¹ Брати мої, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа прославленого.

² Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, увійде і вбогий у брудній одежині,

³ а ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: «Ти сідай тут вигідно», а вбогому скажете: «Ти стань отам або сідай на моїм підніжку»,

⁴ - то хіба ви тим не утворюєте різниці між собою і не стаєте суддями з нікчемними думками?

⁵ Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять?

⁶ Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища?

⁷ Хіба то не вони ганьблять те гарне ім'я, яким називано вас?

⁸ Коли, отже, виконуєте закон царський за писанням: «Люби ближнього свого, як себе самого», - ви добре робите.

⁹ А коли зважаєте на особи, то чините гріх, закон засуджує вас як переступників.

¹⁰ Бо хто ввесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, - стає у всьому винуватий.

¹¹ Бо хто сказав: «Не чини перелюбу», сказав також: «Не вбивай». Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником закону.

¹² Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом свободи.

¹³ Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд.

¹⁴ Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра?

¹⁵ Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку,

¹⁶ і хтонебудь з вас до них скаже: «Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе?

¹⁷ Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі.

¹⁸ Та хтонебудь скаже: «Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру.»

¹⁹ Ти віруєш, що Бог один? - Добре робиш. І біси вірують, та тремтять.

²⁰ Хочеш знати, безглуздий чоловіче, що віра без діл не приносить плоду?

²¹ Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним, коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина?

²² Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами.

²³ Так здійснилося Писання, яке каже: «Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність», і він був названий приятелем Божим.

²⁴ Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою.

²⁵ Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом?

²⁶ Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва.

¹ Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

² Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

³ Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

⁴ за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

⁵ Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

⁶ Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

⁷ Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; -

⁸ людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

⁹ Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

¹⁰ а багатий - пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

¹¹ Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

¹² Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

¹³ Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

¹⁴ кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

¹⁵ А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, - породжує смерть.

¹⁶ Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

¹⁷ Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

¹⁸ Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

¹⁹ Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

²⁰ бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

²¹ Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

²² Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

²³ Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

²⁴ ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

²⁵ Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, - не як слухач-забудько, а як виконавець діла, - той щасливий у ділі своїм.

²⁶ Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

²⁷ Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

¹ Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимотей - Филимонові любому й нашому співробітникові,

² і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві:

³ благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

⁴ Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах,

⁵ бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих;

⁶ щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між; вами заради Христа.

⁷ Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих.

⁸ Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити,

⁹ все ж таки волію тебе просити в любові, - я Павло, старий вже, а тепер ще й в'язень Христа Ісуса.

¹⁰ Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима,

¹¹ що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний.

¹² Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце.

¹³ Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії.

¹⁴ Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише - добровільне.

¹⁵ Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки,

¹⁶ і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, - як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі.

¹⁷ Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого.

¹⁸ Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені.

¹⁹ Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен.

²⁰ Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце!

²¹ Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу.

²² А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам.

²³ Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі,

²⁴ Марко, Аристарх, Димас і Лука - мої співробітники.

²⁵ Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.

¹ Нагадай їм, щоб корилися верховній владі, щоб слухалися, були готові до всякого доброго діла,

² щоб нікого не ганьбили, були мирні, поступливі та виявляли повну лагідність супроти всіх людей.

³ Ми теж були колись безглузді, непокірні, збаламучені, служили пристрастям та розкошам прерізним, живучи у злобі й заздрощах, огидні, взаємно ненависні.

⁴ Та коли з'явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога,

⁵ він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа,

⁶ якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса,

⁷ щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного.

⁸ Вірне слово! І я хочу, щоб ти його запевняв, аби ті, які увірували в Бога, намагалися бути першими в добрих ділах. Це добре й корисне людям.

⁹ А безглуздих питань, родоводів, спорів та суперечок про закон уникай, бо вони безкорисні й марні.

¹⁰ Єретика чоловіка по першім і другім попередженні цурайся,

¹¹ знаючи, що такий ось збився на манівці і грішить, ще й осуджує себе самого.

¹² Коли пришлю до тебе Артема або Тихика, чимскоріше приходь до мене в Нікопіль, бо я вирішив там перезимувати.

¹³ Зину законника й Аполлоса випровадь дбайливо, щоб їм нічого не бракувало.

¹⁴ Наші також; нехай навчаться бути першими в добрих ділах для конечних потреб, щоб не були безплідні.

¹⁵ Вітають тебе всі, які зо мною. Вітай тих, які люблять нас у вірі. Благодать з усіма вами!

¹ Ти ж говори, що личить здоровому вченню:

² Старі щоб були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі, любові, терпеливості.

³ Старі жінки так само нехай поводяться, як освяченим личить: щоб не були злоріки, ані віддані пияцтву, щоб добра навчали,

⁴ щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати,

⁵ щоб були стримані, чисті, хазяйновиті, добрі, підвладні власним чоловікам, - щоб слово Боже не ганьбилося.

⁶ Так само і юнаків умовляй, щоб були помірковані,

⁷ даючи самі себе на зразок добрих діл: повноти в ученні, поважности,

⁸ Здорового та бездоганного навчання; щоб супротивник осоромився, неспроможний нічого злого проти нас сказати.

⁹ Раби своїм панам нехай коряться в усьому, хай будуть угодливі, не суперечливі,

¹⁰ хай не крадуть, а хай виявляють цілковиту добру вірність, щоб у всьому прикрашали вчення нашого Спаса Бога.

¹¹ Бо Божа благодать з'явилася спасенна всім людям

¹² і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці,

¹³ чекаючи блаженної надії і славного з'явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

¹⁴ який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.

