8 травня 2021 р. Б. владики Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, та Григорій (Комар), єпископ-помічник, разом з духовенством та семінаристами єпархії відвідали Святоуспенську Унівську лавру.

7 травня 2021 року Божого відбулось освячення наріжного каменю під будівництво храму Матері Божої, прославленої у Пацлавській чудотворній іконі у відпустовому місці Українська Кальварія, що знаходиться неподалік с.Губичі (Добромильська ТГ) на Старосамбірщині.

5 травня Блаженніший Святослав сповнюється 51 рік. Владики, священники, монашество та миряни Самбірсько-Дрогобицької єпархії приєднуються до всіх привітань та побажань, які линуть на адресу Глави й Отця УГКЦ з нагоди Дня його уродин.

3 травня, у Світлий Понеділок, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці в м. Самбір. Єпископу співслужив о. Володимир Коркуна, адміністратор храму, і священики парафії.

2 травня, у день свята Христового Воскресіння, владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, відслужив пасхальні богослужіння в Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці в м. Самбір. Єпископу співслужив о. Володимир Коркуна, адміністратор храму, і священики парафії.

2 травня, у день свята Христового Воскресіння, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослужіння в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики Катедрального храму та Дрогобицької духовної семінарії.

Високопреосвященним і преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

Приступім зі свічками до Христа, що виходить із гробу,
Немов ідучи назустріч Женихові,
І радісно усі прославляймо Пасху Божу спасительну.
Пісня 5 Канону Воскресної утрені

Дорогі в Христі!

Сьогодні серце веселиться, душа радується, ноги спішать до храму, руки піднімаються до Господа, гучний спів лунає з наших уст, бо днесь – празник над празниками і торжество торжеств: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!». Немов дим, який вітер розвіює, і немов віск, який зникає при вогні (пор. Пс. 67, 2-3), так сьогодні всі наші болі, турботи, сумніви і страхи розпливаються і втрачають силу над нами. «Цей день учинив Господь, радіймо і веселімся в ньому!» (Пс. 117, 24).

Приступім… до Христа, що виходить із гробу…

Ми йдемо назустріч Тому, хто виходить із гробу, переживши страшні знущання, муки і смерть. Воскреснувши, Христос переходить від смерті до життя. Він виходить із тісноти обмеженого і вузького гробу, закритого каменем і запечатаного печаттю. Христос проходить повз сторожу, поставлену за наказом Пилата. Прославлене воскресле тіло Спасителя не може бути вдержане ні часом, ні простором земного людського буття, як молимося в анафорі Літургії святого Василія Великого: «Він розрішив болізні смертні, і воскрес у третій день, і путь простелив усякій плоті воскресенням з мертвих, бо неможливо було, щоб тління держало начальника жизні».

Христос розпочав нову Пасху Божу, бо не Мойсей, а Богочоловік виводить людину — не з єгипетської неволі, а від смерті до життя і від землі до небес. Воскресна утреня змальовує цей пасхальний рух, цей новозавітний вихід як хід Жениха із весільної світлиці. Цей образ нам відомий! Вже у Страсний тиждень Церква готувала нас до приходу Христа-Жениха: «Браття, полюбімо Жениха, і прикрасім свої світильники чеснотами й правдивою вірою, щоб, як мудрі Господні діви, були ми готовими ввійти з ним до весільної світлиці. Жених бо, як Бог, обдаровує всіх нетлінним вінком» (Великий вівторок, Утреня, Посні сідальні). І ось тут гріб перетворюється на світлицю, похоронні обряди в Христовому Воскресінні перемінюються на радість зустрічі Жениха, який усуває смуток, звершує час очікування і запрошує нас на пасхальну трапезу Небесного Царства. Із Воскресінням Христовим ми стаємо причасниками життя вічного – не спостерігачами, а дійсними учасниками життя дітей Божих!

Приступімо зі свічками… немов ідучи назустріч Женихові!

Останній рік ми прожили немов у гробі за «замкненими дверима» карантинних обмежень, які періодично посилювалися. Наші храми та монастирі в деяких країнах світу справді були зачиненими для богомільників заради безпеки і здоров’я як духовенства і богопосвячених осіб, так і мирян. Але сьогодні Пасхальна утреня допомагає нам сприймати ці обмеження як стан очікування виходу та воскреслого Христа, Жениха, на якого чекають і чувають серед ночі весільні гості (пор. Мт. 25, 1-13). І ось ми відчуваємо, що цей час настає! Наближається Жених, який сповіщає нам, що вихід розпочався. Пробивається світло надії, що з Божою допомогою ми зможемо вийти із цього всесвітнього «затвору», повернутися з віртуального світу в простір наших храмів і громад, щоб разом молитися «єдиним серцем і єдиними устами» в Божій спільноті. Та для цього дуже важливо, щоб у нас не погас світич Воскресіння - як світло віри, надії та любові.

