Як повідомлялося раніше, 15-17 травня у Трускавці в реколекційно-катехитичному будинку Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ відбулась зустріч Патріаршої комісії священичого виховання УГКЦ. У цей же час тривали реколекції для духівників семінарій УГКЦ. Дні духовної віднови провів о. Андрій Онуферко, духівник Української католицької семінарії Святого Духа (м. Оттава, Канада). Участь в реколекціях взяли також духівники Дрогобицької семінарії: о. Михайло Коліщак, о. Олег Смерека та о. Степан Угрин.

Цього року щорічна зустріч Патріаршої комісії священичого виховання УГКЦ відбулася 15-17 травня в місті Трускавці, на Львівщині, у реколекційно-катехитичному будинку Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Робочі зустрічі очолив владика Кен (Новаківський), Єпарх Нью-Вестмінстерський УГКЦ, голова вищезгаданої Комісії.

11 травня з благословення владики Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, відбулась перша єпархіальна проща учнівської молоді до відпустового місця у с. Биличі, що знаходиться на Старосамбірщині. Організацією прощі займалася єпархіальна Комісія у справах освіти та виховання, яку очолює п. Любов Войтко. Цьогорічне паломництво було приурочене 1025-літньому ювілею Хрещення Руси-України, Року Віри та 20-літньому ювілею Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

10 травня розпочався пастирський візит Блаженнішого Святослава (Шевчука), Глави Української Греко-Католицької Церкви, до греко-католицького екзархату в Афінах. Слід відзначити, що цими днями українська громада Святого Миколая, що діє при катедральному соборі Пресвятої Тройці, святкує свій 15-літній ювілей. Рівно 15 років минає від прибуття до Афін сестер василіанок та заснування української школи при парафії. В аеропорту Е. Венізелос Блаженнішого Святослава зустріли: владика Димитрій, Апостольський екзарх для греко-католиків Греції, владика Ярослав (Приріз), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, архимандрит Любомир, радник Посольства України в Грецькій Республіці, п. Євген Осташевський.

7 травня, у Святлий Вівторок, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, здійснив душпастирські відвідини парафії с. Довге Гірське Підбузького деканату. З цієї нагоди єпископ відслужив Божественну Літургію та освятив новий престіл. Владиці співслужив о. Степан Лутчак (декан Підбузький), о. Тарас Яворський (адміністратор парафії) та священики Підбузького деканату.

Ще у Велику суботу, 4 травня 2013 р. Б., молоді волонтери лікарняного храму святого великомученика Пантелеймона зібралися у катехитичному класі для того, щоб... намалювати писанку. Кожен старався на славу Божу, адже добре знав, що на Пасху саме з цими прекрасними подаруночками капелан Самбірської ЦРЛ і духівник молоді отець Тарас Рисей, разом зі своїми юними ентузіастами, вирушать по палатах медичного закладу, щоб подарувати радість Христового воскресіння. І ось, на другий день свят, 6 травня, це таки сталося...

5 травня, у Світлий Понеділок, у м. Дрогобичі відбулось освячення храму Воскресіння Христового, що знаходиться на вул. Самбірській. Чин освячення та урочисту Літургію відслужив єпарх Самбірсько-Дрогобицький – владика Ярослав (Приріз). Єпископу співслужили о. Григорій Комар (протосинкел єпархії), о. Іван Паньків (декан Дрогобицький) та понад 60 священиків єпархії та з-поза її меж. Участь у Літургії брали гості з Німеччини.

Христос Воскрес!

«Нині все наповнилося світлом, і небо, і земля, і глибини підземні.
 Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, - в якому ми утверджуємось!»
(Тропар 3 пісні Канону Пасхи)

Дорогі в Христі!

Воістину все наповнилося світлом у ці дні, коли Церква святкує Христову Пасху, Його переможний перехід від смерті до життя. Тому й називаємо ми цей день Світлим Понеділком, а всі дні аж до наступної, Томиної, Неділі – Світлим тижнем. Нині все наповнилося радістю, бо святкуємо Христове Воскресіння, яким людський рід звільнився від рабського поневолення гріхом і смертю.

