6 квітня у катедральному храмі Пресвятої Трійці у м. Дрогобичі владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив заупокійну Літургію з нагоди 40-го дня з часу смерті владики Юліана (Вороновського). Єпископу співслужив о. Григорій Комар та священики єпархії. Участь у молитві за упокій душі першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії взяли також численні вірні, а також ті, хто знав за життя владику Юліана.

21 березня 2013 року у Києві відбулась конференція на тему: «Капеланське служіння у вищих навчальних закладах». Організатором був Центр академічного душпастирства Київської Архиєпархії. На цей захід прибули капелани та представники вищих навчальних закладів Києва, Львова, Тернополя, Івано-Франківська. Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка представляли проректор проф. Юрій Кишакевич та студентський капелан о. Олег Кекош.

30 березня 2013 року єпископу Самбірсько-Дрогобицької єпархії, владиці Ярославу (Прирізу), виповнюється 50 років. З цієї нагоди духовенство, монашество та вірні єпархії складають щирі привітання своєму архиєрею.

24 березня у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію, під час якої поставив у диякони Ярослава Копичина, випускника Дрогобицької духовної семінарії.

23 березня владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав з душпастирським візитом Благодійний греко-католицький дитячий садок "Ангелятко", що знаходиться у м. Дрогобичі. У співслужінні священиків Катедрального собору єпископ здійснив чин освячення богослужбової каплиці дитячого садочку.

Дорогі в Христі!

У час Великого посту кожен християнин задумується, як гідно прожити цей період, дарований нам Церквою для того, щоб перемінити, поглибити і збагатити своє духовне життя. Як жити відповідно до християнських засад у світі, що ставить перед нами виклики, випробування і спокуси? Чотиридесятниця є особливою нагодою для покаяння, примирення з Богом і ближнім, відкинення байдужості, злих думок та егоїзму. Піст – це особливий час навчатися любові, – любові до Бога і ближнього. Піст – це, зокрема, час для інтенсивної молитви та діл милосердя. До діл милосердя і милостині покликані всі християни, незалежно від їхніх статків.

На початку Великого посту варто замислитися над питаннями про матеріальні блага і багатство. Ці питання для нашого посткомуністичного суспільства дикого капіталізму є суттєвими. Тягарем чи благословенням є багатство? Яка відповідальність заможних людей у суспільстві, що впадає у щораз більшу бідність? Як Церква ставиться до багатих?

У Святому Письмі ми знаходимо чимало уривків, де йдеться про багатство і маєтних людей. Там є багато критики щодо багатих, але є також глибинне розуміння багатства. Христос гостро критикував дії багатіїв, але не уникав спілкування з ними. В Євангелії від Луки (19, 1–10) читаємо, що Ісус не погордував зайти в дім митника Закхея і розділити з ним їжу. Варто наголосити, що після цих відвідин Закхей дав Йому обіцянку вчетверо віддати всім, кого тільки він образив під час збирання податків, і завдяки цьому «на цей дім зійшло спасіння» (Лк. 19, 8–9).

Церква вчить, що багатство – це Божий дар як засіб для служіння. Воно може стати знаряддям на шляху до спасіння, якщо є не метою, а засобом. Та водночас володіння багатством може бути небезпечним, як, зрештою, кожне рішення людини. Часто ми бачимо, як бажання щораз більшого збагачення переходить розумні межі, стає самоціллю. Наслідки цього плачевні: захланність, зловживання владою, зарозумілість, віра в безмежну силу багатства, схиляння перед грошима як перед ідолом. Великою мірою цьому посприяла матеріалістична, безбожницька ідеологія, коли відсутність страху Божого змусила замовкнути людське сумління.

Саме до таких, засліплених прагненням ще більшого багатства, які думають, що можуть прожити без Бога, звертається Господь: «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога» (Лк. 12, 20–21). Безумному багачеві бракувало розуміння того, що саме Господь дає йому блага, зокрема послав добрий урожай. Дуже недалекоглядно думати, що ми самі є господарями свого життя. В Євангелії від Матея сказано: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5, 3). Блаженними є ті, що розуміють свою залежність від Бога; при цьому їхнє матеріальне становище не має значення – убогим духом і смиренним може бути і багатий, і бідний.

Матеріальні блага – відносне і другорядне. У Сиропусну неділю напередодні Чотиридесятниці ми читаємо слова, що їх мусимо запам'ятати назавжди: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають» (Мт. 6, 19–20).