 Назустріч воскреслому Христові ми несемо цієї пасхальної ночі наші світичі віри! Ми навчилися навіть в умовах жорсткого карантину практикувати нашу віру, відрізняти її зміст від форми вияву. Хоча ми мусили змінювати наші практики і звички, але не послабили нашого стосунку віри з Господом Богом, тієї віри, яка освітлювала наше життя молитвою та щоденним слуханням Божого Слова, участю у Божественній Літургії в різний спосіб, прагненням Причастя Тіла і Крові нашого Спасителя. Світич віри в нас не погас!

Ми несемо сьогодні світичі нашої надії! Черпаючи сили з нашої віри, ми плекали сподівання, що зможемо перетривати і пережити ці складні часи. Християнська надія давала нам силу жити далі, навчитися культури здорового способу життя в новітніх обставинах. Ми світили світлом нашої віри й надії на воскресіння навіть тоді, коли оплакували наших померлих. Коли світ розгубився і втрачав орієнтири, світоч християнської надії допоміг нам знайти вихід, прямувати назустріч Женихові, який сьогодні радісно і переможно виходить із гробу!

Ми зустрічаємо воскреслого Христа, несучи наші світичі діяльної любові до Бога і ближнього. Як у мудрих дів з євангельської притчі (пор. Мт. 25, 1-13), ця пандемічна ніч очікування на прихід Жениха заряджала наші світильники ділами милосердя і служіння ближньому. Ми зрозуміли, що зможемо знайти вихід у складних обставинах життя лише тоді, коли творитимемо справжні й живі християнські спільноти взаємодопомоги і жертовного служіння одне одному. Світич любові до ближнього в нас не згас і в цю пасхальну ніч дозволив нам вийти назустріч воскреслому Христові!

І радісно усі прославляймо Пасху Божу спасительну

Христа, що виходить із гробу, ми славимо радісно, як весняна пташка, що з відлигою починає співати гучніше й веселіше і не змовкає навіть тоді, коли відчуває, що гілка під нею гойдається - знає-бо, що має крила віри, надії та любові! Погляньмо на тіло Христове, вкрите ранами звірячого бичування, без віддиху і без життя. Воно розіп’яте і поховане, здавалося б, безповоротно і навіки. Проте Дух Божий оживляє це розбите людське тіло, яке в сяйві Божої слави виходить нам назустріч і простеляє нам дорогу до вічності. Це те спасіння, яке ми сьогодні оспівуємо: «Сину Божий, що життя даєш всьому світу, ради чого ввесь світ славить Тебе».

Отож, якщо в нас створюється враження, що людство немовби замучене до смерті пандемією, - а наш народ терпить це зло враз із жахіттями війни, котра триває вже восьмий рік, - то глядімо на Жениха, який виходить із гробу живий і весь у світлі, і не сумніваймося ні на мить, що й нас чекає світле воскресіння, що і ми силою та діянням Святого Духа є дійсними причасниками того Воскресіння, яке сьогодні святкуємо!

Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день вітаю всіх вас із Пасхою Господньою. Особливо в цей Рік святого Йосифа Обручника вітаю наших чоловіків-батьків. Бажаю вам, щоб ви були світлом віри, надії та любові для своїх сімей, прикладом та іконою Божої любові, вірності, відваги, творчості, працьовитості, терпеливості, відкритості для своїх любих дружин і діточок. Христос - це єдина ікона Бога Отця, але діти, виростаючи, творять собі Його образ на основі сімейного досвіду і прикладу свого тата.

Вітаю тих, хто в цей час пандемії почувається самотнім і покинутим. Пам’ятайте: коли ви молитеся, то воскреслий Господь завжди є з вами і силою християнської молитви ви об’єднані з усією спільнотою Його Церкви. Ви не самі!

Вітаю всіх хворих і немічних, а також медпрацівників та ваших рідних і близьких, які вами опікуються. У це свято перемоги життя над смертю прошу вас: дорожіть даром життя, а тілесне терпіння обіймайте в молитві як жертву, бо це «приємний запах духовний» для Господа.