Вся вселенна празнує Христове воскресіння, але цього дня по-особливому відчуваємо цю воскресну радість і сповнені Світла ми, що стоїмо у цьому величному храмі. Цей храм присвячений Воскресінню Христовому, тому й празник Христової Пасхи переживаємо тут дуже урочисто. Завдяки своїй архітектурі цей храм надзвичайно світлий, тому у ньому ми по-особливому споглядаємо Світло Христове, що просвічує кожну людину, яка приходить у світ (пор. Йо.1,9).

У цьому році всі ми святкуємо 20-ту річницю створення Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Наша єпархія повстала на теренах древньої Перемишльської єпархії, котра була знищена разом з цілою УГКЦ, похована, як Христос, і ворог-безбожний режим думав, що ніколи вже на цих землях не лунатиме молитва. Але у не так далекому 1993 р. засновується наша Єпархія, яка стає символом незнищенності Христової віри. Постає вона серед попелища нищення віри як невмирущий фенікс. І напевне по-Божому промислительним є те, що паралельно з розбудовою Самбірсько-Дрогобицької Єпархії зростав на вул. Самбірській у м. Дрогобичі храм Воскресіння. Воскресала наша Церква – будувався цей прекрасний храм.

Храм Воскресіння Христового символізує процес воскресіння нашої Української Греко-Католицької Церкви. Церкви, яка повстала далекого 988 р. через Володимирове Хрещення. Церкви, яка впродовж своєї 1025-літньої історії знала злети і падіння, вільне душпастирювання і мученицьке свідоцтво. Повставав цей храм у полі, на безлюдному місці, а тепер до цього місця спішать тисячі людей, щоб воздавати хвалу Господеві, який вчинив такі величні діла (пор. Ді. 2, 11) для свого Народу Божого. Того народу, який бував поневолений чужими державами, розстрілюваний у тюрмах, принижений у концтаборах, але, незважаючи на всі намагання знищити його духовно і фізично, не втратив своєї віри і сьогодні поступово встає з колін.

Сьогодні ми освятили цей прекрасний храм. Але не можемо заспокоїтись, нібито вже осягнули все, чого прагнули. І не тільки тому, що ще немало залишається зробити для облаштування і прикрашення цих стін, щоб вони стали справді гідною оселею для Всевишнього, Який сьогодні особливим чином замешкав тут, в першу чергу – через посвячення Його Престолу. Ми спорудили цей храм рукотворний, щоб він допомагав нам розбудовувати храм нерукотворний. Апостол Павло називає людину «храмом Духа Святого» (пор.1Кор.6, 19). Ці духовні храми людських душ сьогодні потребують бути оновленими, бо у минулому столітті вони були десятиліттями нищені комуністичним режимом, а у ХХІ ст. наражаються на ще не меншу небезпеку зі сторони невидимого ворога, який підступно намагається вбити в людській душі усе святе, стираючи грань між добром і злом, пропагуючи вседозволеність, споживацтво та гедонізм...

У цьому чудесному храмі Воскресіння, ми, як колись учні по дорозі до Емаусу, «почавши від Мойсея та від усіх пророків», подорожуватимемо сторінками Святого Письма, слухаючи повчання Воскреслого Христа (пор. Лк.24, 27), який промовлятиме до нас через проповіді та гомілії священнослужителів. Уважно вслухаймося в це Боже Слово, бо воно, каже апостол, є «корисним, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий» (ІІ Тим. 3, 16–17).

У цьому храмі Воскресіння, як ті учні в Емаусі (Лк.24, 30-31), пізнаватимемо Христа при ламанні Євхаристійного Хліба, яке здійснюватиметься на щойноосвященому Престолі. Пам’ятаймо про потребу частого і гідного причащання цих Святих Тайн, бо Вони є «ліком безсмертя», який не лише захоронює від смерті, але й дарує вічне життя в Ісусі Христі(пор. Св. Ігнатій Антіохенський, Послання до Ефесян, 20, 2).