Із притчі про багатого юнака ми дізнаємося, що важко багатому ввійти в Царство Небесне, «легше верблюдові пройти крізь вушко голки» (Мт. 19, 23–24). Хтось може подумати, що Господь тут засуджує багатство і прославляє бідність. Проте якщо ми уважно дочитаємо цей євангельський уривок, то побачимо, що на питання, хто ж може спастися, Христос відповідає: «У людей це неможливо, Богові – все можливо». Щоб спастися, не обов'язково бути бідним. Важко ввійти в Царство тóму, хто покладає надії лише на багатство, а не на Бога, хто не бачить своєї духовної вбогості. Убогі не менше за багатих потребують Бога, щоб спастися. Можливо, вони лише менше схильні покладатися на матеріальний добробут для осягнення свого щастя.

Земний достаток – це покликання до відповідальності за ближнього. Багатство вимагає відповідальності за те, щоб правильно розпоряджатися ним на благо інших, щоб служити їм, ділитися скарбами, які дарував Господь Бог. Багатство має цінність, коли воно допомагає його власникові зростати духовно, коли воно працює на загальне добро. Саме такого ставлення до багатства Церква навчала від початку. У Посланні до Тимотея апостол Павло писав: «Багатим у цьому світі накажи, щоб не неслись думками вгору та не надіялися на нетривке багатство, лише – на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку; щоб добро чинили, багатіли добрими ділами, були щедрі, ділилися радо і тим робом збирали собі скарб – добру підвалину на майбутнє, щоб осягнули життя правдиве» (1 Тим. 6, 17–19).

Милостиня – це необхідна умова справжнього посту. Святий Іван Златоустий, навчаючи нас по-справжньому вшановувати стражденного Христа, каже: «Прагнеш почитати Тіло Христове? То не дозволь щоби воно зневажалося у Його членах, тобто в особі бідних, які не мають у що зодягнутися. Не вшановуй Його тільки тут, у церкві, шовковими покривалами, якщо поза межами храму ти Його оминаєш, коли Він страждає від холоду й наготи. Той, що сказав [на Тайній вечері]: "Їжте, це є Тіло моє", потверджуючи дійсність своїм словом, сказав теж: "Я голодував і ви не дали мені їсти" (пор. Мт. 25, 42)» (Гомілії на Євангеліє від Матея, От. 50).

Дорогі в Христі! Закликаю вас під час Великого посту звернути особливу увагу на потреби людей у нашій країні, – у країні, де існує провалля між багатими й бідними, де вечеря вдвох у престижному ресторані дорівнює місячному бюджетові сім'ї пенсіонерів, а автомобіль преміум-класу – вартості квартири для кількох безпритульних! Не багато міст світу можуть похвалитися такою кількістю дорогих автомобілів, як Київ, проте ми знаємо, що чимало людей в Україні перебувають за межею бідності, що багато в нас соціально незахищених людей, сиріт і вдів.

Багаті люди в бідних країнах мають особливу відповідальність, але й унікальну нагоду – малою пожертвою зробити велике діло, допомогти іншому змінити своє життя. Українське суспільство потребує мікрокредитів та мікроінвестицій для великих змін. Такі невеликі пожертви – це крихти зі столу багатих, які можуть наситити бідних.

Варто пам'ятати, що благодійність – це не лише грошові пожертви, а й присвячення іншим свого часу, уваги та ділення знаннями. У цьому є велика потреба. Будучи близько до бідних своєю пожертвою і своїм серцем, ми наближаємося до самого Творця, а таким чином сповнюємо заповідь Христа: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, – ви мені зробили» (Мт. 25, 40).

Благословення Господнє на вас!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
22 березня 2013 року Божого,
у день святих сорока севастійських мучеників

17 березня владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію у Катедральному соборі у м. Дрогобичі. Під час Святої Літургії єпископ рукопоклав у диякони Володимира Олексяка, випускника Дрогобицької духовної семінарії.

Наближається весна, а разом із нею пора приготування до найбільшого свята усіх вірних - Воскресіння Христового. Це час, який потрібно присвятити роздумам над своїми вчинками і самим собою, вдосконаленню своїх чеснот і умертвлінню своїх недоліків. Подібно Христові, який у пустелі сорок діб протистояв спокусам, ми теж намагаємося побороти свої вади. Вони нападають з кожного кутка, намагаючись затягнути у вир "насолод".

