Про це 2 серпня сказав владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, під час Божественної Літургії в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича.

З 27 по 30 липня при храмі парафії Успіння Пресвятої Богородиці м. Дрогобича відбувся дитячий духовно-відпочинковий табір «Веселі канікули з Богом». У ньому взяли участь 34 дітей віком 8-14 років. Організував та провадив табір сотрудник парохії священик Петро Сюсько. На початку табору дітей поблагословив парох храму, отець-мітрат Олексій Дем’яновський.

Хорошою та доброю традицією став візит молодих та активних іноземних волонтерів у спільноту взаємодопомоги «Наша Хата», яка є однією із структур БФ «Карітас» та знаходиться у селі Рихтичі.

Україна відзначила 150-річчя від Дня народження митрополита Андрея Шептицького. Головні урочистості пройшли у Львові, 29 липня.

Розпочалося святкування у соборі св. Юра Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Блаженніший Святослав у співслужінні з владиками Синоду єпископів Української греко-католицької Церкви та численних мирян.

Про це увечері, 28 липня, сказав владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, на початку нічних чувань з нагоди 150-ліття від дня народження митрополита Андрея Шептицького, які відбулись в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича.

Слава Ісусу Христу!

 «Я боровся доброю борнею, скінчив біг - віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, а всім тим, що з любов’ю чекали на його появу».

Дорогі у Христі! Цими словами з ІІ Послання до Тимотея (ІІ Тим. 4,7-8) апостол Павло підсумував працю свого життя на землі, висловивши свою тверду надію на вічну нагороду в небі. Цим висловом Великого апостола народів можна узагальнити життя й працю його не менш великого наступника – Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького), який жертовно посвятив себе спасінню душ та поширенню Царства Божого на землі.

1 листопада 2014 р.Б. виповнилось 70 років з дня переставлення Митрополита Андрея (Шептицького). З цієї нагоди Глава і Священний Синод  нашої Церкви проголосили «Рік пам’яті Слуги Божого митрополита Андрея (Шептицького)», котрий завершиться в 2015 році Божому, в якому ми святкуємо 150-ліття від дня його народження.

Митрополит Кир Андрей (Шептицький) - ієрарх, обрій ідей і намірів якого виходив далеко поза межі його Митрополії, яка охоплювала Західну частину України. Він мав найбільший вплив серед Східніх Католицьких Церков впродовж першої половини ХХ століття. Життю митрополита присвячують наукові праці, збірники документів та матеріалів; численні конференції висвітлюють його багатогранну діяльність... Висока та всебічна освіта, як і виняткові обдарування серця, розуму й волі, спричинили, що Митрополит Андрей був одночасно справжнім провідником Церкви та смиренним пастирем повіреного стада; тихим монахом у містичному спогляданні та палким реформатором; натхненним дослідником з пророчим видінням майбутнього та терпеливим учителем-виховником; щедрим меценатом культури та дбайливим опікуном немічних-хворих, вдів і сиріт; провідником та аскетом…

Свого часу Святіший Отець Пій ХІІ, так писав про Митрополита Андрея: «Оглядаючи високі і світлі вершини історії Української Церкви, ми не можемо обійти мовчанкою славетного Митрополита Андрея Шептицького, який, працюючи невтомно протягом сорока п’яти років у різних напрямках не лише задля духовних потреб, дбав про довірену йому паству. За час свого перебування на престолі він заснував Богословське Товариство для дослідження історії і розвитку релігійної науки серед духовенства; у Львові заснував Богословську Академію, де найталановитіша українська молодь могла присвятити себе вивченню філософії, богословії та інших наук за методикою світових університетів; видання книг, преси, публікації газет і журналів досягли практично європейського рівня. До того ж релігійне мистецтво спиралося на прадавні традиції і геніїв нації; музеї та інші мистецькі заклади посідали відомі шедеври минулого. Врешті, були створені й діяли численні фонди матеріальної підтримки для біднішого населення» (Енцикліка Orientales omnes («Всьому Сходові»), 1945).

Та все ж не слід забувати,  що особа митрополита Андрея – це не просто механічна сума поодиноких сторін його життя чи діяльності. Впродовж цілого архипастирського служіння митрополит Андрей керувався у своїй праці насамперед навчанням і прикладом Христа. З глибини його душі народилися слова: «Ціль моєї праці – зібрати Вас усіх під стяг Христа. Наука Христа, якою я перейнятий... більше з власного переконання, а не з уряду – це мій прапор і мій дороговказ. Хай умру днесь і у вічності не знайду щастя, коли б лишень Ви, мої браття, були спасенні». Тож і недивно, що дух святості, який променів від цього великого  Архиєрея, запалював серця людей, котрі мали нагоду  слухати  слово Боже з його уст.

Усе життя митрополита зводилося до однієї глибокої основи – святості. Вона була не лише однією з багатьох граней його особи, але тим визначальним чинником, який зумовлював усе інше в його житті. Був він не тільки людиною незвичайних людських якостей, але й надзвичайних християнських чеснот, тому владика Іван (Бучко), Апостольський Візитатор Українців у Західній Європі, 28 січня 1955 року розпочав беатифікаційний процес Слуги Божого Андрея (Шептицького).

Український народ вважає Митрополита Андрея мужем, якого Боже Провидіння послало йому в час його змагань, на початку за скромні автономні права, опісля за власну незалежну Українську державу. Тоді народ ще раз змінив ім’я ченцеві, назвавши його своїм Мойсеєм, покликаним на те, щоб його вивести з дому неволі на свободу. Митрополит Андрей своєю всебічною і невсипучою працею піднімав український народ до рівня зрілості і гідності бути самостійним державним народом. Він зробив для українського народу все те, чого не зміг зробити ніхто інший. Перед світом український народ мав у величній особі Митрополита Шептицького свого найкращого представника і речника - князя української Церкви і провідника українського народу.

Хай ця велична Постать і сьогодні служить нам достойним прикладом і натхненням для плідної праці на благо нашої Церкви і нашого багатостраждального українського народу.

+ Ярослав

28 липня 2015 року Божого
м. Дрогобич

Напевно, лише Всевишньому відомо скільки безіменних та невстановлених могил ховає у собі українська земля, скільки злочинно укорочених життів передчасно закінчили земну мандрівку, скільки, зрештою, ще злочинів тоталітарного режиму чекають свого дослідження, висвітлення та оприлюднення. Організовуючи заходи пам’яті за українцями, що впали жертвою більшовицького режиму на Старосамбірщині, мусимо також віддати честь і шану численним жертвам тоталітаризму людей інших національностей, які знайшли свій вічний спочинок тут, на прикарпатській землі. Прикро, що лише після 70-ти років трагічних подій 1944 – 1949 років ми дізнаємося про жахливу правду, що коїлася тут на околицях Старого Самбора та Созані. Радянська пропаганда дуже активно зомбувала нас про злочини гітлерівського режиму, про їх табори смерті. Не заперечую. Злочини проти людяності мають бути оприлюднені, а винні мали би бути покарані, щоб більше не повторювалось лихо. Але, говорячи про концтабори фашистського режиму, ми зобов’язані знати, що не менш жорстокий із трагічними наслідками для сотень невинних жертв був табір біля колишнього військового містечка у Старому Самборі.

28-29 липня в Катедральному соборі відбудуться нічні чування з нагоди 150-ліття від дня народження митрополита Андрея Шептицького.

Про це 28 липня, у свято св. Володимира Великого, сказав владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, під час Божественної Літургії в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Зазначимо, що цього року виповнюється 1000 років з часу переставлення св. рівноапостольного князя Володимира.