¹⁵ Так говори, умовляй і картай з усією повагою. Нехай ніхто тобою не нехтує.

¹ Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя

² в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,

³ - який слушного часу об'явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, -

⁴ Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса.

⁵ Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав:

⁶ коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність.

⁷ Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п'яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи,

⁸ а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий,

⁹ який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати.

¹⁰ Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних.

¹¹ їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім'ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба.

¹² Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі.

¹³ Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі,

¹⁴ щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди.

¹⁵ Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління;

¹⁶ Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні.

¹ Тож, брати мої любі та побажані, моя радосте і вінче мій! Стійте так у Господі, любі мої!

² Еводію прошу та й Синтиху теж прошу, щоб думали однаково у Господі.

³ І тебе, щирий товаришу, теж прошу, допомагай їм, бо вони працювали для Євангелії зо мною і Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у книзі життя.

⁴ Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!

⁵ Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько!

⁶ Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою.

⁷ І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі.

⁸ Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, - про те думайте!

⁹ Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені - те чиніте, і Бог миру буде з вами.

¹⁰ Я вельми зрадів у Господі, що ваші старання про мене знову нарешті ожили, - ви про те старалися, та нагоди вам бракувало.

¹¹ Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю.

¹² Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні.

¹³ Я можу все в тому, хто укріплює мене.

¹⁴ Однак, ви все ж таки зробили добре, що взяли участь у моїй скорботі.

¹⁵ І ви, филип'яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в даванні і прийманні,

¹⁶ бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби.

¹⁷ Не те, щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь.

¹⁸ Я одержав усе, і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню, - пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну.

¹⁹ За те мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі.

²⁰ А Богові й нашому Отцеві слава на віки вічні! Амінь.

²¹ Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зо мною.

²² Вітають вас усі святі, а особливо з цісарського дому.

²³ Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з духом вашим! Амінь.

¹ Врешті, брати мої, радуйтеся у Господі. Писати вам те саме мені не важко, а вам воно корисно.

² Уважайте на собак, уважайте на лихих робітників, уважайте на обрізання!

³ Ми бо “обрізання”, що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло,

⁴ хоч я міг би покладатись і на тіло. Коли хтось інший думає покладатися на тіло, то я ще більше:

⁵ обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з коліна Веніямина, єврей з євреїв, фарисей за законом;

⁶ щодо горливости - гонитель Церкви, щодо справедливости в законі - бездоганний.

⁷ А те, що було мені зиском, з-за Христа я вважав за втрату.

⁸ Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати;

⁹ і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога - від віри;

¹⁰ щоб спізнати його й силу його воскресіння і участь в його муках, уподібнюючись йому у смерті,

¹¹ аби якось осягнути воскресіння з мертвих.

¹² Не те, щоб я осягнув уже мету чи був уже досконалим, але змагаю далі, чи не здобуду її, бо саме на те Христос Ісус і здобув мене.

¹³ Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету; на одне лиш зважаю: забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду,

¹⁴ женусь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі.

¹⁵ Ті ж, які досконалі, роздумуймо про це, а коли ви де в чому думаєте інакше, то Бог і в цьому просвітлить вас.

¹⁶ Тим часом, що б ми й не осягнули, простуймо завжди тим самим кроком.

¹⁷ Наслідуйте мене, брати, і вважайте на тих, що поводяться так, згідно із зразком, який ви маєте в нас.

¹⁸ Багато ж є тих, що про них я часто говорив вам та й тепер з плачем говорю, які поводяться як вороги Христового хреста.

¹⁹ їхній кінець - погибель, їхній бог -черево, їхня слава - у їхній ганьбі, вони думають тільки про земні речі.

²⁰ Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа,

²¹ який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла, силою, якою він спроможен усе собі підкорити.

¹ Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,

² то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.

³ Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;

⁴ майте на увазі користь не власну, а радше інших.

⁵ Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.

⁶ Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,

⁷ а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,

⁸ він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної.

⁹ Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я,

¹⁰ щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,

¹¹ і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

¹² Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,

¹³ бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.

¹⁴ Усе робіть без нарікання і мудрування,

¹⁵ щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,

¹⁶ зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.

¹⁷ Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.

¹⁸ Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

¹⁹ Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.

²⁰ Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,

²¹ бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.

²² Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.

²³ Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

²⁴ А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.

²⁵ Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;

²⁶ бо він за вами всіма побивався і непокоївся - тому, що ви почули про його недугу.

²⁷ Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.

²⁸. Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.

²⁹. Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,

³⁰ бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

¹ Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филиппах, з єпископами та дияконами:

² благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа

³ Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю,

⁴ завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися,

⁵ за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі;

⁶ я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса.

⁷ Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті.

⁸ Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов'ю Христа Ісуса.

⁹ Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді,

¹⁰ щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа,

¹¹ повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.

¹² Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії.

¹³ Бож вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій Преторії та й усім іншим;

¹⁴ і більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрали відваги безстрашно проголошувати слово Боже.

¹⁵ Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі.

¹⁶ Ці - з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії;

¹⁷ а інші, з заздрощів, звіщають Христа нещиро, гадаючи додати тягару моїм кайданам.

¹⁸ Та що ж? В усякому разі, чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий і буду радіти.

¹⁹ Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа,

²⁰ за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю.

²¹ Для мене бо життя - Христос, а смерть - прибуток.

²² Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; - та що вибрати, не знаю.

²³ Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще;

²⁴ та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі.

²⁵ І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі,

²⁶ щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас.

²⁷ Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, - чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, - довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру,

²⁸. ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас -спасіння, і то від Бога,

²⁹. бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати.

³⁰ Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо.