SDE

Петро Яцик - український меценат

№4 (193), квітень 2017 _ Настя КАМІНСЬКА
Друк E-mail
Фото
Петро Яцик
І хіба ж може зубожіти батьківська та прадідівська нива тоді, коли не перевелись ще такі фундатори - плугатарі!.. Не заросте вона бур’яном, не стане пустирем…

Хочу запропонувати читацькому загалу розповідь про нашого земляка, великого українця, громадського діяча, визначного бізнесмена і щедрого мецената – Петра Яцика. Йому в житті пощастило досягти вершин, здобути перемогу над несприятливими обставинами і донести до світу, сказати зрозумілою йому мовою, хто ми такі і що маємо усі – політичні, юридичні та історичні права на власну державу - Україну.

Яцик, як людина глибоко духовна, абсолютно чесна у справах бізнесових, сповідує непорушність моральних цінностей. Великий скептик, він умів практично подивитися на людські пристрасті і переоцінити ті речі, які видавалися непорушними. Простий юнак з України виріс у Канаді до рівня видатного громадського діяча, який виразно бачить українські національні пріоритети і безкомпромісно відстоює їх і словом, і ділом. Хто б міг передбачити, що з-під солом’яної стріхи бойківської хати у широкий світ вийде людина з такою величчю душі?

Первісток селянської родини Дмитра та Марії Яциків народився сьомого липня 1921 року у селі Верхнє Синьовидне, що на Львівщині. Тут навчався у місцевій школі, а потім на сільськогосподарських курсах. Жадібно прагнув знань, освіти. Розуміючи, що в сільський побут входить техніка, відчуваючи її велике майбутнє, хлопець активно цікавиться механікою, успішно закінчує в 1939 році шестимісячні залізничні курси і починає працювати помічником машиніста. В часи Другої Світової війни переживає всю трагедію українського народу – окупацію, повстанський рух і в той же час мусить дбати про родину, якій став опорою після смерті батька.

Улітку 1944 року, коли багато українців тікали на захід від «більшовицького раю», вирушив з ними і молодий Петро. В Німеччині одразу вступив до Українського технічно- господарського інституту, завзято вивчав англійську, німецьку та іспанську мови.

1947 року виїхав до Канади, і, як сам розповідав, вийшов у Монреалі з літака з «сімома долярами у кишені». Не цурався жодної роботи, працював у ресторані, мив посуд, збирав цент до цента. І в 1950 році разом з партнерами відкрив українську книгарню «Арка» в Торонто. Через два роки відкрив меблевий магазин, а потім увійшов співвласником у будівельну фірму, яка стала справою його життя і принесла йому мільйонні статки. З часом став найбагатшою людиною Канади, найбагатшим українцем світу в ті роки.

Нам Петро Яцик цікавий тим, що є найбільшим українським жертводавцем другої половини ХХ століття. Ще з кінця 50-х років почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проектів української діаспори.

Освіта, наука, культура – ось пріоритети Яцика-мецената. З ними він пов’язує сподівання на піднесення нашої ролі в світі й благополуччя в усьому українському домі. Старанно дбає про видання українських книг, словників, енциклопедій – для того, щоб ми не вчилися з чужих підручників, де Україна трактувалася як колонія Росії, а її народ – як гілка російського. Так визріла ідея відновленого українськими вченими в Західній Європі наукового товариства імені Шевченка укласти і видати «Енциклопедію українознавства». На це видання він пожертвував великі кошти, а потім роками платив своєрідний податок, якого від нього не вимагало жодне законодавство. Впродовж доброго десятка літ ходив колядувати і всі наколядовані гроші передавав в фонд «Енциклопедії українознавства».
Мав дар іти до істини навпростець. Розуміючи, що світ не знає української мови, організував працю перекладачів творів українських істориків англійською. Розумів – це піднесе в світі саме ім’я України, поставить нас у ряд народів із глибинною, багатовіковою історією – і тому дав мільйони доларів на заснування Центру досліджень історії України і на видання «Історії України-Руси» Михайла Грушевського англійською мовою. Це стало ще одним кроком до визнання повноцінності нашого народу.

