Владика Ярослав у Прокатедральному соборі: Святкуючи Пасху, вибраний люд Божий не тільки згадував про минуле, але в ній віднаходив надію на майбутнє [фото]

21 квітня, у Світлий Понеділок, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Архиєрейську Літургію в Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці, в м. Самбір. Єпископу співслужили священики Прокатедрального храму та священники Самбірського деканату. Детальніше...

Проповідь у Світлий Понеділок (2025)

«Нині все наповнилося світлом,і небо, і земля, і глибини підземні.Нехай же празнує вся вселеннаХристове воскресіння,- в якому ми утверджуємось!»(Тропар 3 пісні Канону Пасхи) Христос Воскрес!Дорогі у Христі брати і сестри! Свято Христового Воскресіння Церква називає світлим, адже Христова перемога над смертю внесла проміння світла у гріховну темряву, в якій перебувала Вселенна після гріхопадіння Адама. Нині все наповнилося радістю, бо святкуємо Христове Воскресіння, яким людський рід звільнився від рабського поневолення гріхом і смертю. Воістину все наповнилося світлом у ці дні Христової Пасхи, коли увесь світ святкує Його переможний перехід від смерті до життя. Тому й сьогоднішній день називаємо Світлим Понеділком, а всі дні аж до наступної, Томиної Неділі – Світлим тижнем. У Старому Заповіті Христове Воскресіння має могутній прообраз – старозавітну Пасху. Вона була спомином «переходу» вибраного народу з Єгипту до «обіцяної землі», з неволі – до свободи, з рабства фараона – до волі Божих дітей. Впродовж багатьох століть вибраний Ізраїльський народ святкував Пасху – свято, що пригадувало подію, без якої не існувало б і самого народу. Слово «Пасха» означає «Перехід». Відзначаючи це свято, ізраїльтяни згадували свій перехід від рабства до свободи, з Єгипту до Вибраної землі. Бог врятував їх від єгипетського рабства та неминучої загибелі, перевівши люд під проводом Мойсея через Червоне море і пустелю. Це був не просто порятунок від єгипетських колісниць. На одному березі моря євреї були лише ватагою втікачів, рабів, призначених на смерть, на іншому ж вони стали єдиним народом, який Господь скріпив на пустелі та якому була дарована свобода до життя. Тож тим і явив Господь Бог, що він Заступник та Визволитель – бо рятує пригноблених та слабких з рук зухвалих та сильних. Тим чудесним порятунком Бога і був створений народ. Тож святкуючи Пасху, вибраний люд Божий не тільки згадував про минуле, але в ній віднаходив надію на майбутнє. І в моменти випробувань, і в часи піднесень, народ розумів, що Бог далі веде своїх людей, вірний своїй обітниці, переводить їх через море страждань та випробувань до свободи та життя у своєму Царстві. Саме ця віра зберегла їх серед різних історичних катастроф. Пропали імперії, зникли гнобителі, а Божий народ – вистояв. Також після свого воскресіння Христос сходить до аду, щоб визволити з його узів смерті Адама та Єву, а також усіх, що очікували спасіння так, як колись зійшов до Єгипту, щоб визволити народ ізраїльський з неволі фараона. Отже, у воскресінні Христос здійснює новий, вселенський пасхальний вихід усього людства. В ту пасхальну ніч в Єгипті святкування Пасхи було позначене для Божого народу надією на визволення. Для учнів, які повірили Христові, ці очікування Ізраїля стали надією на спасіння. Під час страждань, розп’яття і поховання Ісуса ця надія наче згасла: «А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля…» (Лк. 24,21). І саме у Воскресінні Ісуса Христа учні були відроджені до живої надії (І Пт. 1,21). Цією надією і ми живемо щодня і ця надія стає для нас очікуванням воскресіння з мертвих. Воскресіння Христове є запорукою і нашого воскресіння, адже: «Він – начало, первородний з мертвих…» (Кол. 1,18). Своїм воскресінням Христос відкрив і для нас цей шлях до воскресіння. Пасхальний дар, який містить в собі всі інші – це Святий Дух. Він є між нашим і Христовим воскресінням: «І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас» - каже апостол Павло (Рим. 8,11). Іншим визначним прообразом, Ісуса Христа є старозавітна постать Йосифа, улюбленого Сина Якова. Святі отці бачать у Йосифові прообраз Христа: улюблений Син Отця, засуджений на смерть через заздрість своїх братів. Цікаво порівняти історію Якова (пор. Бут 45) з розповідями про появи Христа воскреслого, поглянути на цю історію у світлі Пасхи, щоб побачити величну Божу педагогію спасіння людини. Йосиф – в особливий спосіб люблений Яковом син, що викликає ревність у його братів, які вирішують продати Йосифа, а батькові розповідають, що він загинув. Йосиф, використовуючи в Єгипті свою здатність тлумачення снів, досяг почестей і слави, став другим після фараона. Однак, коли він бачить своїх братів, які прийшли в Єгипет шукати хліба, не відкривається їм відразу. Згідно з біблійною розповіддю, відбувається кілька зустрічей, під час яких Йосиф використовує різні стратегії, перше ніж відкриє себе братам. Цей довгий час необхідний для того, щоб поступово відкрилося серце братів до співчуття і любові, з одного боку, до батька Якова, який помирає від смутку через загрозу втратити ще одного сина, а з іншого – до найменшого брата Веніямина, якому загрожує бути проданим у рабство подібно до Йосифа. Йосиф таким чином дає час братам, щоб вони згадали той момент, коли вони його продали, і в цих спогадах у них має визріти усвідомлення їхнього гріха і болю, який спровокував цей гріх. У появах Воскреслого Христа також є певне відтермінування. Найперше тут йдеться про очікування три дні: від п’ятниці до неділі – першого дня в тижні. Це для того, щоб учні могли роздумати над сенсом подій, у яких вони виявилися негативними протагоністами (втекли, залишили Вчителя). Це були дні сліз і не тільки для Петра, але й для цілої спільноти учнів, яка була причетна до трагедії. Цю педагогію бачимо також в описі подорожі до Емаусу, в якій Ісус також виділяє певний час перш ніж об’явитися двом учням під час ламання хліба. Також всі євангелисти зазначають, що Ісус не з’являється відразу апостолам, але спершу жінкам, які перші зустрічають і впізнають Ісуса. Цей факт інтерпретується таким чином: особи, які мають любляче серце, є найбільше готовими, щоб отримати об’явлення Христа воскреслого. Тому вважається, що найперше Христос воскреслий об’явився Пресвятій Богородиці. Коли жінки, які супроводжували Христа аж на Голготу, сповістили апостолам про воскресіння, то не могли не викликати в них відчуття зради, адже учні тоді втекли, тому й не були готовими отримати звістку про воскресіння (коли деякі з апостолів на слова жінок прийшли до гробу, то Христа не побачили, тоді Він їм не з’явився). Отже, час болісного очікування є необхідний, щоб людське серце визріло до здатності сприйняти. Сприйняти насамперед те, що поява Воскреслого – це зустріч прощення і співчутливої любові. Іншою наукою для нас є те, що пізнання воскреслого Христа відбувається не з ініціативи людини, але з Його власної: Він першим Себе об’являє. Це також видно з історії Йосифа: брати коли бачать Йосифа, не впізнають його. Вони не можуть уявити, що цар, який стоїть перед ними це їх брат, якого вони трактували за раба. Тоді Йосиф, керований співчутливою любов’ю, дає себе впізнати і говорить: «Я Йосиф, ваш брат, якого ви продали біля шляху в Єгипет» (Бут 45,4). Вже те, що він назвав себе братом свідчить, що злочин його братів буде початком об’єднання, а не помсти. Йосиф відчитує цю історію як момент провидіння Божого: «Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами. Оце ж два роки голоду на землі, а ще п'ять років не буде ні оранки, ні жнив. Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком. Отож не ви мене сюди послали, а Бог; він і зробив мене батьком фараонові, владикою всього його дому та управителем усього Єгипетського краю» (Бут 45,5-8). Йосиф бачить у цьому всьому провидіння Боже, яке навіть важкий злочин може перетворити у торжество добра: він став вельможею в Єгипті, щоб врятувати братів. Подібно й Ісус, коли з’явився своїм учням, показуючи рани від цвяхів і проколений бік, не говорить жодного слова докору. Без жодної згадки про минуле Христос показує знаки своєї перемоги, щоб заявити про свою любов, яка все прощає. Ісус приносить мир до своїх і промовляє слова любові, звернені до тих, які Його зрадили. Він пояснює Писання, в яких говориться про необхідність Його страждань для спасіння людства. Христос виявляє свою любов до учнів і те, наскільки ця любов є готовою до прощення і відродження життя. Поява Христа воскреслого свідчать про новий вимір Його буття, відмінний до того, як Христос раніше жив на землі. Не кожен, хто бачив Воскреслого, зумів Його впізнати, але тільки ті, кому Він сам дав себе впізнати. Це таїнство, в яке можна ввійти тільки вірою. Наступний важливий момент, у цих двох історіях – це післаництво. Це знак віднайденої єдності. Знак прийнятого спасіння тими, котрі могли бути жертвами власного гріха. Брати отримують завдання йти і потішити батька Якова, про те, що його син не тільки живий, але є також запорукою життя для цілої родини. Це завдання свідчити про ці чудесні діла Божі. Подібно жінки біля порожнього гробу отримують завдання від ангела: «…біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї» (Мт. 28,7). А до Марії Магдалини Христос говорить: «Йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого». Повна Єдність з Богом супроводжується єдністю між братами: «Отця мого й Отця вашого…». Це стає мотивом місії. Ісус, згідно з Євангелієм від Йоана, дарує свого духа любові апостолам, щоб вони, Його брати, також стали вісниками прощення. І вони йдуть аж до кінців землі, щоб звіщати Христа Спасителя, який помер з любові для спасіння всіх людей. Вістку про порожній гріб найперше несуть апостолам жінки мироносиці. Вони перші почули слова ангела про те, що Христос воскрес, однак їм потрібен час, щоб зрозуміти це слово і щоб перемогти страх, який огорнув їх. Апостоли, які спочатку не повірили жінкам, трохи згодом отримають цю вістку від самого Ісуса, який об’явиться їм. Для всіх учнів ці звістки чи появи Ісуса воскреслого завжди були неочікувані. Тому перша реакція з їх боку, не зважаючи на заклик до радості, – це страх, сумнів і недовіра. Однак Христос не докоряє їм, а своєю лагідністю і любов’ю розбиває цю перепону страху і недовіри. Христос так чинить, щоб зробити цю добру новину про воскресіння від самого початку місійною. А Він, маючи всяку владу на небі й на землі (Мт. 28,18), запевняє учнів про свою повсякчасну присутність у цій місії. Дорогі у Христі! Цими днями особливу тривогу переживає український народ, який впродовж останніх одинадцять років потерпає від смертоносної війни, спровокованої північно-східним рашистським агресором, а тепер почувається зрадженим і обманутим «сильними світу цього». Отож, ми вкотре переконуємося, що не потрібно «надіятися на князів, на синів людських, – у них нема спасіння!» (пор. Пс. 145, 3). Натомість перед лицем мінливості людських поглядів і дій та часом і відвертої людської зради наш погляд ще сильніше скеровується до Христа воскреслого – воістину Сина Божого і Сина Людського, який, «полюбивши своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця» (Йо. 13, 1) і силою цієї вірної любові назавжди подолав наслідки людської злоби, гордині, невірності, ненависті і зради. У Ньому знову і знову шукаємо для себе та для нашого народу порятунку, визволення, спасіння і надії! Тож нехай Воскреслий Господь буде нашою внутрішньою життєвою силою, яка не дасть нам засмучуватися, натомість, обдарує можливістю здобувати перемогу над окупантом. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! + Ярослав 21 квітня 2025 року Божого,м. Самбір Детальніше...

Проповідь на Страсний четвер (2025)

«Вечері Твоєї Тайної днесь,Сину Божий, мене причасника прийми..» Слава Ісусу Христу!Всечесні і преподобні отці!Дорогі у Христі брати і сестри! Євангельське читання Страсного Четверга містить зворушливу розповідь про останні події з життя нашого Спасителя. Ми стаємо свідками Його таїнственної зустрічі з учнями довкола пасхальної трапези, на якій була встановлена Пресвята Тайна Євхаристії, спостерігаємо, як Він умив ноги своїм апостолам, показавши, що суттю Священства є служіння. Ось врешті настала та година, до якої Ісус ішов ціле своє земне життя. В Євангелії сказано: «Як прийшла година, сів Він до столу й апостоли з Ним...» (Лк. 22,14). Наставши, ця година не минає, вона прийшла в наше земне життя, щоб вирвати нас із тенет смерті і повернути до життя, і саме вона збирає нас на кожній Євхаристії. Смерть і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа – це не тільки минулі факти історії, але події вічно живі у церковних богослужіннях. Літургія Церкви перемінює хронологічний, лінійний час у кайрос – час сприятливий, час спасіння, який набирає нового значення, нової і божественної якості. Історичне минуле й майбутнє зливаються у літургійному «тепер», яке дозволяє нам пережити події з історії спасіння як живу спасаючу реальність. Літургія Тайної Вечері розкриває важливий зв'язок – між встановленням Євхаристії і виходом Ізраїля з єгипетського рабства. У ніч виходу з Єгипту кров агнця на одвірках домів, де жили сини Ізраїля, була знаком спасіння. Можна сказати, що саме цією кров’ю вони були виведені з дому рабства до Землі Обітованої, до свободи, до повноти життя. І так, як пасхальна трапеза вибраного Народу Божого нагадувала юдеям про те, як Бог вивів їхніх предків з єгипетської неволі, так пасхальна Тайна Вечеря прообразує майбутнє звільнення від рабства гріха, звершене через Христову хресну Жертву. Христос є тим Пасхальним Агнцем, Який звільняє свій народ Кров'ю, пролитою на хресті. Євангеліє розповідає нам, що Ісус «почав обмивати учням ноги» (Йо.13,5). Цей жест – вираз служіння і смиренної любові. Бог любить своє створіння, людину. Він продовжує любити її навіть після падіння. Задля неї Він одягає одяг слуги, миє наші брудні ноги, щоб ми удостоїлися сидіти з Ним за Його столом. Умивання ніг готує апостолів, які зібрались на Тайній Вечері, до встановлення Євхаристії. Таким чином Христос повстає перед нами в образі слуги. Він каже: «Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному» (Йо.13,14). Христос на Тайній Вечері являє себе як Той, Хто служить (пор. Лк.22,27). І тільки той є істинним учнем Христа, хто має з Ним «частку», хто готовий служити, подібно як Він. Що означає мити ноги один одному? Кожна добра справа для ближнього – особливо для страждаючих і для тих, кого інші відкидають – це і є миття ніг. Господь закликає нас навчитися смиренності, мужності та доброти. Але є й глибший вимір цього жесту. Христос забирає наш бруд через очищаючу силу своєї доброти. Мити ноги одне одному означає невпинно прощати один одному, завжди починати все заново. Коли Господь очищає нас, тоді ми можемо перебувати за Його столом і бути послідовниками Його спасительної науки. Христос є Тим, Хто служить. В своєму пасхальному служінні Він видає себе самогона страждання і хресну смерть. Тайна Вечеря, на якій Господь започаткував Пресвяту Євхаристію, не просто випереджує Його хресну жертву, а тісно повʼязана з нею. Кожен християнин, який причащається Євхаристійних дарів, таїнственно користає з відкупительних плодів Христових страждань, смерті і воскресіння. Тому Христос на Тайній Вечері каже: «Чиніть це на мій спомин» (Лк. 22,19), велить їм аж до кінця світу роздавати Свої Плоть і Кров під Євхаристійними видами Хліба і Вина. Церква безнастанно довершує наочне втілення Тайної вечері на Євхаристійній Літургії. Ми як Народ Божий, що паломничає історією, зміцнюємось Євхаристією на своїй дорозі життя, коли стаємо її причасниками. Христос, який повністю живе для Отця, бажає, щоб і ми жили через Нього, і тому таїнственно дає Себе нам у Євхаристійних дарах. Хліб є повсякденною поживою людини, без якої їй важко жити. Вино є напоєм, необхідним для здоров'я організму. На євхаристійній же ж жертві ці земні дари стають Небесним ліком, поживою для вічного життя. В цьому й полягає Христове служіння – служіння для спасіння через Тайну Євхаристії, яку продовжує звершувати Церква аж до кінця світу – до Його Другого і Славного Зновупришестя. Так Христос подає себе на поживу під видами хліба і вина. Страсний четвер – це день Євхаристії, але це також особливий день для тих, хто звершує цю святу Тайну. Тому досить часто можемо почути, що Священство бере свій початок від Тайної Вечері. Коже священик народжується саме під час євхаристійного богослужіння, коли на його голову, схилену при престолі, єпископ – наступник апостолів, безпосередніх свідків і учасників Тайної Вечері – покладає свою святительську руку. Відтоді священник назавжди вписується у священство Ісуса Христа і покликається продовжувати в наших часах єдину таїнственну жертву Сина Божого, щоб доступ до її плодів мали також християни нашої епохи. Вони служать освяченню Божого люду. Слідом за Христом священники вмивають у Святій Тайні Покаяння наші душі, аби ми були гідними приступати до євхаристійних дарів Його Тіла і Крові. Молімося за наших священиків, аби вони були гідними Служителями Євхаристії та проповідниками Слова Божого. Їхнє служіння є надзвичайно важливим для нашого спасіння. У цей день мої слова вдячності линуть і до самих священиків. Молю Господа, аби Він по всі дні Вашого життя наповнював Вас своєю божественною любов’ю, кріпив своїм Тілом та Кров’ю, промовляв з Вашої душі словом життя вічного. В переломні моменти історії нашого народу відкривалися особливі прикмети Христового священства. Коли серця людей сповнюються непевністю, тривогою і страхом, вони насамперед звертаються до своїх духовних наставників за порадою і підтримкою, Божим Словом та Його благодаттю. Можна справедливо визнати, що через наше душпастирське служіння люди шукають того, що вічне й правдиве, того, що не проминає, – шукають Бога, якого ми покликані їм свідчити. Саме в такому ключі відкривається нам зміст Христового священства в Посланні апостола Павла до Євреїв. Він описує нам Христа – Вічного Архиєрея, який увійшов у своєму воскресінні до Небесної Святині, щоб «ми мали сильну заохоту… що прибігли прийняти надію, призначену нам. В ньому маємо неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архієреєм повіки, на зразок Мелхиседека» (Євр. 6, 18–20). Пам’ятаймо, дорогі отці, що джерело наших священичих свячень є в тому, що ми зустріли Особу – Ісуса, а радше Він нас зустрів і перебуває з нами. Плоди нашого служіння залежать від глибини нашого усвідомлення того, що з Богом ми ніколи не самотні, навіть у скрутні хвилини, коли ми стикаємося з проблемами і перешкодами, які здаються непоборними, а їх у нашому народі чимало. Супроводжуймо Ісуса, слідуймо за Ним, але перш за все знаймо, що Він супроводжує нас і бере нас у свої обійми. В цьому наша радість і надія, яку ми повинні являти світові. Дорогі в Христі! Страсний тиждень – це час, коли ми літургійно переживаємо страждання і смерть Христові. Наш український народ вже більше десяти років прямує своєю хресною дорогою, потерпаючи від російської збройної агресії – розчаровується через зраду і нечутливість сильних світу цього; втрачає кров своїх синів і дочок; шукає своїх симонів киренейців, які б допомогли йому вистояти; але й втішається посильною допомогою тих, хто готові надати підтримку навіть у власних недостачах… Серед цих болів, тривог і страждань памʼятаймо, що Голгофа не є остаточним кінцем, бо Життя, Правда і Добро неодмінно воскресають, навіть попри те, що ворог марно намагається поховати їх під тягарем каменя безнадії, розчарувань і зневіри. Ми не знаємо, через які ще випробовування поведе нас Господь. Але ми знаємо, що світло Воскреслого Христа просвітлює навіть найпохмурішу темінь. Несімо у світ пасхальну радість нашої християнської віри, не даймо вкрасти у нас надію, не дозвольмо нікому викоренити з нас любов. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь. + Ярослав 17 квітня 2025 року Божого,м. Дрогобич Детальніше...

У Катедральному соборі відбулись пасхальні богослужіння [фото]

20 квітня, у день свята Христового Воскресіння, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослужіння в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики Катедрального храму та Дрогобицької духовної семінарії. Детальніше...

Владика Ярослав у Великий Четвер: Страсний четвер – це день Євхаристії, а також особливий день для тих, хто звершує цю святу Тайну [фото]

17 квітня, у Великий Четвер, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Архиєрейську Літургію Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...

Спочив у Бозі Святіший Отець Франциск, Папа Римський [звернення владики Ярослава до духовенства й вірних]

Всесвітліші, преподобні та всечесніші Отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі у Христі брати і сестри! Христос Воскрес! Дорогі у Христі! Зранку 21 квітня 2025 р.Б., у Світлий Понеділок, з Римського Апостольського Престолу прийшла новина про те, що о 7:35 хв. за Римським часом помер Святіший Отець Франциск. Єднаючись у молитві за те, щоб Воскреслий Господь упокоїв померлого «у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, де немає болю, печалі, ні зітхання», благословляю нашим душпастирям 26 квітня 2025 р. Б. відслужити на парафії Божественну Літургію та панахиду за новопереставленого. Стосовно літургійних поминань, то до вибору нового папи Римського благословляю поминати лише живих представників церковної ієрархії (Блаженнішого Патріарха Святослава, преосвященного митрополита Ігоря та боголюбивого єпископа Ярослава). Цими днями разом з вірними інших Помісних Церков, які належать до католицького сопричастя, ми також єднаємось у спільній молитві за те, щоб Дух Святий через виборчий конклав у найближчому часі послав нам нового Єпископа Риму, який би гідно продовжив нести непросте служіння наступника Апостола Петра серед викликів сучасного світу, зокрема в складних обставинах російської агресивної війни супроти України, яка своїми наслідками впливає на весь світ. Благословення Господнє на Вас!владика Ярослав, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Детальніше...

Владика Ярослав привітав духовенство та вірних єпархії із святом Христового Воскресіння [відео]

  У своєму зверненні єпископ сказав: "З нагоди світлого празника Христового Воскресіння прийміть щирі привітання й сердечні побажання, щоб разом з перемогою Христа над злом і смертю прийшла перемога нашого народу над ворогом! Нехай радість Христового Воскресіння стане для кожного з нас джерелом християнської надії, яка вказує безпечний шлях серед темряви труднощів і випробувань. Детальніше...

Владика Ярослав закликав вірних взяти участь в події освячення храму св. Юрія Побідоносця, яке здійснить Блаженніший Святослав

  Владика Ярослав (Приріз) закликав всіх вірних Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ до участі у величній події з нагоди освячення оновленого храму святого великомученика Юрія Побідоносця та візиту патріарха Блаженніший Святослав до Дрогобича. Детальніше...

