¹ Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, - тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,

² про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.

³ Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить.

⁴ Воно бо неможливо тих, - які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,

⁵ скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,

⁶ та й відпали! - знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.

⁷ Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;

⁸ а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.

⁹ Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.

¹⁰ Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.

¹¹ Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,

¹² щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.

¹³ І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,

¹⁴ кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»

¹⁵ І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:

¹⁶ люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.

¹⁷ Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,

¹⁸ щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.

¹⁹ В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,

²⁰ куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.

¹ Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи;

² що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений,

³ і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи.

⁴ Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон.

⁵ Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до нього мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе.»

⁶ Як і на іншому місці каже: «Ти - священик навіки за чином Мелхиседека.»

⁷ Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність;

⁸ і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху,

⁹ і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні,

¹⁰ і Бог назвав його архиєреєм за чином Мелхиседека.

¹¹ Про те ми мали б багато сказати, та висловити його трудно, бо ви на розум недолугі.

¹² Тоді як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення, і дійшли до того, що потребуєте ще молока, а не твердої страви.

¹³ Бо хто ще молоко вживає, той не досвідчений у вченні правди, - він бо немовлятко.

¹⁴ А тверда страва для дорослих, у яких із-за звички почуття вправлене в тому, щоб розрізняти добро від зла.

¹ Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений.

² Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали.

³ Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу.

⁴ На одному бо місці він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»;

⁵ і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок.»

⁶ Коли ж так воно є, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух,

⁷ то він знову призначає якийсь день, «сьогодні», говоривши через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими.»

⁸ Бо якби Ісус (Навин) увів їх у відпочинок, то не говорив би після нього про інший день.

⁹ Отже, для Божого народу збережено відпочинок;

¹⁰ бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як і Бог від своїх власних.

¹¹ Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.

¹² Бо слово - живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця.

¹³ Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати.

¹⁴ Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.

¹⁵ Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха.

¹⁶ Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.

¹ Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса,

² вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі.

³ Бо він удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок.

⁴ Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, - Бог.

⁵ Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане,

⁶ Христос же - як Син у своїм домі. А дім цей - ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії.

⁷ Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,

⁸ не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині,

⁹ де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що

¹⁰ сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!

¹¹ Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!»

¹² Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога,

¹³ а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха.

¹⁴ Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку,

¹⁵ як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.»

¹⁶ Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?

¹⁷ На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині?

¹⁸ Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні?

¹⁹ І бачимо, що не могли ввійти через невірство.

¹ Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги.

² Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару,

³ то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,

⁴ коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.

⁵ Не ангелам бо підкорив він світ майбутній, про який ми говоримо.

⁶ Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам'ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?

⁷ Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю.

⁸ Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене,

⁹ а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти.

¹⁰ Годилось бо йому, - заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, - вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню.

¹¹ Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами,

¹² коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.»

¹³ І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.»

¹⁴ А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола,

¹⁵ і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві.

¹⁶ Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама.

¹⁷ Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу.

¹⁸ Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

¹ Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків.

² За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.

³ Він - відблиск його слави, образ його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

⁴ ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я.

⁵ Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?»

⁶ Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.»

⁷ А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум'я вогненне - слугами своїми.»

⁸ А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти - берло твого царства.

⁹ Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.»

¹⁰ І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук твоїх.

¹¹ Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються.

¹² Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж - той самий, і літа твої не скінчаться.»

¹³ До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?»

¹⁴ Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

¹ Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти,

² і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху.

³ Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим.

⁴ Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, - воно бо непристойне; а радше - дякуйте Богові.

⁵ Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель - не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві.

⁶ Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих.

⁷ Не майте, отже, нічого спільного з ними!

⁸ Ви були колись темрявою, тепер же - світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла.

⁹ Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве.

¹⁰ Шукайте пильно того, що Господеві подобається.

¹¹ Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте,

¹² бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати.

¹³ Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом.

¹⁴ Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!”

¹⁵ Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі,

¹⁶ використовуючи час, бо дні лихі.