Нашим військовим і тим, що перебувають на окупованих територіях та в Криму, засилаю свій щирий пасхальний привіт і запевнення в молитвах, щоб воскреслий Господь кріпив ваш дух і зберіг вас живими та здоровими.

Усе духовенство, усіх богопосвячених та мирян в Україні та на поселеннях обіймаю батьківською любов’ю і щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого преподобного ісповідника Теофана Сигріанського,
Святого Григорія Двоєслова, папи Римського,
і Блаженного священномученика Омеляна Ковча,
25 (12) березня 2021 року Божого

Воскресіння день, просвітімся люди! Пасха Господня, Пасха –
від смерти бо до життя і від землі до небес Христос Бог нас перевів, –
перемоги пісню співаємо
(Ірмос 1-ї пісні Канону Пасхи).

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі в Христі брати і сестри!

Христос Воскрес!

Цими словами, які промовляємо у великодній час, християни не просто вітають одне одного, а виражають і свідчать свою християнську віру. За цим добре знайомим нам словосполученням стоїть виправлення нашого темного минулого, оновлення життя і радісне очікування обнадійливого майбутнього. Це пасхальне християнське привітання каже нам, що в ці дні ми молитовно спогадуємо і переживаємо головну подію не року чи століття, і навіть не тисячоліття, а всього періоду існування людства.

Однак великодні святкування – не лише нагода для спогаду й осмислення Воскресіння Господнього: вони таїнственно роблять нас його учасниками. Святий Григорій Богослов пише: «Нині спасіння світові, світові видимому і світу невидимому! Христос воскрес із мертвих – встаньте з Ним і ви; Христос у славі своїй – приходьте і ви; Христос із гробу – звільняйтеся від уз гріха» (Слово 45, На Святу Пасху).

Пасха Христова є переконливим свідченням того, що смерть – це не останнє слово, бо попри всі потуги зла і неправди неодмінно торжествують Життя та Істина. Ця впевненість ґрунтується не просто на логічних роздумах, а на історичному факті – Воскресінні Господа нашого Ісуса Христа, яке відбулося в конкретному місці і часі – майже дві тисячі років тому в Єрусалимі. У ці святкові дні ми вкотре згадуємо біблійні свідчення про цю подію: що апостоли Петро та Іван, Марія Магдалина та інші жінки знайшли Христовий гріб порожнім; що на шляху до Еммаусу два учні впізнали Його за ламанням хліба; що Воскреслий з’являвся апостолам й іншим учням, коли двері були замкнені.

Воскресіння Христове – найвизначніша подія в історії людства. Упродовж століть багато богословів, мислителів і письменників намагалися пізнати й висловити її глибину і велич. Наближаючись до пасхальної таїни, обмежений людський розум визнає власну неспроможність пояснити, як у Христі страждає і помирає Син Божий та як у Ньому воскресає людина. Але біблійні тексти, святооцівська спадщина і літургійна молитва допомагають нам усвідомити сенс Христової Пасхи для нашого спасіння.

Події Христового розп'яття на хресті, зішестя в ад і Воскресіння нероздільно переплетені і осмислюються церковною Традицією як етапи, через які людина стає співучасницею Пасхи Христової. Якщо уважно приглянемося, то зауважимо, що все життя християнина – це, по-суті, безперервний шлях до воскресіння, бо, за словом святого апостола Павла, як «в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі» (1 Кор. 15, 22). Наш Спаситель прийшов у світ, добровільно прийняв людські немочі, страждав, помер, був похований і воскрес у своєму прославленому Тілі, щоб знищити головну перешкоду на шляху людини до Бога – гріх; щоб ми, люди, які віруємо в Нього, могли отримати вічне життя. Якщо перед Христовою Пасхою гріх панував над нами, то тепер силою воскреслого Господа ми отримали благодать перемагати наші пристрасті й увійти з Христом в оновлене життя. Християни «поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим. 6, 4). Ось чому Пасха «двері райські нам відчиняє» (Стихири Пасхи). Ось чому ми, християни, радіємо всім серцем, споглядаючи цими днями плоди воскресної переможної ходи Сонця Правди, яке розганяє пітьму гріха. Підносячи свої молитви до Господа, ми віримо: Він удостоїть нас святкувати Пасху вічну, спасительну «в невечірнім дні Царства свого» (Тропарець 9-ї пісні Канону Пасхи) і «те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (І Кор. 2, 9).