Почуте й пережите у цьому храмі Воскресіння, має спонукати нас, як колись Христових учнів з Емаусу йти і розповідати про те, що ми тут досвідчили. Після зустрічі з Христом, вони «рушили негайно й повернулися в Єрусалим» (пор. Лк.24, 33). І ми, виходячи з цього храму, несімо євангельську звістку у наші домівки і виховуймо наших дітей та внуків добрими синами й дочками своєї Церкви та відповідальними громадянами. Поширюймо її у місцях нашого навчання, роботи та дозвілля, щоб розділити радість Христової Пасхи з усіма нашими близькими та знайомими.

Цей храм Воскресіння Христового має бути сьогодні для нас тим, чим стала для апостолів і жінок-мироносиць печера Воскресіння, - утвердженням у вірі та спонукою до її проповіді. Зайшовши у гріб, в якому поклали Христа, вони переконались, що Христову Істину нездатні вбити брехня, обман, підступ і зрада. Саме звідси вони побігли сповістити іншим, що «Христос востав – радість вічна» (пор. тропар 1 пісні Канону Пасхи). Відгукнімось і ми на заклик ангела, який промовив до мироносиць: «Біжіть і світові проповідуйте, що востав Господь, який умертвив смерть, він бо є Син Бога, що спасає рід людський» (Іпакой Воскресної Утрені). Сьогодні цього слова проповіді так потребує наш світ, а зокрема цей великий мікрорайон, де стоїть цей храм Воскресіння.

Дорогі в Христі! Дозвольте мені сьогодні висловити щиру вдячність усім, хто брав участь у спорудженні цього гарного і одночасно так глибоко символічного храму. В першу чергу Вам, церковна громадо, яка у 90-их поставала спочатку з кількох десятків осіб, а потім розрослася у потужну парафію, яка у наші нелегкі часи економічної розрухи взялися за благородну справу будівництва Божого храму. Велике спасибі душпастирям, які тут трудилися всі ці роки – отцю Мирону Бендику, за якого закладалися основи Вашої громади, отцям Дмитру Заміщаку та Тарасові Коберинку, які підхопили естафету розбудови цього величного храму. Складаю сердечну подяку архітекторам, будівельникам, жертводавцям та усім тим, хто вкладав свої кошти та працю в цю святу будівлю.

Запрошую всіх сміливо заходити до Божого Дому, щоб помолитися, щоб подякувати Господеві, щоб перепросити його за свої та інших помилки та прогріхи, щоб просто стати перед Богом з готовністю почути Його. А сьогодні, на завершенні своєї проповіді, хочу, щоб усі ми помолились такими словами: «Господи і Владико неба і землі! Ми освятили благодаттю Твоєю цей храм на пристановище для душ наших, але тільки Ти можеш душі наші впорядкувати і освятити, вчинивши їх Твоїм житлом! Тому, Всесвятий Отче, розпочни і звершуй це освячення. Використовуй для цього, молимо Тебе, цей святий храм, який на честь Воскресіння Сина Твого Єдинородного спорудили ми, недостойні раби твої. Нехай силою Всесвятого і Животворящого Твого Духа освячення душ наших триває завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Нехай так станеться – Амінь!». 

+ Ярослав

м. Дрогобич, 6.05.2013 р. Б. ,
Світлий Понеділок

5 травня, у день празника Христового Воскресіння, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослуження у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Єпископу співслужили о. Григорій Комар (протосинкел єпархії), о. Тарас Гарасимчук (канцлер єпархії) та священики Катедрального храму. Молитовним співом урочисте богослужіння супроводжував парафіяльний хор та семінаристи.

3 травня, у Страсну П'ятниця, у головному храмі Самбірсько-Дрогобицької єпархії – Катедральному соборі Пресвятої Трійці – владика Ярослав (Приріз) у спіслужінні священиків храму відслужив Царські часи та Вечірню з винесенням Плащаниці. Під час Вечірні було прочитано Страсне Євангеліє, яке є лійтургійним поєднанням розповідей чотирьох євангелистів та укладене у хронологічній послідовності подій Христових страждань.