Одного дня учні та студенти, їдучи в автобусі на навчання, дуже голосно гомоніли, сперечалися, лаялися різними вульгарними словами. На одній із зупинок в автобус увійшла монахиня, молячись на вервиці. Молодь, побачивши її, втихла. Всі їхали мовчки, поглядаючи то на монахиню, то одні на одних. Через декілька зупинок монахиня вийшла з автобуса. Після цього хтось із студентів вигукнув: «Монашка вийшла, вже можна говорити». В автобусі знову почався галас, але вже культурніший, без поганих слів і лайок.

Дорога молоде!

Надходить благословенний час Великого посту - період особливої призадуми над своїм життям, пережиття страсних мук Господа, щоб гідно прийняти Його безцінний дар - відкуплення кожного з нас від гріха через смерть на хресті.

Щоб наша молодь стала тією силою, яка робить світ кращим, щоб молоді люди були Божою силою, потрібні зусилля кожного і кожної з Вас. Здійснені, щоб нам стати досконалішими та ближчими до Бога, помножені на нашу численну спільноту, вони сформують велику силу - Єдиний Молодіжний простір.

Пропонуємо Вам декілька простих порад для втілення під час Великого посту та заохочуємо до практикування і після його завершення.

Постити - це не лише відмовитись від споживання м’ясних страв, шкідливих звичок, нецензурної лексики… обмежити себе в чомусь улюбленому, а ще - обов’язково посповідатись під час Великого посту. Гартування духу, зростання у чеснотах - це покликання кожного християнина, однак саме час посту є дарунком для нас, щоб особливо дбати про своє вдосконалення.

Віднайти себе

Для того, щоб могти реалізувати заповідь любові, щоб ділитись з іншими, підтримувати їх, дуже важливо пізнати себе. Можливо, комусь це здасться дивним, але завдання пізнати себе не є таким простим. Ми постійно зайняті, нам не вистачає часу, а йдучи чи їдучи до місця призначення, обов’язково вдягаємо навушники, щоб нас не засмучувала тиша. Однак без неї не можна! Тиша містить правду про тебе самого. Саме в тиші Ти зможеш послухати себе, поставити собі непрості запитання, дати на них чесні відповіді.

Що є моїм недоліком? Які мої слабкості? Де я чиню гріх? Без щирої відповіді на ці запитання Ти не зможеш зрозуміти, ким Ти є. Більше того, без відповіді на ці запитання Ти не зможеш якісно будувати свої стосунки з оточуючими і з Богом. Тому закликаємо Тебе впродовж Великого посту замість перегляду зайвої телепередачі чи проведення надмірного часу в соціальних мережах знайти місце у подарованому Богом дні для короткого вечірнього іспиту сумління - чесної розмови із собою про день, який минув. Усвідомлення своїх недосконалостей, щире бажання їх позбутися та жити за законом люблячого Небесного Отця допоможе нам - при Його підтримці - стати новими людьми - дітьми Божими.

Але християнин - це не лише людина, яка бореться зі своїми гріхами та недоліками. Коли Бог дав Тобі життя, Він також обдарував Тебе чималою кількістю дарів. Чи Ти про них знаєш? Це все те, що Тобі вдається добре, чим Ти можеш ділитись з іншими, за що Тебе цінують і поважають. Ти мусиш це знати! Звісно, не для того, щоб пишатись і вивищуватись перед іншими. Розуміти свої дари і таланти потрібно для того, щоб могти їх розвивати, ділитись ними і дякувати за них Богові, який їх Тобі дав.

Віднайти ближнього

Щоденно вдома і поза ним зустрічаємо людей: близьких і незнайомих, мужчин і жінок, молодих і старших. Вони усі дуже різні, мають різний настрій, освіту, різним є також їх ставлення до нас. Але дуже важливо пам’ятати, що кожен і кожна з них - це надзвичайний і дуже глибокий світ, це улюблена Божа дитина.

Ми навчились людей приймати і оцінювати з точки зору користі, яку можемо від них отримати: хтось мене уважно слухає, з кимось мені приємно бути, хтось багато знає, хтось займає важливу посаду чи має багато знайомих… Але людина не є дипломом чи одягом, знанням чи посадою. Людина - це особа, великий і особливий світ. Людина - це туга за прийняттям та любов’ю. Усі вони - ті люди, яких ми щоденно зустрічаємо, так сильно прагнуть, щоб їх приймали такими, якими вони є, цінували і любили.

Час Великого посту варто присвятити також для пошуку і відкриття людини. Коли Ти знову зустрінеш маму, брата, товариша, викладачку, спробуй подивитись глибше - не оцінюй одяг чи можливості, але запитай себе: Ким є ця людина? Чого вона потребує? Що я можу їй дати? Запитай себе, чи так важливо сперечатись із людьми про дрібниці, чи варто перечити найближчим лише для того, щоб довести свою правоту, своє право на власну думку? Не варто осуджувати та обмовляти людей - хай якими є їхні проступки. Давайте присвятимо благословенний час Великого посту ближнім: кожного дня скажімо комусь щось добре, за когось помолімось, комусь допоможім!