Великоднє послання владики Ярослава (2025)

Прийдіть усі вірні, поклонімось Святому Христовому Воскресінню,це бо через хрест прийшла радість усьому світові. Гимн Воскресної утрені Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі вХристі брати і сестри! ХРИСТОС ВОСКРЕС! Після покаянної великопісної мандрівки, впродовж якої ми випрошували в багатомилостивого Бога «духа чистоти, покори, терпеливості й любові», щоб сподобитися духовними очима споглядати нев’януче світло Христового Воскресіння, настав сьогодні справді знаменний і святий Великдень – «свято над святами і торжество всіх торжеств», як співаємо у наших пасхальних піснеспівах. Сьогодні Христос воскрес, подолав смерть і дарував нам перспективу вічного життя! У ці пасхальні дні Церква закликає нас до духовної радості: «Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай же празнує світ увесь, видимий і невидимий, бо Христос воскрес – радість вічна» (Канон Пасхи). Ця пасхальна благовість є джерелом нашої радості, бо утверджує в нас переконання про неодмінну перемогу Істини на брехнею, Добра над злом і Життя над смертю. Із глибини віків аж до сьогодні до нас долинають слова, якими воскреслий Господь звертається до жінок-мироносиць, що засмучені й розчаровані йшли до Його гробу: «Радуйтеся!» і «Не бійтесь» (пор. Мт. 28, 9–10). Завдяки духовній радості, яку Христос подарував нам у пасхальній події, упродовж віків розвивалася наша християнська віра. Саме вона перетворила несміливих рибалок на безстрашних апостолів, які проповідували воскреслого Господа по всьому світі. Саме вона променіла на обличчях Христових мучеників, які заради віри в Нього йшли на страждання і смерть, стаючи насінням, яке зроджувало нових християн і утверджувало Його Церкву. Саме вона надихала численних чоловіків і жінок покидати блиск і принади цього світу та ставати подвижниками чернечого життя. Ця духовна радість має супроводжувати й нас кожної миті нашого життя, надихаючи і скріплюючи навіть у найскрутніші моменти, адже воскреслий Христос, який дарував її нам, запевняє: «… Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20). Своїм Воскресінням Господь переміг гріх і смерть, зруйнував темне царство сатани. Він відчинив нам двері Небесного Царства, очікуючи, що і ми відкриємо перед Ним двері нашого серця: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо Мною» (Од. 3, 20). Щоб стати співучасниками цієї Христової пасхальної перемоги та спадкоємцями вічного життя у підготованому нам Небесному Царстві, маємо долати гріхи і пристрасті у собі, здобувати перемоги в особистому духовному житті. Воскресіння Христове – справді центральна подія історії спасіння. Апостол Павло у своєму Посланні до Коринтян пише: «А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» (I Кор. 15, 14). Ось уже два тисячоліття Церква живе цією звісткою про Христове Воскресіння і прагне долучити до неї кожну людину. Для свідчення про воскреслого Спасителя необов'язково вирушати у далекі краї, подібно до Христових апостолів, які ширили воскресну євангельську звістку далеко від рідної землі.Кожен з нас, перемагаючи гріх у собі та ведучи зразкове християнське життя, стає причасником пасхальної перемоги нашого Спасителя, а відтак – свідком Його Воскресіння і апостолом пасхальної радості у світі. Навколо нас є чимало людей, які дуже потребують живого прикладу християнської віри, що вніс би сяйво Воскресіння в їх земне життя, надихаючи прямувати стежками Божих заповідей до Небесного Царства! Станьмо для цих людей носіями пасхального світла і надії, знаряддями миру та свідками жертовної і вірної любові. Улюблені в Господі! Пасхальні заклики до духовної радості можуть видаватися нам надто недоречними, особливо в той час, коли ми із занепокоєнням спостерігаємо, що відбувається у світі і навколо нас. Хоч ворог людського роду переможений Христовим Воскресінням, проте спокусник продовжує вести свою ненависницьку війну супроти нашого спасіння і надалі. Не зумівши подолати Сина Божого, диявол намагається вбити Його у людських серцях, сіючи не тільки смерть і страждання, а й зневіру, страх і безнадію… Ці почуття посилюються в нашому народі суперечливими та образливими для нашої людської, національної і християнської гідність висловами і діями теперішніх можновладців і політиків світового рівня. Ми вкотре переконуємося, що не потрібно «надіятися на князів, на синів людських, – у них нема спасіння!» (пор. Пс. 145, 3). Натомість перед лицем мінливості людських поглядів і дій та часом і відвертої людської зради наш погляд ще сильніше скеровується до Христа воскреслого – воістину Сина Божого і Сина Людського, який, «полюбивши своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця» (Йо. 13, 1) і силою цієї вірної любові назавжди подолав наслідки людської злоби, гордині, невірності, ненависті і зради. У Ньому знову і знову шукаємо для себе та для нашого народу порятунку, визволення, спасіння і надії! Зазнаючи матеріальних втрат і фізичних болів, памʼятаймо, що значно страшнішою за смерть тілесну є смерть духовна. Тому маємо вистояти не лише у видимій війні, а й у духовній боротьбі з гріхами і пристрастями. Це надзвичайно важливо в наш неспокійний час, коли ми стаємо свідками намагань підмінити традиційні моральні цінності, зневажити гідність людини, потоптати вартість сім'ї як нерозривного союзу чоловіка і жінки, підважити духовні й моральні принципи, які походять від Творця і покликані запевнити людині та людській спільноті справжній розвиток, гармонію і мир... У ситуаціях, які ми можемо вважати безвихідними, не забуваймо про численні свідчення зі Святого Письма: «Звірся на Господа всім своїм серцем… У всіх твоїх путях думай про Нього і Він твої стежки вирівняє» (Прип. 3, 5–6); «Не бійся … бо Я – Бог твій! Я додам тобі сили, Я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею Моєю» (Іс. 41, 10).Навіть за найскрутніших обставин, християн, продовжує надихати віра в Христа воскреслого, у торжество Його правди, у справжність і нездоланність Його любові. Син Божий воскрес, попри важкий камінь, яким було привалено вхід до Його гробу, і попри озброєну сторожу, яка стерегла Його. Світло пасхального тріумфу, яке осяяло Всесвіт дві тисячі років тому, продовжує сяяти і нині, просвічуючи наш життєвий шлях і допомагаючи нам долати темряву страждань, труднощів і випробувань, якими древній змій і його теперішні слуги намагаються звести людство з дороги правди і життя. Дорогі в Христі! Прийміть щирі вітання й сердечні побажанняз нагоди світлого свята Христової Пасхи! Сповнюймося духовною радістю, яка засяяла із гробу нашого Спасителя і яка пливе з нашої віри у Христове Воскресіння. У ці святкові дні несімо пасхальну радість і підтримку тим, хто нас оточує, особливо тим, хто цього найбільше потребує: хто переживає біль і жалобу втрати рідних і близьких, хто зазнає поневірянь, бо через війну був змушений покинути домівку, хто носить у собі фізичні й духовні рани і травми, хто страждає в полоні чи, будучи насильно депортованим, на чужинецькі території. Духовно і матеріально підтримуймо наших воїнів-захисників, завдяки яким можемо святкувати Господнє Воскресіння у своїй вільній і соборній, а не окупованій і поневоленій країні. Нехай Божественна любов, яку на Хресті наш Спаситель виявив усьому людському родові, стане сенсом та орієнтиром нашого життя і наших змагань за гідність, правду і свободу. Будьмо доброчесними з ближніми, виявляймо співчуття до знедолених, допомагаймо потребуючим і молімося за кривдників. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! +Ярослав (Приріз), Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Дано в Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці, у Хрестопоклонну неділю 2025 року Божого   Детальніше...

Відбулась подячна Літургія за довголітнє служіння владики Григорія Комара в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії [фото]

13 квітня, у свято Входу Господнього в Єрусалим, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич, відбулась подячна Архиєрейська Літургія за довголітнє служіння у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії владики Григорія Комара, якого нещодавно призначено Апостольським адміністратором Екзархату в Італії. Подячне богослужіння очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні владики Григорія та чисельного духовенства єпархії. Богослужіння супроводжував Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні і танцю України «Верховина». Детальніше...