти б не шукав мене, якби я не знайшов тебе раніше!».

Павло В.:

Дуже гарно і влучно зауважує старий монах, до якого за порадою (що робити з пеліканом?) звертається молодий Яніс: «Цей птах – посланець Божий!».

Марія П.:

Мене ж дивує тільки одне: як міг юнак взяти сімейну реліквію (мамин золотий хрестик) і з такою легкістю віддати його грубому моряку замість якогось обдертого птаха? Зрозуміти і оправдати таку поведінку Яніса можна було би у разі спасіння іншої людини, а не простого пелікана...

О. Тарас Р.:

Давайте подумаємо разом, що міг би означати той хрестик, який носив на грудях головний герой? Якщо він отримав його відразу після смерті матері, то й символізує не що інше, як стан смутку та безпросвітну тугу, пов'язані з тією подією... Цей етап життя сина і батька можна було би назвати одним словом – Голгофа. Потрібно було якось змиритися з болісною втратою дорогої людини, і вони з останніх сил пробують це робити. Саме до таких, як вони і промовляє Господь у Євангелії: «Хто витриває до кінця – той спасеться» (Мт. 10, 22)! Після хреста (випитої до дна чаші страждань) завжди слідує воскресіння! Тому вищезгаданий обмін золотої прикраси на живу істоту – світла ознака того, що цей євангельський принцип таки є дієвим (як і кожне слово, яке виходить з уст Господніх). Амінь.

stsambir2

Про часопис
"З любов’ю у світ" – єпархіальний молодіжний часопис – заснований у грудні 1999 року Божого. Часопис є щомісячним виданням, тираж якого складає 7000 примірників. За час існування часопису його редакторами були: о. Василь ПОТОЧНЯК та о. Василь ГОЙ. «З любов’ю у світ» - це часопис, який твориться молоддю для молоді. Автори часопису у своїх матеріалах розкривають теми духовного життя, стосунків у родині та виховання дітей. Історична рубрика знайомить читача з глибинами життя нашого народу. Щомісяця до редакції надходять питання на різноманітні теми. Ґрунтовні відповіді на ці запитання читачі дізнаються у черговому номері часопису.

Редактор:
о. Олег КЕКОШ

Адреса:
вул. Шевченка, 29/1
м. Дрогобич, Львівська обл.
82100 Україна

Тел.: +380324450110
Ел. пошта:
lubysvit@sde.org.ua

^ Догори