¹⁷ Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля.

¹⁸ І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом.

¹⁹ Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа

²⁰ і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

²¹ Коріться один одному у Христовім острасі.

²² Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві,

²³ бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель.

²⁴ А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки - своїм чоловікам.

²⁵ Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї,

²⁶ щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом,

²⁷ щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна.

²⁸. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить.

²⁹. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою,

³⁰ бо ми - члени тіла його.

³¹ Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло.

³² Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву.

³³ Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка.

¹ Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти,

² і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху.

³ Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим.

⁴ Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, - воно бо непристойне; а радше - дякуйте Богові.

⁵ Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель - не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві.

⁶ Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих.

⁷ Не майте, отже, нічого спільного з ними!

⁸ Ви були колись темрявою, тепер же - світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла.

⁹ Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве.

¹⁰ Шукайте пильно того, що Господеві подобається.

¹¹ Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте,

¹² бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати.

¹³ Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом.

¹⁴ Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!”

¹⁵ Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі,

¹⁶ використовуючи час, бо дні лихі.

¹⁷ Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля.

¹⁸ І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом.

¹⁹ Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа

²⁰ і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

²¹ Коріться один одному у Христовім острасі.

²² Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві,

²³ бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель.

²⁴ А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки - своїм чоловікам.

²⁵ Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї,

²⁶ щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом,

²⁷ щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна.

²⁸. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить.

²⁹. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою,

³⁰ бо ми - члени тіла його.

³¹ Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло.

³² Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву.

³³ Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка.

¹ Отож, благаю вас я, Господній в'язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано,

² в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові,

³ стараючися зберігати єдність духа зв'язком миру.

⁴ Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані.

⁵ Один Господь, одна віра, одне хрищення.

⁶ Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.

⁷ Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів.

⁸ Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.”

⁹ А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі?

¹⁰ Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.

¹¹ І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших - євангелистами і пастирями, і вчителями,

¹² для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла,

¹³ аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.

¹⁴ Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом.

¹⁵ Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою - у Христа.

¹⁶ Кожне тіло, складене та споєне всякою в'яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові.

¹⁷ Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума,

¹⁸ бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця.

¹⁹ Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть.

²⁰ Та ви не так Христа вивчили,

²¹ як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі.

²² А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті,

²³ а відновитись духом вашого ума

²⁴ й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.

²⁵ Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени.

²⁶ Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом;

²⁷ і не давайте місця дияволові.

²⁸. Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує.

²⁹. Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його.

³⁰ І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.

³¹ Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою.

³² Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив.

¹ Ось чому я, Павло, - в'язень Христа Ісуса за вас, поган.

² Думаю, що ви чули про ту спасенну ухвалу Божої ласки, яку він дав мені для вас,

³ тобто, що він дав об'явленням мені знати тайну, як то я описав вам коротко.

⁴ Коли ви це перечитаєте, зможете збагнути, яке я маю розуміння тієї Христової тайни.

⁵ Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам його і пророкам,

⁶ а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію.

⁷ Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином своєї сили.

⁸ Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа

⁹ і навчити всіх про спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який створив усе;

¹⁰ щоб об'явилася тепер началам і властям небесним через. Церкву безконечна мудрість Божа,

¹¹ згідно з відвічним рішенням, що його Бог ухвалив у Христі Ісусі, Господі нашім,

¹² в якому маємо сміливість і повний надії доступ через віру в нього.

¹³ Тому благаю вас не падати духом з приводу мого горя, що його терплю за вас, бо воно - ваша слава.

¹⁴ Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем,

¹⁵ від якого бере ім'я все отцівство на небі й на землі;

¹⁶ щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, на зростання внутрішньої людини,

¹⁷ і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові -

¹⁸ спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина,

¹⁹ і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою.

²⁰ А тому, хто може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою,

²¹ - йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки вічні. Амінь.