Віднайти Бога

Він - Початок і Кінець, Він - Творець Всесвіту, Він - Любов… Знаємо усі ці яскраві, гарні і правдиві окреслення Бога. А яким Бог є у Твоєму серці? Скільки свого часу Ти Йому приділяєш? Як часто питаєш Його, як вчинити в тій чи іншій ситуації, як повестись із цією людиною? Чи відчуваєш - отак щирою, без гучних декларацій - вдячність Богові за життя, батьків, свої таланти?.. Чи болить Тебе, коли зневажаєш Його?

Це непрості питання. Відповіді на них у кожного свої. Але кожен, хто хоче прожити вартісне життя, мусить відважитись на пошук чесних відповідей, бо лише з Богом життя стає повноцінним, лише з Ним можна бути щасливим, лише в Ньому віднайдеш відповіді про себе і про людей, які є поруч - єдині справжні і чесні відповіді.

Багатьох з нас навчили, що означає бути віруючою людиною, християнином. Нам розповідали про той мінімум, який необхідний, щоб “Бозя не сварилась”: які молитви і скільки разів потрібно молитись, раз чи два в році посповідатись, іноді в церкві свічку поставити, не забути принести додому посвячені пасочку, лозу, свічку… Але Бог - це особа, Він не потребує наших “подачок” та умовностей, Йому потрібен чи потрібна Ти, Твоє серце.

Завдання християнина - безнастанно шукати Бога, а точніше - постійно дозволяти Богові знаходити себе. Християнин - це людина, яка відчуває постійну спрагу Бога і хоче її втамувати. Якою є ця дорога до Бога? В кожного вона своя і має свої напрямки та повороти. Але існують певні універсальні засоби, без яких неможливе пізнання Бога:

Молитва. Щира і чесна: без прикрас і реверансів. Це коли Ти ділишся з Богом тим, чим насправді зараз живеш: радістю, сумом, сумнівом, коханням; нею починаєш свій день і нею завершуєш. Особливо цінною є молитва Церковної спільноти: Свята Літургія, Вечірня, Утреня.

Боже Слово. Святий Єронім говорив, що незнання Божого Слова є незнанням Христа. Коли ми молимось, то здебільшого це є наш монолог перед Богом. Коли ми відкриваємо Святе Письмо - дозволяємо Богові промовити до нас.

Таїнства. Таїнства Покаяння і Євхаристії є відкритими дверима Божої ласки, через які кожен з нас, відповідно приготувавшись, може наблизитись до Бога. І для цього не потрібно чекати “спеціального” часу - останнього тижня Великого посту або ще якогось. Ці двері відчинені постійно.

Отже, ми не пропонуємо Тобі в часі Великого посту робити якісь надзвичайні подвиги, але якщо бажаєш, щоб цей час став для Тебе справді благословенним, щоб Ти міг чи могла з великою радістю зустріти Воскреслого Господа, спробуй виконувати оті невеликі поради, але чесно та щоденно:

1. Знаходь час на тишу, щоб пізнати себе.

2. Розвивай свої дари і таланти, ділись ними з іншими.

3. Складай перед Богом щоденний іспит сумління - виявляй свої гріхи та недоліки, намагайся більше їх не робити.

4. Пізнавай людей, які є поруч, їх потреби та очікування.

5. Щоденно говори іншим щось добре.

6. Роби кожного дня добру справу для ближнього, не очікуючи подяки.

7. Щоранку дякуй Богові за новий день і проси у нього сили та мудрості прожити його добре.

8. Щовечора дякуй Богові за прожитий день.

9. Щоденно знайди 10-15 хв. для читання Святого Письма. Почни з Нового Завіту.

10. Не зволікай із прийняттям Святих Таїнств Покаяння та Євхаристії. Приймай їх достойно та часто.

11. Читай добрі книжки.

12. Пізнавай віру через читання Катехизму Української Греко-Католицької Церкви.

Звісно, існує багато інших способів і важливих справ, які можна робити для того, щоб добре прожити Великий піст. Робіть це. Важливо не бути байдужим до себе, людей і Бога. Давайте цю дорогу пройдемо разом аж до Світлого Христового Воскресіння!

26.02.2013

о. Ростислав Пендюк, Голова Комісії у справах молоді УГКЦ