Ці богословські істини зовсім не абстрактні, а стосуються кожного християнина. На нашому життєвому шляху неминуче трапляються труднощі, спокуси і випробування. Водночас приклад Спасителя, який воскрес із гробу, додає нам твердої та непохитної впевненості в тому, що для Бога немає нічого неможливого (пор. Мр. 10, 27). Бог перемагає абсолютно все, якщо ми дозволяємо Йому діяти в нас. Він проганяє з наших сердець страх і зневіру, втішає і підбадьорює нас у випробуваннях. Кому, як не нам, вірним Української Греко-Католицької Церкви, знати про це. У березні цього року ми споминали 75-ті роковини сумнозвісного Львівського псевдособору, за допомогою якого безбожницький режим марно намагався знищити нашу Церкву. Проте ми, виконавши Христову заповідь «Щоб усі були одно» (пор. Ів. 17, 21) і приступивши до Берестейського єднання, 425-ту річницю якого відзначаємо цього року, залишилися їй вірними, а Господь давав нам сили й наснагу пройти крізь терни катакомб до світла воскресіння й свободи, яку український народ отримав 30 років тому. Усі ці події вчать нас, що ніякі труднощі і випробування не спроможні затьмарити пасхального торжества. Для кожного з нас, хто без нарікання приймає Господом дарований життєвий хрест, хто з надією на Бога терпеливо переносить різні випробування, хто мужньо бореться з гріхом у цьому світі, – Воскресіння Христове є особливо радісним святом. Ніякі зовнішні обмеження не здатні відняти в нас справжньої духовної свободи, яку ми отримали через віру у воскреслого Спасителя.

Як християни, ми знаємо, що Воскресіння настає після Голготи. Особливим чином вкотре переконується в цьому український народ, який упродовж останніх кількох років потерпає від несправедливої російської військової агресії, що забирає життя його кращих синів і дочок. Ще одне випробування, якого зазнаємо, – це пандемія підступної недуги, що поставила на коліна весь світ. Людина змушена визнати власну безпорадність перед невидимою для людського ока інфекцією, об яку розбиваються горді амбіції навіть найсильніших світу цього.

Цими днями звертаюся до всіх зі словом розради і підбадьорення: не біймося і не сумуймо! У важкі хвилини нехай нас скріплює на дусі пам’ять про те, як до наляканих учнів, що зібралися за замкненими дверима, приходить воскреслий Господь і каже: «Мир вам!» (пор. Ів. 20, 19). Хай цей Христовий мир і сьогодні наповнить душі і серця всіх тих, хто перебуває в тривозі і скорботі, хто потребує допомоги і розради через хворобу або втрату рідних чи близьких людей. Молімося, аби Отець Небесний своєю десницею обтер кожну нашу сльозину, щоб ми, узявшись за цю простягнуту нам Господню руку, змогли впевнено пройти крізь усі випробування від відчаю до надії, від пітьми до світла. Дбаючи про фізичне здоров’я, не забуваймо й про стан нашої безсмертної душі. Євангельські оповіді про зцілення, звершені Спасителем, вчать нас, що гріх не тільки несе загрозу духовному життю людини, а й неминуче позначається на її тілесному та психологічному стані.

Дорогі в Христі! У цей Празник празників і Торжество торжеств молитовно бажаю, аби благодатний вогонь пасхальної радості завжди яскраво пломенів у наших душах, зігрівав і просвітлював наше життя, запалював Божественним світлом і радістю життя людей, які нас оточують, а особливо тих, хто потребує нашої уваги й підтримки. Нехай воскреслий Господь допоможе всім нам долати труднощі і негаразди на життєвому шляху, скріплюючи нас у християнській вірі, надії та любові! Бажаю всім Божого благословення, духовної кріпості та фізичного здоров'я. А благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами на віки віків. Амінь!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

+ Ярослав Приріз,

єпископ Самбірсько-Дрогобицький

Дано в Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці,
у Хрестопоклонну неділю, 4 квітня 2021 року Божого

 У Великий Четвер, 29 квітня, владика Григорій Комар, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ у Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Самбора відслужив Вечірню з Літургією св. Василія Великого і здійснив чин омивання ніг ієреям. Єпископу співслужив о. Володимир Коркуна, адміністратор парафії, і священиків з різних деканатів єпархії.

29 квітня, у Страсний четвер, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Вечірню з Літургією св. Василія Великого і чин омовіння ніг у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики з різних деканатів єпархії.