Яцик добре знав, як в Україні нищилося все українське, тому активно підтримував масштабні українські проекти, скажімо, його кафедра в Українському інституті при Гарвардському університеті, Центр досліджень історії України при Канадському інституті українських студій в Альбертському університеті, український відділ при інституті Гаррімана у Колумбійському університеті, український лекторій у Лондонському університеті, освітньо-наукові центри в кількох інших престижних університетах Заходу.

Заснував Лігу українських меценатів, під егідою якої організував міжнародний конкурс знавців української мови. Конкурс, який тепер носить його ім’я, став масовим і залучив до вивчення нашої мови українців всього світу.

Бізнес, політика, історія, спосіб життя і особливості мислення – все це Яцик узагальнює і зводить до знаменника української ментальності, пояснюючи нею багато того, що з нами відбувалося і відбувається сьогодні. Він говорить про нас, українців, без жодного пієтету, з зухвалістю проголошуючи присуди, які, здавалося, набагато природніше звучали б з уст наших ворогів. Називає своїх земляків лінивими, невігласами, нецілеспрямованими. Справедливі чи огульні такі звинувачення – то матеріал для серйозних і затяжних історико-політичних дискусій, відповіді в яких навряд чи будуть однозначними. Тут ідеться про інше. Про вміння тверезо і критично глянути на себе. Ніякого патріотичного засліплення. Ніяких ілюзій про винятковість нашої нації. Скоріше, навпаки – нещадне шмагання тих місць української ментальності, які, на його тверде переконання, не дають нам стати в рівень із авторитетними народами світу.
Український ідеалізм, який так часто сповідувала й наслідувала національна інтелігенція, значною мірою зумовив сумні моменти нашої духовної структури. А й справді. Моральний клімат в Україні творимо всі разом, він – результат наших спільних дій. Скільки разів ми продалися? Скільки разів дали хабар? Скільки разів покривили душею, скільки разів проявили безпринципність та безхарактерність? У цьому розумінні Яцик завжди залишається для нас взірцем. Про його моральну непохитність ходять легенди. Він принципово був дуже чесним у бізнесі, з найманими працівниками, з людьми, працею яких користувався.
Життя Петро Яцика – це яскравий приклад для всіх тих, хто вважає себе національною елітою. І в теперішній час, коли Україну обезкровлює війна, коли олігархічна держава величає фальшивих політиків, живий Яцик був би великою допомогою в утвердженні справжніх цінностей, допоміг би протистояти хамократії та облуді.

Вислови Петра ЯЦИКА:

Бізнес - справа чесних людей.

Найкоротший шлях здобути гроші? Пограбуйте банк. То відразу матимете їх. Нічого йти в бізнесмени, якщо маєте в душі тільки мрію про багатство. Потрібні ще совість, знання і порядність. Хочеш бути бізнесменом – то ставай добрим бізнесменом.

Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших. І це також моя приємність – платити бідним чи слабшим, що я сильніший.

Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те, скільки грошей він має.

Все залежить від совісті людини, а не від її становища в суспільстві.

Найважливіша цінність одиниці й держави – це сила, яку дають освіта, гроші й армія. Освітлюють красу, але рахуються тільки з силою. А ми ці ділянки занедбували багато-багато років.

Про часопис
"З любов’ю у світ" – єпархіальний молодіжний часопис – заснований у грудні 1999 року Божого. Часопис є щомісячним виданням, тираж якого складає 7000 примірників. За час існування часопису його редакторами були: о. Василь ПОТОЧНЯК та о. Василь ГОЙ. «З любов’ю у світ» - це часопис, який твориться молоддю для молоді. Автори часопису у своїх матеріалах розкривають теми духовного життя, стосунків у родині та виховання дітей. Історична рубрика знайомить читача з глибинами життя нашого народу. Щомісяця до редакції надходять питання на різноманітні теми. Ґрунтовні відповіді на ці запитання читачі дізнаються у черговому номері часопису.

Редактор:
о. Олег КЕКОШ

Адреса:
вул. Шевченка, 29/1
м. Дрогобич, Львівська обл.
82100 Україна

Тел.: +380324450110
Ел. пошта:
lubysvit@sde.org.ua

^ Догори